Судове рішення 2-а-7299/09/1170 від 26.03.2010

Судове рішення #7123441

Справа № 2-а-7299/09/1170

П О С Т А Н О В А

Іменем України

7 грудня 2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Яковлєва О.В.;

при секретарі – Дигас В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» до Державної податкової інспекції в м.Кіровограді про визнання нечинним та протиправним рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді про визнання нечинним та протиправним податкових повідомлень-рішень:- № 0000602300/2 від 03.09.2009 року за яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 891 448,00 грн., з яких 1 700 852,00 грн. основного платежу та 1 190 596,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000592300/2 від 03.09.2009 року за яким донараховано податкові зобов’язання на загальну суму 10 029 114,00 грн., з яких 5 017 973,00 грн. основного платежу та 5 011 141,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, відповідно до яких позивач має сплатити податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 891 448,00 грн. та донараховані податкові зобов’язання на загальну суму 10 029 114,00 грн.

Вказує на те, що відповідач не мав правових підстав донараховувати податок на прибуток не визнаючи валові витрати позивача, як непов’язані з господарською діяльністю, виходячи з того, що позивачем в грудні 2008 року здійснено операцію по придбанню дизельного палива та його реалізації за ціною ніж ціна придбання, одержавши збитки.

Також, позивачем зазначається, що відповідач неправомірно не визнає право на податковий кредит в сумі 5 059 881,00 грн., вказуючи на заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість, за грудень 2008 року, у зв’язку із заниженням бази оподаткування ПДВ, що виходять з господарських операцій, за якими позивач на підставі укладеного договору поставки нафтопродуктів від 29.12.2008 року № 4-НП-12/08 було реалізоване дизельне паливо в кількості 33 362 тон, по ціні 4 290,00 грн. ( в тому числі ПДВ) за тону, на загальну суму 143 122 980,00 грн. Вказує на те, що відповідач неправомірно не визнає включення до податного кредиту сум податку, сплаченого при придбанні легкового автомобіля, що включені до основних фондів.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі та надав пояснення у відповідності до обставин викладених заяві та поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнав та пояснив, що Державною податковою інспекцією у місті Кіровограді проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта», за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки складений акт від 23.04.2009 року № 54/2300/30331012 та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000602300/2 від 03.09.2009 року, на загальну суму 2 891 448,00 грн., з яких 1 700 852,00 грн. основного платежу та 1 190 596,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000592300/2 від 03.09.2009 року, на загальну суму 10 029 114,00 грн., з яких 5 017 973,00 грн. основного платежу та 5 011 141,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Перевірка та прийняті рішення здійснено у відповідності до вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Кіровограді проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта», за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки складений акт від 23.04.2009 року № 54/2300/30331012. В ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000602300/2 від 03.09.2009 року, на загальну суму 2 891 448,00 грн., з яких 1 700 852,00 грн. основного платежу та 1 190 596,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000592300/2 від 03.09.2009 року, на загальну суму 10 029 114,00 грн., з яких 5 017 973,00 грн. основного платежу та 5 011 141,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Законом України від 03.12.90 р. N 507-XII "Про ціни і ціноутворення" та Законом України "Про підприємства в Україні", підприємство реалізує свою продукцію за цінами і тарифами, які встановлюються ним самостійно або на договірній основі.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство самостійно формує ціну товару.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва й обігу - сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є вимога подальшого використання товарів у власній господарській діяльності, а не їх вартості.

При цьому направлення діяльності на отримання прибутку, не тотожне його фактичному отриманню за результатами конкретної операції та окремого періоду діяльності. Підприємству не заборонено вчиняти дії, які направлені на збільшення прибутку в майбутньому, навіть якщо по конкретній операції прибуток відсутній, є збиток.

Таким чином, висновок відповідача, що господарська операція пов’язана з реалізацією дизельного палива позивачем на підставі укладеного договору постачання нафтопродуктів від 29 грудня 2008 року № 4-НП-12/08 укладеного з ТОВ «Нафтова торгівельна компанія», за цінами нижче придбання, не відповідає умовам п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств є безпідставним.

Встановлені перевіркою порушення з боку позивача п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007 року № 168/97-ВР, не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, позивачем з метою проведення господарської операції пов’язаної з придбанням дизельного палива укладено договір зберігання № 0112/08-17 від 01.12.2008 року з ВАТ «Дніпронафтопродукт», що знаходиться в місті Дніпропетровську. Відповідно до пункту 1.1. даного договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором Зберігач (ВАТ «Дніпронафтопродукт») зобов’язується прийняти та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності які передаються Поклажодавцем (ПІІ ТОВ «Кіровоград-Нафта»), і повернути їх Поклажодавцеві у схоронності за першої його вимогою.

02 грудня 2008 року ПІІ ТОВ «Кіровоград-Нафта» укладено договір поставки з ТОВ «Содаліт» № 12/08-05, відповідно до пункту 1.1. якого, за умовами договору поставки Постачальник (ТОВ «Содаліт») зобов’язується передати нафтопродукти в кількості, по цінам і в строки, згідно даного договору, а Покупець (ПІІ ТОВ «Кіровоград-Нафта») зобов’язується прийняти і оплатити за товар визначену договором грошову суму. Згідно пункту 2.4. договору, умови постачання у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення термінів «Інкотермс» (2000 р.) - EXW (франко-завод) склад ВАТ «Дніпронафтопродукт».

Відповідно до Акту приймання-передання за Договором № 0112/08-17 від 01.12.2008 року на зберігання нафтопродуктів між ПІІ ТОВ «КіровоградНафта» і ВАТ «Дніпронафтопродукт» від 02.12.2008 року, підписаного представниками сторін, ПІІ ТОВ «Кіровоград-Нафта» передано на зберігання, а ВАТ «Дніпронафтопродукт» прийнято на зберігання паливно мастильні матеріали, а саме:

- Дизельне паливо (Євро) марки Е від ІІ – в кількості 6 200,00 тон;

- Дизельне паливо З-0, 20 (-25), - в кількості 27 162,00 тон;

- Загалом ДП – в кількості 33 362,00 тон.

Виходячи з вище викладеного придбане позивачем дизельне паливо у ТОВ «Содаліт», зберігалось на складах ВАТ «Дніпронафтопродукт» (м. Дніпропетровськ).

29 грудня 2008 року ПІІ ТОВ «Кіровоград-Нафта» укладено договір постачання нафтопродуктів з ТОВ «»Нафтова торгівельна компанія» № 4-НП-12/08, відповідно до пункту 1.1. якого, за договором постачання Постачальник (ПІІ ТОВ «Кіровоград-Нафта») зобов’язується передати в обумовлені строки товар, в кількості, асортименті, і по ціні встановленій згідно Специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору, а Покупець (ТОВ Нафтова торговельна компанія») зобов’язується прийняти і оплатити за товар визначену Специфікацією грошову суму. Пунктом 2.3. Договору, передбачено, що умови постачання у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення термінів «Інкотермс» (2000 р.) - EXW (франко-завод) склад ВАТ «Дніпронафтопродукт».

Відповідно до видаткової накладної № 2 від 31 грудня 2008 року, ПІІ ТОВ «Кіровоград-Нафта» відпущено дизельне паливо ТОВ Нафтова торгівельна компанія».

Згідно Акту приймання-передання за Договором № 0110/08-17 від 01.12.2008 року з зберігання нафтопродуктів між ПІІ ТОВ «Кіровоград-Нафта» і ВАТ «Дніпронафтопродукт», підписаного представниками сторін 29.12.2008 року, ВАТ «Дніпронафтопродукт» (м. Дніпропетровськ) передає, а ПІІ ТОВ «Кіровоград-Нафта» приймає зі зберігання нафтопродукти.

Виходячи із вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Згідно із п. 1.18 ст. 1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За приписами п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Суд вважає, що податковою інспекцією не дотримані вимоги пп. 1.20.2, пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні звичайної ціни за вищевказаними господарськими операціями та не доведено факт продажу вказаного товару за вказаний період за цінами нижчими від цін, за якими продається аналогічний товар іншим підприємствам, тобто за звичайними цінами.

Як було встановлено судом, для визначення звичайних цін реалізації товару за вказаними господарськими операціями за період, що був предметом податкової перевірки, відповідачем використовувалась інформація надана Державною інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області від 14.04.2009 року № 748-04, щодо ціни на дизельне паливо в сегменті дрібнооптової торгівлі станом на 30 та 31 грудня 2008 року. Таким чином відповідачем здійснено висновок щодо звичайної ціни, без дослідження укладених договорів з іншими підприємствами з ідентичними товарами у співставних умовах за цей же період з дотриманням вимог щодо ідентичності (однорідності) товару та щодо співставності умов, що відповідає вимогам вищевказаної норми Закону. Податковою інспекцією не вивчено інформацію про стан ринкових цін на товари, не враховані фактичні витрати підприємства, кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Відповідно до умов пункту 3.1. договору постачання нафтопродуктів № 4-НП-12/08 від 29.12.2008 року, ціна поставленого товару встановлюється для кожної партії окремо і відображається в Специфікації до Договору. Виходячи з цього, сторонами договору постачання № 4-НП-12/08 від 29.12.2008 року підписано Специфікацію, за якою було визначено ціну товару станом на 29.12.2008 року , та встановлено, що по дійсній специфікації Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти до 31.12.2008 року товар – дизельне паливо.

Таким чином, відповідачем досліджувався ринок реалізації дизельного палива за 30 та 31 грудня 2008 року, притому як позивачем ціна на товар визначалась станом на 29 грудня 2008 року.

Також відповідно до статті 13 Указу Президента України "Про деякі питання дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.98 N 817/98 передбачено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

В свою чергу відповідачем не було підтверджено направлення звернення до органів Статуправління у Кіровоградській області, та відсутності статистичних даних щодо ціни на дизельне пальне.

Судом приймається до уваги докази подані позивачем щодо визначення звичайної ціни в сегменті крупнооптового ринку на дизельне паливо, а саме лист від АТ «Укртатнафта» від 04.12.2009 року № 38/10-5695, якими підтверджуєте дослідження з боку позивачу ціни на дизельне паливо станом на 29 грудня 2008 року.

Суд критично ставить до того, що відповідачем при дослідженні ринку дизельного палива встановлено ціну на дрібнооптові партії, так як реалізоване позивачем дизельне пальне в обсязі 33 362 тон., відноситься до крупнооптової партії.

Порушення позивачем п.п. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме те, що підприємством включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні товарів, які використовуються в операціях, що не є об'єктом оподаткування, сплачених при придбанні легкових автомобілів, що включені до складу основних фондів, також не відповідають об»єктивним обставинам справи.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в чинній редакції на час прийняття податкових повідомлень-рішень) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8/1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Перевіряючими не взято до уваги податкові роз'яснення, розміщені в офіційному виданні Державної податкової адміністрації України - "Віснику податкової служби" N 8 за лютий 2006 р., в якому зазначено, що, враховуючи те, що надання послуг з оренди машин та обладнання є оподатковуваною операцією в межах господарської діяльності платника, суми ПДВ, нараховані (сплачені) при придбанні обладнання з метою його передачі в оперативну оренду, можуть бути включені до складу податкового кредиту в загальновстановленому порядку.

Дана позиція викладена в листах ДПА України від 03.10.2008 р № 20189/7/16-1517-26 та від 15.10.2008 року № 21007/7/16-1517-20.

Таким чином, до податкового кредиту суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням транспортних засобів (тягачів та напівтягачів), за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Вимога щодо визнання протиправним рішення не підлягає задоволенню, так як визнання нечинним рішення не потребує додаткового визнання протиправності.

Керуючись п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 44 ГК України, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 158 -163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» до Державної податкової інспекції в м.Кіровограді про визнання нечинним та протиправним задовольнити частково.

Визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000602300/2, № 0000592300/2 від 03.09.2009 року складене відносно Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта».

В інших вимогах відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» судові витрати у сумі 3,40 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови – з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 21.12.09 року.

Суддя О.В. Яковлєв