Справа № 541/1270/17

Номер провадження 2/541/566/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 травня 2018 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Городівського О.А.

за участю секретаря - Ніколаєнко М.В.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів набутих без достатньої правової підстави,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2017 року до Миргородського міськрайонного суду з позовною заявою звернувся представник ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_5. У позовні заяві викладено прохання стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 98304 грн., як набутих без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в липні 2015 р. у відділенні №313 АБ «Укргазбанк» у м. Маріуполь позивач отримав з власного рахунку належні йому грошові кошти в сумі 177129,49 грн.

Частину цих коштів у розмірі 98800,00 грн. позивач вирішив обміняти на долари США, для чого приблизно у вересні 2015 року встановив на свій мобільний телефон додаток «Обмен Валют «EXCHANGE», за допомогою якого щоденно відслідковував курси валют.

12 жовтня 2015 р. на вказаному сайті позивач знайшов оголошення з пропозицією обміну валюти за вигідним на той час курсом та контактний номер телефону продавця іноземної валюти (НОМЕР_1). Зателефонувавши за зазначеним в оголошенні номером телефону позивач поцікавився про можливість придбати 4300 доларів США. Дівчина, яка відповіла на дзвінок «ОСОБА_11», підтвердила, що проводить операції з обміну валюти та повідомила, що працює в ПАТ КБ «ПриватБанк». Запропонувала зателефонувати наступного дня, оскільки 12.10.2015 р. операції з продажу валюти нібито вже були припинені.

На наступний день, 13.10.2015 р., позивач зателефонував на той самий номер. На дзвінок відповіла та сама дівчина, яка перепитала у позивача, чи є він клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанку» і, якщо ні, попросила відкрити картковий рахунок у будь-якому відділенні відповідного банку. Що начебто необхідно для проведення операції з обміну валюти. В цей самий день позивач звернувся до відділення «ПриватБанку» у м. Маріуполі (вул. 50-річчя Жовтня), де відкрив собі картковий рахунок НОМЕР_2, після чого зателефонував «ОСОБА_11» та повідомив про відкриття рахунку. Дівчина перепитала про місто, в якому потрібно провести операцію з обміну валюти, після чого попросила позивача під'їхати орієнтовно о 15.00 год. до центрального відділення «ПриватБанку» у м. Маріуполі.

Приїхавши після 14.00 до відділення банку, позивач знову зателефонував «ОСОБА_11» та повідомив, що він вже на місці, на що та попросила зачекати деякий час біля відділення банку. Десь о 14.45 год. «ОСОБА_11» передзвонила позивачу та повідомила, що через зайнятість не може особисто вийти та зустріти його. При цьому, вона попросила позивача зайти у приміщення відділення банку, підійти до каси та здійснити переказ коштів у гривні на рахунок, який належить працівнику банку. Одразу за допомогою смс-повідомлення «ОСОБА_11» надіслала позивачу номер рахунку: «№ НОМЕР_3 ОСОБА_3». Як тільки позивач проведе переказ, касир, яка попереджена про обмін валюти, одразу має видати позивачу 4300 доларів США.

Оскільки операція з купівлі-продажу валюти мала відбуватися у відділенні банку, у позивача не виникло жодних сумнівів щодо законності її проведення та дійсних намірів «продавця» іноземної валюти.

Зайшовши до відділення банку позивач підійшов до каси та звернувся до касира з проханням перерахувати на картковий рахунок № НОМЕР_3, відкритий на ім'я ОСОБА_3, грошові кошти у розмірі 98800,00 гри. Одразу після здійснення переказу (на картковий рахунок за вирахуванням комісії банку було зараховано 98304,00 грн.), оскільки касир нічого не сказала позивачу, він поцікавився про свої подальші дії. А саме, попросив видати йому 4300 доларів СІЛА, на що касир відповіла, що не розуміє, що він має на увазі. Позивач одразу зателефонував на «гарячу лінію» банку «3700» та попросив заблокувати картковий рахунок № НОМЕР_3. Оператор підтвердив блокування, але повідомив, що грошові кошти вже зняті з картки. Позивач почав телефонувати «ОСОБА_11», яка відповівши на дзвінок повідомила, що гроші зараз віддасть «ОСОБА_12». Однак у банку повідомили, що працівника з таким ім'ям у відділенні немає та ніколи не було.

В той самий день, 13.10.2015 р., позивач звернувся до Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області із заявою про вчинення щодо нього злочину.

