Справа № 2-а-1077/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі
головуючого - судді Чумак Н.О.,
при секретарі Хачатурян М.Ю.,
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Коблевської роти дорожньо-патрульної служби УДАІ молодшого сержанта міліції Калмикова Федора Івановича про визнання протиправним правового акта індивідуальної дії та його скасування, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до інспектора Коблевської роти дорожньо-патрульної служби УДАІ Калмикова Федора Івановича про визнання протиправним правового акта індивідуальної дії та його скасування.
Позов, обґрунтований тим, що 05 червня 2009 року відповідачем винесено постанову про вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за перевищення швидкості руху більш ніж на 20 км/год. на дорозі загального використання, чим порушив п. 12.6 Г ПДР України. Вважає постанову незаконною та просить її скасувати, тому що порушення не допускав. Доказів, що саме його автомобілем допущено перевищення швидкості, немає, документів про належну перевірку приладу, яким було здійснено фіксацію перевищення ним швидкості не надано до постанови. Позивач отримав постанову не поштою, а у відділі Державної виконавчої служби Центрально-Міського району 16 листопада 2009 року. Постанова була винесена 05 червня 2009 року, а отримана позивачем 16 листопада 2009 року, що позбавило позивача оскаржити дану постанову у встановлені законом строки. Просить скасувати постанову як незаконну. Одночасно позивач просить поновити пропущений ним з поважних причин строк на оскарження постанови, тому що про її винесення дізнався лише 16.11.2009 року.
Позивач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності у попередньому судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному об’ємі, наполягав на їх задоволені.
Відповідач правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що в справі мається повідомлення, заперечень на позов не надав.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов доведений та підлягає повному задоволенню.
Як вбачається із письмових доказів (постанови) 05 червня 2009 року відповідачем було винесено постанову про порушення позивачем п. 12.6 «Г» ПДР, а саме – перевищення швидкості руху більш ніж на 20 км/год. на дорозі загального використання, за що на позивача накладено штраф в розмірі 340 грн.
Згідно вимог статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході попереднього судового розгляду справи встановлено, що 05 червня 2009 року відповідачем винесено постанову ВЕ № 110624 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень на користь держави.
Відповідно до вказаної постанови 05 червня 2009 року о 07 годині 51 хвилин водій ОСОБА_1 керував автомобілем Тойота Авелон державний номер НОМЕР_1 на автодорозі М-14 «Одеса –Мелітополь – Новоазовськ», рухаючись зі швидкістю 114 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху більш ніж на 20 км/год. , чим порушив вимоги пункту 12.6 «г» ПДР. Порушення фіксувалося приладом «Візир» № 0812355 .
В постанові ВЕ № 110624 вказано, що до неї додана фотокартка, яка могла бути доказом того, що саме автомобілем позивача була перевищена швидкість руху, але у відділі Державної виконавчої служби Центрально-Міського району позивачу вона надана не була.
Постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото-та відеофіксації у відповідності 14-1 КпАП.
Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото чи відео фіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер. Стаття 14-1 КпАП України передбачає, що для його застосування необхідно, щоб фіксації велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону.
Оцінюючи надані суду докази, суд погоджується з доводами позивача, що надані докази законності використання відповідачем вимірювача швидкості не можуть бути допустимими.
Суду не надано доказів правомірності використання приладу «Візир» – хто з працівників міліції, на яких правових підставах здійснював це вимірювання, де саме, чи був він допущений до несення служби взагалі і в місці фіксації порушення ПДР зокрема.
Не надано також доказів належної сертифікації приладу вимірювання швидкості.
Суд приймає до уваги також, що притягнення до відповідальності позивача здійснено, в порушення вимог статті 33 КУпАП, без врахування даних про особу правопорушника, обставин вчинення правопорушення.
У тексті постанови зазначено, що вказане адміністративне правопорушення скоєне саме ОСОБА_1, тобто виходячи з цього, позивач як власник транспортного засобу, керував транспортним засобом у зазначений постанові час й у зазначеному місці. Проте для таких висновків у співробітника ДАІ, який виніс постанову, не було жодних підстав, оскільки на місці ніби-то порушення, позивача ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку.
У постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобіля позивача. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість руху саме автомобіля позивача неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряна швидкість автомобіля, який рухався у кількох метрах від автомобіля позивача.
Відповідачем доказів правомірності своїх дій не надано.
В судовому засіданні не спростовано доводів позивача про те, що він звернувся до суду з позовом в десятиденний строк з часу отримання копії постанови, оскільки позивачем копія постанови отримана 16 листопада 2009 року. Як вбачається з постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності адміністративне правопорушення мало місце 05 червня 2009 року, постанову було складено 05 червня 2009 року, а позивач отримав лише 16 листопада 2009 року. Оскільки позивачем строк на оскарження постанови пропущено з поважних причин, цей строк має бути поновлено.
Відповідачу було запропоновано надати суду всі докази правомірності своїх дій, однак ніяких доказів ним надано не було.
Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України, ст.. ст.. 247, 288, 289, 293 КУпАП, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до інспектора Коблевської роти дорожньо-патрульної служби УДАІ молодшого сержанта міліції Калмикова Федора Івановича про визнання протиправним правового акта індивідуальної дії та його скасування задовольнити.
Поновити позивачеві ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ВЕ № 110624 від 05 червня 2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Визнати дії відповідача інспектора Коблевської роти дорожньо-патрульної служби УДАІ молодшого сержанта міліції Калмикова Федора Івановича неправомірними.
Скасувати постанову ВЕ № 110624 від 05.06.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП і скоєне ОСОБА_1, винесену інспектором Коблевської роти дорожньо-патрульної служби УДАІ молодшого сержанта міліції Калмиковим Федором Івановичем , закривши провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження рішення суду спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове постанову, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.О. Чумак