ЛЕНІНСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   М.СЕВАСТОПОЛЯ                     ______________________________________________________________________

                                                                                              Справа № 2-1659/09

                                                  Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

( повний текст )

04 листопада 2009 року Ленінський районний суд м.Севастополя в складі:      

головуючого судді – Проценко О.І.

при секретарі  -   Володіні Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом Міністерства Оборони Російської Федерації в особі Начальника 1997 ОМІС МО РФ  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4,

                           В С Т А Н О В И В:

Позивач Міністерство Оборони Російської Федерації (далі-МО РФ) в особі Начальника 1997 ОМІС МО РФ звернувся до суду з позовом про усунення з боку відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкод в здійсненні права власності відносно квартири АДРЕСА_1, вказуючи, що спірне приміщення є службовим та було виділено на період проходження служби військослужбовцю ОСОБА_4 на склад родини: він, дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_3, але у 2005 році шлюб між подружжям був розірваний, але до цього часу відповідачі в супереч вимог діючого законодавства у добровільному порядку відмовляються  звільнити спірне приміщення, тому позивач був вимушений звернутися до суду з вимогами про усунення перешкод з боку відповідачів у користуванні власністю, шляхом виселення. Без надання іншого житлового приміщення.

У судовому засіданні  представник позивача заявлені ним вимоги підтримав у повному обсязі, додатково пояснював, що проживання у службовому приміщенні  осіб, які не є військовослужбовцями МО РФ та членами їх родини суперечить цільовому призначенню  цього приміщення, а також  порушує право власності позивача та позбавляє його можливості реалізувати його у повному обсязі, а тому просив суд позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні із позовом не погодилася, просила суд у його задоволенні відмовити по тих підставах, що  при виселенні її та доньки із спірного приміщення вони залишуться без житла, тому, що грошових коштів для оплати оренди квартири у них не має, у зв’язку з скрутним матеріальним становищем, до того ж звертала увагу суду на те, що ОСОБА_3 є студенткою ВУЗу, навчання платне, а це також потребує додаткових витрат.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні також позовні вимоги не визнала, підтримала позицію матері.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4., вимоги, заявлені позивачем, підтримав, пояснював, що на цей час він створив нову сімю, з якою він планує після звільнення у запас із рядів ВС РФ, яке відбудеться  23.11.2009 року у зв’язку з закінченням строку дії контракту про проходження військової служби, переїхати до Російської Федерації, з метою  отримання житла на подальшого постійного проживання. Але у зв’язку з відмовою відповідачок по справі звільнити спірне приміщення він позбавлений такої можливості, а тому просив позов задовольнити. До того, зазначав, що він здійснює оплату навчання доньки ОСОБА_3 у повному обсязі, а тому його колишня дружина ОСОБА_2 не несе у зв’язку з навчанням доньки ніяких витрат.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні судом встановлено, що на підставі ордеру № 141 від 16.04.2004 року на період проходження служби військослужбовцю ОСОБА_4 на склад родини: він, дружина ОСОБА_5, донька ОСОБА_3, була  виділена для проживання службова двохкімната квартира АДРЕСА_2 (а.с.9,10), яка у відповідності до договору дарування  ВАР № 681087 від  05.12.2003 року (а.с. 8) належить на праві власності Російської Федерації. Постановою якого від 31.08.2001 року № 643 уповноважило МО ЧФ  придбавати та здійснювати від імені РФ  майнові права та зобов'язання  відносно житлового фонду, розташованого  у містах дислокації його військових формувань, а тому суд приходить до висновку, що на  МО РФ поширюються усі права та обов'язки власника майна.

У відповідності до ст. 317 ЦК України власнику належать право володіння, користування і розпорядження.

У відповідності до ст. 321 ніхто не може бути противоправне позбавлений  цього  права або обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

На підставі ордеру № 141 від 16.04.2004 року та довідки, наданій  1997 ОМІС, що є  житлово-експлуатаційною організацією  ЧФ РФ, ОСОБА_4 та члени його родини булі зареєстровані  та прожали по зазначеної адресі.

У відповідності до ст. 125 ЖК України,  робітники і службовці, що припинили  трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

У судовому засіданні судом встановлено, що шлюб між подружжям Порощай у 2005 році розірваний, до того кожний  з них на наступний час має іншу сімю, тобто відповідачі більш не члені родини військослужбовця ОСОБА_4, у трудових  відношеннях  з позивачем не перебувають, до переліку осіб, встановлений ст. 125 ЖК України, які не можуть бути виселеними з службових приміщень без надання іншого жилого приміщення  не відносяться, а тому суд приходить до висновку, що їх проживання по спірної адресі не відповідає призначенню службового житла, встановленого ст. 118 ЖК України, а тому вони підлягають виселенню Ії спірного житлового приміщення без надання іншого  житла.

Суд, приймаючи рішення по даний справи, не може  прийняти до уваги заперечення відповідачки ОСОБА_2, тому, що обставини викладені нею протягом розгляду справи не є підставою, заснованою на нормах діючого законодавства, для збереження за нею та відповідачкою ОСОБА_3 права користування спірним житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1

При таких обставинах і, беручи до уваги, що відповідачі добровільно зі спільного приміщення не виселяються, суд приходить до висновку про те, що проживання у квартирі, що належить на праві власності позивачу, перешкоджає реалізації останньому права власності на спірне житло, у зв'язку з чим, вимоги позову підлягають задоволенню, а вказані перешкоди підлягають усуненню.

На підставі ст.ст. 317,319,321,391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 109,118,119,125 ЖК України, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Усунути для Міністерства Оборони Російської Федерації перешкоди з боку ОСОБА_6, ОСОБА_3 в здійсненні права власності відносно квартири АДРЕСА_3, шляхом їх виселення із вказаної квартири.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя –

ЛЕНІНСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   М.СЕВАСТОПОЛЯ                     ______________________________________________________________________

                                                                                              Справа № 2-1659/09

                                                  Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

( вступна та резолютивна частини )

04 листопада 2009 року Ленінський районний суд м.Севастополя в складі:      

головуючого судді – Проценко О.І.

при секретарі  -   Володіні Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом Міністерства Оборони Російської Федерації в особі Начальника 1997 ОМІС МО РФ  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4,

                               В С Т А Н О В И В:

Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

На підставі ст.ст. 317,319,321,391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 109,118,119,125 ЖК України, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Усунути для Міністерства Оборони Російської Федерації перешкоди з боку ОСОБА_6, ОСОБА_3 в здійсненні права власності відносно квартири АДРЕСА_3, шляхом їх виселення із вказаної квартири.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя –