ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13747/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя -Турчин С.О.) від 26.09.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Сітайло Л. Г., судді: Баранець О. М., Пашкіна С. А.) від 07.11.2017

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 861 700 грн. 79 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 14.08.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Відповідач) боргу у загальній сумі 861 700 грн. 79 коп., з яких - 818 450 грн. 16 коп. пені та 43 250 грн. 63 коп. 3% річних.

2. Позовна заява мотивована порушенням Відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 54/15-ПР від 17.12.2014 щодо своєчасної оплати переданого за вказаним договором природного газу, через що відповідно до умов вказаного договору та норм законодавства була нарахована спірні суми пені та 3 % річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 26.09.2017 Господарський суд міста Києва вирішив позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача 749 323 грн. 56 коп. пені та 39 602 грн. 84 коп. 3% річних. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу № 54/15-ПР від 17.12.2014 щодо своєчасної оплати придбаного природного газу, а тому нарахування пені та 3% річних за період, в якому було прострочення, є обґрунтованим. При цьому суд, здійснивши перевірку наданих Позивачем розрахунків сум пені та 3% річних за періоди, які були вказані Позивачем, дійшов висновку, що визначена кількість днів прострочення є неправильною, оскільки останнім не було враховано те, що 14.02.2015, 14.03.2015, 14.06.2015 є вихідними днями, а тому судом здійснено перерахунок сум пені та 3% річних. При цьому суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки на 99 %, оскільки з встановлених судом обставин та матеріалів справи не вбачається виняткових випадків для зменшення розміру пені, визначений до стягнення розмір пені не є значним, Відповідачем не наведено жодної причини неналежного виконання зобов'язання у строк, передбачений вказаним договором, через що виникло зобов'язання щодо сплати пені, вимоги про зменшення неустойки на 99 % по суті є вимогами про звільнення Відповідача від відповідальності у вигляді пені.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 07.11.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду мотивована тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд додав, що 3 % річних не є неустойкою, мають не штрафний, а компенсаційний характер, а судом не встановлено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан Відповідача, який би вимагав зменшення розміру неустойки на 99 %, а таке зменшення є надмірним та жодним чином не стимулює боржника до подальших своєчасних розрахунків. При цьому судом враховано і матеріальні інтереси Позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 27.11.2017 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Відповідач повністю здійснив оплату придбаного у Позивача природного газу та станом на 30.09.2015 розрахувався з Позивачем за поставлений у 2015 році природний газ, через що відповідне зобов'язання припинилось виконанням, проведеним належним чином, а суми інфляційних втрат та 3 % річних згідно зі статтею 625 ЦК України підлягають відшкодуванню лише разом з сумою боргу, а не окремо від вже сплаченої самостійно боржником суми боргу.

7. Події, пов'язані із затримкою переоснащення та модернізації вже оплаченого Відповідачем, але не встановленого обладнання Відповідача завдали значні фінансові збитки останньому та стали причиною несвоєчасного виконання зобов'язань перед Позивачем, а тому спростовуються висновки судів про незазначення Відповідачем причин неналежного виконання зобов'язання у строк, передбачений договором купівлі-продажу природного газу.

8. Через наявні рішення в інших справах між тими ж сторонами, в яких Відповідачу надавалась розстрочка та вимоги у яких задовольнялись частково, судам першої та апеляційної інстанцій достеменно відомо, що сплата Відповідачем суми неустойки у даній справі стане для Відповідача неможливою. Суди не врахували незначний строк прострочення з боку Відповідача. Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували розмір збитків, завданих Позивачу неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань.

Позиція Верховного Суду

Щодо матеріально-правових наслідків прострочення грошового зобов'язання,

9. Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6) щодо незаконності вимог Позивача про стягнення 3 % річних за прострочення зобов'язання Відповідача з оплати придбаного природного газу за договором купівлі-продажу окремо від вимог щодо основної суми боргу за умови сплати цієї суми боргу в повному обсязі як такі, що засновані на помилковому тлумаченні частини 2 статті 625 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже проценти річних, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а кредитор не позбавлений права звернутись з окремою від стягнення суми боргу вимогою про стягнення з боржника 3 % річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому Суд зазначає, що застосування відповідальності у вигляді 3 % річних є правом кредитора, для застосування до боржника цієї відповідальності достатнім є підтверджений належними доказами факт прострочення грошового зобов'язання (який був встановлений судами у спірних правовідносинах та не заперечувався Відповідачем), погашення заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за неналежне виконання (прострочення) грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК - 3 % тощо, а кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання - тобто за весь час прострочення. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17.

10. Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 7-8) щодо неврахування судами обставин, які є підставами для зменшення стягненої з Відповідача суми пені, оскільки судами встановлено, що виняткові підстави, за яких згідно з частиною 3 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), можливе зменшення судом неустойки, відсутні, а також що у цій справі відсутні обставини, передбачені частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України як підстави для зменшення розміру пені.

Вказані аргументи відхиляються судом також виходячи з визначених частиною 2 статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції - суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, встановлення обставин, за яких суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд звертає увагу, що Відповідач, не наводячи в касаційній скарзі жодних належних аргументів для спростування висновків судів попередніх інстанцій щодо суті заявлених позовних вимог, намагається домогтися перегляду судових рішень в повному обсязі лише з формальних міркувань.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема позицією, викладеною в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де ЄСПЛ дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

11. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності часткового задоволення позовних вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.

12. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про часткове задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 525, 526, 549, 625 ЦК України та статей 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин.

13. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

14. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі № 910/13747/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак