ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/709/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017 (Суддя Муха М. Є.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 (Головуючий суддя - Юрчук М.І., судді Демидюк О. О., Павлюк І. О.) у справі за позовом Першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради до Публічного акціонерного товариства "Проскурів" про стягнення 49029 грн. коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, 10744,48 грн. пені та 1192,36 грн. 3 % річних,

Короткий зміст позовних вимог

1. 03.08.2017 Перший заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради (далі - Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства "Проскурів" (далі - Відповідач) з позовом про стягнення 49029,00 грн. коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, 11395,32 грн. пені та 3 % річних на суму 1268,50 грн., всього 61692,82 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем умов Договору від 08.12.2016 № 318 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького (далі - Договір), за пунктами 2.1, 2.2 та 2.4 якого Відповідач зобов'язався сплатили до 31.12.2016 кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького згідно з розрахунком розміру пайової участі від 17.06.2016 № 01-20-453 в сумі 87741,00. Станом на 17.07.2017 Відповідачем сплачено лише 38712,00 грн., у зв'язку з чим 25.01.2017 Позивач надіслав Відповідачу претензію № 02-14-102 з вимогою сплатити кошти за Договором, вимоги якої виконані останнім лише частково, несплаченою залишилась сума 49029,00 грн., на яку нараховано пеню у розмірі 11395,32 грн., а також 3 % річних у сумі 1268,50 грн. відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3. 17.10.2017 Позивач звернувся із заявою, в якій просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з Відповідача заборгованість у сумі 11936,84 грн., яка включає в себе 10744,48 грн. пені, 1192,36 грн. - 3 % річних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 10744,48 грн. пені та 1192,36 грн. 3 % річних. Провадження у справі про стягнення 49029 грн. боргу припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вказане рішення залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2017.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного сторонами Договору Відповідач зобов'язався до 31.12.2016 сплатити пайову участь у розмірі 87741 грн. відповідно до проведеного управлінням капітального будівництва розрахунку величини пайової участі замовника, що здійснюється згідно з наданою кошторисною вартістю об'єкта будівництва. Станом на 01.01.2017 на виконання умов Договору Відповідачем сплачено до міського бюджету 2000,00 грн., у зв'язку з чим 25.01.2017 Позивач направив Відповідачу претензію за № 02-14-102, в якій повідомив про наявну заборгованість в розмірі 85741 грн. та просив терміново переказати зазначену суму до УК у м. Хмельницькому, на відповідний розрахунковий розрахунок, у повній сумі єдиним платежем. Також у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, Позивачем на підставі статті 625 ЦК України та пункту 3.4 Договору на суму заборгованості нараховано 176,18 грн. - 3% річних та 1644,35 грн. пені. У вказаний у претензії строк Відповідач не переказав кошти до бюджету міста. Протягом квітня - липня 2017 року Відповідач здійснив часткову оплату коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на суму 36712,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.04.2017 № 172 на суму 8000,00 грн., від 31.05.2017 № 300 на суму 5000,00 грн., від 02.06.2017 № 306 на суму 5000,00 грн., від 05.07.2017 № 370 на суму 5000,00 грн., квитанцією від 21.07.2017 на суму 13712,00 грн. Розмір боргу Відповідача згідно з Договором на час подання позову Прокурором становить 49029 грн. Після порушення провадження у цій справі Відповідач в повному обсязі сплатив кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури згідно з Договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 429 від 09.08.2017 на суму 5000,00 грн., № 527 від 25.09.2017 на суму 10000,00 грн., № 486 від 05.09.2017 на суму 5000,00 грн., № 539 від 29.09.2017 на суму 1000,00 грн., № 552 від 05.10.2017 на суму 4000,00 грн., № 563 від 10.10.2017 на суму 12000,00 грн., № 564 від 11.10.2017 на суму 6000,00 грн., квитанцією від 11.10.2017 на суму 6050,00 грн., тобто на час прийняття рішення у справі основний борг за Договором відсутній. Разом з тим, враховуючи, що сплата пайової участі відбулась з порушенням строків, встановлених умовами Договору, перевіривши розрахунок Позивача 10744,48 грн. пені та 1192,36 грн. 3 % річних, суди визнали його арифметично правильним, а зазначені суми нараховані Позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства та відповідно до умов Договору. Суди відмовили у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру пені на 99 %.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 13.12.2017 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені.

6. 30.03.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 залишити без змін.

7. 04.04.2018 Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити прийняті у справі судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Судами попередніх інстанцій не враховано, що сума пені, стягнення якої заявлено у позові, не співрозмірна з розміром збитків, яких зазнав Позивач в результаті несвоєчасного виконання умов Договору, що є тим винятковим випадком, передбаченим пунктом 3 статті 83 ГПК України для зменшення пені. Враховуючи, що розмір нарахованої Позивачем неустойки значно перевищує розмір збитків є достатні підстави для зменшення її розміру на підставі частини 3 статті 551 ЦК України.

9. З порушенням практики Європейського суду з прав людини суди попередніх інстанцій не вмотивували відхилення аргументів Відповідача щодо неможливості значного перевищення розміру пені дійсному розміру збитків, не продемонстрували Відповідачу, що "він почутий".

Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

10. Подане Відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 99 % суд обґрунтовано оцінив критично, оскільки Відповідачем не зазначено наявності виняткових випадків для цього зменшення, а також не надано доказів щодо їх існування.

11. Кошти пайової участі є складовою бюджету розвитку, який, відповідно до статті 71 Бюджетного кодексу України, є складовою частиною спеціального фонду бюджету міста Хмельницького, а тому несвоєчасне їх надходження до міського бюджету призводить до негативних наслідків для всіх мешканців міста - затримок фінансування видатків бюджету.

Доводи Прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу

12. Станом на дату подання позову Відповідач порушив строк виконання зобов'язання на сім місяців, водночас не зазначивши про будь-які виняткові обставини, які б зумовили зменшення пені, яка підлягає стягненню.

Висновки Верховного Суду

Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій

13. Суд не приймає до уваги посилання Скаржника (пункт 8) як на підставу для зменшення судами розміру пені на те, що розмір пені не є співрозмірним з розміром збитків, завданих Позивачу, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Статтею 83 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, господарському суду надано право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності наведених вище виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як встановлено судами, заявляючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 99 %, Відповідач послався лише на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, не навівши обґрунтування зазначених тверджень, підстав для такого зменшення, винятковості даного випадку, не надавши відповідних доказів на підтвердження цих обставин, у зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру пені. А тому посилання Скаржника на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, що є достатньою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, відхиляється Судом, оскільки саме лише наведене посилання не свідчить про дійсну наявність підстав для такого зменшення пені та про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо вирішення вказаного клопотання.

14. За наведених обставин Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 9) на практику Європейського суду з прав людини, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно відображено та мотивовано відхилено всі аргументи Відповідача щодо наявності підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, висновки судів обґрунтовані та підставні, прийняті за правильного застосування наведених норм права та за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки у сукупності.

15. З огляду на викладене законні та обґрунтовані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 924/709/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак