№2-а-4338/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 грудня 2009 року           Торезький міський суд Донецкой области в складі:

    головуючої-судді         Стріжакової Т.В.

    при секретарі             Пекунової Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області про поновлення строку, визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області про поновлення строку, визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни. Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007-2008 року така допомога їй не виплачувалась. Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік» була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнав положення ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України, зазначив, що рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, обов’язкове для виконання. Тому невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.3 «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та Законом України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Його законні права обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, про належні виплати йому повідомлено не було. Про факт порушення своїх прав позивачу стало відомо після висвітлення зазначених подій у пресі на початку 2008 року, він звернувся до Донецького окружного адміністративного суду, але у зв’язку зі зміною законодавства його позов залишили без руху. Крім того, він є людиною похилого віку, страждає рядом захворювань, часто хворіє. Просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії УПФУ неправомірними, зобов’язати УПФУ нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (а.с.2,3).

В судове засідання позивач не з’явився, хоча був повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, просив про розгляд справи у його відсутність (а.с.15).

Представник відповідача пояснив, що позивач перебуває на обліку в УПФУ як отримувач пенсії за віком, на підставі змін ЗУ №3235-У1 від 20.12.2005р., ЗУ Про державний бюджет на 2007, 2008 роки позивачу виплати допомоги як дитині війни у 2008р. проводилися в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність; розмір підвищення пенсії нарахований вірно, згідно із нормами діючого законодавства. Позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду, не навів поважних причин його пропуску, УПФУ наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.99,100 КАС України, просило у вимогах відмовити.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни» -  осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, про що свідчить відмітка у пенсійному посвідченні НОМЕР_1 (а.с.5). У наданій копії амбулаторної картки позивача вказано, що позивач у 2008р., 2009р. звертався до лікарні зі скаргами за станом здоров’я, з 10.03.2009р. по 21.03.2009р. він перебував на лікуванні (а.с.6-11).

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19).   Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод (ч.1ст.92).

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені  або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи із вимог Конституції України і повинні їй відповідати.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно з ч.1 ст.62 ЗУ «Про Державний бюджет України на  2007 рік »  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджений на 2008 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік»: з 1 січня–470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня-482грн., 1 жовтня – 498грн.

Пунктом 12 статті 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489-V дію ст. 6 вказаного Закону було зупинено на 2007 рік, з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі №1-29/2007 про соціальні гарантії був визнаний таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),  положення пункту 12 статті 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при  розгляді ними позовів  у зв'язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані  неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007, вказані норми ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже,  з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі. Тому з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач має право як дитина війни на 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 ЗУ «Про держаний бюджет на  2008 рік»  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-17, що набрав чинності з 1.01.2008 року, ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни»

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу у тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені п.п.2 п.41 р.11 ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (п.п.2 п.41 р.11 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1.01.2008 року втратила чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України «10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

З 22 травня 2008 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України №10-рп/2008,  норми Закону України ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, а, отже,  з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі. Тому з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач має право як дитина війни на 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10грн., з 1 липня – 48,20грн., з 1 жовтня – 49,80грн.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності УПФУ в м.Торезі в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осі, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

 Відповідно до ст.9 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не можуть бути  прийняті до уваги.

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України від 9.07.2007р. N 6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп/2008 УПФУ підвищення до пенсії позивачеві за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року не перераховано (не нараховано) і пенсія не виплачувалася у повному обсязі. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте відповідач наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст.99,100 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для зверненням за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду 30.11.2009 року, в той час як рішення Конституційного Суду України №6-рп було прийняте 09 липня 2007 року та оприлюднено у передбаченому законодавством порядку  (надруковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року №52). Він про порушення свого права, якщо він його вважав порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячно пенсії. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини. Зазначені позивачем у позові підстави для поновлення строку звернення з позовом до суду за 2007 рік також не є обґрунтованими. Обставини, які б заважали (робили б неможливим) звернення позивача до суду з цим позовом з вимогами за 2007 рік у матеріалах справи відсутні. За цих же самих обставин (похилий вік, поганий стан здоров’я) позивач звернувся до суду. В судовому засіданні не здобуто доказів наявності поважних причин не звернення позивача до суду про поновлення порушених його прав протягом строку позовної давності.

Відповідно до ст.46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Однак всі нараховані суми пенсії позивачка отримувала своєчасно, спору з цього приводу в своїх вимогах не ставила. Тому суд вважає, що позивач порушив річний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. і поважних причин пропуску такого строку не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Враховуючи викладене, вказані вимоги позивача підлягають відхиленню у перерахунку доплати до пенсії, враховуючи річний строк звернення з позовом до суду. Тому в частині позовних вимог з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно позивачу відмовити.

Позивач надав документи про наявність у нього захворювань, він не міг звернутися до суду своєчасно з вимогами за період з 22.05.2008 року по 29.11.2009 року у зв’язку з поганим станом здоров’я, тому суд вважає можливим поновити позивачу строк звернення до суду за період з 22.05.2008р. по 29.11.2009р. і вимоги позивача за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування. Згідно ч.3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених вимог підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40   коп.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, ст.46,92,152 Конституції України,  Законами України: ч.2 ст.3, ст.6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99,100,102,104,105, 158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 як «дитині війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 як «дитині війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з врахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного Бюджету на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 3грн.40коп.

У іншій частині вимог відмовити.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частину в судовому засіданні 17 грудня 2009 року. Постанова буде виготовлена в повному обсязі 17 грудня 2009 року. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                   Т.В. СТРІЖАКОВА