Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 316/1513/17 Головуючий у 1 інстанції: Вільямовська Н.О.

№ 22-ц/778/1375/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Бєлки В.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа: Енергодарський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що вона є власником автомобіля НОМЕР_1. Бажаючи переоформити автомобіль, звернулася до центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Енергодар УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області та отримала відповідь, що на даний автомобіль було накладено арешт у 2005 році державним виконавцем ВДВС Енергодарського МУЮ. Також їй було надано відповідний витяг, в якому зазначено інформацію про накладення арешту та повідомлено, що арешт був накладений на підставі рішення Енергодарського міського суду, виконавчий лист №2-2961 від 24.01.2005 року. У серпні 2017 року позивачка звернулася до Енергодарського міського відділу ДВС із заявою про зняття арешту з автомобіля, накладеного постановою державного виконавця. 26.09.2017 року ОСОБА_3 отримала відповідь, згідно якої вона дізналася, що на примусовому виконанні у відділі перебував виконавчий документ №2-2961 від 24.01.2005 року про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ВП Запорізька АЕС суми боргу у розмірі 801,40 грн., який виконано боржником та державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Крім того, позивачці було рекомендовано для вирішення питання щодо зняття арешту, звернутися до суду.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд,зняти арешт з майна, зазначаючи на те, що рішення суду виконано у повному обсязі, борг перед ВП ЗАЕС погашений.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2005 року, було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 (а.с.9). Відповідно до листів начальника територіального сервісного центру 2346 ОСОБА_4, на автомобіль НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_3, накладено арешт на підставі виконавчого листа Енергодарського міського суду (а.с.6,7). Листом Енергодарського МВ ДВС № 14520 від 26.09.2017р., позивачку повідомлено про те, що у 2012 році на примусовому виконанні у відділі перебував виконавчий документ №2-2961 від 24.01.2005 року про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ВП Запорізька АЕС суми боргу у розмірі 801,40 грн., який виконано боржником та державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.11). Згідно Довідки №358, станом на 31.07.2017 рік заборгованість по квартплаті за позивачкою - відсутня (а.с.13).

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що позивач посилається на те, що арешт на її майно було накладено державним виконавцем. проте ВДВС до участі в справі не залучалася.

Так, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Також суд послався на роз'яснення, викладені у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» ', за якими правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК), тому суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як зазначив суд першої інстанції, позивач ОСОБА_3 розпорядилася своїми процесуальними правами на свій розсуд, пред'явивши позов саме до особи, яка є стягувачем в рамках виконавчого провадження і в інтересах яких накладався арешт на майно, і не зазначила належного відповідача. Клопотання про залучення відповідного співвідповідача суду не подала.

В апеляційній скарзі позивач посилається на непорушність свого права власності та існування перешкод у його здійсненні.

Разом з тим, посилаючись на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3.6.2016 року та цитуючи цю постанову, позивач не враховує. що у зазначеній постанові йдеться про право цивільне, пов'язане з належністю майна, на яке накладено арешт.

Натомість право власності позивачки на автомашину не оспорюється відповідачем та не становить предмет доведення.

У позові, з яким звернулася позивач йдеться лише про наявність перешкод у реалізації свого права, які виникли внаслідок ухилення ВДВС від зняття арешту, накладеного відповідною постановою ВДВС.

Так, у відповіді позивачеві від 26.09.2017 року, ВДВС посилається на те, що на примусовому виконанні перебував виконавчий лист щодо стягнення з позивачки грошової суми, але було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Разом з тим, не зазначено чому одночасно з закінченням виконавчого провадження не було знято арешт з майна боржника.

У відповідності з роз'ясненнями Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» N 5, 03.06.2016, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК , а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України . Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

За таких обставин, з урахуванням того, що судом при розгляді справи встановлено, що до участі у справі не було залучено в якості належного відповідача - Енергодарський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, тобто позов пред'явлено не до належного відповідача, який має відповідати за позовом, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 15.05.2018 р.

Головуючий:

Судді: