Справа № 456/2327/15-ц

Провадження № 4-с/456/18/2018

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2018 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Яніва Н. М. ,

за участю секретаря Сунак Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Стрий Львівської області у порядку судового контролю за виконанням судових рішень справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання та зобов’язання розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчих документів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчих документів – виконавчих листів № 456/2327/15-ц, виданих 01.03.2018 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області про проведення розподілу у натурі земельної ділянки та проведення розподілу у натурі житлового будинку, розташованих у м. Стрий Львівської області по вул. Головінського, 11, - неправомірними та зобов’язати старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчих документів – виконавчих листів № 456/2327/15-ц, виданих 01.03.2018 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області про проведення розподілу у натурі земельної ділянки та проведення розподілу у натурі житлового будинку, розташованих у м. Стрий Львівської області по вул. Головінського, 11, - у порядку та строки, визначені статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга вмотивована тим, що 01.03.2018 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області за заявою ОСОБА_1 видано виконавчі листи у цивільній справі № 456/2327/15-ц (№ провадження 2/456/134/17) за його позовом до ОСОБА_3 про реальний розподіл житлового будинку та земельної ділянки. Обидва виконавчі листи стосуються проведення розподілу у натурі згаданих вище житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, а також земельної ділянки площею 0,0524 га. для будівництва та обслуговування такого житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки). Зазначені виконавчі листи 06.03.2018 року були скеровані заявником у Стрийський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області, для їх виконання, оскільки очевидною, на переконання заявника, є необхідність їх примусового виконання в силу можливості проведення поділу у натурі земельної ділянки та домоволодіння виключно уповноваженим на те державним органом, із залученням спеціалістів-землевпорядників та спеціалістів-будівельників. Однак, 22.03.2018 року виконавчі листи заявнику повернуто поштою разом із повідомленнями головного державного виконавця Трух О.Б. від 13.03.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, на переконання державного виконавця, виконання вищезгаданого судового рішення у кожному з перелічених випадків не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Заявник вважає дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у

Львівській області ОСОБА_2 щодо повернення обох виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання неправомірними, посилаючись при цьому на роз’яснення, котрі містяться у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012 щодо виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист, на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на існуючу практику Європейського суду з прав людини, у котрій роз’яснюється необхідність виконання судового рішення, як одного із принципів верховенства права. Заявник наголошує, що боржник ОСОБА_3 заперечує проти поділу житлового будинку та земельної ділянки, а виконання вищезгаданого судового рішення можливе лише при погодженні межі земельної ділянки та вжитті інших необхідних заходів, виконання котрих належить до компетенції уповноважених державних органів чи суб’єктів господарювання, посадових осіб яких і слід залучати у процесі примусового виконання даного судового рішення, так як добровільно відповідач вчиняти перелічені дії відмовляється. Відповідно, на переконання заявника, судове рішення не могло та не може містити висновків зобов’язального характеру по відношенню до відповідача (боржника) ОСОБА_3, так як остання не наділена переліченими вище повноваженнями, необхідними для належного виконання судового рішення. При цьому, подані виконавчі документи у повній мірі відповідають вимогам до виконавчого документа, визначених статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а заявником було виконано усі передбачені статтею 26 вказаного Закону дії, необхідні для початку примусового виконання судового рішення, що старшим державним виконавцем Трух О.Б. не взято до уваги, а її дії унеможливлюють виконання судового рішення. З огляду на вказане, заявник, з метою захисту свого порушеного права, звернувся до суду із даною скаргою.

Представник заявника – адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні скаргу підтримав повністю, просив таку задовольнити з підстав, що у ній викладені.

Боржник ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечили, просили в її задоволенні відмовити.

Представник Стрийського міськрайонного відділу ДВС у судове засідання не з’явився, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду скарги, подали на адресу суду заяву про розгляд справи без їхньої участі. Одночасно Стрийським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Львівській області на адресу суду подано заперечення на скаргу, в якій останні просили в задоволенні скарги відмовити.

Суд, заслухавши учасників справи, які з’явилися у судове засідання, оглянувши та перевіривши матеріали скарги, дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Законом України «Про виконавче провадження (стаття 1) виконавче провадження визначене як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) і являє собою сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одними із засад виконавчого провадження, котрі мають бути дотримані, є верховенство права та обов’язковість виконання судового рішення (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

В силу п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону виконавчі листи, що видаються судами у визначених випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню.

