ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 6/212-08

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгової марки "Винний погребок" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" АТ "Банк Фінанси та Кредит" до Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгової марки "Винний погребок" про стягнення 1409200,69 грн., орган виконання судового рішення - Тростянецький районний відділ ДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області,

Короткий зміст рішення по суті спору

1. 29.12.2008 Господарський суд Вінницької області вирішив позов задовольнити. Стягнути з Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгової марки "Винний погребок" (далі - Відповідач, Боржник) на користь Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" (далі - Позивач, Стягувач) 1077574,84 грн. основного боргу, 110225,19 грн., 221400,66 грн., 14092,01 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. 12.01.2009 Господарський суд Вінницької області видав наказ на виконання вказаного рішення.

Короткий зміст скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби

3. 13.10.2017 Відповідач звернувся зі скаргою, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Орган виконавчої служби) про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 141641,08 грн. у виконавчому провадженні № 51658637 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 12.01.2009 у справі № 6/212-08; визнати незаконною та скасувати постанову Органу виконавчої служби від 31.05.2017 про стягнення з Боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 88,28 грн. у виконавчому провадженні № 51658637 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 12.01.2009 у справі № 6/212-08.

Вимоги скарги мотивовані тим, що у ході виконавчого провадження жодних фактичних коштів із Боржника стягнуто не було, будь-яке рухоме та/або нерухоме майно Боржника Стягувачеві не передавалось, у зв'язку з чим стадія розподілу стягнутих з Боржника сум не настала., а 16.06.2017 Органом виконавчої служби винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з поверненням Стягувачу виконавчого документа на підставі пункту 7 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з закінченням строку для відповідного виду стягнення, а тому оскаржувані постанови винесені передчасно та є незаконними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. 18.12.2017 Господарський суд Вінницької області ухвалив відмовити в задоволенні скарги б/н від 13.10.2017 Відповідача на дії Органу виконавчої служби. Вказана ухвала залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що на примусовому виконання в Органі виконавчої служби перебували виконавчі провадження: № 18388632 (відкрите 01.04.2010 та завершене 01.06.2011) та № 27105300 (відкрите 15.06.2011 та завершене 28.12.2015) з виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 6/212-08 від 12.01.2009. 18.07.2016 начальником органу виконавчої служби Джоган Л.В. відкрито виконавче провадження № 51658637 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 12.01.2009, а 31.05.2017 начальником Органу виконавчої служби Джоган Л.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа Стягувачу згідно з пунктом 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на те, що двічі Стягувачу пропонувалося проавансувати витрати виконавчого провадження на оплату експертної оцінки майна Боржника, однак авансування не було проведено. Також 31.05.2017 начальником Органу виконавчої служби Джоган Л.В. винесені постанови № 51658637 про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 141641,08 грн. та № 51658637 про стягнення витрат на виконавчі дії на суму 88,28 грн., які були виведені в окремі виконавчі провадження за АСВП № 54061753 та № 54061588 та за якими 02.06.2017 відкрито окремі виконавчі провадження № 54061753 та №54061588 і здійснюється примусове виконання.

Враховуючи приписи пункту 4 частини 1 статті 37, частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу як виконавча дія є підставою для настання відповідних правових наслідків, які передбачені саме тим нормативним актом, на підставі якого і вчиняється повернення виконавчого документа стягувачу, в т.ч. винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Водночас за змістом частин 2 - 4 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", витрати виконавчого провадження, пов'язані безпосередньо із здійсненням державним виконавцем функціональних обов'язків з моменту відкриття виконавчого провадження, а право державного виконавця на стягнення таких витрат не ставиться в залежність від вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення. При цьому матеріали оскарження ухвали дозволяють встановити, що безумовною підставою для прийняття оскаржуваних постанов від 31.05.2017 про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 141641,08 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 88,28 грн., які були виведені в окремі виконавчі провадження за АСВП №54061753 та №54061588 та за якими 02.06.2017 відкрито окремі виконавчі провадження №54061753 та №54061588, є постанова від 31.05.2017 про повернення виконавчого документа Стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи викладене суди визнали дії начальника Органу виконавчої служби Джоган Л.В. щодо винесення постанов від 31.05.2017 про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 141641,08 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 88,28 грн. такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 28.02.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.12.2017, визнати незаконною та скасувати постанову Органу виконавчої служби від 31.05.2017 про стягнення з Боржника 141641,08 грн. виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51658637 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 12.01.2009 у справі № 6/212-08.

6. 13.04.2018 Орган виконавчої служби подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Органом виконавчої служби при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення з Боржника виконавчого збору не було враховано, що станом на дату її винесення 31.05.2017 існувала ніким не скасована та чинна інша постанова того ж самого Органу виконавчої служби від 12.04.2010, яка була винесена в рамках виконавчого провадження з виконання наказу місцевого господарського суду про стягнення з Боржника цієї ж суми виконавчого збору у розмірі 141641,08 грн. Таким чином на даний момент наявні дві тотожні, ідентичні, чинні та не скасовані ні в судовому, ні в позасудовому порядку постанови Органу виконавчої служби від 12.04.2010 та від 31.05.2017 про стягнення з Боржника виконавчого збору за невчинення одних і тих самих дій, а саме виконання одного і того самого документа.

8. Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 02.06.2016, а також частини 6 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 21.04.1999, повертаючи виконавчий документ - наказ Господарського суду Вінницької області від 12.01.2009 Стягувачу державний виконавець повинен був винести постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з Боржника виконавчого збору від 12.04.2010 та вчиняти відповідні виконавчі дії в рамках зазначеного виконавчого провадження.

9. Стягнення виконавчого збору є одним видом фінансової відповідальності, а тому одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків добровільного виконання рішення місцевого господарського суду свідчить про недотримання положень статті 61 Конституції України.

10. Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору, про що зазначено у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14, від 06.07.2015 у справі № 6-785цс15. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого документа, передбачені статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Позиція Верховного Суду

11. Суд вважає необґрунтованим посилання Скаржника (пункт 7) на неврахування судом апеляційної інстанції того, що станом на дату винесення 31.05.2017 оскаржуваних постанов існувала не скасована та чинна інша постанова того ж самого Органу виконавчої служби від 12.04.2010 щодо стягнення з Відповідача виконавчого збору у розмірі 141641,08 грн., враховуючи таке. Відповідно до частини 7 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. При цьому, за положенням частини 6 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Таким чином, за положеннями наведених норм винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є підставою для стягнення виконавчого збору, про що державний виконавець має винести постанову не пізніше наступного дня після закінчення виконавчого провадження. При цьому у разі повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання виконавчий збір має бути стягнутий в частині, яка не була стягнута під час попереднього виконання, тобто у разі, якщо під час попереднього виконання не було стягнуто судовий збір у повному розмірі, він підлягає стягненню у повному розмірі під час повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Судами встановлено, що виконавчий збір за постановою державного виконавця від 12.04.2010 стягнуто не було, що не заперечує Скаржник, у зв'язку з чим правомірним є винесення державним виконавцем у межах повторно відкритого виконавчого провадження постанови про стягнення з Боржника виконавчого збору.

12. Суд не погоджується з доводами Скаржника (пункт 9) про те, що стягнення виконавчого збору є видом фінансової відповідальності, застосування якої за одне і те саме порушення - строків добровільного виконання рішення - є порушенням статті 61 Конституції України. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Таким чином виконавчий збір не є відповідальністю за невиконання судового рішення у добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк, оскільки за своєю правовою природою виконавчий збір є встановленою законом платою за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

13. Посилання Скаржника (пункт 8) на те, що відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 02.06.2016, а також частини 6 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, повертаючи виконавчий документ Стягувачу, державний виконавець мав винести постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з Боржника виконавчого збору від 12.04.2010 та вчиняти відповідні виконавчі дії в рамках зазначеного виконавчого провадження, не спростовують правомірність оскаржуваної постанови від 31.05.2017 про стягнення виконавчого збору. Крім того, судами обґрунтовано зазначено, що відповідно до пункту 4.16.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5 в редакції на час винесення постанови від 12.04.2010 (далі - Інструкція), постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Згідно з абзацом 2 пункту 4.16.6 Інструкції за постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови виконавчий збір не береться. Відповідно до вимог частини 7 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на час винесення постанови від 12.04.2010, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

14. Суд відхиляє доводи Скаржника (пункт 10) про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, не є тією достатньою підставою, з якою закон пов'язує стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчий збір стягується, якщо боржником в установлений строк рішення суду добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії щодо примусового виконання рішення, передбачені статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки є наслідком застосування норми, яка не була чинною на час винесення оскаржуваної Боржником постанови від 31.05.2017. При цьому приписи Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови від 31.05.2017, повернення виконавчого документа стягувачу у разі нездійснення останнім авансування витрат виконавчого провадження як виконавча дія є підставою для настання відповідних правових наслідків, в тому числі винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

15. З огляду на викладене Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що дії начальника Органу виконавчої служби Джоган Л.В. щодо винесення постанов від 31.05.2017 про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 141641,08 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 88,28 грн. є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

16. За таких обставин подана касаційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень у даній справі відсутні.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Малого приватного багатогалузевого підприємства "Ія" торгової марки "Винний погребок" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 6/212-08 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак