ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.05.2018 р. Справа № 914/3587/14

За скаргою: Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

на дії: Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Львів

у справі № 914/3587/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гулки Ореста Ярославовича, м. Львів

про стягнення вартості недовархованої електричної енергії в розмірі 40 474, 44 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від скаржника (відповідача): Середницький В.М. - представник;

від стягувача (позивача): не з'явився;

від відділу ДВС: не з'явився.

Розглядається скарга приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі № 914/3587/14.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи 914/3587/14 від 22.03.2018, у зв'язку з перебуванням судді Мороз Н. В. у відрядженні, суддею із розгляду даної скарги визначено суддю Манюка П.Т.

Ухвалою суду від 26.03.2018 скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 04.04.2018.

04 квітня 2018 року відповідач ФОП Гулка О. Я. подав заяву про відвід судді Манюка П. Т. 04.04.2018 ухвалою Господарського суду Львівської області суд визнав відвід необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам, передбаченим ст. 35 ГПК України, а також постановив зупинити провадження у справі № 914/3587/14 та передати справу № 914/3587/14 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2018, заява про відвід судді Манюка П. Т. з розгляду скарги у справі № 914/3587/14 передана судді Пазичеву В. М. для розгляду.

06 квітня 2018 року суддя Пазичев В. М., розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Гулки Ореста Ярославовича про відвід судді Манюка П. Т. у справі № 914/3587/14, встановив, що заявником не надано документального підтвердження обставин, які передбачені ст. 35, ст. 36 ГПК України, як підстави для відводу судді та постановив ухвалу про відмову в задоволенні даної заяви.

Ухвалою суду від 11.04.2018 суд поновив провадження із розгляду скарги та її розгляд призначив на 18.04.2018.

18 квітня 2018 року відповідач ФОП Гулка О. Я. в судовому засіданні подав заяву про відвід судді Манюка П. Т.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.04.2018 суд визнав відвід необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам, передбаченим ст. 35 ГПК України, а також постановив зупинити провадження у справі № 914/3587/14 та передати справу № 914/3587/14 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заява про відвід судді Манюка П. Т. з розгляду скарги у справі № 914/3587/14 передана судді Матвіїву Р. І. для розгляду.

23 квітня 2018 року суддя Матвіїв Р.І., розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Гулки Ореста Ярославовича про відвід судді Манюка П. Т. у справі № 914/3587/14, встановив, що заявником не надано документального підтвердження обставин, які передбачені ст. 35, ст. 36 ГПК України, як підстави для відводу судді та постановив ухвалу про відмову в задоволенні даної заяви.

Ухвалою суду від 26.04.2018 провадження у справі поновлено, розгляд скарги призначено на 07.05.2018.

Представник скаржника в судове засідання 07.05.2018 з'явився, просить суд вимоги скарги задовольнити.

Представники боржника в судове засідання 07.05.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду скарги, яке суд не вбачає за необхідне задовольняти, зважаючи на наявність пояснень боржника по суті скарги та на те, що згідно з вимогами ст. 342 ГПК України розгляд скарги повинен бути здійснений протягом 10 днів, а не протягом двох місяців як зазначає боржник; крім того відпустка представника боржника та його туристична поїздка за межі України не може бути підставою для відкладення розгляду справи, оскільки боржник не позбавлений права обрати іншого представника для представництва своїх інтересів.

Представники відділу ДВС в судове засідання 07.05.2018 не з'явився.

Розглянувши скаргу, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.12.2014 у справі № 914/3587/14 позов публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" задоволено частково, вирішено стягнути з фізичної особи - підприємця Гулки Ореста Ярославовича на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" - 30 302, 00 грн вартості недоврахованої електричної енергії, 1 368, 42 грн судового збору, в решті позовних вимог суд відмовив.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 06.05.2015, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 04.08.2015, скасовано рішення місцевого господарського суду від 18.12.2014 у справі № 914/3584/14 в частині відмови у задоволенні позову та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи - підприємця Гулки Ореста Ярославовича на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 40 474,44 грн вартості недоврахованої електричної енергії та 1 827, 00 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 та з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 06.05.2015 у справі № 914/3587/14, 07.05.2015 було видано накази.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла скарга приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі № 914/3587/14, в якій скаржник просить суд:

• зобов'язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Сихівського ВДВС, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання наказу господарського суду Львівської області № 914/3587/14 від 07.05.2015 в межах повноважень, наданих чинним законодавством, про що письмово повідомити суд та стягувача;

• визнати дії та рішення державного виконавця Лесика В. Р. щодо повернення виконавчого документа (наказ Господарського суду Львівської області № 914/3587/14 від 07.05.2015) стягувачу без прийняття до виконання такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства;

• зобов'язати державного виконавця Лесика В. Р. прийняти до виконання наказ № 914/3587/14 від 07.05.2015, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі вказаного виконавчого документа.

Скарга обґрунтовується тим, що 19.02.2018 на адресу скаржника надійшло повідомлення державного виконавця Сихівського ВДВС Лесика В. Р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 08.02.2018. Як вбачається із повідомлення, підставою для відмови у прийнятті заяви стягувача про примусове виконання рішення та відкритті виконавчого провадження за наказом Господарського суду Львівської області від 07.05.2015 № 914/3587/14 є відмінність у назві стягувача.

Скаржник з вищенаведеним не погоджується, оскільки вважає, що перейменування Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» на Приватне акціонерного товариства «Львівобленерго» за своєю суттю є зміною типу товариства і не є його реорганізацією (перетворенням). Окрім того, скаржником до заяви про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07.05.2015 № 914/3587/14 було долучено завірені копії сторінок статуту стягувача, які однак не були взяті державним виконавцем до уваги. Вважаючи дії державного виконавця Лесика В.Р. при винесенні оскаржуваного повідомлення незаконними, 27.02.2018 ПрАТ «Львівобленерго» звернулося до начальника Сихівського ВДВС міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження зі скаргою на дії державного виконавця, яка отримана Відділом 05.03.2018, з проханням здійснити перевірку рішення та дій державного виконавця під час розгляду останнім заяви стягувача про примусове виконання рішення у справі № 914/3587/14; визнати дії та рішення державного виконавця Лесика В. Р. щодо повернення виконавчого документа (наказ Господарського суду Львівської області № 914/3587/14 від 07.05.2015) стягувачу без прийняття до виконання такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства; зобов'язати державного виконавця Лесика В. Р. прийняти до виконання наказ № 914/3587/14 від 07.05.2015, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі вказаного виконавчого документа.

Однак, відповіді від начальника Сихівського ВДВС міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо результатів розгляду на дії державного виконавця Лесика В.Р., скаржник не отримав, що і стало підставою для його звернення зі скаргою до господарського суду.

Боржник щодо скарги заперечує з тих підстав, що:

- скаржник не є стороною виконавчого провадження, отже і не має права на звернення із відповідною скаргою до суду;

- скаржником пропущено 10-ти денний строк на оскарження дій державного виконавця;

- вимоги скаржника не відповідають способу захисту встановленим ст. 343 ГПК України та суперечить вимогам ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України;

- відсутні докази сплати скаржником судового збору;

- скарга подана та підписана особою, яка не має повноважень на її підписання та не є адвокатом.

Заперечуючи щодо скарги Відділ ДВС дублює заперечення боржника, а саме також зазначає, що:

- скаржник не є стороною виконавчого провадження, отже і не має права на звернення із відповідною скаргою до суду;

- скаржником пропущено 10-ти денний строк на оскарження дій державного виконавця;

- вимоги скаржника не відповідають способу захисту встановленим ст. 343 ГПК України та суперечить вимогам ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника скаржника, оцінивши матеріали скарги, суд вважає, що скаргу слід задовольнити частково, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно статті 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Частиною 1 ст. 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з нормами ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено судом, на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 та з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 06.05.2015 у справі № 914/3587/14, 07.05.2015 було видано накази, про стягнення з ФОП Гулки Ореста Ярославовича на користь ПАТ "Львівобленерго" (код ЄДРПОУ 00131587) 40 474, 44 грн вартості недоврахованої електричної енергії та 1 827, 00 грн судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Львівобленерго» (код ЄДРПОУ 00131587) в черговий раз звернулося до Сихівського ВДВС із заявою про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі № 914/3587/14. Скаржником до заяви було долучено завірені копії сторінок статуту стягувача.

19.02.2018 на адресу скаржника надійшло повідомлення державного виконавця Сихівського ВДВС Лесика В. Р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 08.02.2018. Підставою для відмови у прийнятті заяви про примусове виконання рішення та відкритті виконавчого провадження за наказом Господарського суду Львівської області від 07.05.2015 № 914/3587/14 стала відмінність у назві стягувача, оскільки в наказі стягувачем вказано ПАТ "Львівобленерго", а заяву подано ПрАТ "Львівобленерго".

Частиною 3 ст. 74 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Не погодившись із оскаржуваним повідомленням, ПрАТ «Львівобленерго» звернулося до начальника Сихівського ВДВС на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 74 Закону зі скаргою від 27.02.2018 на дії державного виконавця, яка отримана Відділом 05.03.2018, з проханням здійснити перевірку рішення та дій державного виконавця під час розгляду останнім заяви стягувача про примусове виконання рішення у справі № 914/3587/14, однак, відповіді від начальника Сихівського ВДВС щодо результатів розгляду скарги на дії державного виконавця Лесика В. Р., скаржник не отримав, що і стало підставою для звернення зі скаргою до господарського суду.

Відповідно ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Саме фактичне виконання рішення суду забезпечує реальний та ефективний захист порушених прав сторони та дотримання принципу верховенства права.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, п. 37 рішення у справі «Деркач та Палек проти України» від 21.12.2004).

Проблема виконання судових рішень в Україні неодноразово констатувалася Європейським судом з прав людини. Зокрема, 12.10.2017 Велика палата Європейського Суду з прав людини ухвалила рішення у справі «Бурмич та інші проти України», яке стосується системної проблеми невиконання державою судових рішень. Вперше констатація Європейським судом з прав людини системності такої проблеми відбулася у 2009 році у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Саме тоді Суд вперше застосував процедуру «пілотного рішення», щоб спонукати Державу-відповідача (Україну) до вирішення великої кількості індивідуальних справ, породжуваних однією і тією самою структурною проблемою, що існує на національному рівні.

Як наслідок, Європейський Суд з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» постановив, що повторення одних і тих самих висновків у величезній кількості схожих рішень не сприятиме досягненню справедливості, і лише накладе істотний тягар на ресурси Суду. Це не сприятиме жодним чином посиленню захисту прав людини згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Також Європейський суд з прав людини зазначив про те, що ці проблеми можуть бути адекватно вирішені лише між Державою-відповідачем, з одного боку, та Комітетом Міністрів Ради Європи, з іншого, оскільки останній має повноваження, відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, контролювати виконання рішень Суду.

Отже, Європейський Суд з прав людини ідентифікував та повторно констатував системну проблему - порушення права на справедливий суд і надав вказівки щодо заходів, які потрібно вжити Україні та вказав на необхідність вирішення цієї проблеми Урядом України.

З огляду на зазначене, процедура примусового виконання судового рішення нерозривно пов'язана з судовим провадженням, а на суд покладається обов'язок з контролю за виконанням судових рішень в силу положень Конституції України.

При цьому суд бере до уваги принцип «належного урядування» та концепцію «позитивних зобов'язань держави».

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини встановив порушення Україною принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п. 70).

Саме на державу покладається обов'язок забезпечити ефективне виконання судових рішень або, принаймні, вчинити всі необхідні та достатні дії з метою такого виконання. Отже, в силу зазначеного на ДВС покладався обов'язок вжити відповідних заходів з примусового виконання рішення суду об'єктивно, у розумні строки, неупереджено, вчиняючи реальні, а не формальні дії. Суд наголошує, що мова в цьому контексті йде не стільки про фактичне виконання судового рішення, а скільки про вжиття всіх належних та ефективних заходів з метою такого виконання.

Так, абзацом 5 п. 1 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (надалі - Інструкція) визначено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право, зокрема, начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Згідно п. 2 розділу XII Інструкції, посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому та шостому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За змістом положень п.п. 6, 7 розділу XII Інструкції, перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження. Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова.

Натомість, у матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б свідчили про те, що начальником Сихівського ВДВС, у встановлений в Інструкції строк та порядку була розглянута скарга ПрАТ «Львівобленерго» від 27.02.2018 № 119-638/2 та проведено перевірку фактів зазначених у відповідній скарзі на предмет законності чи виявлення в результаті перевірки відсутності порушень Закону та вжиття у зв'язку з цим заходів.

Згідно з 2 ст. 341 ГПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Суд, розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку для подання даної скарги керуючись конституційним принципом обов'язковості виконання судових рішень та практикою ЄСПЛ, зважаючи на відсутність будь - яких доказів щодо результатів розгляду начальником Сихівського ВДВС скарги стягувача поданої 27.02.2018, ухвалою суду від 26.03.2018 визнав клопотання обґрунтованим, та поновив строк для подання скарги на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Стаття 334 ГПК України передбачає заміну сторони виконавчого провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, оскільки суд замінює таку сторону її правонаступником.

Як встановлено судом, згідно з п. 1.1. Статуту ПрАТ «Львівобленерго», затвердженого Загальними зборами ПАТ «Львівобленерго», Протокол від 13.04.2017 № 14, Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго».

Відповідно до розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства» замінено види акціонерних товариств "відкрите акціонерне товариство" та "закрите акціонерне товариство" на типи - "публічне акціонерне товариство" та "приватне акціонерне товариство". Організаційно-правова форма господарювання "акціонерне товариство", визначена пунктом 3.2.1 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 Державного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97, при цьому залишається незмінною (на зазначеному також наголошено у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 02.03.2011 № 2279 "Про надання роз'яснення").

Отже сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства").

Таким чином, зміна найменування організаційно-правової форми не свідчить про припинення суб'єкта господарювання як юридичної особи шляхом її реорганізації, з огляду на що зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що такий суб'єкт є відмінним від юридичної особи, найменування якої було змінено на виконання вимог прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства".

Враховуючи вищенаведене, Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» і Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» є однією і тією ж юридичною особою, а отже, висновок державного виконавця дії якого оскаржуються про відмінність назви стягувача є неправомірним, а повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - незаконним.

Як вбачається із оскаржуваного повідомлення, виконавчий документ повернутий на підставі п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону, що передбачає повернення приватним виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання останнього в інших випадках, передбачених законом.

На думку суду, державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання з підстав визначених п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону, отже посилання державного виконавця, дії якого оскаржуються на п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону є помилковим, оскільки стосується підстав повернення виконавчого документа саме приватним виконавцем і є спеціальною нормою Закону.

Боржник та Відділ ДВС вважають, що вимоги скаржника не відповідають способу захисту встановленому ст. 343 ГПК України та суперечить вимогам ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України, оскільки п. 9.13 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Суд зазначає, що вказана постанова роз'яснювала порядок виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів в порядку визначеному редакцією ГПК України до 15.12.2017.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України в редакції від 15.12.2017, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Крім того, боржником та Відділом ДВС не враховано ч. 1 п. 9.13 вказаної постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9, в якій зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, вимога скарги про зобов'язання державного виконавця Лесика В. Р. прийняти до виконання наказ № 914/3587/14 від 07.05.2015, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі вказаного виконавчого документа є правомірною і підлягає до задоволення.

Щодо вимоги скаржника про зобов'язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Сихівського ВДВС, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/3587/14 від 07.05.2015 в межах повноважень, наданих чинним законодавством, про що письмово повідомити суд та стягувача, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст 74 Закону, рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Таким чином, суд вважає вказану вимогу скарги в цій частині такою, що не відповідає вимогам ч. 3 ст 74 Закону, тому скарга в цій частині не підлягає до задоволення.

Не заслуговує на увагу твердження боржника про відсутність доказів сплати скаржником судового збору за звернення до господарського суду із скаргою на дії органів ВДВС, оскільки у нормах чинного ГПК України та у Законі України «Про судовий збір» не передбачено справляння судового збору за дану категорію заяв у суді першої інстанції.

Крім того, помилковим є посилання боржника на відсутність повноважень Середницького В. М. на підписання скарги та представництво інтересів ПрАТ «Львівобленерго» у Господарського суді Львівської області, оскільки, відповідно до розділу XV Конституції «Перехідні положення», з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції буде здійснюватися з 1 січня 2019 року. Крім того, до скарги долучено оригінал довіреності від імені ПрАТ «Львівобленерго» на представництво інтересів останнього Середницьким В.М. в господарських судах.

Незрозумілим для суду є твердження боржника та Відділу ДВС, про те, що наказ у справі № 914/3587/14 не ухвалювався відповідно до діючої з 15.12.2017 редакції ГПК України, як про це прямо передбачено в ст. 339 ГПК України, а саме, судом не встановлено, яким чином нова редакція Кодексу впливає на обов'язковість виконання судового рішення прийнятого до 15.12.2017 чи на право сторони оскаржити дії державного виконавця з посиланням на ст. 339 ГПК України.

Щодо посилання боржника у своїх поясненнях на необхідність дотримання судом принципів господарського судочинства щодо верховенства права, справедливого розгляду справи, прийняття рішення незалежним і безстороннім судом, рівності сторін перед законом і судом, змагальності сторін, пропорційності розгляду справи, диспозитивності судочинства, то суд вказує, що боржник свідомо ігнорує конституційний принцип, що знайшов своє відображення в ст. 2 ГПК України, щодо обов'язковості судового рішення. Крім того, суд зазначає що подання безпідставних відводів та затягування терміну розгляду скарги є порушенням ст. 43 ГПК України, а саме є зловживанням процесуальними правами учасником процесу.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 3, 6 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, може постановити окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 234, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

постановив:

1. Скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити частково.

2. Визнати дії та рішення державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції Лесика В. Р. щодо повернення виконавчого документа (наказ Господарського суду Львівської області № 914/3587/14 від 07.05.2015) стягувачу без прийняття до виконання такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

3. Зобов'язати державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції Лесика В. Р. прийняти до виконання наказ № 914/3587/14 від 07.05.2015, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі вказаного виконавчого документа.

4. В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

5. Відповідно до ст. 345 ГПК України, Сихівському відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повідомити суд і скаржника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст скарги складено 11.05.2018.

Суддя Манюк П.Т.