ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/1102/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Ялова О.О.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія",

на рішення Господарського суду Полтавської області

(суддя - Гетя Н.Г.)

від 25.09.2017,

та постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Тарасова І.В., судді - Крестьянінов О.О., Пуль О.А.)

від 28.11.2017,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія",

до приватного підприємства "Явір-2005",

про визнання договору припиненим,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПП "Явір-2005" про визнання припиненим з 01.12.2016 договору про надання послуг з охорони №ЗП/358-ф від 01.07.2016.

Позовна заява обґрунтована тим, що договір про надання послуг з охорони №ЗП/358-ф від 01.07.2016 розірвано ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" в односторонньому порядку з 01.12.2016 на підставі п. 10.4 договору, із повідомленням про це ПП "Явір-2005" листом від 26.10.2016 № 253 не менш ніж за 30 діб.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.09.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними доказами факту, що письмове повідомлення про розірвання договору із 01.12.2016 отримано, як те узгоджено сторонами у п. 10.4 договору №ЗП/358-ф від 01.07.2016 та, відповідно, немає підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 рішення Господарського суду Полтавської області від 25.09.2017 залишено без змін.

ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, зокрема ст.ст. 33, 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), ст. 651 ЦК України, ст.ст. 188, 206 ГК України. Скаржник посилається на те, що ПП "Явір-2005" було належно повідомлено про розірвання спірного договору у строки, передбачені п. 10.4 договору, що відповідає приписам норм закону, а, отже, договір є припиненим з 01.12.2016.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти касаційної скарги та просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 25.09.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому, заперечуючи доводи касаційної скарги, відповідач посилається на те, що лист-повідомлення від 26.10.2016 № 253 не є належним доказом, що підтверджує розірвання спірного договору з 01.12.2016, адже ПП "Явір-2005" повідомлення про розірвання договору не отримувало. Посилається на встановлені обставини про надання охоронних послуг у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/9077/17, яким стягнуто заборгованість із ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" за надані охоронні послуги за період із жовтня 2016 року по січень 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 01.07.2016 між ПП "Явір-2005" (охорона) та ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" (замовник) укладено договір про надання послуг з охорони № ЗП/358-ф, відповідно до умов якого замовник замовляє, а охорона надає послуги з охорони, а саме - приймає під охорону (фізичну) відокремлені приміщення (будівлі) та майно, яке належить замовнику на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах та знаходиться на об'єкті замовника, згідно додатку №2 до договору. Відповідно до умов договору та додатку №2 до договору відповідач прийняв під охорону майно позивача, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Хортиця, провулок Сонячний, 5а.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" посилалось на систематичне порушення ПП "Явір-2005" договірних зобов'язань. Зокрема, працівники охорони були відсутні на посту, часто спали на об'єкті, неодноразово перебували в нетверезому стані, про що свідчили характерні ознаки - різкий запах алкоголю в повітрі, порушена координація рухів, хитка хода, працівники охорони нетвердо трималися на ногах та інші відповідні ознаки. Про вказані факти складені акти, з якими ознайомлені працівники відповідача, та отримані від відповідальних осіб письмові пояснення по суті порушень. Окрім того, під час охорони відповідачем об'єктів позивача, з приміщень, переданих під охорону, зникало майно. Наведені факти свідчать, на думку позивача, про істотне порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін з попереднім письмовим повідомленням про це другої сторони не менш ніж за 30 діб.

Посилаючись на неналежне надання послуг охорони, відповідно до вказаного п. 10.4 договору, позивач направив відповідачу письмове повідомлення №253 від 26.10.2016 про намір достроково розірвати договір з 01.12.2016. Вказане повідомлення було вручене представнику відповідача, про що свідчить особистий підпис працівника охорони про його отримання на примірнику повідомлення позивача. Відповіді від відповідача на вказане письмове повідомлення про припинення договору позивач не отримав.

Позивач стверджував, що з 01.12.2016 охорона була відсутня на об'єкті, а послуги охорони не надавались, про що складені відповідні акти про відсутність охорони на об'єкті.

ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" вказувало на те, що ПП "Явір-2005" не визнає та заперечує припинення договору з 01.12.2016, про що свідчить факт звернення ПП "Явір-2005" до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості по договору про надання послуг з охорони №ЗП/358-ф від 01.07.2016, зокрема, за період грудень 2016 року - січень 2017 року.

Вказані обставини стали причиною судового спору у цій справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до умов п. 10.4 договору №ЗП/358-ф від 01.07.2016, він може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін з попереднім письмовим повідомленням про це другої сторони не менш ніж за 30 діб.

Враховуючи наведені правові норми та узгоджені сторонами умови договору при вирішенні спору про дострокове припинення (розірвання) договору в односторонньому порядку, суд мав дослідити та встановити обставини щодо дотримання позивачем визначеного договором порядку його дострокового розірвання (надіслання пропозиції).

Як встановлено господарськими судами, лист-повідомлення №253 від 26.10.2016 про намір достроково розірвати договір з 01.12.2016 отримано ОСОБА_2 для передачі керівництву 26.10.2016, про що на листі міститься відповідний напис та підпис вказаної особи.

Проте, такий напис не можна вважати належним повідомленням ПП "Явір-2005" про дострокове розірвання договору №ЗП/358-ф від 01.07.2016, оскільки у ОСОБА_2 відсутні повноваження на приймання та передачу будь-якої кореспонденції, він не зазначений в реєстраційних документах ПП "Явір-2005", як уповноважений представник, який має право діяти без доручення, він не зазначений у спірному договорі як уповноважена особа. Інших доказів вручення повідомлення №253 від 26.10.2016 про розірвання договору №ЗП/358-ф від 01.07.2016 позивачем до суду надано не було.

Окрім того, повідомлення №253 від 26.10.2016 з боку ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" підписано начальником служби економічної безпеки ОСОБА_3, однак доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на розірвання договору №ЗП/358-ф від 01.07.2016 до суду також надано не було.

Відповідно до п. 9.2 договору №ЗП/358-ф від 01.07.2016, договір може бути розірваний за ініціативою замовника в односторонньому порядку із письмовим попередженням охорони не менше ніж за 30 днів в наступних випадках: наявності двох або більше зауважень замовника до охорони відповідно до п. 3.6 цього договору.

Пунктом 4.2.8 сторони визначили, що замовник зобов'язаний повідомляти керівництву охорони про всі недоліки та порушення під час виконання службових обов'язків працівниками охорони для відповідного реагування.

Відповідно до пункту 6.1.2 договору, сторони визначили що недобросовісне виконання охороною своїх обов'язків та/або порушення умов договору фіксується в акті про недоліки, який підписується представниками обох сторін.

При цьому, пунктом 3.6 договору встановлено, що в разі наявності обґрунтованих зауважень до охорони, замовник зобов'язаний в термін 5 календарних днів з дня виявлення зауважень, направити охороні свої письмові претензії. Якщо замовник не заявить свої письмові претензії, він втрачає право у подальшому, при підписанні акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за відповідний місяць посилатися на ці зауваження, як на підставу відмови від підписання акту або на порушення умов договору.

Посилання ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" на акти про невиконання (належне) виконання обов'язків охороною на об'єкті від 18.08.2016, 26.08.2016, 14.09.2016, 04.10.2016, 13.10.2016, 26.10.2016, 23.11.2016, як на підставу розірвання договору охорони обґрунтовано відхилені господарськими судами, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку, без участі належних представників охорони, до суду не надано доказів направлення вказаних актів на адресу ПП "Явір-2005".

Відтак, господарські суди правильно встановили, що позивачем не було дотримано передбаченого пунктами 9.2 та 10.4 договору №ЗП/358-ф від 01.07.2016 порядку повідомлення відповідача про дострокове розірвання договору не менш ніж за 30 діб.

Верховний Суд враховує, що обставини правовідносин сторін щодо розірвання договору №ЗП/358-ф від 01.07.2016 були предметом дослідження господарськими судами у справі 910/9077/17 (рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 залишені без змін постановою Верховного Суду від 13.03.2018). Господарськими судами у справі 910/9077/17 також встановлено, що ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" не подано доказів розірвання спірного договору №ЗП/358-ф від 01.07.2016, та не доведено, що відмова позивача від договору №ЗП/358-ф, викладена у листі від 26.10.2016 №253, була направлена за місцезнаходженням ПП "Явір-2005" і останнє її отримало.

Враховуючи вищевикладене, наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції і рішення місцевого суду, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 25.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі за № 917/1102/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач