Справа № 22ц -1525/09 Головуючий у 1 інстанції Грушицький А.І.
Категорія: 27 Доповідач: Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ __________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів - Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання умов договору за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
19 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання умов договору. Вимоги обґрунтовував тим, що він отримав грошові кошти в сумі 40000 грн. на купівлю автомобіля за кредитним договором від 07.06.2006 року, укладеним між ним та відповідачем. Умови договору не порушує, сплачує кошти за кредитним договором.
13 січня 2009 року отримав лист від 06.01.2009 року про зміну відсоткової ставки за договором до 25,5% річних, відповідно щомісячний платіж збільшено на 140 грн.
Посилаючись на ст.1056-1 ЦК України просив визнати дії відповідача з приводу збільшення процентної ставки по кредиту з 19,6% на 25,5% неправомірними та зобов’язати його виконувати пункт 1.1 договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та щомісячного платежу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційний банк (далі - ЗАТ КБ) «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання умов договору відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з наведених у них підставах, просили скаргу задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарги підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд виходив з того, що рішення ЗАТ КБ «ПриватБанк» про підвищення процентної ставки за кредитним договором прийнято згідно вимог договору та до вступу в силу Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».
Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки його суд дійшов з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року набрав чинності з 10 січня 2009 року.
Також з 10 січня 2009 року вступила в дію ч.4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо заборони банкам в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу.
Судом встановлено, що згідно кредитного договору № VOZ0AE00000662 від 7 червня 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 40000 грн. на купівлю автомобіля зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,23% на місяць на суму залишку заборгованості (а.с.12,13).
Із матеріалів справи вбачається, і це відповідає обставинам справи, що листом від 6 січня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_1 про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, яка становитиме, починаючи з 01 лютого 2009 року, 25,5% на рік (а. с. 9).
Таким чином, збільшення відповідачем ЗАТ КБ «ПриватБанк» з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за кредитним договором, тобто після набрання чинності вищевказаних Законів, суперечить їх вимогам.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини та вимоги закону, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії відповідача ЗАТ КБ «ПриватБанк» по підвищенню відсоткової ставки за користування кредитом з 19,6% на 25,5% p з 01 лютого 2009 року є неправомірними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є підставними і підлягають до задоволення.
Позовні вимоги про спонукання до виконання умов договору до задоволення не підлягають, оскільки вказаний позивачем спосіб захисту цивільних прав не передбачений чинним цивільним законодавством.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплатив в доход держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а за подання апеляційної скарги ним сплачено відповідно 25 грн. 50 коп. та 120 грн. А тому на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати, що складають 25 грн. 50 судового збору та 157 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позовом недоплачено на користь держави 42 грн. 50 коп. судового збору та 212 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, вказані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави.
Таким чином, із-за порушення норм матеріального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.1056-1 ЦК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», ч.4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по збільшенню відсоткової ставки за користування кредитом з 19,6% на 25,3% за кредитним договором №VOZ0AE00000662, укладеним 7 червня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1. В решті позову відмовити.
Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 25 грн. 50 коп. судового збору та 157 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави 42 грн. 50 коп. судового збору та 212 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий
Судді