ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа №815/938/17

адміністративне провадження №К/9901/4101/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу № 815/938/17 за касаційною ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №815/938/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа на боці відповідача ОСОБА_2, про визнання протиправним дії та скасування декларацій.

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - відповідач), третя особа на боці відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправними дій відповідача з реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082160561362 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142160981748; скасування реєстрації вказаних декларацій.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані; АДРЕСА_1» від 25.02.2016 за № ОД 082160561362 та про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані: АДРЕСА_1» від 07.04.2016 за № ОД 142160981748. Скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані; АДРЕСА_1» від 25.02.2016 за № ОД 082160561362. Скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані: АДРЕСА_1» від 07.04.2016 за № ОД 142160981748. Стягнено з бюджетних асигнувань Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1280 грн..

3. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду від 07.06.2017 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 апеляційну скаргу відповідача було задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

5. 27.12.2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивачки на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017.

6. У поданій касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито провадження у справі. Станом на 02.05.2018 жодних позицій від інших сторін не надходило.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судом першої інстанції встановлено, що замовником ОСОБА_2 подано до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області декларацію про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані; АДРЕСА_1", яка за результатами перевірки повноти даних 25.02.2016 зареєстрована за № ОД 082160561362.

9. У подальшому замовником ОСОБА_2 подано до Департаменту декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані: АДРЕСА_1", яка за результатами перевірки повноти даних, 07.04.2016 зареєстрована за № ОД 142160981748.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Позивачка зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_2, яка є суміжною із квартирою АДРЕСА_1 в цьому ж будинку та в якій третьою особою - ОСОБА_2 проводиться реконструкція. В означеній квартирі виконуються роботи з реконструкції квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу без змін геометричних розмірів фундаментів без містобудівних умов та обмежень та без відповідного узгодження із позивачем.

Не зважаючи на те, що в деклараціях про початок виконання будівельних робіт № ОД 082160561362 та про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142160981748 ОСОБА_2 були внесені недостовірні дані, відповідачем в порушення ч.2 ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначені декларації були зареєстровані. Зважаючи на порушення відповідачем вимог чинного законодавства, позивач звернулася за судовим захистом.

11. Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, зважаючи на те, що Інспекція лише реєструє декларацію за умови повноти даних, внесених в неї, а також перевіряє правильність заповнення бланка декларації. За умови надходження до Інспекції належним чином заповненої та поданої декларації, яка виконує лише функції з перевірки повноти заповнення та правильності оформлення декларації, орган архітектурного нагляду реєструє її у встановленому порядку, а відповідальність за достовірність даних у такій декларації несе саме замовник.

Оскільки оскаржувані декларації були заповнені належним чином, - підстав для їх повернення власнику не було, у зв'язку із чим відповідачем правомірно здійснено їх реєстрацію. Крім того, на думку відповідача, заявлені позовні вимоги є втручанням у його дискреційні повноваження, що не може бути виправданим з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних правовідносин.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що виявлення недостовірності даних у декларації є підставою для вчинення відповідачем відповідних дій, передбачених статтею 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та Порядками № 466 і № 461, тобто прямо передбачена чинним законодавством.

13. Однак з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції.

14. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.

15. За змістом ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

16. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів. Із змісту положень статті 6 КАС України вбачається, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Правові акти індивідуальної дії породжують права і обов'язки тільки у тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

17. Між тим, позивач оскаржив реєстрацію декларацій - актів індивідуальної дії, за відсутності при цьому у останнього прав чи обов'язків, оскільки оскаржувані дозволи не породжують для нього права на захист у сфері публічно-правових відносин, тобто і права на звернення із цим адміністративним позовом.

18. Згідно із ч. 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що зазначені у ч. 1 цієї статті документи (в т.ч. декларація про початок виконання будівельних робіт), що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

19. Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

20. Утім, судом було встановлено, що 07.04.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстрована за № ОД 142160981748 декларація про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані: АДРЕСА_1",

21. Отже, згідно приписів законодавства вбачається, що вказана декларація про початок виконання будівельних робіт станом на момент звернення позивача до суду втратила свою чинність у зв'язку із реєстрацією декларації про готовність об'єкту до експлуатації, і, відповідно, не породжує будь-яких правових наслідків для виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків позивача в сфері публічно-правових відносин.

22. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що у справах щодо оскарження актів індивідуальної дії відповідним правом наділені лише особи, щодо яких вони прийняті та прав і обов'язків яких вони безпосередньо стосуються. Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, у тому числі у постановах від 24.02.2015 (справа №21-34а15) від 24.06.2014 (справа №21-231а14).

23. Таким чином, під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Судом першої інстанції в рішенні не було наведено обґрунтованих висновків про те, яким саме чином оскаржувані дії та рішення відповідача про реєстрацію декларацій щодо спірної квартири порушують права, свободи чи інтереси певної особи - позивача.

24. Між тим, на думку суду апеляційної інстанції, Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, а також нормативного обґрунтування того, що оскаржуваним рішенням порушені його права. Так, позивач не надав документ, який би підтверджував його речове право на спірне майно. Крім того, позивач не зміг надати нормативне обґрунтування того, що сам факт реконструкції квартири № АДРЕСА_1 в багатоквартирному будинку № 6 по вулиці Висоцького у м. Одесі, третьої особою, в якому власником суміжної квартири № 43 є позивач, порушує його права. Натомість сам факт подання недостовірних даних до спірної декорації не може порушувати право позивача.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції і вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом апеляційної інстанції зроблений помилковий висновок, що Позивач не довів порушення його права та не надав належних та допустимих доказів та нормативного обґрунтування, що оскаржуваними діями та рішеннями Відповідача порушені права Позивача.

У квартирі АДРЕСА_1, яка є суміжною з квартирою 43, яка належить Позивачці, проводилася реконструкція з улаштуванням фасадного входу (тобто порушення цілісності несучої конструкції будинку, яка є спільним майном багатоквартирного будинку) та фактично з улаштування окремої вхідної групи, яка розташовується на прибудинковій території, що є спільним майном співвласників житлових на нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

26. Третьою особою не було отримано згоду Позивачки на переобладнання та перепланування відповідно до Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 «Про затвердження правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій» від 17.05.2005.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд зазначає.

28. Щодо доводу, наведеного у п. 25, суд апеляційної інстанції вказав, що Позивачка оскаржила реєстрацію декларацій - актів індивідуальної дії, за відсутності при цьому у останнього прав чи обов'язків, оскільки оскаржувані дозволи не породжують для нього права на захист у сфері публічно-правових відносин, тобто і права на звернення із цим адміністративним позовом. Позивач не надав документ, який би підтверджував його речове право на спірне майно. Крім того, позивач не зміг надати нормативне обґрунтування того, що сам факт реконструкції квартири № АДРЕСА_1 в багатоквартирному будинку № 6 по вулиці Висоцького у м. Одесі, третьої особою, в якому власником суміжної квартири № 43 є позивач, порушує його права.

29. Суд з таким висновком не погоджується. Висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підтверджуючих документів на спірне майно не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи (а.с. 104-105) наявні свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер: НОМЕР_2) та витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер: НОМЕР_3). Ці документи свідчать про те, що Позивачка є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, яка є яка є суміжною із квартирою НОМЕР_1 в цьому ж будинку та в якій третьою особою - ОСОБА_2 проводиться реконструкція.

30. Тобто судом апеляційної інстанції було проігноровано наявні в справі докази того, чи є заявниця співвласницею спірного майна. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не дослідив та не проаналізував належним чином, в якій мірі оскаржуваний акт індивідуальної дії (декларація) стосувався Позивачки.

31. Також судом апеляційної інстанції жодним чином не було проаналізовано характер проведеної реконструкції квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням фасадного входу без змін геометричних розмірів фундаментів без містобудівних умов та обмежень. Відсутність такого аналізу не дає змоги визначити ступінь впливу будівельних робіт на права Позивачки.

32. Суд не може погодитися з таким підходом суду апеляційної інстанції.

33. Відповідно до ст. 159 КАС України (у редакції, що діяла до 14.12.2017) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Принцип всебічності з'ясування обставин вимагає від суду надати правову оцінку кожній довідці окремо, а у випадку неприйнятності її як доказу - навести відповідне аргументування.

34. Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 162 КАС України у мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

35. У справі "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, рішення від 15.11.2007, п. АДРЕСА_1, наводиться без посилань на рішення в інших справах) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (…)

36. У справі, що розглядається, важливі для справи аргументи Позивачки не знайшли оцінки з боку суду, а тому рішення не відповідає вимогам ст. 159, 162 КАС України (у редакції, що діяла до 14.12.2017).

37. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

38. Враховуючи, що виявлені недоліки при оцінці доказів мали місце в суді апеляційної інстанції, Суд доходить висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №815/938/17 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №815/938/17 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб