Постанова

Іменем України

08 травня 2018 року

м. Київ

справа № 361/111/15-ц

провадження № 61-10162св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року у складі судді Мельника Я. С.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2015 року відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ПАТ «Дельта Банк» у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження безпідставно посилається на те, що банк не отримував копію ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2015 року, оскільки у матеріалах справи є розписка про її отримання представником банку 22 травня 2015 року.

Апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що банком було скасовано довіреності осіб, які представляли інтереси банку на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, а також відсутні будь-які повідомлення банку органів судової влади про скасування таких довіреностей.

У січні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд своїм судовим рішенням фактично позбавив ПАТ «Дельта Банк права на захист свого порушеного права, позбавивши його права на апеляційне оскарження судового рішення.

Посилається, що апеляційним судом не було враховано, що у зв'язку із запровадженням у банку тимчасової адміністрації, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» було прийнято рішення про скасування з 03 березня 2015 року всіх виданих до цього довіреностей на представництво ПАТ «Дельта Банк».

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України

зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України 2004 року, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

ЦПК України (у редакції 2004 року, чинній на час звернення з апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» та залишення її без руху) у статті 1 та чинний ЦПК України у статті 2 закріплює, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 73 ЦПК України 2004 року суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Аналогічна правова норма міститься і в частині першій статті 127 ЦПК України.

Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

У справі, яка переглядається, порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, ПАТ «Дельта Банк» посилалося на те, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В. В., у зв'язку з чим останнім було прийнято рішення від 03 березня 2015 року № 25 «Про скасування довіреностей», яким скасовано всі та будь-які довіреності на представництво ПАТ «Дельта Банк» та/або вчинення правочинів від його імені. Крім того, посилалися на втрату копії ухвали, оскільки на підставі вище зазначеного було змінено місцезнаходження ПАТ «Дельта Банк» на бул. Дружби Народів, 38 у м. Києві.

Таким чином, зважаючи на зазначені обставини, апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк», повинен був перевірити доводи товариства про поважність причин пропуску процесуального строку, оскільки вони мають суттєве значення для вирішення питання про поновлення цього строку.

Проте апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув та не врахував надані ПАТ «Дельта Банк» докази на підтвердження зазначених обставин, передчасно вказавши, що у матеріалах справи відсутні докази того, що банком було скасовано довіреності осіб, які представляли інтереси банку на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Апеляційний суд взагалі не надав оцінки доводам банку про те, що копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції було втрачено у зв'язку із зміною місцезнаходження ПАТ «Дельта Банк» на бул. Дружби Народів, 38 у м. Києві, у той час, як копія вказаної ухвали направлялася банку за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 36-Б.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки апеляційний суд формально розглянув питання про відкриття апеляційного провадження, чим фактично позбавив права ПАТ «Дельта Банк» на апеляційне оскарження судового рішення, а судові процедури повинні бути справедливими, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми доводи касаційної скарги для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року скасувати, справу передатина новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк