ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                            ПОСТАНОВА

                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» жовтня  2009 року                                         Справа № 2-а-9653/09/1570

   о 11год.15 хв.                    

У залі судових засідань №8

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді                 Харченко Ю.В.

при секретарі                     Ісайко Л.О.

За участю представників  сторін:

Від позивача: ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» – Маляренко О.С., діючий на підставі довіреності від 01.04.2009р. №юр-968.

Від відповідача: ДПІ у м. Іллічівську – Танурков Р.Г., діючий на підставі довіреності від 31.08.2009р. №033/10-007.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод ЗБК» до Державної податкової інспекції  у м.Іллічівську Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.07.2008р. №0003202350, від 17.07.2008р. №0003212350, –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Іллічівський завод ЗБК» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень ДПІ у м.Іллічівську Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.07.2008р. №0003202350 на загальну суму 522210,2грн. (штрафні санкції), від 17.07.2008р. №0003212350 на загальну суму 16840грн. (штрафні санкції), посилаючись на те, що Підприємство здійснює реалізацію продукції власного виробництва, тому згідно з приписами ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» звільняється від застосування реєстраторів розрахункових операцій. також, щоденні звіти не друкувались позивачем, у зв’язку з відсутністю операцій, що проводяться через РРО щоденних розрахунків, отже висновки, зазначені податковим органом в акті перевірки необґрунтовані та безпідставні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2009р. було  відкрито провадження в адміністративній справі №2-а-9653/09/1570 та запропоновано відповідачу у строк до 24.07.2009р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 24.07.2009р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 11.08.2009р.  

Відповідач – ДПІ у м. Іллічівську з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях  на адміністративний позов (№22237/10/10-14 від 11.09.2009р.) та доповненнях до заперечень (вхід.№41672 від 06.10.2009р.), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних позивачем рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.07.2008р. №0003202350, від 17.07.2008р. №0003212350, з огляду на порушення  ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» вимог п.2.6 «Положення Про ведення касових операцій в національній валюті України», оскільки Підприємством не було оприбутковано в касі підприємства кошти на суму 104442,04грн. (згідно наданих Z – звітів, встановлено виторг по РРО 104442,04грн., тоді як в касі Підприємства відсутні записи про надходження коштів від матеріально – відповідальної особи, інкасованих з реєстратора розрахункових операцій), у зв»язку з чим  ДПІ у м.Іллічівську правомірно застосувано штрафні (фінансові)  у сумі 522 210,20грн. Також Підприємством було порушено вимоги п.1 ст.3, п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», отже штрафні (фінансові)  у сумі  16 840грн. до позивача також застосовано правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

09.06.2008р. фахівцями ДПА в Одеській області на підставі направлень від 03.06.2008р. №8899, від 03.06.2008р. №8900, виданих Державною податковою адміністрацією в Одеській області була здійснена перевірка ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР(зі змінами та доповненнями),  «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996р. №98/96-ВР(зі змінами та доповненнями),  «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями), Указів президента України та інших нормативно – правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні.

За наслідками вказаної перевірки був складений акт №0001653 від 09.06.2008р. «Щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності».

Як вбачається з матеріалів справи, Заступником начальника ДПІ у м. Іллічівську Амбарніковою І.М. на підставі акта перевірки №0001653-23-7017/1679 від 09.06.2009р . (як  зазначено зокрема, в оскаржуваних рішеннях) були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003202350 від 17.07.2008р. на загальну суму 522210,2грн., у зв’язку з порушенням позивачем, на думку відповідача,  п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», №0003212350 від 17.07.2008р. на загальну суму 16840грн., у зв’язку з порушенням позивачем, на думку відповідача,   п.9, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Не погоджуючись з означеними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Іллічівську №0003202350 від 17.07.2008р., №0003212350 від 17.07.2008р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003202350 від 17.07.2008р. та №0003212350 від 17.07.2008р. прийняті за результатом перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства України, виходячи з наступного.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.         Пунктами 1 і 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ;  здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Як з’ясовано судом та підтверджується матеріалами справи, фахівцями ДПА в Одеській області проведена планова перевірки Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод ЗБК» з питань дотримань вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указів президента України та інших нормативно – правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні, однак, в порушення п.2 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованого в  Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, в акті перевірки  №0001653 від 09.06.2008р. не зазначено: підстава для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів; тип перевірки (невиїзна документальна, виїзна планова чи позапланова перевірка); період, за який проводиться перевірка діяльності суб'єкта господарювання.

Згідно зі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Разом з тим, відповідачем не надано  суду відповідних доказів повідомлення ДПА в Одеській області позивача про дату початку та закінчення перевірки за десять днів до дня проведення перевірки, як того вимагають положення чинного законодавства України, що свідчить про протиправність  дій ДПА в Одеській області щодо проведення планової перевірки ВАТ «Іллічівський завод ЗБК».

Держава може змінювати підстави та порядок проведення відповідних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності юридичних та фізичних осіб шляхом внесення відповідних змін до національного законодавства, однак, якщо чинне законодавство передбачає здійснення планової перевірки платників податків лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, то суб’єкт владних повноважень (у даному випадку ДПА в Одеській області) не може свідомо порушувати встановлені законом порядок та умови її здійснення.

Також, згідно зі ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової виїзної перевірки за умови надання платнику податків під розписку:  направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Проте, відповідачем до суду не надані відповідні належні докази вручення посадовим особам підприємства направлень, виданих ДПА в Одеській області під час здійснення перевірки позивача.

Крім того, перевірка ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указів президента України та інших нормативно – правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні, була здійснена  09.06.2008р. працівниками ДПА в Одеській області, на підставі виданих ДПА в Одеській області направлень на перевірку. Перевірка дотримання вимог здійснена працівниками ДПА в Одеській області та акт №0001653 від 09.06.2009р. складено на бланку ДПА в Одеській області, водночас в якому зазначено, що позивач зареєстрований в ДПІ у м. Іллічівську.

Статтею 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, та державних податкових інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя). Зазначені податкові органи, до яких відноситься і ДПА в Одеській області виконують функції, передбачені ст. 8 цього Закону (функції ДПА України) з відповідним обмеженням та виконують ті ж самі функції, що й ДПІ, якщо вони безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів. Доказів того, що ДПА в Одеській області здійснює безпосередній (слід розуміти – не через інший орган ДПС) контроль за сплатою податків, інших платежів позивача відповідачем до суду не надано.

Як встановлено ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином,  судом не приймаються до уваги докази, отримані ДПА в Одеській області під час здійснення планової перевірки позивача та надані відповідачем до суду на підтвердження своїх заперечень, у тому числі й стосовно  правомірності прийняття оскаржуваних позивачем  рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.07.2008р. №0003202350 та №0003212350.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки ДПА в Одеській області складений акт перевірки №0001653 від 09.06.2008р, в якому  зафіксовано порушення позивачем п.п.9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Так, на думку, суду, дана позиція відповідача є безпідставною та такою, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства України, з урахуванням наступного.

Статтею 1  Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з п.п.9,13 ст.3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 означеного Закону встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Як встановлено судом, позивач згідно з Державним класифікатором України 009-96 "Класифікація видів економічної діяльності" (КВЕД) здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД 26.61 - Виробництво виробів з бетону для використання в будівництві, що підтверджується наявною у справі Довідкою Головного управлінням статистики в Одеській області  АА N087865.

Згідно з п.2.2 Статуту ВАТ «Іллічівський завод ЗБК», предметом діяльності Підприємства є, зокрема, виробництво і реалізація бетону, готового до застосування для різних користувачів, у тому числі для власних потреб; виробництво і реалізація виробів з бетону для будівництва, у тому числі, виробництво будівельних робіт з бетону, цементу та штучного каменю: плиток, плит, цегли, панелей, щитів, листів, труб, стовпів, тощо, виробництво збірних будівельних конструкцій з цементу, бетону та штучного каменю; виробництво готових до використання бетонних сумішей та будівельних розчинів; виробництво інших виробів з бетону, гіпсу, цементу, штучного каменю: скульптур, меблів, барельєфів, горельєфів, ваз, горщиків для квітів, тощо.

Як підтверджується матеріалами справи, наданими позивачем до суду, позивачем під час здійснення реалізація продукції власного виробництва розрахунки проводяться у касі підприємства з обов’язковим оформленням прибуткових касових ордерів відповідно до  п.3.3  «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004року N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N40/10320 (із змінами та доповненнями).

Отже, з урахуванням приписів п.1 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивач при здійсненні продажу продукції власного виробництва не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Статтею 22 вказаного закону передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, позивач не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій та вести книгу обліку розрахункових операцій, застосування відповідачем до ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16840грн., на підставі п.4 ст.17, ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неправомірним та безпідставним.

Також, як вбачається з акта перевірки ДПА в Одеській області №0001653 від 09.06.2008р., позивачем, на думку відповідача, порушено п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (зі змінами та доповненнями).  

Відповідно до п.1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (із змінами та доповненнями), касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Згідно з п.2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті  Україні» уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій з вищенаведених підстав, у зв»язку з чим твердження відповідача щодо неоприбуткування ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» в касі підприємства коштів у сумі 104 442,04грн. (згідно наданих Z – звітів, встановлено виторг по РРО 104442,04грн., тоді як в касі підприємства відсутні записи про надходження коштів від матеріально – відповідальної особи, інкасованих з реєстратора розрахунковий операцій), чим порушено п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, є необгрунтованими та безпідставним.

Згідно з п.п.3.1, 3.3 вищезазначеного Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Як з»ясовано судом, позивачем приймання готівки в касу підприємства здійснюється за належним чином оформленими прибутковими касовими ордерами, що підтверджується безпосередньо наданими позивачем до суду та наявними у справі прибутковими касовими ордерами.

Також, як встановлено судом, та підтверджується наданими позивачем до суду касовими книгами, позивач усі надходження і видачу готівки в національній валюті, відповідно до п.4  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, відображає у касових книгах, у тому числі, вказаної в акті перевірки №0001653 суми у розмірі 104442,04грн. Докази, спростовуючі  наведене  відповідачем суду не надані.

Статтею 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Як зазначено вище, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, прибутковими касовими ордерами та касовою книгою, сума у розмірі 104442,04грн. була оприбуткована ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» та  відповідні належні докази, спростовуючі вищевикладене, відповідачем до суду ненадані.

Крім того, як з’ясовано судом, оскаржувані позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.07.2008р. №0003202350, від 17.07.2008р. №0003212350 прийняті ДПІ у м.Іллічівську Одеської області на підставі акта перевірки  №0001653-23-7017/1679 від 09.06.2009р. (як зазначено безпосередньо в рішеннях). Водночас, у позивача наявний акт перевірки №0001653 від 09.06.2008р., та відповідних доказів отримання ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» акта перевірки №0001653-23-7017/1679 від 09.06.2009р. відповідачем суду не надано.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача – ДПІ у м.Іллічівську Одеської області, викладені у письмових запереченнях та доповненнях до заперечень на адміністративний позов.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів. Належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову, не довів суду правомірність та ґрунтовність прийняття  оскаржуваних позивачем рішень ДПІ у м.Іллічівську Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.07.2008р. №0003202350 на загальну суму 522210,2грн. та від 17.07.2008р. №0003212350 на загальну суму 16 840грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно з ч.3 ст.105 КАС України позивач у тому числі  має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод ЗБК» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

          Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод ЗБК» в розмірі, визначеному з урахуванням ч.3 Розділу VІІ КАС України.

          Керуючись ст..ст.71,72, ч.1 ст.94, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод ЗБК» до Державної податкової інспекції  у м.Іллічівську Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.07.2008р. №0003202350, від 17.07.2008р. №0003212350 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції  у м.Іллічівську Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.07.2008р. №0003202350, від 17.07.2008р. №0003212350.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод ЗБК» (68093, Одеська область, м.Іллічівськ, с.Малодолинське, вул.Винокурова,1; код ЄДРПОУ 01374582) судовий збір у сумі  3(три)грн. 40 коп.

       Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.    

       Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  КАС України  - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи .

       Повний текст постанови складено та підписано суддею  «12» жовтня  2009р.

            Суддя                                        Харченко Ю.В.