Постанова

іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 367/6617/15-ц

провадження № 61-1176св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), КузнєцоваВ. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Савченка С. І., Даценко Л. М., Білоконь О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі - ТОВ «Аверс-Сіті») про визнання укладеними договорів купівлі-продажу на умовах, встановлених попередніми договорами.

Посилався на те, що 23 червня 2011 року між ним та ТОВ «Аверс-Сіті» укладено нотаріально посвідчені попередні договори № С-93, № С-117, № С-149 на придбання нерухомого майна у вигляді трьох квартир у багатоповерховому будинку. За умовами вказаних попередніх договорів ТОВ «Аверс-Сіті» зобов'язалося у строк не пізніше 30 грудня 2011 року укласти і належним чином оформити з ним основні договори купівлі- продажу АДРЕСА_1 загальною площею 87,23 кв.м, № 93 загальною площею 87,23 кв.м, АДРЕСА_2 загальною площею 86,92 кв.м у житловому будинку по АДРЕСА_2.

Цього ж дня між ними укладено три договори № С-93/Z, № С-117/Z та № С-149/Z про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якими його обов'язок з оплати вартості квартир за попередніми договорами вважається виконаним у повному обсязі і відповідач не має до позивача грошових претензій.

Вказував, що 16 вересня 2011 року будинок, до якого входять спірні квартири, введено в експлуатацію, однак основні договори купівлі-продажу трьох квартир між ним та відповідачем не укладені.

Посилаючись на статті 629, 635 ЦК України та п. 3.1.1 попередніх договорів, ОСОБА_4 просив визнати укладеними на умовах попередніх договорів № С-93, № С-117, № С-149 від 23 червня 2011 року договори купівлі-продажу квартири № 93 загальною площею 87,23 кв.мАДРЕСА_1 загальною площею 87,23 кв.мАДРЕСА_2 загальною площею 86,92 кв.м у будинку АДРЕСА_2.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року, ухваленим у складі судді Пархоменко О. В., позов задоволено.

Визнано укладеними між ОСОБА_4 і ТОВ «Аверс-Сіті» на умовах попередніх договорів № С-93, № С-117, № С-149 від 23 червня 2011 року договори купівлі-продажу: двокімнатної квартири під будівельним номером 93 загальною площею 87,23 кв. м на 5 поверсі у житловому будинку під будівельним номером АДРЕСА_2; двокімнатної квартири під будівельним номером 117 загальною площею 87,23 кв. м на 11 поверсі у житловому будинку під будівельним номером АДРЕСА_2; двокімнатної квартири під будівельним номером 149 загальною площею 86,92 кв. м на 19 поверсі у житловому будинку під будівельним номером АДРЕСА_2.

Стягнено з ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 243,60 гривень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із виконання ОСОБА_4 умов попередніх договорів та ухилення відповідача ТОВ «Аверс-Сіті» від укладання основних договорів, що свідчить про порушення прав позивача, а, відтак, є передбачені законом підстави для визнання укладеними позивачем і ТОВ «Аверс-Сіті» на умовах попередніх договорів від 23 червня 2011 року договорів купівлі-продажу.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У травні 2016 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування апеляційним судом виконання сторонами умов попередніх договорів та відсутність у ТОВ «Аверс-Сіті» будь-яких грошових вимог або претензій. Будинок, в якому розташовані квартири, введено в експлуатацію, отже відповідач безпідставно не виконує обов'язку щодо укладення основних договорів купівлі-продажу проінвестованих квартир, а тому може бути застосований таких спосіб захисту порушених прав як визнання договору укладеним.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Від ТОВ «Аверс-Сіті» заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріли цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, касаційний суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до умов п. 6.1 попередніх договорів, укладених 23 червня 2011 року ОСОБА_4 з ТОВ «Аверс-Сіті», сторони домовилися, що кінцевий термін укладення основних договорів купівлі-продажу не перевищує 60 робочих днів від дня отримання продавцем Акта державної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництва та правовстановлюючих документів продавця на об'єкт продажу.

16 вересня 2011 року будинок під будівельним номером АДРЕСА_2, в якому розташовані квартири, введено в експлуатацію. 19 вересня 2011 року повідомлення про це розміщено на офіційному сайті забудовника.

Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 22 вересня 2011 року доручено КП КОР «Ірпінське БТІ» оформити та видати ТОВ «Аверс-Сіті» свідоцтва про право власності на квартири прийнятого в експлуатацію будинку, в тому числі на спірні квартири.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов висновку, що з огляду на умови п. 6.1 попередніх договорів та встановлені обставини, основні договори мали бути укладені не пізніше 60 робочих днів від дня отримання продавцем Акта державної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництва. Сертифікат відповідності на будинок отримано 16 вересня 2011 року, будинок у цей же час введено в експлуатацію. Отже, відповідно до приписів частини третьої статті 635 ЦК України, оскільки основні договори не укладені у терміни, встановлені попередніми договорами, зобов'язання сторін щодо укладення основних договорів купівлі-продажу спірних квартир, встановлені попередніми договорами, припинилися.

Крім того, апеляційний суд послався на статтю 16 ЦК України, яка не визначає серед способів захисту цивільних прав і інтересів такого способу захисту як визнання договору укладеним.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду відповідає.

Так, у статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначає загальне поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору, у статтях 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Апеляційним судом встановлено, що, укладаючи попередні договори № С-93, № С-117, № С-149 від 23 червня 2011 року щодо договорів купівлі-продажу квартир, сторони у п. 6.1 погодили, що кінцевий термін укладення основного договору не може перевищувати 60 робочих днів від дня отримання продавцем (ТОВ «Аверс-Сіті») Акта державної комісії про введення в експлуатацію будинку та правовстановлюючих документів на об'єкт продажу, але у будь-якому випадку не пізніше 13 грудня 2011 року. Саме у цей термін сторони зобов'язані укласти основний договір купівлі-продажу квартири.

Отже, у договорі сторони погодили умови, за яких основний договір має бути укладений.

Касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки зобов'язання, встановлені попередніми договорами, припинилися відповідно до вимог частини третьої статті 635 ЦК України у зв'язку із неукладенням основних договорів у терміни, встановлені попередніми договорами; наслідком такого є застосування приписів частини другої статті 635 ЦК України, а не захист прав шляхом визнання договорів укладеними.

Крім того, укладеним договір може бути визнаний у тому випадку, якщо існують погоджені сторонами істотні умови такого договору про предмет договору, або інші умови, визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проте відповідач заперечує погодження сторонами істотних умов договорів купівлі-продажу, посилаючись на те, що його не могло бути досягнуто через порушення самим позивачем умов договору, а саме порушення встановленого п. 6.1 строку на звернення із вимогою про укладення договорів.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи ОСОБА_4, викладені у касаційній скарзі, про те, що він неодноразово звертався до позивача з вимогою про укладення договору, але йому було відмовлено, адже ця обставина не знайшла підтвердження. Матеріали справи містять лист ОСОБА_4, датований 19 червня 2015 року, з вимогою до ТОВ «Аверс-Сіті» про укладення договорів купівлі-продажу квартир (а.с.48), але ця вимога надіслана поза межами строків, передбачених договором.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5,залишити без задоволення, рішення апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак