печерський районний суд міста києва

Справа № 756/7676/17-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2018 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Шапутько С. В.

суддів Матійчук Г. О., Остапчук Т. В.

за участю секретарів Василевської А. С., Капішон В. В.

прокурора Янчука Д. Л.

захисника Клименка І. А.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12016100050013175, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.12.2016, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 26.12.2016 о 21-00 год. перебував поблизу будинку АДРЕСА_1, де зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 В той час між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних стосунків відбувся словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_4 наніс ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя.

В ході конфлікту ОСОБА_2 взяв металеву трубу та почав наносити ОСОБА_4 удари по голові, чим спричинив останньому множинні забійні рани лівої звивистої, променевої форми на волосистій частині голови та обличчі, з крововиливом в м’яких покривах голови, місцями з ушкодженням апоневрозу.

В той же день у ОСОБА_2, який перебував за вказаною адресою, на ґрунті особистих неприязних стосунків виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи настання наслідків у вигляді смерті, витягнув з резинки своїх спортивних штанів шнурок та почав душити ОСОБА_4, від чого останній впав на землю.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 дістав ще один шнурок з капюшона куртки, в яку був одягнений, та продовжив душити ОСОБА_4, в результаті чого смерть ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї петлею – удавлення петлею (висновок експерта №362 від 10.05.2017), тим самим ОСОБА_2 реалізував свій злочинний умисел.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Показав, що був знайомим з ОСОБА_4 давно, оскільки вони разом проходили службу в армії, але близько дружили тільки з 2013 року, коли знайшлись у фейсбуці. З того часу постійно спілкувались, мали дуже теплі відносини, дружили родинами, часто приїздили родинами один до одного в гості, ОСОБА_4 та його друга дружина ОСОБА_5 збиралися стати хрещеними для його дітей. ОСОБА_2 з родиною проживає в с. Перегонівка Голованівського району Кіровоградської області, мають господарство, а також займаються торгівлею овочами та фруктами на базарі на Героїв Дніпра в м. Києві. 26.12.2016 їхав в м. Київ для того, щоб купити запчастину для автомобіля. Про те, що буде в Києві, не попереджав ні матір, ні сестру. 26.12.2016 він з дружною та братом дружини з місця проживання на маршрутному таксі поїхали в напрямку м. Києва, він домовився про придбання запчастини для автомобіля в м. Києві, а його дружина ОСОБА_7 та її брат вийшли в районі м. Біла Церква, де мали подивитися яблука, що закупали для продажу. Він приїхав в м. Київ та на Столичному шосе, зустрівся із чоловіком, до якого йому порадили звернутись з приводу придбання запчастини. Він вказав, що на ринку у нього такої запчастини не виявилось, тому вони разом на машині цього чоловіка поїхали ще в одне місце в районі Пущі-Водиці, але там зазначена запчастина виявилась поламаною і він її не купив, а потім поїхали до станції метро Мінська, де чоловік з гаража виніс потрібну запчастину, він розрахувався за неї та пішов в магазин «Дрім Таун 2», де працює його сестра, в період часу з 20-00 год. до 21-00 год. зустрівся із сестрою Озірською, вона передала його доньці плаття, а сину новорічну маску, та вони разом із нею приблизно о 21-00 год. чи трохи пізніше на таксі поїхали на станцію метро «Академмістечко», де сестра проживає. Перебуваючи на станції метро «Академмістечко», побачив, що у нього розрядився та вимкнувся мобільний телефон. Сестра пропонувала залишитись переночувати в неї, проте він відмовився та поїхав додому, з метро «Академмістечко» доїхав на Одеську площу на 56 автобусі, а потім на попутках, з Умані на таксі до с. Перегонівка. Біля будинку АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_4 26.12.2016 не перебував.

В цей день, 26.12.2016, він спілкувався із ОСОБА_4 по телефону два рази, перший раз до обіду, а потім приблизно з 20-00 год. до 21-00 год. ОСОБА_4 пропонував йому прийти забрати квитки в цирк для його дітей, зазначив, що не може вийти, оскільки вони з ОСОБА_5 захворіли, проте він відмовився від білетів, оскільки вони проживають за 250 км. від м. Києва. В цей час він знаходився біля ТРЦ «Дрім Таун».

Щодо наявності між ним і померлим боргових зобов’язань зазначив, що вони мали декілька спільних проектів, ОСОБА_4 намагався допомогти його родині із розвитком бізнесу. Також між ними був укладений нотаріальний договір позики на суму 2200 доларів США на умовах, що вони будуть віддавати 100 доларів на місяць за користування позикою. Договір був безстроковий, беззаставний та такі умови для себе вони не вважали кабальними, вся сума боргу була повернута 10.12.2016, про що наявна відповідна розписка, будь-яких фінансових зобов’язань в нього перед ОСОБА_4 не лишилось, загалом віддано було 10 430 доларів США, зокрема 10.12.2016 віддавали 2 300 доларів США. Грошові кошти, які ОСОБА_4 давав під інші проекти, також всі були повернуті. Документи на будинок ОСОБА_7 були у ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 хотів купити у них цей будинок, облаштувати його, зробити баню, оскільки йому дуже подобалось розташування будинку, натомість у такому випадку пропонував їм купити інший будинок по сусідству. Так як будинок був приватизований, а земля під ним приватизована не була, ОСОБА_4 забрав документи для вивчення юристами щодо подальшої можливості викупити землю.

Після зникнення ОСОБА_4 йому телефонувала дружина ОСОБА_5, вони постійно спілкувались, намагались з’ясувати де міг бути зниклий. Перший раз коли телефонувала ОСОБА_5 27.12.2016, на дзвінок відповіла його дружина ОСОБА_7, яка сказала, що вони вдома та ОСОБА_4 в них немає. Про те, що він 26.12.2016 не був в м. Києві, він не говорив та в нього про це ніхто не запитував. В подальшому про загибель ОСОБА_4 дізнався із телепрограми «Надзвичайні новини» ІНФОРМАЦІЯ_3.

На стадії досудового розслідування надавав показання про свою винуватість у вбивстві ОСОБА_4 через застосування до нього заборонених методів розслідування. Так, про загибель ОСОБА_4 дізнався із телепрограми «Надзвичайні новини» ІНФОРМАЦІЯ_3, наступного дня йому зателефонував працівник оболонського УП ОСОБА_8 та спитав, чи знав він ОСОБА_4 та чи може приїхати для того, щоб надати показання. Він погодився та наступного дня вони з дружиною приїхали до Оболонського УП, там їх опитали, також вони залишили мобільні телефони для вивчення. Після його затримання працівники поліції погрожували, що можуть знайти за місцем проживання ОСОБА_2 шнурки, якими ОСОБА_4 був задушений. Після того його затримали та повезли в м. Київ, а його дружину кинули в їх же автомобіль та також повезли в м. Київ. В районі м. Умань його завезли в ліс, де працівники поліції не давали йому дихати, надягаючи йому мішок на голову та говорили, що він має зізнатись у вбивстві, тоді вони зроблять, ніби це була самооборона, в протилежному випадку з його дружиною і дітьми трапиться біда. Він хвилювався за дружину та дітей, висловлені погрози сприймав реально, тому погодився. Після того його повернули до машини, йому дали зустрітися з дружиною та він їй сказав, щоб вона підтвердила, що це він вбив ОСОБА_4, тому що так потрібно, після того дружина давала такі показання, які він їй говорив. Після приїзду в райвідділ йому дали випити кока-колу з жестяної банки, в яку, як він вважає, щось підмішали для придушення його волі. Після того його завели в якийсь кабінет, де йому ставили різні питання різні особи На слідчому експерименті все розказував та показував так, як йому зазначали працівники поліції.

Також зазначив, що не має спортивної форми одягу, не носить спортивних штанів з резинкою, кофт з капюшонами, тому не міг би задушити ОСОБА_4 шнурками. 26.12.2016 був одягнений в джинси, коротку шкіряну дублянку зсередини з хутром, светр. Крім того, вважав що не міг би відібрати трубу в ОСОБА_4 та подолати його в бійці, оскільки той переважав його силою та був колишнім чемпіоном з греко-римської боротьби.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні надав показання, що є сином загиблого ОСОБА_4, обвинуваченого особисто не знав та з ним не спілкувався. Знав зі слів ОСОБА_5, яка була співмешканкою батька, про те, що в день свого зникнення батько начебто мав зустрітись з «уманськими друзями». ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_4 разом служили в армії, потім в 90-х роках ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_4 за допомогою, посилаючись на складні життєві обставини, батько йому допоміг, але ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань не виконав. Наступного разу він почув про ОСОБА_2, коли влітку 2016 року батько сказав, що жінка ОСОБА_2 його знайшла по інтернету, вони спілкуються. Батько хотів допомогти ОСОБА_2 встати на ноги, оскільки в нього бізнес, молода жінка, маленькі діти. Він інвестував гроші в бізнес ОСОБА_2 та спочатку був дуже піднесений, що з’явився ОСОБА_2, вони спілкуються , зроблять справу та йому повернуться гроші, але потім був дуже незадоволений їхніми спільними справами. Коли пропав батько, він спілкувався із ОСОБА_2, його жінкою по телефону, але вони сказали, що батька в них немає та вони не бачили його близько тижня, можливо більше, оскільки на цьому тижні не були в м. Києві, оскільки вони вже давно не приїжджали на ринок на Героїв Дніпра торгувати, в квартирі батька було багато боргових розписок від ОСОБА_2, а також документи, надані для забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань (документ на будинок). Востаннє він особисто бачив ОСОБА_4 25.12.2016, а 27.12.2016 ОСОБА_4 мав приїхати за онукою і забрати її в цирк, вистава мала розпочатись о 16-00 год. Коли о 15-00 ОСОБА_4 не з’явився, вони зрозуміли, що щось не так. 26.12.2016 він контактів із батьком не мав. Коли вони з мамою з’ясували, що телефони ОСОБА_4 не на зв’язку, зателефонували його співмешканці ОСОБА_5, яка зазначила, що ОСОБА_4 в понеділок ввечері близько 23-00 год. вийшов в аптеку та не повернувся. Вона заснула та прокинулась близько 2 години ночі, пробувала розшукувати ОСОБА_4 на районі, проте це виявилось безрезультатним, сказала, що якщо він не з’явиться 27.12.2016, піде писати заяву в поліцію. Він знає, що за тиждень до зникнення батька в нього був конфлікт з ОСОБА_2. з приводу фінансів, в останні два місяці перед зникненням батько казав йому, що має фінансові проблеми, але ОСОБА_2 в телефонній розмові зазначив, що розрахувався з батьком ще 10.12.2016. Про смерть ОСОБА_4 він дізнався від ОСОБА_11 ОСОБА_11, який був батьковим помічником та з яким вони разом шукали батька, розміщували інформацію в фейсбуці про зникнення, також ходив по аптеках, магазинах, шукав камери біля будинків, звертався до знайомих батька, шукав його по лікарнях. Після цього йому телефонував ОСОБА_2 та говорив, що дізнався з новин. Вважає ОСОБА_2 причетним до смерті ОСОБА_4, оскільки в нього були серйозні фінансові зобов’язання, проте не було щирих дружніх відносин, а тільки корисливий інтерес.

Свідок ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_4 знала більше 20 років, вони одружились в 1998 році та через два роки розлучились, проте жили разом. Із загиблим останній раз бачилась 26.12.2016 ввечері вдома, точного часу вказати не може, після 20-00 год. В показаннях, які надавала на стадії досудового розслідування, зазначала, що він вийшов із будинку о 23-15 год., оскільки на той час звернула уваги на годинник, хворіла, цілий день провела в ліжку та їй здавалось, що вже пізно, оскільки взимку темніє рано. Вона хворіла та вже 2-3 дні була вдома, а ОСОБА_4 також прихворів та сказав, що не піде на роботу щоб відновити здоров’я. 26.12.2016 ввечері ОСОБА_4 зайшов до неї в спальню та сказав, що піде в аптеку, хоча потреби в цьому не було, вона його зупиняла та намагалась лишити вдома, проте під приводом аптеки він пішов. Не пам’ятає, чи йому хтось телефонував перед цим.

Коли він не повернувся, почала телефонувати, проте телефон відповідав «на даний час абонент не може прийняти Ваш дзвінок», гудків не було.

Спочатку свідок зазначила, що у ОСОБА_4 не було заплановано зустрічей, але потім у відповідях на питання зазначила, що він сказав, що можливо ще зустрінеться з ОСОБА_2, на що вона заперечила, що вже запізно.

27.12.2016 ОСОБА_4 мав поїхати до онуки, в нього були квитки в цирк, так вдома вони і залишились.

Заяву про зникнення ОСОБА_4 подавала на другий чи на третій день після зникнення. Спочатку вона звернулась до служби безпеки МАУП, щоб вони допомогли, направили, до кого звернутися. Потім викликала дільничних, приїхали чергові, оглянути квартиру, опитували сусідів та склали рапорт, з приводу чого були викликані. Потім вона обдзвонювала всі служби в пошуках ОСОБА_12, в Оболонському УП залишила заяву щодо зникнення людини.

Також вона телефонувала ОСОБА_2 та питала, в якій годині вони розстались, проте він сказав, що вони не зустрічались.

Щодо відносин ОСОБА_13 та ОСОБА_4 їй відомо дуже поверхово, знає, що ОСОБА_2 мав грошову заборгованість, проте в якій сумі і з приводу чого їй не відомо, гроші поступово віддавались, вона бачила відповідні розписки. ОСОБА_2, його дружина та діти бували у них в гостях, ОСОБА_4 водив дітей ОСОБА_2 на баскетбольний матч, вони планували хрещення дітей ОСОБА_2

ОСОБА_4 в МАУП займав посаду директора департаменту фізичного виховання та спорту, був майстром спорту з греко-римської боротьби. Тренерською діяльністю він не займався та останнім часом не був у відмінній фізичній формі, скаржився на серце та проходив діагностику.

Відносини у ОСОБА_4 з його сином були дуже хороші, з колишньою дружиною ОСОБА_14 теж були нормальні відносини, вони спілкувались за потребою. 02.01.2017 в квартирі, де вони проживали з ОСОБА_4, були змінені замки та вона не змогла потрапити до квартири, сусіди сказали, що замок змінив ОСОБА_3

26.12.2016 ОСОБА_4 був одягнений в спортивний одяг, одяг, який виявлено на ОСОБА_4 після смерті, не відповідає тому, в якому він виходив з дому, оскільки коли його знайшли куртки, в якій він вийшов, на ньому не було, а кофта, що була на ньому вдягнена, йому не належала. Чи знайшли пізніше куртку ОСОБА_4 їй не відомо, оскільки речі на впізнання їй не надавали.

Свідок ОСОБА_14 зазначила, що є колишньою дружиною ОСОБА_4, перебувала із ним в шлюбі до 1996 року, ОСОБА_3 їх син. Була знайома із ОСОБА_2 та його першою дружиною з 1994 до 1996 року, оскільки її чоловік тоді вів з ним якісь справи, вони не дружили, просто були знайомими. На той час у них з чоловіком була зібрана значна сума коштів, оскільки їм потрібна була квартира, вони проживали в гуртожитку. ОСОБА_2 з дружиною приїжджали до них в гості, та вона їм давала одного разу 10 000 доларів США, та потім ще 10 000 доларів США. ОСОБА_2 брехав, що в нього тяжко хвора мати, а потім розказував, що розбилась сестра з сім’єю та потрібно допомагати дітям. Пізніше коли почали його розшукувати, з’ясувалось, що він вже продав квартиру та не проживає в м. Києві, позичені грошові кошти так і не віддав.

З ОСОБА_4 підтримували стосунки, з появою спільних онуків стосунки стали тіснішими, він приїжджав, допомагав. 27.12.2016 вони мали на 16-00 год їхати з онукою в цирк. В понеділок 26.12.2016 зателефонував до першої години дня та сказав, що заїде за ними, щоб вони були готові о 14-30 год. У вівторок 27.12.2016 вона йому телефонувала, але він не брав трубки, коли до 16-00 год. він не з’явився, після чого вона зателефонувала синові ОСОБА_3 Син пішов в гараж та подивився, що машина ОСОБА_4 стояла в гаражі, що їх збентежило, оскільки ОСОБА_4 був дуже пунктуальною людиною. Влітку 2016 року ОСОБА_4 повідомляв їй, що знайшовся ОСОБА_2, у нього є сім’я та він просив про допомогу, оскільки мав маленьких дітей. Це її насторожило з огляду на їх давню історію взаємовідносини. ОСОБА_2 писав розписки, коли мав віддати кошти, а ОСОБА_4 віддав їй розписки на зберігання на випадок, якщо із ним щось трапиться.

Свідок ОСОБА_7, яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_2, показала, що з ОСОБА_4 знайома лише з літа 2015 року, він був армійським другом її чоловіка, в них були дуже хороші відносини, були близькими друзями. ОСОБА_4 приїздив до них додому святкувати свій день народження, день народження ОСОБА_2 вони святкували навпаки в ОСОБА_4 ОСОБА_4 дуже любив їх дітей, особливо ОСОБА_15, та після Нового року вони із дружиною – ОСОБА_5 збирались хрестити їх дітей. Коли приїжджали торгувати на базарі на Героїв Дніпра, зупинялись у ОСОБА_4 з ОСОБА_5 на вихідні, лишали із ними своїх дітей. ОСОБА_4 возив дітей на баскетбольний матч.

Кожної суботи ОСОБА_4 прокидався о 07-00 – 07-30 та біг на ринок до однієї і тієї ж молочниці, в якої купував сир та сметану, сідав на машину та на протязі дня віз все це своїм онучкам. Розповідав, що його навіть не впускають в квартиру, він просто віддає пакунки та уходить, до онучок його допускають зрідка і тільки в супроводі колишньої дружини ОСОБА_14 Також він розповідав про конфлікт, що трапився між ним і сином ОСОБА_16 в квартирі на АДРЕСА_1, під час якого син вдарив його. Також він розповідав, що син часто просив у нього гроші, на що той питав, коли він буде віддавати відсотки. Декілька разів вона чула, що ОСОБА_4 розмовляв по телефону з ОСОБА_14 – на підвищених тонах, з нецензурною лексикою.

Вона та її чоловік декілька разів брали грошові кошти в ОСОБА_4, оскільки за весь період знайомства у них було декілька спільних започаткувань. Проте всі грошові кошти були віддані, загалом 10400 доларів США, про що ОСОБА_4 написав розписку 10.12.2016, та станом на 26.12.2016 боргових зобов’язань не було. Документи на належний їм будинок були у ОСОБА_4 на вивченні.

26.12.2016 вона з чоловіком та братом їхали в маршрутці в сторону м. Києва, вона з братом їхала в сторону Жашкова у справах, та вийшли в районі Жашкова, а ОСОБА_2 їхав в м. Київ зустрітись з сестрою, оскільки до Нового року вони вже не планували приїздити в м. Київ. В Києві ОСОБА_2 зустрічався з сестрою в неї на роботі, в другому Дрім Тауні на Оболоні, вона передала дітям подарунки та гроші, і він повернувся додому.

26.12.2016 ні вона, ні її чоловік з ОСОБА_4 не зустрічались, коли чоловік повернувся з Києва, тілесних ушкоджень у нього не було.

