Справа № 372/569/17

Провадження № 2-68/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди в якій просили стягнути з публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент подачі позовної заяви до суду 1 843 200 грн.; на користь ОСОБА_7 спричинену моральну шкоду у розмірі 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент подачі позовної заяви до суду 1 843 200 грн.; на користь ОСОБА_8 спричинену моральну шкоду у розмірі 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент подачі позовної заяви до суду 1 843 200 грн.; на користь ОСОБА_9 спричинену моральну шкоду у розмірі 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент подачі позовної заяви до суду 1 843 200 грн.; на користь ОСОБА_10 спричинену моральну шкоду у розмірі 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент подачі позовної заяви до суду 1 843 200 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що поряд з м. Українка функціонує Трипільська ТЕС публічного акціонерного товариства «Центренерго», яка негативно впливає на якість життя позивачів, через надмірне забруднення шкідливими речовинами від виробничої діяльності навколишнього природного середовища, екологічні і санітарні норми Трипільскої ТЕС системно не дотримуються, як результат природне довкілля у регіоні є небезпечним для життя і здоров’я позивачів, які постійно спостерігають густий чорний дим, що йде з джерел викидів забруднюючих речовин ТЕС, особливо вони потерпають від так званих «пильових» бур складованих золошлаків ТЕС. За таких обставин, вночі з 09.03.2013 року – 10.03.2013 року місцеві жителі с. Дерев’яна були обурені екологічним та санітарним станом природного довкілля, внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферу повітря стаціонарними джерелами Трипільської ТЕС, що призвело до виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, забруднення атмосферного повітря викидами сажі та кіптяви, чим зумовлено випадіння темного снігу. З наданої відповіді ГУ Держсанепідемслужби у Київській області вбачається, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,8% усіх викидів промисловими підприємствами Київської області. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76918,6 тонн. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, із них 1 класу небезпеки - свинець та його сполуки (3,47 т/рік), хром та його сполуки - 3,44 т/рік, 2 класу небезпеки - діоксид азоту (11588,97 т/рік), нікель та його сполуки - 2,58 т/рік, фтор та його сполуки - 0,048 т/рік, 3 класу небезпеки - сірки діоксид 44000,49 т/рік, суспендовані тверді частки (зола, сажа, пил) - 20651,32 т/рік. Дані речовини при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему (свинець). Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. Із 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилегазоочисним устаткуванням, що становить 30,6%. Враховуючи об’єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6%, яке в структурі палива складає 99,4%, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою 180 м. та діаметром 9,6 м. і 7,2 м. При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря і в приземних шарах атмосфери. На Трипільській ТЕС в процесі виробництва електроенергії пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4%) в структурі палива, мазуту та газу утворюється та гідро подачею подаються на золошлакові промислові відходи (4 класу - золошлаки). Кількість складованих золошлаків на 01 січня 2014 року склала 26505350 тонн. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку не вирішене. Відповідно до інформації, отриманої ПП ЮФ «Імператив Плюс» на запит від Державної екологічної інспекції України (лист Державної екологічної інспекції від 06.11.2015 року за №2/2-10/1381/5) цією структурою у 2013-2015 роках виявлялись факти перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перевищення нормативів граничнодопустимих скидів в водне середовище, забруднення землі, у зв’язку з чим службові особи Трипільської TEС притягувались до адміністративної відповідальності. Відповідно до інформації, отриманої ПП ЮФ «Імператив Плюс» на запит Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій (лист за №17/10-107 від 22.01.2016 року) вода Канівського водосховища в районі м. Українки забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту фенолами. Перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту фенолами. Середні межі коливань складали за сполуками міді 2-8 ГДК. хрому шестивалентного 4-6 ГДК, сполуками цинку - 1-3 ГДК, мангану - 0.8-4.8 ГДК. Вміст азоту нітритного був у межах 1-3,8 ГДК, азоту амонійного - 0,3 - 2,4 ГДК. фенолів від 0 до З ГДК. Концентрації сполук заліза загального були у межах 0,4-1.5 ГДК. Дослідженнями, які на замовлення ПП ЮФ «Імператив Плюс»| атмосферному повітрю та грунтах у регіоні функціонування Трипільської ТЕС проведені спеціалістами ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз підтверджено понаднормативне забруднення грунтів рядом важких металів (найбільше миш’яком), а також шкідливими речовинами повітря, осособливо технологічним пилом від спалювання золошлаків. Рівень перевищення ГДК по технологічному пилу у всіх відібраних пробах 23 проби) перевищує базовий рівень вмежах від 3 до 20 разів, при цьому по 18 пробах характеризується як дуже небезпечний, по 3 пробам як небезпечний, по 2 пробам, як помірно небезпечний. Позивачі вважають, що дані по технологічному пилу є наслідком с «пильових бурь». Хімічний склад технологічного пилу встановлений Експертним висновком НІСЕ від 25.08.2016 року за №8568. До його складу входять силікати, кремнеземи, кристали сірки, оксиди цирконію зі включенням інших небезпечних речовин. Всі ці речовини є вкрай небезпечними для життя і здоров’я людей. Маються і інші підтвердження негативного впливу господарської діяльності Трипільської ТЕС на екологію регіону, в т.ч. надані ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзеєва». Таким чином, доводи позивачів про шкідливий вплив Трипільської ТЕС природне довкілля у регіоні зі створенням реальної небезпеки для життя і здоров’я через понаднормативне забруднення шкідливими речовинами повітря, землі, водних ресурсів об’єктивно підтверджуються. Позивачі стверджують, що у зв’язку з таким станом природнього довкілля регіоні, яке із-за діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» є небезпечним для життя і здоров’я, вони відчувають значні душевні страждання.

24 лютого 2017 року суддею винесено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу «Трипільської теплової електростанції про відшкодування моральної шкоди, призначено відкрите судове засідання.

09 березня 2017 року судом винесено ухвалу про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди.

22 березня 2017 року судом винесено ухвалу, якою заяви та клопотання представників сторін задоволено частково, викликано для допиту в судовому засіданні під час розгляду цієї цивільної справи в якості свідків всіх позивачів, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, залучено до матеріалів справи подані представниками сторін докази, витребувано від Державної екологічної інспекції у Київській області (03040, м.Київ, вул.. Васильківська, 3) належним чином завірені копії наступних документів, які зазначені у листі цієї установи від 05.11.2015 року за вих.№ 10-31/1962 і стосуються впливу на довкілля під час здійснення господарської діяльності Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго»: -акти перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за 2010-2015 роки; -приписи та претензії, які були подані за результатами цих перевірок за 2012-2015 роки; -протоколи про адміністративну відповідальність посадових осіб Трипільської ТЕС, які були складені за результатами цих перевірок за 2012-2015 роки, в задоволенні інших вимог заяв і клопотань представника позивачів відмовлено.

13 квітня 2017 року судом винесено ухвалу про прийняття відмови ОСОБА_10 від позовних вимог до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди, провадження по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_10 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди закрито.

05 квітня 2018 року судом винесено ухвалу, якою заяви і клопотання задоволено частково, прийнято і залучено до матеріалів справи подані представниками позивача письмові докази та міркування, викликано для допиту у судовому засіданні по цій справі в якості свідка ОСОБА_20 Елгарогли, в задоволенні інших вимог заяв і клопотань відмовлено.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_21 позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини при розгляді подібних справ, достатньою підставою для задоволення позову є саме порушення екологічних нормативів, оскільки відповідач не дотримався екологічних і санітарних нормативів, позивачі усвідомлюють, що проживають на екологічно забрудненій території і можуть захворіти, забруднені джерела водопостачання, негативний вплив господарської діяльності відповідача на навколишнє природне середовище, моральна шкода полягає у душевних стражданнях позивачів, також завдана шкода позивачам забрудненням городини, існує явна загроза для їх життя, здоров’я, постійні стреси, тривоги, пригніченість, безпорадність, неможливість змінити місце проживання, винуватцем цього є діяльність ПАТ «Центренерго».

В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та пояснив, що шкода завдана позивачам через забруднення довкілля, понаднормові викиди речовин через трубу і золовідвал, шкідливі елементи у викидах перевищують гранично допустиму концентрацію, що підтверджується висновком ДУ «Інститут громадського здоров’я ім.О.М.Марзеєва», понад сто тисяч людей перебувають в зоні забруднення, позивачі мають хронічні захворювання, відчувають стрес, душевні страждання, тривогу.

В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та пояснив, що існує понаднормове забруднення навколишнього природного становища, збільшуються темпи забруднення арсену (мишьяку) грунту, пиління золошлакових відвалів, атмосфера забруднена дрібнодисперсним пилом, золошлаковідвали не вкриті водою, відмовились провести спільний аудит, обладнано лише 19 джерел фільтрами, в актах екологічної інспекції є порушення, ПАТ «Центренерго» відпрацювала ресурс, не впроваджують технології очистки, позивачі проживають в екологічно-небезпечній зоні, тому їх права порушені, існує умисел та необережність одночасно, винних осіб не можна індивідуалізувати, оскільки винні і керівництво і адміністрація, посадові особи були притягнені до відповідальності. Відповідно висновку експерта визначався розмір моральної шкоди, методика ОСОБА_22 хоч і виключена, але рекомендована експертам.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, будучи допитаною в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що являється інвалідом 2 групи, працювала науковим співробітником в інституті хімії, в с. Трипіллі проживає з 1992 року по теперішній час, екологічна ситуація села значно погіршилася із-за викидів Трипільської ТЕС, з труб якої виходить пил та дим, осідає на подвір’ї, оселі, рослинах, ґрунті, білизні, снігу, вікна змушені зачиняти дуже щільно, оскільки дихати не можливо, ця ситуація обурює всіх мешканців села та вплинути чи змінити екологічну ситуацію особисто вона не може. Онуки через забруднення не можуть до неї навідатись, оскільки розвиваються алергічні прояви, а переїхати вона невзмозі, має ряд хвороб: туберкульоз, гіпертонія, алергія, яка виникла не від роботи, а від екологічної ситуації внаслідок викидів ТЕС.

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, заяв, клопотань суду не подавав, свою власну позицію по суті позовних вимог суду у письмовій формі не довів.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_23 позовні вимоги не визнала та пояснила, що експертний висновок є недопустимим доказом, оскільки порушено процедуру, не було оголошено в засобах масової інформації про експертизу, кількість викидів знизилась через зменшення виробництва, до того ж здійснювався моніторинг впливу на довкілля, перевищень норм не було, ніякої техногенної, екологічної катастрофи немає, висновок експерта суперечить закону України «Про екологічну експертизу», коефіцієнти обрані безпідставно, надумано. Позивачі не ініціювали зміну місця проживання, держава не визнала порушення прав позивачів.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_24 позовні вимоги не визнала та пояснила, що постійно проводяться моніторинги стану довкілля, норми викидів не перевищуються, лабораторія ТЕС сертифікована, районні та обласні санітарно-епідеміологічні станції регулярно проводять заміри викидів, електрофільтри очищують повітря на 96-99,8%, обладнання модернізоване, реконструйовано, за забруднення ТЕС сплачуються податки, суттєвих порушень при перевірках не виявлено, проводяться регулярні перевірки дотримання екологічного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 позовні не визнав та пояснив, що заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки відсутні докази вини і шкоди, в експертному висновку існують протиріччя та недоліки, основним забруднювачем повітря є інші джерела, норми забруднення не перевищенні, джерело забруднення не ідентифіковано як об’єкти ПАТ «Центренерго», проби при експертизі бралися з однієї точки, неякісно - біля дороги, де є промвузол, несертифікованими приладами, згідно статистичних даних по Київській області в районі середні показники народжуваності, смерті та захворювань, в методиці ОСОБА_22 є суттєві недоліки.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні не визнала та пояснила, що останнім часом викиди ТЕС зменшились, оскільки зупинена робота, існують і працюють фільтри, на золовідвалі засаджуються трави, здійснюється полив водою, пиління допускається під час роботи автотранспорту на золовідвалі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що працюючи завідувачем відділення, експертом КНДІСЕ, в 2016-2017 році директор ПП «Юридична фірма «Імператив Плюс» ОСОБА_3 звернувся до нього та спеціалістів-психологів ОСОБА_25, ОСОБА_26 про надання висновку спеціаліста для визначення розміру моральної шкоди, на що були розроблені анкети для визначення психологічного стану, якщо потрібно було психологом додатково проведено бесіду з людьми, при підготовці висновку керувались методикою ОСОБА_22, яка виключена з реєстру, але рекомендована Координаційною радою з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України, а також іншими методиками, які на розсуд спеціаліста можуть використовуватись. Всі позивачі зазнали моральної шкоди від фрустрації (безвиході), страху за життя, дискомфорту, зміни фізичного стану, тому позивачі повинні отримати однаковий розмір відшкодування, оскільки фактори і наслідки однакові.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що працює старшим державним екологічним інспектором м. Києва та Київської області, за скаргами громадян, здійснював позапланову перевірку Трипільської ТЕС в 2017 році, де були виявлені порушення, а саме: не виконано попередній припис щодо табору «Зміна», а також не було отримано висновку на проект реконструкції сіркоочистки, золовідвалу щодо пиління у вересні 2016 року, також було проведено перевірку викидів належною апаратурою - перевищень норм не було виявлено, технологічні норми по золовідвалу дотримувались. Щодо пильових бурь скарг від громадян не надходило, при перевірці їх не було виявлено, але щоб їх уникнути треба поливати та зрошувати золовідвал. Перевищень норм по повітрю не було, порушень по припису не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що працює завідувачем відділення ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М.Марзеєва НАМН України», на замовлення ПП ЮФ «Імператив Плюс» досліджував вплив шкідливих речовин від діяльності ТЕС на довкілля, на умови проживання, вплив на оточуюче середовище. Було виявлено, що дрібні частки важких металів потрапляють у легені, з перевищенням норм по пилу більше ніж у 10 разів, у відібраних пробах води від дренажного каналу з навколишніх населених пунктах виявлено перевищення норм, проживання в такій місцевості шкодить здоров’ю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що працює експертом та проводив екологічну експертизу, по відібранню проб ґрунтів, а саме з 150 кв.м., аналіз проводився в сертифікованій лабораторії Одеського інституту, результатом якого не було виявлено перевищення забруднення ґрунтів. Також було досліджено під мікроскопом пилкову фракцію, пилком було забруднено атмосферне повітря, було встановлено генезис викидів Трипільської ТЕС, для природного довкілля є екологічний ризик, до 10 разів перевищує нормативи забруднення дрібнодисперсним пилом, вважає, що можливо основним джерелом викидів є 140-метрова труба, але відповідні проби не відбирались, на його думку за хімічним і мінеральним складом у пробах виявлено викиди після згорання вугілля.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що з квітня 2017 року працює начальником управління державного нагляду та контролю за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, за зверненням громадян інспектором під його особистим контролем проведено позапланову перевірку Трипільської ТЕС, внаслідок чого було виявлено порушення припису, у пробах повітря перевищено гранично допустиму концентрацію пилу, внаслідок чого є загроза здоров’ю населення. Строк усунення недоліків ТЕС було встановлено до 20.02.2019 року. Також було виявлено відсутність проекту санітарно-захисної зони, заперечень проти акту і припису ніким не подано, лабораторія ТЕС не акредитована по новому законодавству, але її прилади повірені.

Вислухавши представників сторін, свідків, дослідивши наявні у матеріалах цивільної справи докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, самотня, з 2001 року є інвалідом II групи (безстроково), що підтверджується паспортом, довідкою, посвідченнями, державним актом, актом обстеження, свідоцтвом про право на спадщину.

Позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований і проживає ІНФОРМАЦІЯ_5, є інвалідом з дитинства, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, проживає із матір’ю ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується паспортом, посвідченнями.

Трипільська теплова електрична станція (ТЕС) ПАТ «Центренерго» знаходиться за адресою: 08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, її майновий комплекс складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав власності.

Згідно відповіді на запит ПП ЮФ «Імператив Плюс» на отримання публічної інформації, яка становить публічний інтерес з приводу стану довкілля у зв’язку з діяльністю Трипільської ТЕС до Держсанепідемслужби України за № 543 від 08.10.2015 року та відповіді на запит №2236 від 5 листопада 2015 року, яка надійшла від Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області, вбачається, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,8% усіх викидів промисловими підприємствами Київської області. Трипільська ТЕС згідно санітарної класифікації відноситься до об’єкту першого класу із санітарно-захисною зоною 1000м., в межах якої розташовано більше 250 будинків приватного сектору с. Стара Українка, що є перешкодою для затвердження генерального плану забудови м. Українка. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76918,6 тонн. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, із них 1 класу небезпеки - свинець та його сполуки (3,47 т/рік), хром та йогосполуки - 3,44 т/рік, 2 класу небезпеки — діоксид азоту (11588,97 т/рік), нікель та його сполуки - 2,58 т/рік, фтор та його сполуки — 0,048 т/рік, 3 класу небезпеки - сірки діоксид 44000,49 т/рік, суспендовані тверді частки (зола, сажа, пил) - 20651,32 т/рік. Дані речовини при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему (свинець). Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. Із 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилегазоочисним устаткуванням (ПГОУ), що становить 30,6%. Враховуючи об ’єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6%, яке в структурі палива складає 99,4%), викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою 180 м. та діаметром 9,6 м. і 7,2 м. При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря і в приземних шарах атмосфери. На Трипільській ТЕС в процесі виробництва електроенергії пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4%) в структурі палива, мазуту та газу утворюється та гідро подачею подаються на і золошлакові промислові відходи (4 класу - золошлаки). Кількість складованих золошлаків на 01 січня 2014 року склала 26505350 тонн. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності — скопу та золошлаку не вирішене.

Згідно відповіді на запит на публічну інформацію до Обухівського міжрайонного управління Держсанепідемслужби України у Київській області №809 від 29 липня 2016 року та відповіді на цей запит від Управління Держпродспоживслужби в Обухівському районі №1-031154 від 8 серпня 2016 року та від Обухівського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України» №384 від 8 серпня 2016 року, сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2015 рік склали 55483,816 тонн, що менше на 21434,8 тонн в порівнянні з 2014 роком. В атмосферне повітря викидається 37 найменувань забруднюючих речовин, із них 1 класу небезпеки – свинець та його сполуки (2,272 т/рік), хром та його сполуки - 2,219 т/рік, 2 класу небезпеки - діоксид азоту (7412,257 т/рік), нікель та його сполуки - 1,680 т/рік, фтор та його сполуки - 0,037 т/рік, 3 класу небезпеки - сірки діоксид 34703,897 т/рік, суспензовані тверді частки (зола, сажа, пил) - 12864,802 т/рік.

Згідно відповіді на запит ПП ЮФ «Імператив Плюс» на отримання публічної інформації, яка становить публічний інтерес, з приводу стану природного довкілля у зв’язку з діяльністю Трипільської ТЕС до Центральної геофізичної лабораторії ДСНС України №485 від 18.01.2016 року та відповіді на запит за №17.10/107 від 22 січня 2016 року, вода Канівського водосховища в районі Українки забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту, фенолами. Перевищення гранично допустимих концентрації (ГДК)1 відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту та фенолами. Середні межі коливань складали за сполуками міді 2-8 ГДК, > фому шестивалентного 4-6 ГДК, сполуками цинку -1-3 ГДК, мангану – 0,8 - 4,8 ГДК. Вміст азоту нітритного був у межах 1-3,8 ГДК, азоту амонійного - 0,3 - 2,4 ГДК, фенолів - від 0 до З ГДК Концентрації сполук заліза загального були у межах 0,4-1,5 ГДК.

З відповіді Державної екологічної інспекції у Київській області від 11.07.2016 року за №07-06-26/896/1, вбачається, що в 2011 році ПАТ "Київський науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут "Енергопроект" розробив проект "Трипільська ТЕС. Золовідвал. Реконструкція секції № 3", який пройшов позитивну комплексну державну експертизу в ДП "Укрдержбудекспертиза" №00-2050-12/ПБ від 04.02.2013 р. Затвердження робочого проекту відбулось 17.07.2013 р. про що свідчить наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 464. 11.04.2014 року ПАТ "Центренерго" Трипільською ТЕС було укладено договір з ТОВ "Х.О.Р.С." на виконання робіт з реконструкції золовідвалу Трипільської ТЕС з терміном виконання лютий - березень 2015 року, але роботи виконавцем не було виконано. На протязі 2015 року Трипільська ТЕС через ведення претензійно - позовної роботи та захисту своїх прав перед ТОВ "Х.О.Р.С." не мала змоги укладати договір на виконання даних робіт з іншими контрагентами. На даний час розпочато корегування проектно-кошторисної документації, після чого буде укладено відповідний договір на виконання робіт з реконструкції золовідвалу Трипільської ТЕС. За інформацією ПАТ "Центренерго" Трипільська ТЕС планом капітальних інвестицій на 2016 рік під реконструкцію золовідвалу заплановано 10 млн. грн.»

У листі Трипільської ТЕС №04-1932 від 8.04.2013 року, зазначено, що спорудження Трипільської ТЕС відбувалося на протязі 60-70-х років минулого століття. Електростанція була повністю введена в експлуатацію у 1972 році. Генеральним проектувальником Трипільської ТЕС, Київським відділенням КІ «Енергопроект» (у період будівництва «Теплопроект»), в проект її побудови були закладені рішення універсального проекту пиловугільної ДРЕС з енергоблоками потужністю 300 МВт, розробленого ще у 50-ті роки. Таким чином, питання охорони навколишнього середовища вирішувалося лише шляхом впровадження сучасних на той час методів та заходів. Для Трипільської ТЕС ці заходи полягали у встановленні установок уловлення твердих суспендованих речовин. Інші установки очищення димових газів (від оксидів сірки та азоту) проектом просто не передбачалися. З огляду на брак коштів модернізація та оновлення обладнання ТЕС практично не проводилось з моменту розпаду Радянського Союзу. І лише в 2005 році відбулася реконструкція електрофільтрів блоку ст..№1А з їх повною зміною, що дало змогу знизити викиди твердих суспендованих речовин до 375 мг/мЗ. Наявні установки очищення димових газів, встановлені ще при спорудженні ТЕС, не в повній мірі задовольняють вимогам чинного законодавства, а саме «Технологічним нормативам допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує МВт», які затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 22.10.2008 №541. Цей наказ на національному рівні втілює вимоги Директиви 2001/80 СС, які наша країна зобов’язалась виконати до 31 грудня 2017 року приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного співтовариства».

У наданому представником позивачів експертному висновку № 8658 від 27.07.2016 року та додатках до нього №8658 та №8796 від 05.05.2017, що складені ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», доданих до них протоколах досліджень та картограмм зазначено: «Господарська діяльність Трипільської ТЕС ПАТ «ЦЕНТЕНЕРГО» здійснює істотний вплив на пилове забруднення атмосферного повітря населених місць в 15-кілометровій зоні навколо станції, до якої належать населені пункти: м. Обухів, м. Українка, с.Трипілля, с.Дерев’яна, с.Красне Перше, с.Щербанівка, с.Халеп’я, с.Жуківці, с.Таценки, с.Плюти, що виявлено перевищенням максимальної разової гранично допустимих концентрацій суспендованих часточок, недиференційованих за складом, у 4-20 разів». «Вплив господарської діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «ЦЕНТЕНЕРГО» на забруднення ґрунтового покриву населених місць виявляється у 2-8-кратному перевищенні регіональних фонових концентрацій арсену в межах жилої зони м. Українка, с. Трипілля, с. Дерев’яна, с. Плюти, р. ОСОБА_29, що свідчить про можливе забруднення сільськогосподарських угідь понад гранично допустиму концентрацію. Обстеження сільськогосподарських угідь на вміст арсену потребує окремого дослідження». «За рештою досліджених показників забруднення господарська діяльність 1 рипільської ТЕС не здійснює істотного впливу на забруднення грунтів населених місць. Виявлено локальні 2-3-кратні перевищення фонового регіонального рівня вмісту цинку (у 2 точках), нікелю (в 1 точці) та свинцю (в 1 точці)». «Головним екологічним ризиком для екосистем та населення, що мешкає в зоні впливу Трипільської ТЕС є пилове забруднення атмосфери, зумовлене викидом суспендованих часточок, недиференційованих за складом, що містять діоксин кремнію в межах 70-20% та являють собою перевалено дрібнодисперсні (мікронних та субмікронних розмірів) фракції силікатів (алюмосилікатів), кристалів сірки (сульфідів, сульфатів), голкоподібних часточок оксиду цирконію зі вкрапленнями міді, натрію, калію, кальцію, магнію, сірки, хлору, поодинокими включеннями фосфору та фтору. У зв ’язку з чим експерт вважає обґрунтованим застосування нормативу ГДКМ.Р. - 0,3, ГДКС.Д. — 0,1мг/мЗ для цього показника згідно чинного РД 52.04.186- 89». «Причинно-наслідковий зв'язок між пиловим забрудненням повітря та господарською діяльністю щодо спалювання викопного палива на Трипільській ТЕС визначається наявністю «реактивного кремнезему» (у біологічно доступній формі), який утворюється при високотемпературному спалюванні вугілля, присутністю елементів- індикаторів цирконію, міді, радіоактивних урану-238 та торію-232, що дозволяє однозначно ідентифікувати тип пилового забруднення атмосфери, як «зола винесення Трипільської ТЕС». «Пилове забруднення атмосфери обстежених населених пунктів відповідає недопустимому рівню забруднення та категорії екстремально забрудненої атмосфери на більшій частині території впливу Трипільської ТЕС. Пилове забруднення атмосфери веде до пригнічення фізіологічної діяльності екосистем та всихання окремих видів рослинності. Хімічний та гранулометричний склад пилового забруднення однозначно вказує на його головне джерело — викиди Трипільської ТЕС». «Екстремальне пилове забруднення атмосфери дрібнодисперсними часточками діоксину кремнію уламкової форми з загостреними краями, спричинене господарською діяльністю Трипільської ТЕС, визначає істотний (недопустимий) ризик для населення обстеженої території захворювання дихальних шляхів (фіброз, гранульома, силікоз легень), в тому числі онкологічних».

