Справа № 425/1957/15-к

Провадження № 11-кп/782/22/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Люклянчука В.Ф.,

суддів Руденка В.В., Чобур О.В.,

за участі:

секретаря Магомедова Ш.Х,

обвинуваченого ОСОБА_1,

прокурора Гринюк А.В.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши 04 травня 2018 року у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сєвєродонецьку кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого лікарем-акушером РМЛ, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, вул., Маяковського, 3/2,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у зв’язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

ВСТАНОВИЛА

Вироком суду встановлено, що 06.03.1995 Управління соціального захисту населення Жовтневого району м. Луганська ОСОБА_1 було призначено та виплачувалась пенсія по інвалідності 3 групи.

У зв'язку з переїздом ОСОБА_1 до м. Ульяновська РФ, виплата пенсії по інвалідності в Україні здійснювалась до 30.09.1996, а з 01.10.1996, перебуваючи на обліку в Управлінні пенсійного фонду РФ у Ленінському районі м. Ульяновська, отримавши паспорт громадянина РФ, він почав отримувати пенсію по інвалідності 3 групи вже на території РФ. Також з 01.01.2005 по 01.04.2016 отримував щомісячну грошову виплату як інвалід 3 групи (з 02.03.2011 пенсію як інвалід 2 групи) внаслідок скалічення, отриманого при виконанні інших обов'язків воєнної служби, пов'язаного з аварією на ЧАЕС, з 01.07.2007 по 01.04.2016 отримував пенсію за віком як громадянин РФ.

ОСОБА_1, приїхавши на територію України, отримавши громадянство України, 02.06.2009 звернувся до Управління Пенсійного фонду України Троїцького району Луганської області з заявою про призначення йому того ж виду пенсії по інвалідності на території України (з 06.03.1995 до 30.09.1996 отримував на території України, а з 01.10.1996 по 01.04.2016 на території РФ). При цьому ОСОБА_1, маючи намір на здійснення шахрайства, діючи умисно, із корисних міркувань, з метою заволодіння грошовими коштами УПФ України, при призначенні пенсії, свідомо не повідомив спеціалістам УПФУ Троїцького району Луганської області про факт отримання пенсій в РФ по інвалідності (тобто того ж виду пенсії) та за віком. При цьому відповідно до чинного законодавства (ст.102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.2.8, 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2005 за №1566\11846) повинен був про це повідомити.

Згідно ст. 7 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в Галузі пенсійного забезпечення (далі – Угода) при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Співдружності, виплата пенсії по попередньому місцю мешкання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави по новому місцю мешкання пенсіонера.

Внаслідок обману ОСОБА_1, йому безпідставно призначена пенсія в України, та у період з 11.03.2009 по 30.06.2012 він незаконно отримав пенсію у розмірі 117 780,29 грн., чим спричинив значну матеріальну шкоду ПФУ.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Захисник посилається на показання обвинуваченого, який своєї вини не визнав. З 06.03.1995 обвинуваченому була призначена і виплачувалась пенсія по інвалідності 3 групи в зв'язку з хворобою, пов'язаної з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, та виплата цього виду пенсії йому проводилася до 30.09.1996, а з 01.10.1996 почав отримувати пенсію по інвалідності на території РФ. У листопаді 2007 року ОСОБА_1 переїхав на територію України та працевлаштувався. УПФУ в Троїцькому районі з 11.03.2009 призначено пенсію по інвалідності, як інваліду 3 групи, що постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що відповідає статтям 1, 6, 7 Угоди. Обвинувачений повідомляв УПФУ в Троїцькому районі, що переїхав з РФ і що там той отримував пенсію. Заява від його імені про призначення пенсії писали співробітники УПФУ в Троїцькому районі. Обвинувачений цю заяву не писав і не підписував. Це встановлено постановою старшого слідчого СВ Рубіжанського МВ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_3 від 16.05.2013 про відмову в задоволенні клопотання, в якій зазначено, що в заяві ОСОБА_1 до УПФУ Троїцького району від 02.06.2009 підпис того відсутній. Посилається на ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України». Вказує, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 9, ст.ст. 10, 26, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком і пенсія по інвалідності являються різними видами пенсій в Україні. Обвинувачений отримував в Україні пенсію по інвалідності, а на території РФ – за віком, тобто пенсію іншого виду, ніж отримував в Україні. Законність призначення обвинуваченому пенсії УПФУ в Троїцькому районі Луганської області підтверджується рішеннями різних судів, які набрали законної сили, копії яких знаходяться в матеріалах кримінального провадження та були досліджені судом, але проігноровані.

Обвинуваченим в апеляційній скарзі просить скасувати вирок, винести новий, яким його визнати невинуватим і виправдати за відсутністю події кримінального правопорушення та відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, а кримінальне провадження закрити. Вважає винесений вирок незаконним, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального права. На його думку, суд розглянув справу однобічно та не об’єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що він є громадянином України, сплачував та продовжує сплачувати страхові внески до Пенсійного Фонду України. З громадянства України він не вибував. Проте, чи отримує він пенсію в РФ чи іншій країні його посадові особи ПФУ не питали. Посилаючись на ст. 7 Угоди, вважає, що оскільки він проживав в Україні, то пенсію йому повинна платити теж Україна, а збитки в даному випадку, теоретично спричинені РФ, але ця сторона на має до нього будь-яких претензій. На переконання обвинуваченого, суд невірно визначився зі складом учасників процесу, так в якості потерпілого по справі не було залучено представника Управління пенсійного фонду Троїцького району Луганської області, оскільки через Управління пенсійного фонду в м. Рубіжне він почав отримувати пенсію з 01.02.2012, але до цієї дати він отримував пенсію через іншу юридичну особу - Управління пенсійного фонду Троїцького району Луганської області. На думку обвинуваченого, суд не звернув увагу, на те, що в цей період вчинення інкримінованого йому злочину, він проживав на території України, - з 2007 року по 2010 рік в Троїцькому районі Луганської області, а з 2010 року по 30.06.2012 в м. Рубіжне Луганської області. Посилається на судові рішення за наслідками розгляду адміністративних позовів щодо скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області від 26.07.2012 про призупинення з 01.07.2012 виплати йому пенсії.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційних скарг, були заслухані:

- обвинувачений та захисник, які підтримали їх вимоги, посилаючись на доводи, які в них викладені;

- прокурор, яка заперечувала проти задоволення їх вимог, пославшись на законність та обґрунтованість вироку;

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, захисника та прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, з таких підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вважає, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені злочину, а також кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 190 КК України є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Так при судовому розгляді обвинувачений свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, не визнав.

У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що умислу на заволодіння грошима держави у нього не було, оскільки вважав, що має право на отримання різних видів пенсії, як в РФ, так й в Україні, за умови, що такі види пенсії не передбачені в даних державах. В Україні він отримує пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю, як ліквідатор наслідків на ЧАЕС (така пенсія в РФ не передбачена), а в РФ пенсію за віком. Він завжди був громадянином України, з громадянства України не вибував з чого слідує, що в Україні йому зобов'язані сплачувати пенсію. У листопаді 2007 року переїхав проживати в Україну. УПФУ в Троїцькому районі з 11.03.2009 стало сплачувати йому пенсію по інвалідності. Таким чином у зв'язку з його переїздом з РФ на територію України УПФУ в Троїцькому районі правильно призначило йому пенсію. Він повідомляв ПФУ, що переїхав з РФ, що там отримував пенсію.

Суд першої інстанції ретельно перевірив ці показання обвинуваченого, вірно встановив, що вони є способом захисту та намагання уникнути відповідальності, оскільки спростовуються дослідженими та перевіреними такими доказами.

У суді першої інстанції представник потерпілого ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 в період часу з 11.03.2009 по 30.06.2012 перебував на обліку в ПФ України та отримував пенсію згідно з законодавством України за вказаний період в сумі 117780,29 грн. З листів ПФ РФ від 05.06.2012 та 28.02.2012 стало відомо, що ОСОБА_1 з 01.07.2007 отримує пенсію в РФ. Тобто за вказаний період ОСОБА_1 одночасно отримував пенсії як в Україні, так й в РФ. У зв'язку з цим виплата пенсії ОСОБА_1 на території України була призупинена з 01.07.2012. Під час призначення пенсії в Україні ОСОБА_1 в заяві про призначення пенсії від 02.06.2009 вказав, що пенсія на іншій підставі або від іншого відомства йому не призначалась, що є недостовірними даними, тому як з 01.07.2007 він отримував пенсію в РФ. Отже ОСОБА_1 при призначенні йому пенсії в Україні не повідомив спеціаліста відділу з призначення пенсій про те, що він отримує пенсію в РФ. У 2012 році було з'ясовано, що пенсія в Україні була призначена ОСОБА_1 на підставі наданих ним недостовірних відомостей, хоча про встановлений порядок йому було відомо, оскільки в 1995 році отримував пенсію в Україні у м. Луганську, переїхав до РФ, після чого пенсія в Україні йому була припинена, а пенсійна справа направлена до РФ. У подальшому ОСОБА_1, всупереч вимогам заяви про призначення пенсії та пам'ятки пенсіонера, жодного разу не повідомив ПФУ про те, що він з 01.07.2007 отримує пенсію в РФ. Якщо б він про це повідомив, йому в Україні було б відмовлено в призначенні пенсії, бо він вже отримував такий же вид пенсії.

У суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює в ПФ м. Рубіжне. ОСОБА_1 звертався в ПФ м. Рубіжне в 2012 році з метою взяття того на облік, вони витребували його справу з Троїцького району, де тому призначили пенсію в 2009 році. З 01.07.2012 ОСОБА_1 зупинено виплату пенсії, оскільки було отримано лист з РФ та з'ясовано, що обвинувачений отримує пенсію в РФ. В листі також було вказано, що ОСОБА_1 виявив бажання отримувати пенсію в РФ. Для того, щоб отримати пенсію, ОСОБА_1 заповнював відповідну заяву, де є графа про те, чи отримує він ще де-небудь пенсію, тобто він надав недостовірні дані, скрив факт отримання пенсії в РФ.

У суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що раніше вона працювала в ПФ спеціалістом з призначення пенсій. До них звернувся ОСОБА_1 про призначення пенсії за переводом. Вона прийняла від нього заяву, документи. В заяві ОСОБА_1 зазначав, що в інших місцях пенсію не отримує. Після розгляду документів, тому було призначено пенсію.

У суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює в ПФ Троїцького району. Обвинувачений звертався до Троїцького ПФ щодо призначення пенсії, надав пакет документів. Документи приймала Слепець, з якої вони знаходились в одному кабінеті. Як саме заповнювалась заява, оскільки пройшло багато часу, вона вже не пам'ятає, але пам'ятку та заяву заповнюють всі. Вони у всіх з’ясовують питання стосовно отримання особами інших пенсій.

Будь яких даних, які ставили б під сумнів показання вказаних свідків, і свідчили про те, що вони обмовляють обвинуваченого не встановлено.

Окрім того, ці показання підтверджені такими письмовими доказами, дослідженими та перевіреними судом першої інстанції.

Заявою про призначення пенсії в Троїцькому районі від 02.06.2009 доведено, що ОСОБА_1 при зверненні до пенсійного фонду з відповідною заявою не зазначив про призначення йому пенсії на іншій підставі або іншого відомства.

Доводи апеляційних скарг щодо відсутності особистого підпису обвинуваченого на цій заяві, не спростовують висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні шахрайства.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії звернувся особисто. При цьому працівників пенсійного фонду не повідомив про отримання ним пенсії на іншій підставі або іншого відомства.

Проте був зобов’язаний це зробити згідно з вимогами ст.102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.2.8, 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Довідками про розрахунок пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда 2 групи від 25.09.2012, 25.04.2013 встановлено, що ОСОБА_1 отримав з березня 2009 року по червень 2012 рік пенсію в сумі 117780,29 грн.

Відомості про отримання ОСОБА_1 пенсії в РФ підтверджуються його заявою про призначення пенсії по інвалідності 3 групи в РФ м. Ульяновська від 26.05.1997, заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності ЧАЕС в РФ м. Ульяновська від 27.08.2012, відповідно до якої ОСОБА_1 - є громадянин РФ, мешкає в м. Ульяновську.

Окрім того відповідно до листа УПФ РФ в Ленінському районі м. Ульяновська від 05.06.2012, ОСОБА_1 з 01.01.2005 по даний час отримує щомісячну грошову виплату як інвалід 3 групи (каліцтва, отриманого при виконанні інших обов'язків військової служби, пов'язаної з аварією на ЧАЕС) та як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС в 1987 році.

Також листом УПФ РФ в Ленінському районі м. Ульяновська від 28.08.2012 засвідчується, що ОСОБА_1 на території Ульяновської області РФ, як громадянин РФ, отримує пенсію по старості з 01.07.2007.

При цьому органи пенсійного фонду РФ визнали, що отримання ОСОБА_1 двох пенсії по старості та по інвалідності, а також щомісячну доплату як інвалід 3 групи на території РФ, без припинення виплати пенсії в Україні є порушення Угоди, що підтверджується листами УПФ РФ в Ленінському районі м. Ульяновська від 28.09.2012 та 27.09.2012.

Доводи апеляційних скарг щодо отримання ОСОБА_1 різних видів пенсій в РФ та України, з посиланням на судові рішення щодо вирішенні позовів про припинення виплати пенсії в України з 31.06.2012, колегія суддів вважає є необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно послався на остаточні рішення з цього питання, які постановлені, зокрема судом касаційної інстанції – ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 17.09.2015, згідно з якою ОСОБА_1 не має права одночасно отримувати дві пенсії в обох державах.

Такі саме висновки містяться в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2016, з якими погоджується колегія суддів, щодо отримання ОСОБА_1, як в Україні, так і в РФ одного виду пенсії – по інвалідності, утім не повідомив про це органи пенсійних фондів обох держав.

У зв’язку зі зверненням ОСОБА_1 за пенсійним забезпеченням на території України, відповідно до Угоди, з 01.04.2016 виплата пенсії та інших соціальних виплат УПФК в Ленінському районі м. Ульяновська припинено, що засвідчено листом УПФ РФ в Ленінському районі м. Ульяновська від 24.03.2016.

Отже з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає достовірно встановленим, що ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння коштів Пенсійного фонду України, при зверненні з заявою про призначення йому пенсії, з метою введення в оману посадових осіб фонду, приховував відомості про отримання ним пенсії в РФ, що мало суттєве значення при призначенні пенсії на території України.

Доводи обвинуваченого про невірно визначення особи потерпілого є безпідставними, з огляду на таке.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що майнова шкода завдана Пенсійному фонду України, отже надання повноважень представнику територіального органу фонду в особі Рубіжанського ОУ ПФУ представляти інтереси потерпілого, не суперечить вимогам ч. 2 ст. 58 КПК України.

За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.

Головуючий В.Ф. Люклянчук

Судді: В.В. Руденко

ОСОБА_8