16.03.2017 приблизно о 07-00 год. в двері їх будинку постукали, вона відчинила двері та побачила 8 чоловіків, які повідомили про те, що мають дозвіл на проведення обшуку. На дворі стояло 2 автомобілі. Зайшли до будинку, прочитали дозвіл на проведення обшуку, привели понятих – сусідів. Під час обшуку хаотично переміщувались по кімнатах, сараях, так, що та за ними не могли прослідкувати ні вони, ні поняті. В ході обшуку помітила, що десь подівся її брат ОСОБА_10, на запитання працівник поліції повідомив, що все нормально і він з його колегами поїхали до магазину. Одній з понятих, їх сусідці похилого віку, стало погано та її відпустили, надалі обшук проводився тільки з одним понятим. Коли обшук закінчився, протокол дали підписати понятому, який залишився, а ОСОБА_2 сказали, щоб він збирався і їхав із ними. Коли чоловік та вона стали заперечувати та стверджувати про безпідставність вимоги, їй сказали, що вона такої поїде з ними. Чоловіка почали виштовхувати на вулицю, сказали, щоб він взяв ключі від їх мікроавтобуса. Він взяв ключі але попросив надати можливість розвантажити автобус, бо там був товар, але йому такої можливості не надали. Чоловікові скрутили руки за спиною, вдарили лобом об мікроавтобус та наказали сісти до легкового автомобіля співробітників поліції. Вона це намагалась знімати на телефон, проте працівники поліції забрали в неї телефон. Їй наказали сісти в їх мікроавтобус. Її мама винесла із будинку сумку та куртку, документи її та чоловіка, а також пігулки для чоловіка, оскільки він має хворобу серця та вона бачила, що йому погано. Працівників поліції попросила пігулки передати чоловікові. Потім повернувся автомобіль, на якому, як вона припускає, увозили її брата, та вони поїхали: чоловік в одному автомобілі поліції, брат – в іншому автомобілі поліції, а вона в їх мікроавтобусі, за кермом якого був працівник поліції на ім’я ОСОБА_10. Легкові машини, в яких їхали чоловік та брат, зникли з її поля зору. Коли доїхали до Умані, вона сказала, що в автомобілі мало палива та її треба заправити, заїхали та заправились на заправці ВОГ. Від’їхавши приблизно 70-80 кілометрів від Умані в сторону міста Києва зупинились і простояли півтори чи дві години, ОСОБА_10 сказав, що вона скоро побачить свого чоловіка. Дійсно через півтори – дві години під’їхали співробітники поліції, їй сказали вийти із автомобіля та надали можливість поговорити з чоловіком в автомобілі, в якому він їхав. Він був весь червоний та в стані глибокого стресу, на обличчі був піт, було видно, що йому погано. Чоловік сказав, щоб вона його вибачила, що він все зробить заради родини та щоб вона все робила і говорила так, як їй каже він та працівники поліції, а він домовився, щоб її з братом відпустили. Після того під’їхала друга машина співробітників поліції та вона побачила, як ведуть її брата в кайданках, він був напівзігнутий, розсічена брова та на брові кров. Надалі легковий автомобіль з її чоловіком поїхав, хвилин через 30 після того відпустили її брата та сказали, що вони можуть їхати, залишили їх на 60 – 70 кілометрі траси Умань – Київ, незважаючи на те, що ні вона, ні її брат не мають водійських прав. Вони неодноразово після того звертались до місцевої прокуратури, прокуратури міста Києва та прокуратури Оболонського району м. Києва щодо зазначених обставин, але навіть не було викликано та допитано свідків цих подій.

Не заперечувала, що при наданні показань на стадії досудового розслідування попереджалась про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та підтвердила, що писала під протоколами «з моїх слів записано вірно, мною прочитано», в протоколах наявні її підписи, проте показання нею надавались під великим тиском. Фактично протоколи вона і не читала, вони були написані зі слів слідчого ОСОБА_27, який диктував їй, що писати. Не знає, чи були тілесні ушкодження на її чоловікові до 26.12.2016, написала так в протоколі, тому що так сказав написати їй чоловік, щоб все було добре. Вона боялась, бо в них вдома було двоє маленьких дітей, а слідчий Поліщук їй сказала, що можуть і її «підписати під цю справу». Так, 17.03.2017 їй сказали прибути до Оболонського УП та вона приїхала разом зі своїм братом. Спочатку її підняли на 4 поверх і дали побачитись із чоловіком, який їй сказав, щоб вона сказала слідчим, що він бачився із ОСОБА_4 та що потім вона бачила на ньому синці. Він сказав, що в такому випадку вони все зроблять так, ніби це було ненавмисне вбивство і все буде нормально. Для того, щоб допомогти чоловікові, вона була готова підписати будь-що. Після затримання чоловіка вона декілька разів була у нього на побаченні та він неодноразово повідомляв на тиск на нього з боку слідства. Він говорив, що йому одягали на голову пакет, били, погрожували, в тому числі дітьми, щоб він казав все так, як йому вказують працівники поліції. Також говорив, що коли він знаходився в Оболонському УП, йому давали тільки пити, їсти і спати не давали. У чоловіка була розсічена губа та він був в неадекватному стані.

Свідок ОСОБА_11 показав, що із обвинуваченим знайомий ніколи не був, а з потерпілим познайомився тоді, коли шукали його батька, до того ОСОБА_3 знав виключно зі слів ОСОБА_4 ОСОБА_4 знав з 2008 року, той був начальником департаменту МАУП, а він був студентом цього університету та футбольним гравцем. З 2008 року був в постійному контакті з ОСОБА_4 щодо спорту, допомагав йому. Після закінчення академії бував у нього в гостях, спілкувались на різні теми. Про ОСОБА_2 від ОСОБА_4 ніколи не чув. ОСОБА_5 була викладачем фізкультури в МАУП, іноді вони на кафедрі чули сварки ОСОБА_4 з ОСОБА_5, а в особистих розмовах ОСОБА_4 зазначав, що вона просить в нього квартиру, машину, інші матеріальні блага. ОСОБА_4 був сильним чоловіком, з будь-якої ситуації завжди виходив гідно, був фізично розвиненим, міцним. Вважав, що у боротьбі один на один ОСОБА_17 не подолав би ОСОБА_4 Приблизно за півтора роки до загибелі ОСОБА_4 потрапив в лікарню із серцем та говорив, що йому потрібні гроші на лікування, про існування будь-яких боргів ніколи не згадував. 07.01.2017 дізнався з фейсбуку про те, що ОСОБА_4 пропав, зв’язався через фейусбук із його сином ОСОБА_16 та вони разом здійснювали заходи щодо розшуку, телефонував в морги, лікарні, їздили в лікарню БСМП з фотографією ОСОБА_4, але там повідомили, що такої людини не поступало. 09.01.2017 разом із ОСОБА_3 були в квартирі ОСОБА_4 та там на стіні висів список людей, футболістів, з якими були заплановані зустрічі. Він їм зателефонував та з’ясувалось, що у нього на 26.12., 27.12. та 28.12 були заплановані зустрічі. 26.12.2016 була запланована зустріч з ОСОБА_18, студентом МАУП, футболістом, гравцем «Динамо Київ». ОСОБА_18 сказав, що ОСОБА_4 вдень в телефонній розмові відмінив зустріч, при розмові був сильно занепокоєний, злий, переживав. На 28.12.2016 була запланована зустріч з ОСОБА_19, чемпіоном світу по боротьбі. Жан підтвердив, що на 28.12.2016 була запланована зустріч і коли він прилетів в Україну і зателефонував ОСОБА_4, телефон останнього був відключений. Також була зустріч назначена з ОСОБА_15, тренером футбольної команди «Полтава». Зазначив, що при ньому, навіть в телефонному режимі, ніколи не розмовляв про гроші, не просив, не повідомляв про те, що комусь позичав кошти. На питання захисту повідомив, що на стадії досудового розслідування його допитували тільки один раз, допит відбувався на вулиці, на лавці, при цьому був присутній потерпілий ОСОБА_3

Свідок: ОСОБА_21 показала, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не знає, ОСОБА_4 візуально знала, оскільки працює двірником та бачить мешканців. В січні 2017 року всією бригадою прибирали територію двору за адресою АДРЕСА_1, з недобудови у дворі таскали мішки з цементом та складали їх на трактор, потім побачили ноги, почали прибирать мішки далі і побачили там вже плечі і сам труп. Труп був у страшному вигляді, вони його не пересували, одразу повідомили поліцію. Територію двору прибирають регулярно, приблизно раз в два тижні викликають трактор для вивозу сміття, в міру того, як скидають сміття. Можливо раніше не побачили труп, оскільки після нового року збирали лише ялинки, інше сміття не вивозили, а труп був закиданий бетоном, було багато мішків зверху.

Допитано свідка ОСОБА_22, який нічого з приводу обставин кримінального правопорушення повідомити не зміг.

Викликаний для роз’яснення висновку експерт ОСОБА_23 показав, що має стаж експертної діяльності 5 років, в Київському клінічному бюро судово-медичної експертизи працює з 2014 року. Вказав, що у експертному висновку ним зазначено орієнтовний час смерті ОСОБА_4 Враховуючи те, що труп знаходився в стані повного промерзання, встановити точне настання смерті неможливо, він міг знаходитись на вулиці і більше місяця, і менше, оскільки за рахунок морозу відбувається консервування трупу. Не вказав у висновку, що не можливо точно встановити дату смерті, так як хоч труп і знаходився в стані промерзання, але він був повністю збережений, за плюсової температури труп так би не зберігся. Він виїжджав на місце події як черговий експерт, труп був присипаний будівельними матеріалами, мішками із шматками бетону та плитки, що також могло вплинути на стан трупа, оскільки за таких умов навіть якби на дворі була плюсова температура, саркофаг, що утворився над трупом, зберігав би плюсову температуру. Всі рани на трупі були забійні та виникли від дії тупого предмету, яким може бути труба чи край труби, у висновку зазначено про нанесення ударів тригранним знаряддям, проте це міг бути і край труби, не можна виключати нанесення ударів трубою. Також зазначив, що встановлена актом огляду кількість етилового спирту в крові є такою, яка була на момент смерті, під час розморозки тіла рівень спиртів в крові не змінюється. Зазначив, що дія рівня алкоголю на кожну людину індивідуальна, а тому можливо, щоб людина із вмістом в крові алкоголю 7,14 проміле могла функціонувати.

На доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину стороною обвинувачення надано докази, які досліджені безпосередньо в судовому засіданні за участю сторін.

Так, відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.12.2016, зафіксовано повідомлення ОСОБА_5 про те, що 26.12.2016 чоловік на ім’я ОСОБА_4 о 23-15 год. вийшов з дому та не повернувся /а. м. 7 том 2/.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.12.2016, проведено огляд квартири АДРЕСА_1, в ході якого було вилучено зубну щітку, бритву, розчіску, нижню білину. Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.12.2016, під час огляду застосовані технічні фотоапарат Nikon, проте відповідних фототаблиць до протоколу не долучено /а. м. 8 том 2/.

В ході додаткового огляду місця події від 02.01.2017 в квартирі АДРЕСА_1 виявлено та вилучено зошит в клітинку з рукописним текстом, зробленими синьою та зеленою ручкою, останній запис від 26.12.2016; органайзер зеленого кольору 2011 рік; органайзер в обгортці коричневого кольору за 2013 рік з рукописними записами (останній запис за 28.09.2016), блокнот темно-коричневого кольору із написом на обкладинці МАУП з рукописними текстами; порожні коробки з-під мобільних телефонів Samsung Galaху імеі НОМЕР_1, Sony Xperia z1 імеі НОМЕР_2, Sony Xperia z5 імеіНОМЕР_3, імеі2 НОМЕР_4, стартовий пакет з мобільного номеру НОМЕР_5, на стіні кімнати 2 та кімнати 3 виявлено сліди крапель буро кольору, з яких знято мазки. Відповідно до протоколу додаткового огляду місця події від 02.01.2017, під час огляду застосовані технічні засоби – Фото, проте відповідних фототаблиць до протоколу не долучено /а. м. 9-11 т. 2/

Відповідно до протоколу огляду місця події від 31.01.2017, з 11-15 год. до 12-30 год. за участю понятих та судово-медичного експерта ОСОБА_23 проведено огляд бетонної споруди, що розташована у дворі, на відстані 20 метрів від тильної сторони будинкуАДРЕСА_1. В даному приміщенні виявлено тіло особи чоловічої статі на вигляд приблизно 60-62 роки. Труп повністю обмерзлий, закляклий, нерухомий, руки та ноги практично розігнути чи зігнути неможливо, одяг щільно прилягає до тіла, на видимих ділянках тіла шкірні покриви холодні, дубові, сіро-жовто-рожевого забарвлення. На обличчі та у волосистій частині голови потьоки темної булої крові, яка частково згущується, на кистях рук також накладення частково згущеної бурої крові. Ушкодження в лобній ділянці. На шиї дві мотузки, одна з яких сірого кольору з вільною петлею по задній поверхні, а також ланцюжок чорного кольору, який зв’язано у вузол також по задній поверхні шиї. До протоколу долучено схему ОМП. В протоколі зазначено про використання при огляді місця події засобів технічної фіксації – фотоапарат Nikon, проте додатків у вигляді фототаблиць протокол не містить. /а. м. 15-19 т. 2/.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 31.01.2017 з 12-30 год. до 14-00 год. проведено огляд будівлі з ознаками руйнування, розташованої у дворі будинку АДРЕСА_1, всередині якого виявлено труп ОСОБА_4 з ознаками насильницької смерті. Також виявлено мішки білого кольору з вмістом будівельного сміття, при відкритті яких слідів, предметів, об’єктів, що можуть нести інформативний характер, виявлено не було. З лівої та правої рук трупа вилучено мікрооб’єкти, які опечатано та направлено до Оболонського УП. Під час огляду використовувався фотоапарат Sony, проте додатки у вигляді фототаблиць до протоколу відсутні. /а.м. 20-22 т.2/.

Відповідно до протоколу огляді місця події від 02.02.2017, з 18-10 год. до 18-55 год. проведено огляд будівлі з ознаками руйнування, що розташована у дворі будинку АДРЕСА_1. В приміщенні в хаотичному порядку розміщені мішки білого кольору з будівельним сміттям, на мішку, який розміщено на відстані приблизно 2-3 метри від входу до будівлі, виявлено в хаотичному порядку сліди речовини бурого кольору, візуально схожої на кров. В результаті ОМП вилучено мішки білого кольору, змив речовини бурого кольору. Згідно протоколу під час огляду застосовувались технічні засоби фотокамера Nikon, проте фотододатків протокол не містить /а. м. 23-25 т. 2/.

Згідно протоколу огляду місця події від 02.02.2017 з 13-36 год. до 14-50 год. в приміщенні Київського міського моргу №1 по вул. Оранжерейній, 9, в м. Києві, проведено огляд трупа ОСОБА_4 На шкірі голови помітно рублені рани у кількості близько 7-8 штук, на шиї наявні затягнута мотузка довжиною приблизно 70 см., на шиї трупа помітна странгуляційна полоса. На пальцях правої руки помітно рани розміром близько 2 см, на правій та лівій руці наявні плями бурого кольору. Також оглянуто одяг, що був на померлому: темно-сірий шерстяний светр з слідами забруднення, синя футболка з написом Єгипет та слідами забруднення, чорні чоловічі черевики, труси сірого кольору, чоловічі спортивні штани, чорні чоловічі шкарпетки з червоними резинками, весь одяг має сліди забруднення /а. м. 26-28 т.2/.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.02.2017 з 16-00 год. до 17-10 год. проведено огляд квартири АДРЕСА_1, в ході якого виявлено та вилучено системний блок, молоток, викрутку, розвідний ключ, канцелярський ніж та шило, в кімнаті №3 зі стіни вилучено змиви РБК, на балконі на підлозі вилучено змиви РБК, в прихожій з тумбочки вилучено чорний шнурок, з ванної кімнати вилучено рушник та кран, на кухні вилучено 2 ножі та еластичний бинт. /а. м. 30-32 т. 2/.

Відповідно до протоколу обшуку від 16.03.2017, з 07-36 год. до 09-30 год. проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2, в ході якого виявлено та вилучено кредитні договори та кредитні зобов’язання на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_7, договір з ломбарду «Скарбниця», розписка від ОСОБА_4, візитки, картки київстар від сім-карток з номерами НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, записник ОСОБА_7, членська книжка на ім’я ОСОБА_2, оригінал договору позики грошових коштів, банківські картки, шнурки чорного кольору, мотузки, куртка зеленого кольору, мобільний телефон марки Самсунг Дуос сірого кольору. Згідно протоколу обшуку під час слідчої дії застосовувався фотоапарат, проте фототаблиці до протоколу не долучено /а. м. 33-38 т. 2/.

До матеріалів провадження прокурором також долучено копію договору купівлі-продажу належного ОСОБА_2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, оригінал якого вилучено під час проведення огляду місця події за адресою проживання загиблого ОСОБА_4, копію нотаріально посвідченого договору позики грошових коштів від 05.08.2016, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 55880 грн., що на день укладання договору еквівалентно 2 200 доларів США, на строк до 06.02.2017, з нарахуванням відсотків в розмірі 4 %, що становить 2 500, 00 грн., які позичальник до 06 числа кожного місяця повинен сплатити позикодавцеві, а також копію розписки ОСОБА_4 про отримання від ОСОБА_7 10 430 доларів США 10.12.2016, що вилучена 16.03.2017 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 /а. м. 143-145, 147, 148 т. 2/

В ході досудового розслідування проведено ряд експертиз, зокрема: Судово-молекулярно-генетичну експертизу висновок №67 мб від 13.02.2017, трасологічну експертизу за спеціальністю «Дактилоскопічні дослідження» №499/д від 21.02.2017, судово-імунологічну експертизу №76 від 22.02.2017, судово-цитологічну експертизу №64 ц від 17.03.2017, судово-молекулярну експертизу №10-1/161 від 23.05.2017, результати яких з огляду на їх підсумки, доказового значення в справі не мають.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №362 від 10.05.2017, у ОСОБА_4 виявлено: А) множинні забійні рани, лінійної звивистої, променевої форми на волосистій частині голови та обличчі; крововиливи в м’яких тканинах голови, місцями з ушкодженням апоневрозу. Б) забійні рани на тильній поверхні правої кисті; відкритий поперечний перелом основної фаланги 2-го пальця правої кисті. В) одна зажиттєва, розташована в середній частині шиї, замкнена, рівномірно проявлена на передній, бічних та задній поверхнях шиї, странгуляційна борозна, що циркулярно охоплює шию; перелом великого рогу під’язикової кістки справа з крововиливами в м’які тканини шиї. Г) ізольований фрагмент странгуляційної борозни на обличчі з пересіченням щілини рота поперечно, до кутів нижньої щелепи.

Ушкодження, описані в пункту А, Б, спричинені дією тупого предмету з обмеженою поверхнею з прямолінійним ребром та тригранним кутом з сходячими гранями за результату медико-криміналістичного дослідження, які виникли при нанесенні множинних, не менше 29 дій вказаних предметів в ділянку волосистої частини голови, обличчя, та на тильну сторону правої кисті. Фрагмент борозни на обличчі у пункті Г має ознаки легкого тілесного ушкодження, він утворився від здавлення зашморгом ділянки обличчя. Всі ці ушкодження не були загрозливими для життя і спричинились в короткий проміжок часу, за результатами судово-гістологічного дослідження, і могли виникнути до 30-40 хв. до настання смерті.

Смерть ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї петлею – удавлення петлею, на що вказують одна зажиттєва, розташована в середній частині шиї, замкнена, рівномірно проявлена на передній, бічних та задній поверхні шиї, странгуляційна борозна, що горизонтально охоплює шию; перелом правого великого рогу під’язикової кістки; ознаки стиснення шкіри з серозним набряком та дрібними крововиливами в сосочковому шарі дерми, зміни нервових волокон в стовбурі шиї встановлені при гістологічному дослідженні; з ділянки гострої альвеолярної емфіземи легень; крапкові, темно-червоні крововиливи на слизових та серозних оболонках внутрішніх органів; рідка темна кров; повнокров’я внутрішніх органів; рясні трупні плями; паравазальні крововиливи в тканині стовбура та півкуль головного мозку; крововиливи в коміркові структури основи черепа. Удавлення петлею як вид механічної асфіксії має ознаки тяжкого тілесного ушкодження (небезпеки для життя), і призвело до настання смерті. Удавлення петлею було причиною настання смерті і останнім ушкодженням серед усіх в сукупності. Тривалість розвитку механічної асфіксії при удушенні петлею складає біля 5 хв.

Враховуючи причину смерті, стан тіла з промерзанням м’яких тканин та органів, наявних трупних змін, місце та умови знаходження трупа до виявлення, можна вважати, що давність настання смерті може складати декілька тижнів (біля одного місяця) до розтину тіла (02.02.2017).

При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації – 7,49 проміле, що може відповідати прийому умовно смертельної дози алкоголю. Висновок судово-медичної експертизи базується на даних, що містяться, в акті судово-медичного дослідження №337 від 07.03.2017, Акті судово-медичного дослідження №268 від 08.02.2017, акт судово-медичного дослідження (обстеження) №120 від 10.02.2017, Акті судово-медичного дослідження №69-МК від 02.03.2017 /а. м. 109-114, 115-116, 117, 118, 119-124 т. 2/.

Наведені докази в своїй сукупності, в тому числі із врахуванням показань потерпілого, свідків, беззаперечно доводять зникнення 26.12.2016 ОСОБА_4, факт його смерті та причини смерті, а також фіксують хід розслідування, підтверджують факт знайомства загиблого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_2, наявність між ними фінансових взаємовідносин, про що не заперечують сторони провадження.

З урахуванням відсутності доказів про всі наявні зобов’язання між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, загальні суми позичених та повернених коштів, наявність чи відсутність на час загибелі ОСОБА_4 боргових зобов’язань перед ним у ОСОБА_2 достовірно не встановлено.

Проте, наведені докази безпосередньо не вказують на ОСОБА_2 як на особу, яка вчинила злочин.

Ні підтвердження винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні стороною обвинувачення надано протокол негласних слідчих розшукових дій аудіо-, відеоконтроль особи від 15.05.2017, яким зафіксовано, як в приміщенні кабінету №412, розташованому на 4-му поверсі Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, що за адресою м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 2-а, 16.03.2017 ОСОБА_2, в присутності декількох осіб в цивільному одязі розповідає про обставини вчинення кримінального правопорушення – вбивство ОСОБА_4, а також відеозапис вказаної негласної слідчої (розшукової) дії /а. м. 150-151, 152 т. 2/.

Оцінюючи вказаний доказ, суд виходить з наступного.

Дозвіл на проведення негласної (слідчої) розшукової дії надано ухвалою слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 06.02.2017 у відповідності до ст. 260 КПК України. Вказана ухвала слідчого судді в ході судового розгляду відкрита сторонам в порядку ст. 290 КПК України як додаткові матеріали досудового розслідування.

Поряд із тим, відповідно до ч. 1 ст. 260 КПК України, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 258 КПК України спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.

Колегія судді вважає, що в даному випадку спілкування не було приватним, оскільки ОСОБА_2 перебував під контролем працівників поліції та розумів, що фактично надає показання.

Крім того, частиною 1 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу повідомлено про підозру, особу, яку затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів щодо вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як закріплено ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Згідно протоколу затримання особи від 17.03.2018, ОСОБА_2 затримано 16.03.2018 о 18-00 год. за адресою м. Київ, вул. Малиновського, 2-а. Органу, уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги повідомлено про затримання ОСОБА_2 16.03.2017 о 20-40 год. /а. м. 40-43 т. 2/. Як вбачається з Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 16.03.2017 доручення захиснику Сергієнку П. В. на захист ОСОБА_2 видано Регіональним центром з надання безоплатної вторинної допомоги у м. Києві о 21 год. 40 хв. з вимогою з’явитись для надання правової допомоги до вул. Малиновського, 2-а в м. Києві на 22 год. 40 хв.

Але як вбачається з матеріалів провадження та викладено вище, фактично ОСОБА_2 затримано 16.03.2017 принаймні о 09-30 год., коли він після закінчення обшуку за місцем його проживання поза власною волею та під контролем працівників правоохоронних органів він не міг вільно пересуватися, а потім був вивезений з адреси місця проживання та доставлений працівниками поліції до Оболонського УП.

Зі змісту долученого прокурором до провадження Висновку перевірки за результатами розгляду звернення адвоката Клименка І. А. від 28.04.2017, що складений старшим слідчим в особливо важливих справах СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_25, 16.03.2017 заступником начальника Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_26 відібрано пояснення в ОСОБА_2, в якому останній зізнався у вчиненні вбивства ОСОБА_4, та обставини його вчинення.

Як вбачається з матеріалів провадження, зокрема переліку відкритих сторонам матеріалів в порядку ст. 290 КПК України, вказані пояснення були отримані саме в ході наведеної негласної слідчої (розшукової) дії.

В справі ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21 квітня 2011 року (набуло статусу остаточного 21 липня 2011року), судом констатоване порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме порушенням права на мовчання. В даному рішенні суд наголошує, що, хоча право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником, який, у разі необхідності, призначається офіційно, не є абсолютним, воно є однією з основних ознак справедливого судового розгляду (див. рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France), N 29731/96, п.89, ECHR 2001-II). Як правило, доступ до захисника має надаватися з першого допиту підозрюваного працівниками міліції, за винятком випадків, коли за конкретних обставин відповідної справи продемонстровано, що існують вагомі підстави для обмеження такого права (див. рішення у справі "Сальдуз проти Туреччини" (Salduz v. Turkey) [ВП], N 36391/02, п.55, від 27 листопада 2008 року). Право на захист буде в принципі непоправно порушено, якщо викривальні показання, отримані під час допиту правоохоронними органами без доступу до захисника, використовуватимуться з метою її засудження (див. там само). Суд послідовно вказував, що забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення поганого поводження, відмічаючи особливу вразливість обвинуваченого на початкових етапах провадження, коли він потрапляє у стресову ситуацію і одночасно стикається з дедалі складнішими положеннями кримінального законодавства. Будь-який виняток з реалізації цього права має бути чітко визначений, а його дія має бути суворо обмежена в часі. Ці принципи є особливо актуальними в разі серйозних обвинувачень, бо саме у випадку, коли особі загрожує найсуворіше покарання, її право на справедливий судовий розгляд має забезпечуватися в демократичному суспільстві максимально можливою мірою (див. згадане вище рішення у справі "Сальдуз проти Туреччини", п.54).

З наведених обставин беззаперечно встановлено, що проводячи негласну слідчу (розшукову) дію аудіо-, відеоконтроль особи, під виглядом приватного спілкування із ОСОБА_2, а фактично поводячись із ним як із підозрюваним у вчиненні особливо тяжкого злочину, поліція отримала його визнавальні показання у вчиненні особливо тяжкого злочину, позбавила ОСОБА_2 права не свідчити проти себе, а також доступу до захисника, участь якого є обов'язковою за законодавством України, оскілки на час проведення даної слідчої дії обвинуваченого фактично вже було затримано за підозрою у вбивстві ОСОБА_4 та проводились із ним слідчі дії у зв’язку із вказаною підозрою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за особою було порушено право особи не свідчити проти себе, а також право обвинуваченого на захист, у зв'язку із чим зазначений доказ вважає недопустимим та відкидає на підставі пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 87 КПК України як такий, що отриманий з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

17.03.2017 з 01-00 год. до 02-05 год. проведено допит обвинуваченого в присутності призначеного йому захисника Сергієнка П. В. та того ж дня, 17.03.2017 з 16-59 год. до 17-56 год. за участю підозрюваного ОСОБА_2, його захисника, понятих проведено слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_2 розповів про обставин вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що зафіксовано у відповідному протоколі та за допомогою на відеозапису, який досліджено в судовому засіданні за участю сторін /а. м. 44-48 т. 2/.

В подальшому від наданих показань обвинувачений відмовився, посилаючись на те, що такі показання, в тому числі під час слідчого експерименту, ним надавались внаслідок жорстокого поводження та погроз йому та його родині, про що викладено в показаннях обвинуваченого вище.

В рішенні ЄСПЛ «Аднаралов проти України» (заява №10493/12), рішення від 27 листопада 2014 року (набуло статусу остаточного від 27 лютого 2015 року) зазначено, що розслідування серйозних скарг на жорстоке поводження має бути ретельним. Це означає, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (див. вищезазначене рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), пп. 103 et seq.). Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз.

В рішенні ЄСПЛ «Нечипорук на Йонкало проти України» суд визнав правдоподібними твердження заявника про те, що йому опосередковано погрожували тортурами його дружини з огляду на те, що їх допитували в той самий час та в тому самому відділі поліції, при цьому суд наголошує, що погроза вчинити дії, заборонені статтею 3, якщо вона достатньо реальна і негайна, може становити порушення цього положення Конвенції (995_004) (див. рішення у справі "Гефген проти Німеччини" (Gafgen v. Germany) [ВП], заява N 22978/05, п.91, ECHR 2010-...).

В даному провадженні твердження обвинуваченого про те, що до нього застосовувались катування, нелюдське поводження, фізичний та психологічний тиск, в сукупності із наданими ним та його дружиною ОСОБА_7 показаннями та фактом незаконного затримання ОСОБА_2, що встановлено ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 18.03.2017, те, що після проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_2 та ОСОБА_7 разом вивезли з місця проживання до м. Києва, дає підстави вважати про серйозність скарги на жорстоке поводження, а також вважати правдоподібними твердження ОСОБА_2 про висловлення на його адресу погроз та їх реальне сприйняття останнім.

Ефективного розслідування заяв захисника обвинуваченого про жорстоке поводження проведено не було.

Так, дані за заявами не вносились до ЄРДР та не були предметом розслідування в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, натомість прокурором до матеріалів провадження долучено Висновок перевірки за результатами розгляду звернення адвоката Клименка І. А. від 28.04.2017, складений старшим слідчим в особливо важливих справах СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_25, які ґрунтуються на матеріалах та поясненнях, зібраних в ході даного досудового розслідування та без проведення додаткового розслідування в рамках доводів заявника.

З урахуванням викладеного, того, що обвинувачений відмовився від первісних визнавальних показань, які були отримані внаслідок порушення його права на захист та права не свідчити проти себе, а за його твердженнями про нелюдське поводження не було проведено ефективного розслідування, колегія суддів вважає, що протокол проведення слідчого експерименту хоч і не є очевидно недопустимим, проте сам по собі без сукупності інших допустимих та достатніх доказів, не може доводити поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині. Також при оцінці зазначеного доказу судом враховано, що дана слідча дія проводилась після виявлення трупу ОСОБА_4, проведення його огляду та виготовлення Актів судово-медичних обстежень, даних моніторингу мобільних номерів, тощо, та встановлені на підстав цих доказів дані вже були відомі правоохоронному органу.

Так, в рішеннях ЄСПЛ у справах «Яременко проти України» за заявами №32092/02 та 66338/09 суд постановив, що було порушено ст. 3, п. 1 ст. 6 Конвенції у зв’язку з тим, що судові рішення якими заявника було засуджено за двома епізодами умисних вбивств, ґрунтувались на доказовій базі, отриманій у порушення права заявника на мовчання та його права на захист, а також за відсутності належного розслідування його тверджень про те, що його визнавальні покази було отримано у незаконний спосіб. Ці висновки стосувались не тільки первинного допиту заявника за відсутності захисника, під час якого він зізнався у вчиненні злочину 1998 року, але й також його наступних схожих визнавальних показів, наданих під час відтворення обстановки і обставин події та подальших допитів.

З висновку судово-психіатричної експертизи №2018 від 04.04.2017, на момент кримінального правопорушення, в якому підозрюється, ОСОБА_2 будь-яким психічним захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час проведення із ним слідчих дій (допиту в якості підозрюваного та ін.) /а. м. 102-103, 104-106 т. 2/.

Однією із загальних засад кримінального провадження є законність. Принцип законності регламентується ст. 9 КПК України та передбачає, зокрема, обов’язок прокурора, керівник органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Як вбачається з описової частини висновку судово-психіатричної експертизи №2018 від 04.04.2017, станом на 04.04.2017 ОСОБА_2 заперечував свою причетність до кримінального правопорушення, в якому підозрюється, та зазначав, що 26.12.2016 був в м. Києві та зустрічався зі своєю сестрою /а. м. 102-103, 104-106 т. 2/.

Вказаної версії обвинувачений дотримувався і в показаннях, наданих суду під час судового розгляду.

Поряд із тим, на стадії досудового розслідування зазначена версія обвинуваченого не була перевірена, сестра ОСОБА_2 не допитувалась, та відповідні твердження обвинуваченого не спростовано.

До матеріалів провадження стороною обвинувачення в якості доказів надано Довідки щодо аналізу технічної інформації абонентських номерів за фактом вбивства ОСОБА_4 /а. м. 179- 181, 183-187, 189-204, 206-218, 220-223, 225-227 т. 2/.

В свою чергу надані дані моніторингів не спростовують версію обвинуваченого, що 26.12.2016 після 20-00 год. він в районі ТРЦ «Дрім Таун 2» зустрічався з сестрою, оскільки за наявних даних телефон загиблого ОСОБА_4 після 20-00 год. 26.12.2016 перебував в районі дії базової станції м. Київ, вул. Північна, 2-а, тоді як обвинувачений знаходився в зоні дії базової станції м. Київ, пр-т Оболонський, 41, знаходження їх одночасно в зоні дії однієї базової станції не зафіксовано, з урахуванням, крім того, невстановлення точного часу смерті ОСОБА_4 судово-медичною експертизою.

Клопотань про допит інших свідків, надання доручення на проведення слідчих дій сторонами не заявлено.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічні положення містить ст. 17 КПК України, якою регламентовано таку загальну засаду кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.

Колегія суддів виходить з того, що в даному кримінальному провадженні на стадії отримання первинних показань обвинуваченого було порушено його право на захист та право не свідчити проти себе, не здійснено ефективного розслідування доводів обвинуваченого щодо застосування до нього нелюдського поводження. В ході досудового розслідування не перевірено версію обвинуваченого щодо того, що 26.12.2016 в м. Києві він зустрічався із сестрою. Крім того, висунуте в провадженні обвинувачення не пояснює наявність в крові загиблого ОСОБА_4 7,49 проміле етанолу (за роз’ясненнями експерта в судовому засідання – доза етанолу в крові на момент смерті потерпілого), що є умовно смертельною дозою алкоголю, що ставить під сумнів версію обвинувачення щодо можливості бійки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також показання цивільної дружини загиблого ОСОБА_4 про те, що верхня кофта, надіта на померлому на час виявлення трупа, належала не йому та він 26.12.2016 виходив з дому в іншій одежі.

Також колегія суддів відзначає, що у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Отже, об’єктивно та всебічно оцінивши всі зібрані в провадженні докази як окремо з точки зору їх належності та допустимості, та і в сукупності з точки зору їх достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів надходить до висновку, що жодний із наданих стороною обвинувачення доказів як сам по собі, так і в сукупності з іншими, з точки зору достатності та взаємозв'язку, не дає достатніх підстав стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України він має бути виправданий в пред’явленому обвинуваченні.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, розподіл судових витрат – відповідно до ст. 124 КПК України.

З огляду на ч. 1 ст. 377 КПК України, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти в залі суду.

Керуючись ст. ст.100, 124, 373, 374, 377, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав недоведеності вчинення ОСОБА_2 даного кримінального правопорушення.

Звільнити ОСОБА_2 з під варти в залі судового засідання.

Процесуальні витрати в сумі 4 763, 16 грн. за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №67 мю від 13.02.2017; в сумі 1210,55 грн. за проведення трасологічної експертизи №499/д від 21.02.2017; в сумі 5 353,92 грн. за проведення молекулярно-генетичної експертизи №10-1/161 від 23.05.2017 – віднести на рахунок держави.

Речові докази:

Станок для гоління, гребінець, зубна щітка, спідня білизна, вилучені під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_1 – знищити;

два ножі, канцелярський ніж, викрутку, газовий ключ, молоток з тумби, шило, кран, вилучені під час проведення огляду місця події в квартирі АДРЕСА_1 – повернути потерпілому ОСОБА_3;

два змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4, зрізи з нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_4, два шнурки – знищити.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його оголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його оголошення.

Головуючий С. В. Шапутько

Судді Г. О. Матійчук

Т. В. Остапчук