АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Харків

Справа № 640/18103/17

Провадження № 22ц/790/2229/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1,

Відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 січня 2018 року, постановлене суддею Шмадченко С.І.,-

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання права на отримання відшкодування за вкладами та включення до переліку вкладників,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати право позивача на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком НОМЕР_1 на суму 135000,00 грн. та зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення рахунку НОМЕР_1 на суму 135000,00 грн., що належить позивачу до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Позов мотивований тим, що 16 лютого 2016 року між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-006-000003751. На виконання вказаного договору було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2. В подальшому поточний рахунок використовувався для поповнення та зняття готівкових коштів через касу Банку, для безготівкових зарахувань та повернення коштів. Крім того, позивачкою, як позикодавцем було укладено договір з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», що є позичальником за вказаним договором, за умовами якого передбачено, що кошти надаються позивачем позичальнику в тимчасове користування зі сплатою відсотків за користування коштами, з терміном повернення в установлений договором строк на рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський».

Також, умовами договору передбачено право позичальника достроково повернути кошти з власної ініціативи. На виконання вказаного договору 23 травня 2016 року кошти з поточного рахунку позивачки НОМЕР_2 в сумі 140 000,00 грн. було перераховано на поточний депозитиний рахунок НОМЕР_1. Ввечері цього ж дня, прийнято рішення про запровадження з цієї дати тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський», а з 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський». Позивачка звернулась до відповідача з проханням включити її до переліку вкладників, однак їй було відмовлено в цьому, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач звертався до суду з клопотанням про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У запереченнях на вказане клопотання позивач зазначав, що правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди, ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є актом цивільного законодавства, відтак спріє приватно-правовим і повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 січня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано право ОСОБА_1 на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладами за рахунок Фонду за рахунком НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 135 000,00 гривень.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення рахунку НОМЕР_1 на суму 135 000,00 грн., що належить ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на корсить держави судовий збір в сумі 640,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що грошові кошти переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Переказ коштів за своєю суттю не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, отже не може бути визнаний недійсним або нікчемним в порядку ст. 38 Закону України, оскільки Уповноважена особа Фонду не є стороною правочину, на виконання якого було здійснено переказ коштів. Вимоги про застосування наслідків нікчемності застосовуються виключно за рішенням суду. Відомості про заявлення таких вимог Банком, чи Уповноваженою особою Фонду відсутні. Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Уповноваженої особи Фонду з приводу відмови у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами є неправомірними.

Щодо клопотання відповідача щодо закриття провадження у справі суд зазначив, що спір між сторонами виник з цивільних правовідносин, а саме із цивільно-правової угоди банківського вкладу, тому заява визнана необґрунтованою.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Посилаючись на положення КАС України та правову позицію ВСУ, викладений у постанові від 01.03.2017 року у справі №31-2315а16, зазначає, що даний позов мав розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вказує, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір позики, а не договір банківського вкладу, його кошти були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим повернення їх на рахунок позикодавця, у позивача відсутнє право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (№4452-VI) відшкодування за вкладами за рахунок Фонду.

Стверджує, що кошти позивачем отримувались на підставі договору позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу, також кошти, які обліковуються на рахунку позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, в Уповноваженої особи відсутні підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників з огляду на положення ст.27 Закону України №4452-VI.

Крім того, наказ Уповноваженої особи Фонду №42/2 від 01.06.2016 року «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» унеможливлює вчинення будь-яких дій Уповноваженою особою щодо подання до Фонду додаткової інформації щодо позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що з моменту зарахування коштів на поточний рахунок позивача він став вкладником, також вказує грошові кошти отримані позивачем на підставі договору позики не заперечують той факт, що ці кошти є вкладом, бо надійшли на умовах договору банківського рахунку. Звертає увагу на відсутність заборони з боку НБУ стосовно ПАТ «Банк Михайлівський» щодо обмежень в діяльності банку.

Також вважає, що транзакція з переказу коштів не є право чином в розумінні ст.202 ЦК України, а відтак не може бути визнана недійсною або нікчемною в порядку ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки банк не є стороною правочину, на виконання якого було здійснено переказ коштів, а нікчемність договорів між банком та ТОВ «ІРЦ» не свідчить про нікчемність договору банківського рахунку з позивачем.

Позивачем подано заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі, у якому він посилається на те, що існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, посилаючись на судову практику предметом якої є визнання недійсним та скасування рішення нотаріуса та про зобов'язання РДА вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2016 року між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-006-000003751, відповідно до умов якого, позивачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 (а/с.10).

Крім того, позивачем, як позикодавцем 18.05.2016 року був укладений договір з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», що є позичальником за вказаним договором, за умовами якого позивачка надала позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 135 000,00 грн. в тимчасове користування зі сплатою відсотків за користування коштами, з терміном повернення до 16.11.2016 року на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно витягу з особового рахунку позивача НОМЕР_2 ПАТ «Банк Михайлівський», 19.05.2016 р. з банківського рахунку ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" позивачу було здійснено повернення коштів в сумі 135 000,00 грн.

Згідно рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016 № 812 було запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку з 13 липня 2016 року.

Представник ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила позивача, що кошти на загальну суму 140 000,00 грн. були переведені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача, однак з підстав, передбачених ст.ст. 215, 216 ЦК України та ст. 37, п.п. ст. 38 Закону перекази коштів (транзакція) здійснені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на вказану вище загальну суму є нікчемним.

Згідно ст. 15 ЦПК України (у редакції на час ухвалення рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 255 та п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 6 КАС України (у редакції, викладеній на час ухвалення рішення) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, викладеній на час ухвалення рішення) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, викладеній на час ухвалення рішення) суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Частинами 1 та 2 ст. 17 КАС України (у редакції, викладеній на час ухвалення рішення) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі -Закон, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом ст. 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч.1 ст. 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону).

Зважаючи на викладене Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №820/11591/15.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і закрити провадження у справі повністю.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не погоджується з діями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та ставить питання про визнання за нею права на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладами за рахунок Фонду 135000,00 грн. та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком НОМЕР_1 на суму 135000,00 грн.

За таких обставин рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Судові витрати понесені відповідачем слід віднести на рахунок держави відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 4, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 січня 2018 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання права на отримання відшкодування за вкладами та включення до переліку вкладників - закрити.

Судові витрати в сумі 960 грн., понесені «Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» компенсувати за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Повний текс постанови

складено 10 травня 2018 року