Справа №2-1538

2009 рік

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    02 жовтня 2009 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці

в складі:

головуючого судді Марчука В.Т.

при секретарі Наконечній О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності та визнання права власності на спадкове майно.

Посилались на те, що квартира АДРЕСА_1 була передана у спільну часткову власність йому (ОСОБА_1) та його батьку ОСОБА_4 відповідно до положень ст.ст.1,2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як наймачам державного житлового фонду.

На підставі ст.8 вказаного Закону ОСОБА_4 до органу приватизації було подано заяву про передачу у спільну власність зазначеної квартири.

25.08.1994 року управлінням по комунальній власності Чернівецького міськвиконкому згідно з розпорядженням №10678 від 22.08.1994року було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вказана квартира є ізольованим житловим приміщенням та складається з трьох житлових кімнат житловою площею 38,9 кв.м., коридору, кухні, ванної кімнати, вбиральні. Її загальна площа складає 67,3 кв.м.

На даний час в зазначеній квартирі є зареєстрованою відповідачка ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх (позивачів) батько ОСОБА_4  

В зв'язку зі смертю ОСОБА_4 та згідно положень ст.1220 ЦК України відкрилась спадщина, місцем відкриття якої є квартира АДРЕСА_1 так як їх (позивачів) батько проживав в даній квартирі до дня смерті.

Відповідачка ОСОБА_3 є дружиною їхнього (позивачів) померлого батька, з яким зареєструвала шлюб 07.12.1995 року.

Вважають, що вони (позивачі) та відповідачка ОСОБА_3 згідно вимог ст.1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4

Вони (позивачі) та відповідачка ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 так як згідно вимог ст.1269 ч.1, ст.1270 ЦК України звернулись до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявами про її прийняття.

Таким чином, кожному з них та відповідачці ОСОБА_3 належить по 1/3 ідеальної частки в спадковому майні після смерті ОСОБА_4

До маси спадкового майна після смерті ОСОБА_4 входить частка у власності в квартирі АДРЕСА_1.

Під час звернення до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори в листопаді 2005 року за оформленням права на спадщину за законом йому (ОСОБА_1) стало відомо, що спірна квартира передана у спільну часткову власність в наступному дольовому співвідношенні: ОСОБА_4 - 98% , йому (ОСОБА_1) - 2%. Це йому стало відомо відповідно до дублікату свідоцтва про право власності, який було видано згідно розпорядження органу приватизації від 01.11.2005 року №40-ж взамін втраченого свідоцтва від 25.08.1994 року. Тобто тільки під час оформлення права на спадкове майно йому (ОСОБА_1) стало відомо, що спірна квартира приватизована з відступленням в рівності у частках власності на неї так як свідоцтво про право власності постійно знаходилось у його батька ОСОБА_4 та його зміст йому не був відомий.

Приватизацією спірної квартири займався їх (позивачів) батько та заява про безоплатну передачу у власність квартири АДРЕСА_1 власноручно була написана ОСОБА_4 25.07.1994 року. Все це відбувалось після смерті їх (позивачів) матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заява про безоплатну передачу у спільну сумісну власність спірної квартири подана до органу приватизації 27.07.1994 року та зареєстрована за вхідним №10839. Однак, 28.07.1994 року керівником органу приватизації на поданій заяві було вчинено резолюцію де в п.2 зазначено, що слід вирішити питання з процентним співвідношенням при передачі у спільну часткову власність спірної квартири. Після цього, невідомо хто саме вніс до заяви про приватизацію квартири запис щодо процентного співвідношення у частках власності на квартиру АДРЕСА_1 м.Чернівці. Його (ОСОБА_1) особисто ніхто не повідомив та працівники органу приватизації не поставили до відома про необхідність визначення розміру його частки при передачі у власність квартири.

Таким чином, йому (ОСОБА_1) до дня оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_4 не було відомо про те, що спірна квартира приватизована у спільну часткову власність зі співвідношенням у частках власності 98% ОСОБА_4 та 2% йому (ОСОБА_1).

Вважає, що приватизація спірної квартири була здійснена з частковим порушенням вимог ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, оскільки в заяві про приватизацію квартири від 25.07.1994 року він (ОСОБА_1) з батьком за взаємною згодою вирішили приватизувати квартиру в спільну сумісну власність та питання щодо передачі квартири у спільну часткову власність ними не вирішувалось, про що свідчить реєстрація їх заяви в органі приватизації та наявність на ній резолюції від 28.07.1994 року.

Згідно поданої ним (ОСОБА_1) та його батьком заяви органом приватизації 22.08.1994 року за №10678 було прийнято розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_1 м.Чернівці.

В розпорядженні №10678 від 22.08.1994 року про приватизацію квартири не вказано дольове співвідношення між її співвласниками 98% та 2%, а в п.1 зазначено, що прохання наймача ОСОБА_4 задовольнити та квартиру, в якій він мешкає передати в спільну часткову власність.

Пунктом 4 розпорядження органу приватизації №10678 від 22.08.1994 року достовірно підтверджується та обставина, що при приватизації квартири АДРЕСА_1 у м.Чернівці було використано житлові чеки на суму 840000,00 крб. по 420000,00 крб. на кожного члена сім'ї.  

Таким  чином, зазначена  вище  обставина достовірно  вказує, що спірна квартира була   приватизована ним (ОСОБА_1) та його батьком ОСОБА_4 в рівних частках, тобто по Ѕ кожному.

Невідомо яким саме чином в свідоцтві про право власності від 25.08.1994 року з'явився запис про те, що квартира АДРЕСА_1 у м.Чернівці передана у спільну часткову власність ОСОБА_4 - 98%, ОСОБА_1 - 2%.

У зв’язку з наведеним вважає, що слід визнати частково недійсним свідоцтво про право власності від 25.08.1994 року так як воно не відповідає розпорядженню №10678 від 22.08.1994 року органу приватизації та порушує його (ОСОБА_1) право власності.

Вважає, що йому (ОСОБА_1) належить на праві власності Ѕ ідеальної частки вказаної вище квартири, у зв’язку з чим спадковим майном після смерті батька ОСОБА_4 є тільки Ѕ ідеальної частки спірної квартири.

Виходячи з наведеного, вважаєють, що їм (позивачам) та відповідачці ОСОБА_3 в спадковому майні після смерті ОСОБА_4 належить кожному по 1/6 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1.

Просили визнати частково недійсним свідоцтво про право власності від 25.08.1994 року на квартиру АДРЕСА_1, видане управлінням по комунальній власності Чернівецького міськвиконкому згідно розпорядження №10678 від 22.08.1994 року, в частині дольового співвідношення між ОСОБА_4 – 98% та ним (ОСОБА_1) – 2%; визнати за ним право власності на Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 та визнати за ними (позивачами) і ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, а саме на 1/6 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Позивач ОСОБА_2, який діяв своїх інтересах та за довіреністю в інтересах позивача ОСОБА_1, а також їх представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов із урахуванням уточнених позовних вимог підтримали в повному об’ємі та підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнали і кожен із них суду пояснив, що позивачу ОСОБА_1 було відомо про приватизацію спірної квартири саме в такому дольовому співвідношенні з його батьком ОСОБА_4 і з цього приводу у ОСОБА_1 були відсутні будь-які заперечення. Крім того, вважають, що позивачами пропущено строк на оскарження розпорядження органу приватизації. Просили в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача – Департаменту ЖКГ Чернівецької міської ради Зимовець А.О. в судовому засіданні позов не визнала і суду пояснила, що приватизація квартири АДРЕСА_1 проведена у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, а тому вважає, що відсутні будь-які підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності в частині дольового співвідношення.

Справа слухалась у відсутність представника відповідача – Чернівецької міської ради Волкової Н.О., яка в судове засідання не з’явилася незважаючи на те, що належним чином була повідомлена судом про час і місце розгляду справи. Подала до суду свої письмові пояснення на позов, з яких вбачається, що оскаржуване позивачами свідоцтво про право власності на житло видано згідно з чинним на той час Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», який не зобов’язував орган приватизації визначати особам, які звернулися із заявою, їх реальну долю у вигляді окремої кімнати або обмежувати відсотковий показник частки у нерухомому майні, що приватизується. Приватизація була проведена на підставі заяви наймача квартири, в якій він особисто зазначав про передачу йому квартири у спільну часткову власність та передбачити розподіл долей власності між членами сім’ї у слідуючому співвідношенні: 98% та 2%. Вважає, що оскаржуване розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право власності, що видано на його підставі, є такими, що не суперечать закону. Залишила вирішення справи на розсуд суду та просила розглядати справу у її відсутність.

Суд, заслухавши пояснення всіх присутніх в судовому засіданні учасників процесу, покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню в повному об’ємі.

Так, судом встановлено, що 25.07.1994 року батько позивачів – ОСОБА_4 звернувся до органу приватизації м.Чернівці із письмовою заявою про передачу у спільну власність квартири АДРЕСА_1, яку він займав разом зі своїм сином ОСОБА_1 на умовах найму.