У свою чергу, початок примусового виконання судового рішення та відповідний порядок прийняття виконавчого документа до виконання визначений статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Встановлено, що 01.03.2018 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області за заявою стягувача видано виконавчі листи у цивільній справі № 456/2327/15-ц (№ провадження 2/456/134/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про реальний розподіл житлового будинку та земельної ділянки, один з яких стосується проведення розподілу у натурі житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого у м. Стрий Львівської області по вул. Головінського, 11, між заявником (стягувачем) та боржником ОСОБА_3, як його співвласниками, пропорційно їхніх часток у вказаному домоволодінні – 52/100 у ОСОБА_1 та 48/100 у ОСОБА_3. Зокрема суд ухвалив виділити стягувачу наступні приміщення у житловому будинку (позначений у технічному паспорті літерою А-2): у підвалі кладову ІІІ площею 23,8 кв. м. та кладову ІV площею 18,4 кв. м., загальна площа яких складає 42,2 кв. м.; на першому поверсі коридор 2-1 площею 11,5 кв. м., житлову кімнату 2-2 площею 18,8 кв. м., кухню 2-3 площею 8,4 кв. м., ванну 2-4 площею 3,9 кв. м., загальна площа яких складає 42,6 кв. м.; на другому поверсі коридор 2-5 площею 10.2 кв. м., житлову кімнату 2-6 площею 18,5 кв. м., житлову кімнату 2-7 площею 13,8 кв. м., загальна площа яких складає 42,5 кв. м., а також залишено у моєму користуванні сходи (позначені у технічному паспорті літерою «а5»). Загальна площа таких приміщень складає 127,3 кв. м., з яких житлова площа – 51,1 кв. м., допоміжна площа – 76,2 кв. м.. Ще один виконавчий лист стосується проведення розподілу у натурі земельної ділянки площею 0,0524 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), розташованої у м. Стрий Львівської області по вул. Головінського, 11, кадастровий номер: 46112000000:11:007:0016, між її співвласниками – заявником (стягувачем) та боржником ОСОБА_3, пропорційно їхніх часток у вказаній земельній ділянці – по Ѕ частині у кожного. Зокрема суд ухвалив виділити стягувачу земельну ділянку із забудовою площею 268,0 кв. м. з геометричними розмірами по периметру по ходу годинникової стрілки: від т. 1 до т. 2 – 12,18 м., від т. 2 до т. 3 – на відстані 1,0 м. від стіни сараю та літньої кухні, від т. 3 до т. 4 – на відстані 1,0 м. від тамбура житлового будинку, від т. 4 до т. 5 – по стіні житлового будинку, від т. 5 до т. 6 – по внутрішній стіні, яка розділяє квартири співвласників, від т. 6 до т. 7 – по стіні житлового будинку, від т. 7 до т. 8 – 12,77 м., від т. 8 до т. 1 – 30,12 м..

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що питання, яке стосується проведення розподілу у натурі земельної ділянки площею 0,0524 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), розташованої у м. Стрий Львівської області по вул. Головінського, 11, кадастровий номер: 46112000000:11:007:0016 підлягає примусовому виконанню.

При цьому суд виходить з таких основних засад виконавчого провадження як верховенство права та обов’язковості виконання остаточного судового рішення, беручи до уваги положення ст. ст. 1-3 Закону України «Про виконавче провадження» у поєднанні із відповідними нормами Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також враховуючи ту обставину, що має місце видача Стрийським міськрайонним судом Львівської області у визначеному Законом порядку виконавчого документу на підставі судового рішення.

Також, суд виходить із роз’яснень, котрі надані Конституційним Судом України у рішенні від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012 (пункт 2 мотивувальної частини рішення), за змістом яких виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Янголенко проти України», no. 14077/05 від 10.12.2009 року та «Глоба проти України», no. 15729/07 від 05.07.2012 року визначено, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою

стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, держава не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Як встановлено судом, вказаний вище виконавчий документ у формі виконавчого листа 06.03.2018 року був скерований заявником (стягувачем) у Стрийський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області, для його виконання. Саме у такий спосіб заявник, з метою остаточного завершення реалізації свого права на судовий захист і виконання судового рішення як невід'ємної складової частини такого права, вирішив діяти у даному, конкретному випадку, що є у повній мірі виправданим. При цьому, подані виконавчий документ відповідав встановленим щодо нього вимогам, котрі визначені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а самим стягувачем було виконано усі передбачені статтею 26 вказаного Закону дії, необхідні для початку примусового виконання судового рішення, зокрема подано заяви про примусове виконання рішення, додано квитанції про сплату авансових внесків у визначених Законом розмірах, зазначено відомості, що можуть сприяти примусовому виконанню рішення тощо.

За таких встановлених судом обставин у старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 не було об’єктивних підстав для повернення поданих заявником (стягувачем) виконавчого документа без прийняття його до виконання, а відтак вчинивши такі дії остання діяла неправомірно, передчасно дійшовши висновку про те, що виконання судового рішення у даному випадку не передбачає застосування заходів примусового його виконання.

Суд вважає, що старшому державному виконавцю Трух О.Б. слід було прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з виконання належно оформленого виконавчого листа, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області у цивільній справі № 456/2327/15-ц (№ провадження 2/456/134/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про реальний розподіл житлового будинку та земельної ділянки, після чого ретельно переконатись у необхідності застосування заходів примусового виконання такого судового рішення, оскільки, враховуючи заперечення боржника ОСОБА_3 проти зазначеного розподілу земельної ділянки і не вчинення нею будь-яких передбачених для цього Законом дій, така необхідність є очевидною, в силу можливості проведення поділу у натурі земельної ділянки із наявними на ній господарськими будівлями та спорудами із залученням державним виконавцем відповідних спеціалістів (наприклад для встановлення межових знаків по межі поділу, тощо).

Що стосується, скарги в частині примусового виконання виконавчого листа, щодо проведення розподілу у натурі житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого у м. Стрий Львівської області по вул. Головінського, 11, між заявником (стягувачем) та боржником ОСОБА_3, як його співвласниками, пропорційно їхніх часток у вказаному домоволодінні – 52/100 у ОСОБА_1 та 48/100 у ОСОБА_3 то в задоволенні такої слід відмовити виходячи з наступного.

Судом беззаперечно встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду від 21.09.2017р. проведено розподіл в натурі жилого будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою. При цьому було враховано ідеальні частки обох співвласників, існуючий фактичний розподіл спірного домоволодіння, який залишився незмінним, без проведення перепланування та необхідності проведення перебудови (добудови). А відтак, суд вважає, що в даному випадку, кожен зі співвласників відповідної частки домоволодіння, вправі зареєструвати таку (частку) у встановленому законом порядку, та не вбачає (в цій частині) необхідності примусового виконання в рішення суду.

Також, щодо вимоги заявника про зобов'язання державного виконавця розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа, суд вважає, що у цій частині скарги необхідно відмовити.

Зокрема, згідно з ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобовязані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження предявити його до виконання.

Як розяснено Вищим спеціалізованим судом України у Постанові № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).

Отже, заявлена вимога про зобовязання державного виконавця розпочати виконавче провадження є передчасною і задоволенню не підлягає, оскільки у цій частині заявник вимагає судового захисту заздалегідь не порушеного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця, усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи наведене, вимоги в частинні визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов»язання державного виконавця вирішити питання про відкриття виконавчого провадження у порядку та строки, визначені статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», з приводу примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу про проведення розподілу у натурі земельної ділянки є підставними та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 450-451 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу – виконавчого листа № 456/2327/15-ц, виданого 01.03.2018 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області про проведення розподілу у натурі земельної ділянки, розташованої у м. Стрий по вул. Головінського, 11 Львівської області.

Зобов’язати старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, або іншу посадову особу Стрийського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, вирішити питання про відкриття виконавчого провадження у порядку та строки, визначені статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу – виконавчого листа № 456/2327/15-ц, виданого 01.03.2018 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області про проведення розподілу у натурі земельної ділянки, розташованої у м. Стрий по вул. Головінського, 11 Львівської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий-суддя ОСОБА_6