№ 2-246/ 2009
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03 серпня 2009 року Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого - судді Муштат А.М.
при секретарі - Яніній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним заволодінням та привласненням майна, що належить на праві власності, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу та відшкодування нанесеної матеріальної і моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача ОСОБА_2 з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним заволодінням та привласненням майна, що належить на праві власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в період з 1999 року по 2004 рік вона сумісно проживала з відповідачем в належному їй будинку за адресою: АДРЕСА_1. Спільного господарства вони не вели, так як кожен заробляв на своє проживання окремо. Але, як до сумісного проживання, так і в період сумісного проживання позивач працювала приватним підприємцем, рівень її життя та матеріального забезпечення був вищий, ніж у відповідача. В її дім відповідач прийшов проживати лише зі своїми особистими речами. Під час тривалого перебування позивача за межами Дніпропетровської області з квітня по вересень 2004 року відповідач , діючи свідомо та умисно, з корисною метою, протиправно заволодів майном, що належало позивачеві на праві приватної власності, а саме: дошка обрізна в кількості 17,5 куб.м. вартістю 25000 грн., причепне сільськогосподарське обладнання плуг-пласкоріз вартістю 10700 грн. Позивачеві стало відомо від працівників Синельниківського РЕМ, що у вересні 2004 року ОСОБА_2, займаючи посаду начальника Синельниківського міського РЕМ, зобов'язав робітників цього підприємства використати автотранспорт ввіреного йому підприємства для перевезення до нього на дачу , яка знаходиться в АДРЕСА_2, вищевказаного майна, що працівники і змушені були зробити. На пропозицію позивача розв'язати даний спір без звернення до суду шляхом сплати грошей за незаконне привласнення майна відповідач відповів відмовою. Протиправними діями відповідача позивачеві було завдано матеріальної шкоди на суму 36740 грн., яка складається з вартості дошки обрізної - 25000 грн., послуг по її доставці та завантаженню в розмірі 1040 грн., вартості плуга в розмірі 10700 грн, послуг по його доставці та завантаженню в розмірі 300 грн, та моральної шкоди , яка вона оцінює в 15000 грн., оскільки відповідач завдав їй глибоких моральних страждань, принизивши її гідність та незаконно заволодівши її майном протягом тривалого часу (майже три роки), порушивши звичайний уклад життя. Позивач вимушена була за рахунок свого особистого часу , грошових коштів, моральних та фізичних зусиль займатися складанням та підготовкою документів, організацією зустрічей та телефонних переговорів, що стосуються протиправних дій відповідача. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь матеріальні збитки в розмірі 36740 грн. та моральну шкоду в розмірі 35000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічною позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу та відшкодування нанесеної матеріальної і моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в період з 1995 року до кінця 2004 року вони з ОСОБА_1 проживали сумісно як чоловік та жінка без офіційної реєстрації шлюбу, оскільки ще тривалий час в кожного з них не був розірваний попередній шлюб. Але в цей період вони проживали разом як повноцінна сім'я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Вказані обставини підтверджуються власноручно написаною розпискою ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, де вона напряму вказує на їх фактичні шлюбні відносини, називаючи ОСОБА_2 своїм єдиним чоловіком, та зобов'язується ніколи не пред'являти до нього будь-яких претензій майнового характеру. Крім того, до Синельниківського МРВ УМВС України в Дніпропетровській області 17 серпня 2004 року була подана заява, з якої зрозуміло, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були саме шлюбні відносини. При встановленні факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без укладення шлюбу, вони набувають всіх прав та обов'язків , передбачених законодавством для подружжя, зареєстрованому в державному органі РАЦС. Починаючи з 1995 року ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 побудували будинок, який вона потім без згоди другої сторони оформила на свою дочку, хоча будівельний матеріал для цього будинку був придбаний не тільки за особисті кошти ОСОБА_2, а й за кошти його батька. Крім того, він, як цивільний чоловік, допомагав ОСОБА_1 робити ремонт в магазині, який ОСОБА_1 також потім оформила на свою дочку. На багато будівельних матеріалів , використаних при будівництві магазину та житлового будинку, документи виписувалися не тільки на ім'я ОСОБА_2, а й на ім'я його батька. Тобто ці затрати були понесені особисто ним та його батьком і не можуть бути спільною сумісною власністю подружжя. Також це підтверджує той факт, що про їх шлюбні відносини та сумісне проживання знали і батьки. У 1997 році ОСОБА_2О, та ОСОБА_1 разом виїздили за кордон як подружжя, путівку для відповідачки ОСОБА_2 придбав на своєму підприємстві за свої кошти на суму 9633,15 грн. та розраховувався за її відпочинок своїми коштами. Тож вважає, що він вправі вимагати від ОСОБА_1 вартість ? частини затрат, тобто вартість однієї путівки . Також позивач змушений був погасити за особисті кошти грошовий борг за розпискою в розмірі 7000 грн. та борг ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 66000 грн. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 56338 грн.24 коп., яка складаються з вартості будівельних матеріалів на будівництво житлового будинку та ремонт магазинів в розмірі 34705 грн. 09 коп., вартості путівки до Чехії в розмірі 9633 грн.15 коп., грошових коштів, повернутих позивачем за боргом ОСОБА_1 в розмірі 7000 грн, гроші за борговою розпискою в розмірі 5000 грн., вартість металевої прибудови до магазину в розмірі 10000 грн., а також завдану моральну шкоду в розмірі 15000 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнала та пояснила, що надані відповідачем ОСОБА_2 документи, а саме накладні та розписки, не мають до неї жодного відношення. Що було придбано відповідачем та його батьком за накладними від 1991 року, 1994 року,1998 року вона не знає. Посилання відповідача на те, що він погасив борг за борговою розпискою ОСОБА_3 вважає безпідставними, оскільки вказані гроші відповідач брав у ОСОБА_3 особисто для своїх потреб.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що за час сумісного проживання за період з 1995 року по 2004 рік він неодноразово сплачував за свій рахунок борги ОСОБА_1, купував будівельні матеріали для будівництва будинку та ремонту магазину ОСОБА_1 Завдана йому моральна шкода полягає в тому, що він платив за все вищевказане сам, а відповідач за зустрічними позовом ОСОБА_1 даний факт заперечує.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в період з 1997 року по 1999 рік його дружина працювала хатньою робітницею у ОСОБА_1 в її будинку в АДРЕСА_1. В цей час там проживав ОСОБА_2, який завозив будівельні матеріали для будинку, будував літню кухню, гараж, огорожу.
Заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно п.1 ч.2 ЦК України збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Факт належності позивачеві ОСОБА_1 дошки обрізної 50 мм підтверджується копією накладної №34 від 07 лютого 2003 року на а.с.32 та квитанцією до прибуткового касового ордеру №18 від 07.02.2003 року на суму 26040 грн. (а.с.33).
Факт належності позивачеві ОСОБА_1 плуга-пласкоріза ППР підтверджується копією податкової накладної від 23.04.2003 року (а.с.12), копією накладної №368 від 23.04.2003 року (а.с.11) та платіжним дорученням №56 від 23.04.2003 року на суму 10400 грн.(а.с.10).
Згідно листа ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" від 08.08.2005 року на а.с.13 щодо перевірки питань по скарзі ОСОБА_1 , факт вивозу дошки та плуга-пласкоріза ОСОБА_2 підтвердив, мотивуючи це погашенням заборгованості ОСОБА_1 перед ним.
Також судом були досліджені наступні матеріали справи: копія розписки ОСОБА_5 від 01.11.1997 року, копія розписки ОСОБА_6 на суму 25000 грн.; копії накладних б/н на а.с.37; копії квитанцій №1378, 1377, 888,887; копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_5; копія розписки ОСОБА_3 від 23.10.2004 року, згідно якої ОСОБА_2 повернув йому гроші в сумі 7000 грн.; копії накладної №270 від 31.10.1994 року та квитанцій від 01.11.1994 року та 27.10.1991 року; копії накладної №277 та квитанції №48 від 30.10.1999 року; копії накладної №251 та квитанції №145 від 29.09.1998 року; копії накладних №190 та №192 від 25.12.1991 року; довідка КП "Синельниківське МБТІ" № 1214 від 09.10.2007 року , згідно якої за ОСОБА_2 нерухомого майна , належного на праві власності, не зареєстровано; розписка ОСОБА_1 , згідно якої вона взяла у ОСОБА_3 30 березня 2004 року гроші в сумі 6000 грн. ; пояснення ОСОБА_3 від 24.11.2008 року; на а.с.86, згідно яких ОСОБА_2 дійсно позичав у нього гроші в сумі 7000 грн. ; копія квитанції №1 від 21.09.2003 року на внесення приватним підприємцем ОСОБА_1 грошей в сумі 66000 грн.; копія заяви ОСОБА_8 до Синельниківського МРВ УМВС України в Дніпропетровській області від 17.08.2004 року; копії накладної №52 та прибуткового касового ордеру №21 від 22.02.1995 року; копія розрахункової книжки за електроенергію споживача ОСОБА_1 ; копія розписки ОСОБА_6 на суму 25000 грн. від 07.06.1999 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 посилається на норми ст..74 Сімейного кодексу України, стверджуючи , що знаходився у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 з 1995 року по 2004 рік, та майно, набуте ними за цей період, є спільною сумісною власністю.
Але вказана стаття Сімейного кодексу України передбачає, що майно, набуте чоловіком та жінкою за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності , якщо чоловік та жінка проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено позивачем за зустрічними позовом ОСОБА_2, що до 2002 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. За період 2002-2004 років факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведений.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених ст..61 ЦПК України.
Надані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_8 документи , на які він посилається як на підтвердження своїх позовних вимог , а саме: копії накладних та квитанцій, розписки ОСОБА_1 та заява до Синельниківського МРВ УМВС України в Дніпропетровській області , не можуть бути прийняті судом як докази, оскільки вони датовані періодом з 1991 року по 1999 рік (а.с.37,38,43,45,46,48,100); копія розписки ОСОБА_9Є . на а.с.35, наданої позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 на підтвердження позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 25000 грн. , не відповідає дійсності, оскільки відповідачем ОСОБА_1 суду був наданий оригінал даної розписки, згідно якої вказана 25000 грн. були надані ОСОБА_9 особисто позивачем ОСОБА_2 строком до 01.11.1999 року; розписка ОСОБА_1 на а.с.41 також не підтверджує факту проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , оскільки вона не містить дати її написання та прямо не вказує на ОСОБА_2 як на особу, на ім'я якої вона були надана. Факт погашення ОСОБА_2 боргу ОСОБА_1 за борговою розписки ОСОБА_3 в розмірі 7000 грн. також не знайшов свого підтвердження, оскільки ОСОБА_3 надав суду пояснення, згідно яких гроші в сумі 7000 гривень в нього брав особисто позивач ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1
Таким чином, з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди підтверджені частково в розмірі 36640 грн., які складаються з вартості плугу-пласкорізу в розмірі 10400 грн., вартості дошки обрізної та затрат на її доставку в розмірі 26040 грн.
Відповідно до ст..23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Суд, врахувавши всі вказані обставини та доводи позивача ОСОБА_1 стосовно нанесення їх моральної шкоди, вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 500 грн.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд вважає необхідним відмовити в повному обсязі, оскільки вони не були доведені позивачем в судовому засіданні та не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.
Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 22, 23,325 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 36440 гривень 00 коп. , моральну шкоду в розмірі 500 гривень 00 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу та відшкодування нанесеної матеріальної і моральної шкоди -відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 215 гривень 90 копійок.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження - апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання - після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий : А.М.Муштат