Справа № 569/3071/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звернувся ОСОБА_1

В судове засідання позивач та представник позивача не з’явились, однак від представника позивача до суду надійшла заява у якій він просив провести розгляд справи у його відсутності, розмір заявлених позовних вимог зменшив з врахуванням відзиву відповідача на позовну заяву та з підстав, викладених у позовній заяві просив позовні вимоги задоволити.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, просив провести розгляд справи у його відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі працював на ПрАТ «Рівнеазот».

На підстав наказу №2130-ВК від 04 серпня 2017 року позивач звільнений з роботи з 08 серпня 2017 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю.

При звільненні позивача з роботи йому не було виплачено заробітну плату в розмірі 8 577,30 грн.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі на час звільнення, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 09 серпня 2017 року по 11 лютого 2018 року.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, середньоденна заробітна плата з урахуванням нарахованих відрахувань на податки та збори, що є обов’язковим при нарахуванні заробітної плати становить – 290,86 грн.

Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки, обчислюється шляхом множення 290,86 грн. на кількість робочих днів, порахованих з 09 серпня 2017 року по 11 лютого 2018 року і сума середнього заробітку за час затримки становить 37 230,08 грн. і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача зайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн., рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.47,117 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задоволити.

Стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» (33017, м.Рівне-17) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н.3056720011 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 серпня 2017 року по 11 лютого 2018 року в розмірі 37 230,08 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :