Справа № 2-а-275/2009р.

  ПОСТАНОВА

                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                                      

       21 грудня 2009 року                                                                           смт.Чорнобай

        Чорнобаївський районний суд  в складі: головуючого судді - Синецької Л.А.,                                                    

                                                             при секретарі - Чекалі В.М.,

                                                             представника відповідача - Ярмоленко О.В.                                                                                                        

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в залі суду  смт. Чорнобай адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-

                                                                  в с т а н о в и в :

     Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, мотивуючи тим, що вона народилася 18 квітня 1939 року та відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей  війни” від 18 листопада 2004 року є дитиною війни.  Згідно зі статтею 6 зазначеного  Закону з 1 січня  2006 року  їй повинна виплачуватись щомісячна пенсія з підвищенням 30% від мінімальної пенсії за віком . У 2006-2007 роках їй така соціальна державна допомога не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному розмірі. Отже, зважаючи на вищевикладене, на переконання позивачки, не виплата їй щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.

    Відповідно до п. 2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах і районах у містах” від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій,  допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством.

    Таким чином, на думку позивачки, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.

    Згідно із Законом України “Про Державний бюджет на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350  грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.

    Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

    Згідно із Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470  грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.    

    Отже, на думку позивачки, сума невиплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з 2006 по 2008 рік складає: (4302+4809+5793) х 30% : 100 - 579,30 = 3891 грн. 90 коп., де 579 грн. 30 коп. - отримана сума соціальної допомоги в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік.

    Керуючись рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та чинним законодавством, позивачкою  10 листопада 2009 року було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити їй виплату.

    Відповідач, як орган владних повноважень, в своєму листі № 5200/02 від 24 листопада 2009 року відмовив позивачці у її гарантованому ст. 48 Конституції та ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей  війни” праві.      

     А тому, позивачка просить суд зобов”язати  управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області здійснити нарахування  щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891 грн. 90 коп. та зобов”язати відповідача нараховувати їй щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в подальшому при нарахуванні пенсії.

    08 грудня 2009 року від управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області до суду надійшло заперечення проти позову, в якому відповідач відмітив, що позивачкою було пропущено строки звернення до адміністративного суду, оскільки позовну заяву було подано лише в грудні місяці 2009 року, а відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволеннні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

     Законом України “Про соціальний захист дітей  війни” передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, а тому з боку відповідача порушень законодавства немає.

     Виходячи з вищевикладеного, відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

      В судове засідання позивачка не з»явилася, надіслала заяву в якій просить розглянути справу без її участі, позов підтримує. Представник відповідача Ярмоленко О.В. заперечила проти задоволення позову.

      Судом встановлені слідуючі обставини справи та належні їм  правовідносини.

      Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України  адміністративний  позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного  суду. Ч. 2 вищезазначеної статті встановлює річний строк для звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Позивачкою було пропущено строки звернення до адміністративного суду, оскільки позовну заяву подано лише в грудні місяці 2009 року.

    Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV встановлено, що з 01 січня 2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Стаття 7 Закону № 2195-IV передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесено зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” відповідно до яких пільги, передбачені ст. 6  Закону № 2195-IV запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету, проте кошти для виплати таких соціальних гарантій у 2006 році не виділялись.

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V встановлено, що ст. 6 Закону № 2195 застосовувати з урахуванням ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону № 2195, виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (тобто 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано,  що не відповідає Конституції України положення п. 12 ст. 71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону № 2195, з урахуванням ст. 111 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду положення ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.

    Таким чином, у 2007 році особи, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, отримали підвищення до пенсії в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Пунктом 41 Розділу ІІ ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI внесено зміни до Закону № 2195 відповідно до яких текст ст. 6 викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”. Відповідно до ст. 14 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ учасникам війни встановлена надбавка у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення пункту 41 Розділу ІІ ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VІ. Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

    Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких пощирюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн.

    Ст. 7 Закону № 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

    Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24 жовтня 2007 року № 1261 (далі-Положення).

    Відповідно до пункту 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління.

    Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

    Пункт 9 Положенння передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.

    На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження  у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

    Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх  посадові особи зобов”язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

    Суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід  відмовити, оскільки Законом України  “Про соціальний захист дітей  війни” передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, а тому не вбачаються будь-які порушення законодавства з боку відповідача.

    Крім того, абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Ч. 3 ст. 28 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абз. 1 ч. 1 ст. 28, застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Тобто, для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.

    Зокрема, із змісту ст. 6 Закону № 2195 не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій.

    На даний час питання  виплати підвищень до пенсії дітям війни законодавчо врегульовано. За період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивачці виплачено зазначене підвищення  в загальній сумі 579 грн. 30 коп.

    Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд  України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно - правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

    За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов”язковим до виконання на території України.

    Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

    Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що законами України про державний бюджет на  2007, 2008 роки фактично змінено положення ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей  війни”, який діяв у часі раніше, пріоритетними  в даному випадку є положення статей Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”.

            Встановлено, що відповідач не мав права проводити заявлені позивачкою виплати за рахунок інших платежів. Суд вважає не доведеним обгрунтування позову  до відповідача в частині кола повноважень управління Пенсійного Фонду України в  Чорнобаївському районі щодо виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дітям війни, та не знайдено доказів, що підтверджують незаконність рішень, дій чи бездіяльності відповідача при визначенні розміру грошової допомоги і її виплати позивачці.

             Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.    

      Керуючись ст. ст. 158, 159, 160,  КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

      В позові ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни  - відмовити повністю.

               Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2009 року.

      Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

        Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обгрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

        Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.        

       Суддя  Чорнобаївського

        районного суду                                                                           Л.А.Синецька