Відомості про вчинений злочин були внесені до ЄРДР за № 12015050770003844 з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 190 КК України.

На час пред'явлення позову досудове розслідування триває. Повідомлення про підозру жодній особі не вручалося. Досудове розслідування проводиться Кременчуцьким ВП ГУ НП в Полтавській області.

Грошові кошти в сумі 98304,00 грн. були зняті з карткового рахунку № НОМЕР_3 одразу після їх зарахування особисто відповідачем у відділенні банку в місті Кременчук, в присутності третьої особи - ОСОБА_6

15.11.2015 р. позивач направив на адресу відповідача лист, в якому просив повернути безпідставно отримані ним грошові кошти в позасудовому порядку. Відповідач жодним чином на вказаний лист не відреагував. Грошові кошти до цього не повернув.

Так як на переконання позивача, ОСОБА_3 набув кошти в сумі 98800 грн. без достатньої правової підстави він просить стягнути їх.

13 вересня 2017 року судом за наслідками розгляду справи постановлено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_3 98304,00 грн., як безпідставно набуте майно на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року на підставі заяви представника відповідача, адвоката ОСОБА_7, заочне рішення по справі скасовано та призначено судовий розгляд справи на 09-00 18 травня 2018 року.

В судовому засіданні позивач особисто не з'явився. Його представник, адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Суду пояснив, що мотиви відповідача ОСОБА_3, що його також використали злочинці для отримання готівки, яку шахрайським шляхом виманили у позивача є надуманими та не підтверджується доказами по справі. Між ОСОБА_2 та іншими особами не виникали договірні правовідносини, а тому надходження коштів на рахунок ОСОБА_3 від позивача є безпідставне і він зобов'язаний їх повернути.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_2, в якій він заперечує позовні вимоги в повному обсязі. У відзиві представник відповідача адвокат, ОСОБА_7, вказує на те, що позивачем не вірно вибрано спосіб захисту свого права та пред'явлено позов до неналежної особи. Так як відносно ОСОБА_2 вчинено злочин, то він має право на відшкодування шкоди. ОСОБА_3 не являється тією особою, яка винна у заподіянні шкоди позивачу. Окрім того, позивач зазначає, що підставою для перерахування коштів на рахунок ОСОБА_3 являлись договірні відносини по обміну валют, що виключає підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

ОСОБА_4, зазначений у позовній заяві, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явився в судове засідання.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2, у відділенні № 313 АТ «Укргазбанк» кошти в сумі 177129,49 грн. 08 липня 2015 року від Фонду гарантування вкладів (а.с. 13). 13 жовтня 2015 року перерахував 98800 грн. на рахунок ОСОБА_3 за призначенням надходження готівки за платіжними картками (а.с. 14).

Підтвердженням надходження коштів на рахунок ОСОБА_3 в сумі 98800 грн. зняття готівки в сумі 98300 грн. через невеликий проміжок часу підтверджується випискою по його рахунку за 13.10.2015 року.

Суду надано також докази реєстрації повідомлення позивача про вчинення відносно нього злочину 13.10.2015 року, шляхом шахрайського заволодіння коштами в сумі 98800 грн.

З протоколів допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_9, які були отриманні під час досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що вони обоє являються курсантами Кременчуцького льотного коледжу НАУ. На пропозицію ОСОБА_4 відповідач надав йому номер картки відкритої в ПАТ КБ «Приватбанк». За домовленістю на картку повинні надійти кошти, а ОСОБА_3 за винагороду повинен їх отримати в касі та передати ОСОБА_4.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд України ще у 2014 р. зробив правовий висновок, зазначивши, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому (постанова від 24.09.2014 р. №6-122цс14).

У постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Отже, узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст. 1212, 1213 ЦК України, згідно з висновками Верховного Суду України, застосовуються у таких випадках:

зобов'язання між сторонами виникло не на підставі договору;

набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним;

безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстави для стягнення з ОСОБА_10 на користь позивача коштів в сумі 98304 грн., так як ті правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем щодо перерахування коштів, пов'язані із вчиненням злочину відносно позивача та заподіяння йому шкоди, а тому відновлення його прав можливе шляхом спеціального способу захисту, на підставі ст. 1166 ЦК України, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України.

Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, в повному обсязі.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено до 11 травня 2018 року.

Суддя : О.А. Городівський