У звіті державної установи «Інститут громадського здоров’я ім. О.М.Марзєєва» НАМН України від 05 вересня 2016 року зазначено: «За виявленими ознаками діяльність Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго», не відповідає вимогам діючих нормативних документів, а саме: Конституції України, Земедьному кодексу України, Водному кодексу України, Повітряному кодексу України, Законам України: «Про охорону навколишнього природного середовища»; «Про охорону атмосферного повітря»; «Про охорону земель»; «Про відходи»; «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; «Про питну воду та питне водопостачання»; «Про об’єкти підвищеної небезпеки», ДСП № 173-96 «Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів», а також «Рекомендациям по проектированию золоотвалов злектрических станций П26-85». На прилеглій до Трипільської ТЕС території має місце наднормативне забруднення атмосферного повітря (пил з вмістом двоокису кремнію 20-70% до 9,2 ЕДК, сполуки хрому до 2,1 ГДК), грунту (кадмій до З ГДК), поверхневих ґрунтових вод у джерелах децентралізованого водопостачання населення (кадмій до 60 ГДК, хром до 12 ГДК, нікель до 6 ГДК, свинець до 4 ГДК, марганець до 8 ГДК в порівнянні з показниками води питного призначення) забруднюючими речовинами, властивими для цього об’єкту. Існування золошлаковідвалу Трипільської ТЕС у такому вигляді як зараз є неприпустимим оскільки порушує вимоги діючих нормативних документів щодо захисту довкілля і негативно впливає на здоров’я та умови проживання населення на прилеглих територіях. В зв’язку з цим необхідно розробити та реалізувати проект додаткових заходів (рекультивація ділянок, де не ведеться намив, посилення протифільтраційного захисту, посилення заходів по пригніченню пилоутворення, розгортання мережі моніторингових свердловин, утилізація накопичених відходів з використанням їх в якості складових компонентів будівельних матеріалів та ін.) з метою забезпечення недопущення перевищення гігієнічних нормативів рівнів впливу чинників Трипільської ТЕС на умови проживання населення прилеглих до нього територій. Переважна більшість населення в зоні впливу золошлаковідвалу Трипільської ТЕС оцінює стан довкілля у своєму населеному пункті та на прилеглій території, як незадовільний, пов’язуючи це із впливом діяльності Трипільської ТЕС, а також відзначає, що функціонування поруч з населеним пунктом цього об’єкту негативно впливає на стан здоров’я та умови проживання мешканців. Динаміка основних показників захворюваності населення серцево- судинними хворобами, онкологічними хворобами та хворобами органів дихання в населених пунктах прилеглих до золошлаковідвалу Трипільської ТЕС чітко корелюється з відстанню джерела забруднення до населених пунктів та переважаючими напрямками вітрів. У зв’язку з виявленням в воді джерел децентралізованого водопостачання надзвичайно високих концентрацій важких металів, особливо кадмію, є потреба у проведенні цілеспрямованих досліджень та розробки дієвих заходів по його усуненню.»

У листі Держпродспоживслужби (Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області) від 30.01.2018 №10-05-18/787 (з додатками) та 13.03.2018 №10-05-18, зазначено: «21 лютого 2018 року спеціалістами Обухівського районного управління на підставі погодження Державної регуляторної служби України від 26.01.2018 №773, проведено позапланову перевірку Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» згідно питань, зазначених у зверненні під час якої виявлено наступні порушення: Відсутній проект організації санітарно-захисної зони та не здійснюються в повному обсязі моніторинг та заходи безпеки, що спрямовані на захист атмосферного повітря. Згідно протоколів досліджень атмосферного повітря здійсненими ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України» (протокол від 20.12.2017 №4411) встановлено, що: - в точці № 1 (1000 м з підвітряної (північної) сторони від джерела забруднення (межа санітарно-захисної зони) концентрації хімічних речовин перевищують ГДК по пилу (зважені речовини) в 1,1 рази, азоту діоксину в 1,1 рази, вуглецю оксиду в 1,06 рази; - в точці №18 - 300м. з підвітряної (північної) сторони від золо відвалу(межа санітарно-захисної зони) концентрації хімічних речовин перевищують ГДК по пилу (зважені речовини) в 1,1 рази згідно «Гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних чинників в атмосферному повітрі населених місць», затверджених т.в.о. Головного державного лікаря України 03.03.2015. За результатами проведеної перевірки на ім’я директора Трипільської ТЕС ОСОБА_30 видано припис від 22.02.2018 щодо усунення виявлених порушень.».

На вказані докази, зокрема, посилаються позивачі в обгрунтування своїх позовних вимог.

Відповідач посилається на те, що на Трипільській ТЕС постійно ведеться моніторинг атмосферного повітря в зоні впливу, а саме Промисловою лабораторією Трипільської ТЕС (атестаційне свідоцтво № 70А-81-14 з терміном дії від 17.10.2014 р. до 16.10.2017 р.) виконуються підфакельні заміри забруднюючих речовин на межі санітарно захисної зони ТЕС та в прилеглій житловій забудові. Графіки контролю погоджуються з Обухівським МРВЛД ДУ «Київський ОЛЦ МОЗ України», що підтверджується вказаними письмовими доказами, які залучені до матеріалів справи.

Крім того, щорічно ДУ «Київським обласним Лабораторним Центром МОЗ України» проводяться дослідження атмосфери в зоні впливу Трипільської ТЕС з метою перевірки додержання нормативів граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин, у тому числі і твердих суспендованих речовин. Жодних перевищень в останні роки не виявлено.

На Трипільській ТЕС згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 302 «Про затвердження порядку проведення та оплати робіт пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян – підприємців, які отримали такі дозволи» та наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 541 від 22.10.2008 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції за №1110/15801 від 17.11.2008 року) «Про затвердження технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт» розроблені документи, в яких обґрунтовуються викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел (Висновок санітарно-епідеміологічної служби України від 18.01.2016р. № 04.03-08-122/17). На підставі цих документів Міністерством екології та природних ресурсів України виданий Дозвіл № 3223110500-004 на викиди забруднюючих речовин з терміном дії з 01.02.2016 р. по 01.02.2023 р.

На виконання умов Дозволу, щоквартально, промисловою лабораторією Трипільської ТЕС у відповідності із графіками контролю, погодженими Державною екологічною інспекцією в Київській області, проводиться дослідження гранично допустимих викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел Трипільської ТЕС. Перевищень не виявлено, зокрема у 2016 - 2015 роках, що підтверджується вказаними письмовими доказами, які залучені до матеріалів справи.

Крім того,у 2016 році Державною екологічною інспекцією в Київській області в рамках планової перевірки з 11.07 2016 р. по 22.07.2016 р. та Державною екологічною інспекцією України в рамках позапланової перевірки з 28.09.2016 р. по 11.10.2016 р. було проведено аналіз вихідних газів від паливовикористовуючого обладнання Трипільської ТЕС. Перевищень нормативів доведених Дозволом на викиди забруднюючих речовин не виявлено. Також, Державною екологічною інспекцією в Київській області в рамках планової перевірки проведеної з 14.11.2017 по 24.11.2017 будь-яких порушень екологічного законодавства взагалі не виявлено, що підтверджується вказаними письмовими доказами, які залучені до матеріалів справи.

Аналіз ґрунтів який було проведено в межах дослідження показав відсутність забруднення, яке можна ідентифікувати з виробничою діяльністю ТЕС. Крім того Трипільською ТЕС в рамках моніторингу забруднення ґрунтів навколо золовідвалу Трипільської ТЕС ДП «Українська геологічна компанія» щорічно починаючи з 2002 року проводиться аналіз в межах санітарно захисної зони золовідвалу.

Відповідно до Інформації наданої Центральною геофізичною обсерваторією державної служби України з надзвичайних ситуацій про стан забруднення природного середовища Обухівського району Київської області надано дані про спостереження за 2014, 2015, та перше півріччя 2016 року, де вказано, що стан природного середовища в нормі, та не перевищує прийнятих державних стандартів. Центральна геофізична обсерваторія проводить стаціонарні спостереження за станом забруднення атмосферного повітря в м. Обухів на одному посту по вул. Миру, 13 та в м. Українка на одному посту по вул. Зв’язку, 3. Від Трипільської ТЕС пост спостережень в Українці знаходиться приблизно на відстані 1,8 км, в Обухові – 6,9 км. Згідно наданої інформації ЦГО: «Спостереження проводяться за чотирма основними забруднювальними домішками: завислі речовини (пил), діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту і специфічними – вісім важких металів: мідь, цинк, свинець, залізо, кадмій, манган, нікель, хром. Відбір і аналіз проб атмосферного повітря на вміст забруднювальних речовин проводиться згідно РД 52.04-186-89 «Руководство по контролю загрязнения атмосферы».

За даними багаторічних спостережень загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах Обухів і Українка характеризується, як низький. Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин не перевищували відповідні середньодобові гранично допустимі концентрації (ГДКс.д.) і були: по завислих речовинах у межах 0,3-0,4 ГДКс.д.1, діоксиду сірки – 0,6-0,7 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,2-0,5 ГДКс.д. Перевищення ГДКс.д. спостерігалось тільки з діоксиду азоту в 1,5 - 2,0 рази. Вміст важких металів також був низький, у межах 0,0-0,1 ГДКс.д. Дані з середньорічних концентрацій забруднювальних домішок (у абсолютних величинах та у ГДКс.д.) за 2014 р. - І півріччя 2016 р.

Стан забруднення поверхневих вод в районі розміщення Трипільської ТЕС визначається на Канівському водосховищі, в районі м. Українка у двох створах – в межах міста та 4 км нижче міста. Від Трипільської ТЕС створи знаходиться приблизно на відстані 3,1 км та 1,2 км відповідно. За програмою спостережень проби води на гідрохімічні показники відбираються чотири раза на рік (в основні гідрологічні фази), в яких визначається до 40 хімічних речовин. Серед них розчинений у воді кисень, основний сольовий склад – кальцій, натрій, магній, сульфати, фосфати, хлориди, гідрокарбонати, а також основні забруднювальні речовини – сполуки азоту, важких металів, феноли, нафтопродукти, синтетично поверхнево-активні речовини. Оцінка якості води за гідрохімічними показниками проводиться до норм рибогосподарського призначення.

Хімічний склад поверхневих вод тісно пов'язаний з його природними умовами. Насамперед це стосується таких показників, як головні іони та мінералізація води. В зв’язку з незначним коливаннями середньорічної водності в районі м. Українки протягом останніх років мінералізація практично не змінювалась і в середньому коливалась у межах 299 - 338 мг/дм3. Склад солей гідрокарбонатно-кальцієвий. Вміст сульфатів, хлоридів не перевищував допустимі концентрації.

За даними спостережень у 2014 - 2015 рр. та у I півріччі 2016 р. кисневий режим в районі м. Українки був задовільний, середній вміст розчиненого у воді кисню знаходився у межах санітарних норм і складав 7,60 - 9,52 мгО2/дм3. Дефіциту кисню чи повної його відсутності у воді за даний період не відмічалось, хоча спостерігалось зменшення вмісту кисню у 2015 р. до 4,80 мгО2/дм3 у верхньому створі міста.

Висновки: ОСОБА_22 отриманих даних за 2014 – 2015 рр. та I півріччя 2016 р. свідчить, що у воді Канівського водосховища в районі м. Українка вміст фенолів, нафтопродуктів, синтетично поверхнево-активних речовин (СПАР), хлорорганічних пестицидів не перевищував допустимі нормативи. Найбільш високі концентрації сполук азоту амонійного та міді спостерігались у І півріччі 2016 р., сполук азоту нітритного - у 2014 р. у нижньому створі міста, сполук мангану та хрому шестивалентного - у 2015 р. у створі 4 км нижче м. Українка.

За екологічною оцінкою стану і ступеню чистоти поверхневі води в районі м. Українка відносяться до II класу, 3 категорії: за станом добрі, за ступенем чистоти - досить чисті (таблиця 3 у додатку).»

Також відповідно до листа Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області № 16 від 30.01.2017 за період з 2005 року по 2017 рік надзвичайних ситуацій та подій за адресою знаходження Трипільської ТЕС не зафіксовано.

На вказані вище обставини і докази посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

При наданні правової оцінки позовним вимогам суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадів, передбачених Конституцією України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на життя охороняється законом. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя. Відповідно до ч. 1 ст. 281 Цивільного кодексу України фізична особа має невід'ємне право на життя. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Цивільного кодексу України фізична особа має право на охорону її здоров'я. Відповідно до ст. 282 Цивільного кодексу України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю. Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побути, а також права на її збирання та поширення. Відповідно до ч. 2 ст. 293 Цивільного кодексу України діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище.

Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. а ч. 1 ст.9 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров’я навколишнє природне середовище.

Відповідно до ч.1 ст.З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними принципами охорони навколишнього середовища, зокрема, є: а) пріоритетність вимог екологічної безпеки; б) гарантування екологічного безпечного середовища для життя і здоров’я людей; в) екологізація матеріального виробництва; г) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав наданих їм законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України. У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Відповідно ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» громадяни України, зокрема, мають право на: безпечні для життя і здоров’я харчові продукти, питну воду, повноцінне природне середовище; відшкодування шкоди, завданої їх здоров’ю внаслідок порушення підприємствами установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» законодавством України можуть бути наданні законні права щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» суб’єкт господарської діяльності юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки; об’єкт підвищеної небезпеки об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру; небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля, І сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» суб’єкт господарської діяльності зобов’язаний: вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; забезпечувати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику; виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані:

а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;

в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;

г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;

д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;

е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами;

є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;

ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів;

к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;

т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання та охорони атмосферного повітря, методи контролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші вимоги щодо охорони і використання атмосферного повітря.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються:

- нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;

- нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами;

- граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів;

- нормативи використання атмосферного повітря як сировини , основного виробничого призначення;

- нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.

- законодавством України можуть встановлюватись й інші нормативи у галузі охорони атмосферного повітря.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для оцінки стану атмосферного повітря встановлюються єдині для території України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, а саме:

- гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і об'єктів навколишнього природного середовища;

- гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря для людей і об'єктів навколишнього природного середовища.

- у разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватись більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та рівні інших шкідливих впливів на атмосферне повітря.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів або іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря по кожній із забруднюючих речовин та фактору фізичного чи біологічного впливу. Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлюються на рівні, при якому сумарні викиди забруднюючих речовин і шкідливий фізичний та біологічний вплив всіх джерел у даному районі, з урахуванням перспективи його розвитку, в період дії встановленого нормативу не призведуть до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворими нормативами). Проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами розробляються підприємствами, установами та організаціями і затверджуються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і Міністерства охорони здоров'я України. Ці проекти погоджуються з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у частині:

-строків виконання заходів щодо зниження викидів забруднюючих речовин до нормативних рівнів;

-строків відселення людей і винесення об'єктів соціального призначення з санітарно-захисних зон;

-зниження обсягів виробництва та викидів забруднюючих речовин у період несприятливих метеорологічних умов.

Проекти нормативів гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря розробляються підприємствами, установами, організаціями і затверджуються органами Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у частині строків здійснення заходів щодо зниження шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів до нормативних рівнів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для різних технологічних процесів, технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів залежно від часу розробки та введення в дію технологій і обладнання, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються:

-нормативи граничних обсягів утворення забруднюючих речовин для окремих типів технологічного та іншого обладнання;

-вимоги щодо впровадження технологічних процесів в частині впливу на утворення забруднюючих речовин;

-регламенти використання та втрат сировини.

Оцінюючи співвіднесення вказаних вище норм права, на які посилались сторони в обґрунтування свої правової позиції із фактичним характером спірних правовідносин суд враховує наступне.

Суд вважає, що позивачами переконливо не доведено твердження про понаднормативне забруднення території місця їх проживання (ґрунтів, атмосферного повітря, водойм Канівського водосховища) небезпечними речовинами, про те, що таке понаднормативне забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», яка у своїй діяльності не дотримується нормативних зобов’язувальних приписів, а також про те, що вина Трипільської ТЕС простежується як у формі умислу, так і необережності.

В обґрунтування позовних вимог представники позивачів посилаються на те, що внаслідок діяльності відповідача спричиняється пилове забруднення атмосферного повітря дрібнодисперсним пилом, дрібнодисперсними часточками окремих хімічних речовин, хоч і вказують на те, що в Україні норми для саме таких видів викидів законодавчо не встановлені. За таких обставин, підстав вважати, що відповідачем порушуються норми таких викидів немає, а подібні твердження позову не вказують на наявність вини відповідача у порушенні екологічного законодавства.

Доводи позивача про те, що негативна виробнича діяльність Трипільської ТЕС є загальновідомим фактом суд оцінює критично в аспекті саме спірних правовідносин щодо відшкодування моральної шкоди, тому вважає що відповідні обставини, які породжують відповідні правові наслідки у спірних правовідносинах підлягають доказуванню на загальних підставах.

Суд вважає непереконливими і недоведеними посилання позову на понаднормативне промислове забруднення природного довкілля шкідливими речовинами, що створило небезпеку для життя і здоров’я позивачів та негативно вплинуло на якість життя, оскільки належних і допустимих доказів цього суду не подано.

Суд погоджується із доводами позивачів про те, що посадовими особами відповідача допускались порушення природоохоронного законодавства, однак співвіднесення таких порушень саме із порушенням прав чи законних інтересів позивачів суд вважає безпідставними. Так, матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_16 підтверджується те, що під час роботи по перевірці дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, санітарних норм та інше уповноважені на те представники контролюючих органів накладали штрафи на деяких відповідальних осіб Трипільської ТЕС. Зазначене в позовній заяві стягнення в розмірі 195,00 грн. було застосовано до працівників за забруднення нафтопродуктами ділянки електроцеху Трипільської ТЕС в результаті невеликого витоку. До винуватих осіб була виставлена претензія № 167 від 27.09.2013 на зазначену суму та сплачена. Штраф в розмірі 378, 53 грн. був виставлений на підставі претензії № 169 від 27.09. 2013 р. за перевищення нормативного викиду на 21 годину. Претензія № 125 від 21.01.2014 р. в розмірі 248,66 грн. була виставлена в наслідок скиду не достатньо очищених вод санаторію «Зміна», що належить ПАТ «Центренерго» в смт ОСОБА_14. Крім того Державною інспекцією з охорони навколишнього природного середовища при перевірці Трипільської ТЕС в період з 28.09.2016 р. по 11.10.2016 р. було виявлено спірне перевищення забору води із артезіанської свердловини, та виставлено претензію на суму 387 383,80 грн.. Проте господарський суд Київської області рішенням по справі № 911/1997/17 від 05.09.2017 р. в задоволенні позовних вимог інспекції було відмовлено. Посилання представників позивачів на те, що невстановлення розміру охоронної зони навколо Трипільської ТЕС, яка б відповідала фактичним, а не нормативним потребам, не вказують на реальне порушення прав позивачів, оскільки не підтверджує безпосереднього шкідливого впливу на довкілля. Суд погоджується із доводами представників відповідача про те, що вказані порушення екологічних норм були короткотривалими за часом (разовими правопорушеннями), були обмежені на територіях, де це сталося, вчасно ліквідовані і не мали ніякого негативного впливу на територію проживання та перебування позивачів по справі, а особливо на екологічну ситуацію в районі.

Відповідач посилається на те, що за клопотанням Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», Харківським науково-дослідним інститутом судових експерти ім. М.С. Бокаріуса, було проведено судову комісійну інженерно-екологічну еспертизу, Висновок № 5542 від 03.08.2017, згідно якого господарська діяльність ПАТ «Центренерго» Трипільської ТЕС відповідає вимогам природоохоронного законодавства. Суд вважає неможливим покласти вказаний висновко експертизи в основу судового рішення у цій справі, оскільки вказана експертиза проводилась за ухвалою суду у іншій цивільній справі, оригінал цього письмового доказу суду не подавався.

Суд приймає до уваги подані представниками відповідача фото та відеоматеріали, зокрема відтворені в судовому засіданні відеозаписи, на який зафіксовано порядок і результати відбору проб атмосферного повітря в с. Трипілля 22.06.2017 р. та 28.06.2017 р. спеціальними приладами вимірювання лабораторії Трипільської ТЕС До них складено акти №№ 1-9 підписані представниками Трипільської ТЕС, санітарно – епідеміологічної служби м. Українка та представника Райвиконкому Обухівського району. Відібрані проби не виявили нормативно встановленого перевищення забруднюючих речовин в повітрі в ці дні. А також по відео та фото зйомкам видно, що в селі Трипілля городи, дерева, будинки перебувають в належному стані на їх поверхнях відсутній пил з Трипільської ТЕС. Білизна вивішена для просушки також чиста без ознак налипання пилових частичок. Також був показаний на відео золовідвал 02.05.2017 р. у вітряну та суху погоду. Як видно із відеозапису пилових бур в зоні розташування золошлаковідвалу немає. При цьому відеозаписом наглядно підтверджується близькість розташування рядку промислових підприємств поблизу Трипільської ТЕС в межах Української та Обухівської промислових зон, а також пиління піщаного кар’єру на певній віддаленості від золошлаковідвалу. Вказані докази позивачами та їх представниками не спростовані.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 5 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час судового розгляду залишились недоведеними посилання позову на наявність факту заподіяння моральної шкоди, яка в силу дії ст.23 ЦК України має чітко визначені прояви, існування яких і породжує право вимоги до завдавала щодо її відшкодування. Зокрема у цій справі суду не було подано належних і допустимих доказів фізичного болю чи страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, факт ушкодження здоров’я залишився недоведеним. Також не було подано належних і допустимих доказів душевних страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, факт протиправної поведінки саме відповідача по відношенню саме до позивачів залишився недоведеним. Суду не подано будь-яких доказів душевних страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, відносно ОСОБА_6 подібні відомості навіть не повідомлялись, а факт знищення чи пошкодженням майна ОСОБА_1, зокрема городини, залишився недоведеним. На приниження ділової репутації позивачів вони у позові не посилались, а на приниженні честі та гідності у судовому засіданні також не посилались, тому факт такого приниження внаслідок дій відповідача залишився недоведеним. Інші доводи представників позивачів, зокрема щодо існування потенційних ризиків заподіяння шкоди здоров’ю позивачів, погіршення якості життя позивачів у майбутньому, не мають правового значення, оскільки не породжують передбачені чинним законодавством України правові наслідки у виді виникнення підстав для відшкодування моральної шкоди.

Факт порушення відповідачем прав позивачів, який в силу ч.1 ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, залишився недоведеним.

Суд вважає недопустимим доказом комісійні висновки спеціалістів за результатами психологічного дослідження № 2/485/16 від 13.02.2017 року (щодо ОСОБА_1С.) та № 2/484/16 від 15.11.2016 року (щодо ОСОБА_6В.), оскільки статус такого документа не передбачено чинним ЦПК України, особи, що його підписали – ОСОБА_11, ОСОБА_25, ОСОБА_26 – на набували в установленому законом порядку процесуального статусу спеціаліста, в межах цієї справи не залучались судом в якості спеціаліста для проведення будь-якої процесуальної дії. Крім того, при розрахунку розміру моральної шкоди застосовано методику, яка виключена із реєстру методик проведення судових експертиз, а застосовані максимальні коефіцієнти встановлені з урахуванням наявності окремих обставин, які фактично у цій справі відсутні, зокрема щодо дискримінації, яку, зі слів свідка ОСОБА_11, вважали наявною всупереч встановленому законодавством України юридичному визначенню. Посилання представників позивачів на те, що достовірність висновків підтверджена показаннями свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні суд вважає необґрунтованими, оскільки всі відомості, повідомлені цим свідком, стосуються його дій як спеціаліста при виготовленні висновків спеціалістів, які не мають юридичного значення.

Надані позивачем експертний висновок № 8658 від 27.07.2016 року, додатки до нього № 8658 від 25.08.2016 року та №8796 від 05.05.2017 року суд вважає такими, що здобуті із грубим порушенням чинного процесуального законодавства, оскільки в установленому законодавством порядку ОСОБА_27 у цій справі не набував процесуального статусу експерта, йому особисто, експертній установі, де він працює, і загалом у цій справі будь-яка експертиза не призначалась, ніхто із учасників розгляду подібних заяви чи клопотань суду не заявляв, отже вказаний письмовий доказ не є висновком експерта у розумінні ЦПК України і не може слугувати допустимим доказом. Посилання представників позивачів на те, що його достовірність підтверджена показаннями свідка ОСОБА_27 в судовому засіданні суд вважає необґрунтованими, оскільки всі відомості, повідомлені цим свідком, стосуються його дій як експерта при проведенні нелегітимної експертизи всупереч встановленому законом порядку. Крім того, залишились неспростованими доводи представників відповідачів щодо недотримання приписів Закону України «Про екологічну експертизу» та наявності суттєвих протирічь, неточностей та недоліків при виготовленні тексту вказаних документів.

При оцінці звіту державної установи «Інститут громадського здоров’я ім. О.М.Марзєєва» НАМН України від 05 вересня 2016 року слід врахувати те, що оригінал звіту суду не було представлено, а наявна у матеріалах його копія належно не засвідчена, при цьому наданий суду для звірки у судовому засіданні документ, який не був засвідчений, прошитий і пронумерований, але за твердженням представника позивачів був оригіналом, насправі не виявився оригіналом, мав суттєві розбіжності із наявними у справі копіями, окремі його аркуші виготовлені різним способом. За таких обставин, достоврінсть наявних у ксерокопії цього письмового доказу відомостей є сумнівною, а доказ є недопустимим. Крім того, слід врахувати неспростовані позивачами зауваження представників відповідачів щодо застосування при здійсненні вимірів приладів, які станом на той час не були повіреними в установленому законом порядку, отже їх показання слід визнати сумнівними. При цьому посилання представників позивачів на те, що у подальшому ці прилади пройшли повірку суд не приймає до уваги, оскільки вони вказаних вище доводів представників відповідача не спростовують. Також суд звертає увагу на те, що за твердженням представників позивача звіт виготовлений на виконання договіру № 2380 між вказаним інститутом та приватною фірмою (що не є стороною у цій справі) був укладений 25.07.2016 року, однак фактичне виконання робіт по відібранню проб атмосферного повітря здійснювалось з 14.07.2016 року року. Під час допиту свідка ОСОБА_12 він підтвердив факт початку ним робіт у робочий час після досягнення усної домовленості із представником приватного підприємства до укладення офіційного договору із інститутом, який є державною установою та фінансується за рахунок державного бюджету, що є суттєвим порушенням законодавства.

Також суд вважає необґрунтованими посилання представників позивача на науково - експертний висновок щодо доктринального тлумачення і практичного застосування ст. 50 Конституції України в частині відшкодування моральної шкоди за порушення права кожного на безпечне для життя і здоровʼя довкілля, який підготовлено за клопотанням ПП «ЮФ «Імператив Плюс», оскільки він містить відомості про те, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої моральної шкоди заподіяної громадянам внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру у зв’язку з надзвичайною ситуацією техногенного характеру регіонального рівня, а саме - пожежі 8 червня 2015 року на нафтобазі ТОВ «Побутрембутматеріали», яка розташована у Васильківському районі смт Глеваха, тобто стосується іншого складу сторін і суттєво відмінних правовідносин.

Суд вважає необґрунтованими посилання позову на письмові докази розгляду звернення жителів села Дерев'яна щодо виявлення 10 березня 2013 року забрудненого снігового покриву, оскільки жоден із позивачів не проживає у вказаному населеному пункті.

Непереконливими і непідтвердженими доказами суд вважає посилання позову на те, що саме внаслідок діяльності відповідача позивача заподіяно шкоду здоров’ю. Зокрема будь-яких медичних документів на підтверлдження цього суду не подано. Поряд із тим, позивач ОСОБА_1 з 2001 року є інвалідом II групи (безстроково), а позивач ОСОБА_6 є інвалідом з дитинства, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, тобто їх інвалідність і виникнення певних хвороб явно не пов’язані із виними діями відповідача.

Фактично визнаючи відсутність доказів погрішення здоров’я позивачів внаслідок господарської діяльності відповідача представники позивача посилаються на те, що психологічне навантаження вплинуло на психічне здоров’я позивачів, хоча психіатричні відхилення не наступили, особи не зверталися, наприклад, за психіатричною чи неврологічною допомого, займались самолікуванням. Суд вважає відповідні посилання такими, що не підтверджені доказами, отже недоведеними.

Позивачі в особі їх представників наполягали, що сукупність дій та бездіяльності відповідача, що призвели до недопустимого рівня забруднення територій навколо місця розташування об’єкту підвищеної небезпеки (в т.ч. екологічного), явили собою очевидну загрозу для їхнього життя і здоров’я членів їх сімей, загрозу для природного довкілля та екологічної безпеки, привели до порушення усталених способів особистого і сімейного життя, безпеки житла, до звуження можливостей користання продукції особистого підсобного господарства, тощо. Внаслідок зазначених аспектів позивачі за їх твердженням переживали та переживають значні душевні страждання, що проявилися у постійному стресі, страхах, тривогах, переживаннях.

Також суд приймає до уваги, що позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у м.Києві, тобто має безперешкодну можливість змінити місце проживання із с.Трипілля, де вона має у власності об’єкт нерухомого майна, але не зареєстрована.

Посилання позову на загальні екологічні проблеми України, на стан захворювання у певних регіонах України, на певні наукові монографії та дослідження, на необхідність удосконалення національного екологічного законодавства та встановлення більш жорстких екологічних нормативів у майбутньому з огляду на міжнародні зобов’язання України тощо суд вважає такими, що не мають правового значення для вирішення цього спору.

Будь-яких підтверджень існування між сторонами правовідносин у сфері захисту прав споживачів суду не подано.

Посилання позову на норми ГК України суд вважає безпідставними, оскільки ці норми права не регулюють спірні цивільні правовідносини.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності дискримінації у спірних правовідносинах суд приймає до уваги наступне.

Згідно п.2 ч.1 ст.60 ЦПК України (у чинній на час пред’явлення позову редакції) у справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Згідно ч.2 ст.81 ЦПК України (у чинній на час вирішення справи редакції) у справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Всупереч вказаним нормам процесуального права позивач ні при поданні позову, ні під час судового розгляду не навів фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. Зокрема про це не зазначено у позовній заяві або доданих до неї допустимих доказах. Єдина згадка про дискримінацію містить у висновках спеціалістів-психологів, які визнані судом недопустимими доказами. Однак оцінюючи такі відомості суд вважає, що вони не можуть свідчити про наявність фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце, оскільки як слідує із тексту відповідних документів, доводів представників позивачів та показів свідка ОСОБА_11 в даному випадку було застосовано не юридичний, а психологічний критерій визначення цього поняття як просте порушення, ущемлення прав особи.

За визначеним у п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» поняттям дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Європейський суд з прав людини сформулював дискримінацію як «відмінність у ставленні до осіб, які знаходяться в аналогічних або відповідним чином схожих ситуаціях», що «ґрунтується на ознаці, яку можна ідентифікувати».

Будь-яких фактичних даних, які б свідчили про існування у спірних правовідносинах дискримінації як ситації, передбаченої чинним законодавством, а саме визначеної п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», суду не повідомлено. Посилання на інше суб’єктивне тлумачення змісту цього поняття окремими особами в аспекті застосування методик психологічних досліджень суд не приймає до уваги, оскільки це суперечить дійсному правовому змісту відповідного поняття. Крім того, для застосування при визначенні розміру моральної шкоди відповідного коефіцієнту, який характеризує наявність дискримінації, на думку суду, слід підтвердити сам факт існування такої ситуації, чого у спірних правовідносинах немає.

За доводами представника позивача про наявність дискримінації вказує те, що позивачі, які проживають у зоні впливу Трипільської ТЕС відчувають душевні страждання, яких не відчувають інші особи поза межами такої зони. Однак подібні доводи не вказують на будь-які дії відповідача, які б свідчили про відмінність у ставленні до позивачів у порівнянні із будь-якими іншими особами, оскільки суб’єктивне відношення окремих осіб не стосується безпосередньо відповідача, який не вживав жодних заходів для створення переумов для виникнення ситуації, за якої позивачі за їх ознаками, зокрема і місця проживання, зазнали обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі.

Крім того, позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у м.Києві, тобто за межами зони впливу Трипільської ТЕС.

За таких обставин, судом не встановлено фактичних даних, які б вказували на наявність дискримінаційного поводження відповідача по відношенню до позивачів, а посилання представників позивачів на дискримінацію суд вважає безпідставними.

Оцінюючи доводи сторін щодо застосування практики Європейського суду з прав людини суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Позивачі вважали, що суд має дати правову оцінку обставинам, виходячи із рішення Європейського суду з правл людини «Дземюк проти України» від 14 грудня 2014 року, яким встановлено правовий нормативний стандарт, за якою належною якістю життя людини у контексті приписів ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод є така, за якою дотримуються законодавчо встановлені національні стандарти. На думку позивачів, у зазначеному судовому рішенні важливим є те, що відповідальність за порушення нормативного стандарту наступає у т.ч. за умови, коли тільки створювалась небезпека для життя і здоров’я людини, навіть коли шкідливі наслідки не наступили або не доводяться.

Така ж правова позиція, на думку позивачів, висловлена у рішенні ЄСПЛ «ОСОБА_31 проти України» (справа про промислове забруднення), в якій скаржники зазначали, що вони проживають в регіоні, в якому державні підприємства: шахта №8 «Великомостівська» (згодом перейменувалась на шахту «Візейська» ДХП «Львіввугілля») та Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська» ВАТ «Львівська вугільна компанія» через протиправну виробничу діяльність надмірно забруднюють навколишнє природне середовище (повітря, грунти, водні ресурси) шкідливими речовинами, в т.ч. через утворені виробничі породні відвали. В підтвердження своїх доводів позивачі надали відповідні докази, включаючи і ті, що державні і судові інституції України не забезпечили захисту їх прав. Скаржники стверджували, що вони постраждали від серйозного втручання держави у їх права, гарантовані ст.8 Конвенції в зв’язку з забрудненням навколишнього середовища, спричиненого шахтою та фабрикою, що належать державі (зокрема, їх породними відвалами), а також у зв’язку з неспроможністю держави дотриматись своїх зобов’язань щодо регулювання шкідливої промислової діяльності. Враховуючи доведеність скаржниками доводів про понаднормативне промислове забруднення природного довкілля шкідливими речовинами, що створило небезпеку для їх життя і здоров’я та негативно вплинуло на якість життя, суд заяву задовольнив з присудженням відповідних сум компенсації. У даній справі усі позивачі не заперечують, що у них відсутні медичні документи, які прямо пов’язують їх нинішній стан здоров’я з діяльністю відповідача, хоча і стверджують, що стан їх здоров’я постійно погіршується. Однак, при цьому всі позивачі стверджують, що їм і не обов’язково було доводити наслідковий зв’язок, а достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров’я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні.

Позивачі у цій цивільній справі, обґрунтовуючи посилання вказані вище рішення ЄСПЛ, вважають, що рівень порушень їх прав, а отже втручання в особисте життя є високим, оскільки сама діяльність відповідача здійснюється з порушенням встановлених державою приписів спеціальних законів та інших нормативних актів, внаслідок чого пилове забруднення атмосфери, в т.ч. населеного пункту де проживають позивачі відповідає недопустимому. Крім того, позивачі вважають, що внаслідок бездіяльності відповідача, яка триває значний проміжок часу, не визначена реальна санітарно-захисна зона навколо об’єкту підвищеної екологічної небезпеки, що створило реальну загрозу для життя і здоров’я позивачів.

Зважаючи на такі посилання, суд зазначає, що обставини цього спору суттєво відрізняються від обставин, які оцінювались у межах вказаної вище справи Європейським судом з прав людини, тому доводи представників відповідача не можуть вважатись належними і слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Так, на відміну від обставин зазначених справ у цій цивільній справі відсутні докази вини відповідача у заподіянні суттєвої шкоди довкіллю, погіршенні якості життя позивачів саме через діяльність відповідача, порушенні саме відповідачем прав чи інтересів позивачів, а також суттєві різняться сутність спірних правовідносин і обраний спосіб захисту інтересів постраждалої особи.

Так, у справі «ОСОБА_31 та інші проти України» (заява № 30499/03, рішення від 10.02.2011 року) родина ОСОБА_31 стверджували, що органи державної влади не захистили їхнє житло, приватне та сімейне життя від надмірного забруднення, спричиненого діяльністю двох державних промислових підприємств. Ця родина проживала в будинку біля якого були збудовані шахта та збагачувальна фабрика, що призвело до появи породних відвалів, а також просідання ґрунту поблизу будинку ОСОБА_31, що порушило нормальний ритм життя родини. ОСОБА_31 тривалий час зверталась до різних органів місцевої влади та державних органів управління щодо захисту своїх прав. Так в період з 1994 по 2003 родина направляла скарги до місцевого селищного виконавчого комітету, Львівської обласної адміністрації, Міністерства палива та енергетики, Президента України щодо порушення своїх прав.

Тобто за обставинами вказаної справи родина не мала змоги продати своє майно у зв’язку з жахливими умовами існування пов’язаними з екологічною ситуацією, яку було зафіксовано та визнано органами державної влади, чого у спірних по цій цивільній справі правовідносинах немає.

Рішення про переселення родини ОСОБА_31 з небезпечного місця проживання були прийняті виконавчим органом місцевої ради ще до розгляду вимог родини ОСОБА_31 в судовому порядку. Таким чином держава підтверджувала порушення прав і свобод позивачів по даній справі, чого у спірних по цій цивільній справі правовідносинах немає.

Крім того, в п.105 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено: «Посилаючись на свою судову практику, Суд зазначає, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природнього екологічного середовища як такого. Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак, може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров'я або якість життя особи.»

У цій цивільній справі, проживання позивачів у зазначених у позові місцях у часі розпочато вже тоді, коли Трипільська ТЕС вже функціонувала, тому їм було достовірно відомо про те, що існує небезпека навколишнього середовища, притаманна життю в кожному сучасному місті. Під час судового розгляду не було підтверджено належними і допустимими доказами те, що екологічна небезпека досягла такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності позивачів користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя.

У справі «Дземюк проти України» (заява № 42488/02, рішення від 04.12.2014 року) Дземюк відстоював свої права у зв’язку з тим, що неподалік будинку де він проживає місцевою радою було прийнято рішення про відкриття кладовища з порушенням санітарно – гігієнічних норм, це зробило неприйнятним нормальне проживання позивача, порушувало його права на гідне життя. До моменту звернення до суду позивача було підтверджено порушення його прав місцевою санітарно-епідеміологічної службою, прокуратурою Івано-Франківської області, іншими державними органами, тобто ще до рішення суду держава також підтверджувала та визнавала порушення прав і свобод позивача по даній справі, чого у спірних по цій цивільній справі правовідносинах немає.

Крім того в п.п. 77,78 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено: «Як Суд зазначав у низці своїх рішень, скарги за статтею 8 Конвенції подавалися у різних випадках, коли висловлювалося занепокоєння щодо довкілля . Проте для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції. Оцінка такого мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Суд нещодавно нагадував, що не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті.»

В даній судовій справі позивачами не було доведено, що виробнича діяльність Трипільської ТЕС погіршила їх рівень життя до неприйнятного в даній місцевості. Факт порушення їх особистих прав, в тому числі екологічних, не встановлений жодним уповноваженим органом. Більш того, позивачі у цій справі жодного разу не звертались до позивача або будь-яких державних, судових чи інших уповноважених органів із скаргами чи вимогами щодо порушення їх прав, не ініціювали у будь-якій формі питань про призупинення або припинення діяльності, яка призводить або може призвести до значних змін у довкіллі, не використовували інші можливості, способи та форми захисту для припинення порушень чи відновлення своїх прав. У спірних правовідносинах першою і єдиною вимогою позивачів став саме цей позов, в межах якого вони просять відшкодувати їм моральну шкоду на суму 1 843 200 грн. кожному.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що посилання позову на зазначену вище практику Європейського суду з прав людини є необгрунтованим.

Таким чином, узагальнюючи доводи всіх учасників розгляду суд прийшов до наступних висновків.

Загалом правову позицію позивачів суд вважає протирічливою, неконкретизованою, яка ґрунтується на занадто великій кількості неспіввідносних із фактичними обставинами спору і взаємовиключних у одночасному правозастосуванні нормах права. Незважаючи на вжиті судом заходи під час судового розгляду представники позивача наполягали на необхідності вирішення спору на основі сформульованих у позовній заяві правових підстав позову.

Суд погоджується із доводами позову щодо наявності душевних хвилювань позивачів, зокрема і щодо потенційно існуючого ризику негативного впливу довкілля на їх здоров’я, оскільки вони узгоджуються із їх власним суб’єктивним сприйняттям фактичних обставин, висловлених у анкетах, позовних вимогах, а також особистих показах позивача і свідка ОСОБА_1 в судовому засіданні. Відповідачем це переконливо не спростовано.

Суд погоджується із доводами позову про те, що виробнича діяльність Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» підпадає під ознаки джерела підвищеної небезпеки, тому до спірних правовідносин може застосовуватись презумпція вини володільця такого джерела, однак під час розгляду справи залишились недоведеними посилання на сам факт спричинення шкоди, тому підстави для її відшкодування відповідачем навіть за умови відсутності його вини не виникли.

Також суд погоджується із доводами позову про наявність шкідливого впливу від господарської діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» на навколишнє природне довкілля, природне середовище у зоні впливу ТЕС, оскільки це підтверджується дослідженими судом письмовими доказами у їх сукупності.

Поряд з тим, посилання позову на здійснення саме Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» понаднормативних викидів, наявність таких суттєвих порушень відповідачем природоохоронного та екологічного законодавства, які б мали наслідком порушення особистих прав чи охоронюваних законом інтересів саме позивачів, на думку суду, залишились недоведеними, оскільки не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, а ґрунтуються фактично на припущеннях, які не можуть покладатись в основу судового рішення. На противагу доводам позову, відповідачем подано належні і допустимі докази, які вказують на те, що шкідливий вплив його виробничої діяльності не перевищує встановлених національним законодавством гранично допустимих норм, отже не виходить за межі допустимого у сучасному місті із розвинутою промисловістю.

Позивачами та їх представниками ніяк не спростовано твердження відповідача про те, що шкідливий вплив на довкілля у населених пунктах Обухівського району, окрім нього, здійснюють інші десятки промислових об’єктів розташованих поруч Українського та Обухівського промислових вузлів, а пиління також допускається піщаним кар’єром іншого суб’єкту господарювання, на підтвердження чого надано диски із відеозаписами, які відтворені у судовому засіданні.

При цьому слід прийняти до уваги, що зафіксовані уповноваженими органами державної влади порушення екологічного законодавства у діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» є такими, що не мають безпосереднього і реального впливу на позивачів, оскільки стосуються формальних і загальних приписів, зокрема щодо розробки і затвердження певної документації тощо, однак такими органами не встановлено винних протиправних дій відповідача як юридичної особи або його працівників або посадових осіб, які б призвели до понаднормативного забруднення атмосферного повітря, грунтів, води саме у місцях проживання позивачів, або ж іншим чином безпосередньо спричинили порушення особистих прав чи законних інтересів саме позивачів. Належних і допустимих доказів, які б підтверджували відповідні понаднормативні забруднення саме у місцях проживання позивачів (по вул. Кошового в с.Трипілля та вул.Сосновій у м.Українка) під час судового розгляду не подано. Зазначені у позові місця проживання позивачів перебувають за межами нормативно визначеної санітарно-захисної зони навколо Трипільської ТЕС (1000 м). Посилання позивачів про наявність у окремих документах відомостей про наявність перевищень гранично допустимих норм за незначною кількістю показників із загальної кількості досліджених проб беззаперечно не вказують на те, що такі забруднення довкілля виникли саме від господарської діяльності Трипільської ТЕС, а причинний зв’язок між діяльністю відповідача та відповідними наслідками для природного середовища не підтверджено належними і допустимими доказами.

Неправомірність дій, а фактично за доводами позову – неправомірність виробничої діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» залишилась недоведеною. Поряд із тим, з поданих відповідачем доказів вбачається, що всі необхідні дозволи органів державної влади на здійснення виробничої діяльності Трипільської ТЕС надані, жодних уповноваженим органом державної влади не пред’являлись вимоги щодо припинення або призупинення діяльності цього промислового об’єкту, яке є містоутворюючим підприємством.

Жодним доказом не підтверджується причинний зв’язок між станом здоров’я позивачів та виробничою діяльністю відповідача, а відповідні доводи позову ґрунтуються виключно на твердженнях самих позивачів і є непереконливими. Доводи про наявність проявів передбачених ст.23 ЦК України моральної шкоди відносно душевних страждань внаслідок ушкодження здоров’я залишились неконкретизованими і недоведеними.

Суд вважає, що під час судового розгляду позивачами та їх представниками не подано доказів співвіднесення моральних страждань позивачів і покладених у основу позову фактичних обставин із виробничою діяльністю відповідача, а також доказів причинного зв’язку між діями відповідача та наслідками у виді спричинення моральної шкоди позивачам.

Під час судового розгляду залишилась недоведеною наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.

Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали судовому захисту у обраний позовом спосіб під час розгляду цієї справи не виявлено. Доводи позову про необхідність відшкодування моральної шкоди через існування лише ризику таких порушень у майбутньому суд вважає безпідставними і такими, що не можуть покладатись в основу судового рішення за приписами чинного законодавства.

Визначений позовом предмет спору і дійсний характер спірних правовідносин сторін свідчать про те, що переважна більшість зазначених позивачем підстав для задоволення позову є явно неналежними, а у окремих випадках - надуманими.

На думку суду, суттєві недоліки у обраній позовом правовій позиції, неконкретизованість і протирічливість доводів позову, невідповідність фактичних обставин справи з обраним позовом способом захисту інтересів позивачів, недотримання чинного процесуального законодавства при зборі доказів унеможливлюють задоволення позовних вимог у пред’явленій суду редакції та на підставі наявних у справі доказів.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний

розсуд.

Згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивачі просять покласти на відповідача в судовому порядку цивільно-правові зобов’язання відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 843 200 грн. кожному.

Суд вважає, що позивачами не доведено обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення зобов’язань сплатити визначені позовом кошти, тому достатніх підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під час судового розгляду судом не встановлено таких порушень цивільних прав чи законних інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту в межах заявлених позовних вимог.

Інші, не зазначені вище у судовому рішенні, однак згадані сторонами правові підстави позовних вимога та заперечень на них суд вважає необґрунтованими і такими, що виходять за межі правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі та їх представники, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого об’єктивного підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 13, 23, 270, 281-283, 293, 294, 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 51, 52 Кодексу цивільного захисту України, ст.ст. 3, 9, 11, 33, 51, 55, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 4, 7, 14, 15, 18, 19 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст.ст. 1, 8 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки», ст. 17 Закону України «Про відходи», ст.ст. 5-9 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 1,4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2018 року.

Суддя М.В.Кравченко