Як вбачається із змісту вказаної вище заяви, ОСОБА_4 просив при оформленні квартири спільну часткову власність передбачити розподіл долі власності між членами сім’ї у слідуючому співвідношенні: ОСОБА_4 – 98%, ОСОБА_1 – 2% (а.с.111, 115-116).

Розпорядженням органу приватизації м.Чернівці від 22.08.1994 року №10678 вирішено прохання наймача ОСОБА_4 задовольнити і передати в спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1, в якій він мешкає (а.с.112).

На підставі вказаного вище розпорядження органу приватизації, Управлінням по комунальній власності Чернівецького міськвиконкому 25.08.1994 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, згідно якого остання належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 – 98%, ОСОБА_1 – 2% (а.с.110).

Відповідно до ч.1 ст.64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Таким чином, враховуючи наведені вище вимоги закону, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, як член сім’ї свого батька ОСОБА_4, відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» мав рівне право з останнім на приватизацію спірної квартири.

Згідно  ч.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в цій квартирі (будинку), в тому числі тих, що тимчасово відсутні й за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Оскільки цим Законом не визначено умов, за яких один із членів сім’ї матиме більшу або меншу частку в приватизованому житлі, то частка кожного є рівною.

З огляду на зазначені вище вимоги закону, суд вважає, що передача у спільну часткову власність ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спірної квартири у співвідношенні відповідно кожному із них 98% та 2% є незаконним.

Оскільки під час приватизації спірної квартири позивач ОСОБА_1 належну йому частку в квартирі вважав рівною з часткою власності у цій квартирі належної його батькові ОСОБА_4, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 належить Ѕ її ідеальної частки.

Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_3 не визнає позивача ОСОБА_1 власником Ѕ ідеальної частки спірної квартири, суд вважає, що, у відповідності до вимог ст.392 ЦК України, за останнім слід визнати право власності на вказану вище Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачів – ОСОБА_4 помер (а.с.113).

Після смерті ОСОБА_4, у відповідності до ст.1220 ЦК України, відкрилась спадщина на належне йому майно.

Оскільки суд прийшов до висновку, що позивачу ОСОБА_1 на час смерті батька належала на праві власності Ѕ ідеальної частки спірної квартири, тому інша Ѕ ідеальної частки спірної квартири являється спадковим майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_4

Згідно ст.1221 ч.1 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як вбачається із довідок КЖРЕП №11 м.Чернівці від 26.01.2006 року №591 та від 23.06.2005 року №3823, ОСОБА_4 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 в м.Чернівці з 25.07.1980 року і по день своєї смерті (а.с.118-119).

Таким чином, місцем відкриття спадщини являється зазначена вище спірна квартира.

Відповідно до вимог ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Виходячи з наведених норм закону, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 після своєї смерті не залишив заповіту, спадкоємцями першої черги за законом майна останнього є його діти - позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також дружина померлого – відповідачка ОСОБА_3 (а.с.115-117).

Як встановлено судом, сторони по справі, будучи спадкоємцями першої черги за законом, прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4, оскільки, у відповідності до вимог ст.ст.1269, 1270 ЦК України, звернулись до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з відповідними заявами про її прийняття (а.с.182-185).

Згідно ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, враховуючи зазначені вище вимоги закону, суд вважає, що частка кожного із сторін у спадковому майні померлого ОСОБА_4, яке складається з Ѕ ідеальної частки спірної квартири, складає 1/6 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, на яку за кожним із сторін слід визнати право власності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість в повному об’ємі заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовних вимог.

Посилання в судовому засіданні відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_7 на те, що позивачами пропущено строк звернення до суду з даним позовом в частині визнання частково недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 25.08.1994 року, виданого згідно розпорядження органу приватизації №10678 від 22.08. 1994 року, є безпідставними, оскільки судом з достовірністю встановлено, що про обставини приватизації спірної квартири у спільну часткову власність із зазначеним вище співвідношенням у частках власності позивачі дізналися лише в листопаді 2005 року під час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4  

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.256, 257, 260, 261, 319, 328, 355-357, 392, 1217-1222, 1258, 1261, 1267-1270 ЦК України, ст.64 ЖК України, ст.ст.1-3, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, ст.ст.3, 10, 11, 58, 60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності від 25 серпня 1994 року на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням по комунальній власності Чернівецького міськвиконкому згідно розпорядження №10678 від 22 серпня 1994 року, в частині дольового співвідношення між ОСОБА_4 – 98% та ОСОБА_1 – 2%.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, а саме на 1/6 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя  Першотравневого

районного суду м.Чернівці                         В.Т.МАРЧУК