АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-92/2007 року                                   Головуючий по першій інстанції

Категорія:ст.121 ч.2                                             суддя: Богатирчук Г.А.

КК України                                                         

Доповідач апеляційного суду суддя: Губа О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:                 Ржепецького О.П.

суддів:                             Куценко О.В., Губи О.О.

за участю прокурора:    Кириленка Є.В.

засудженого:                 ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Миколаєві    кримінальну справу за

апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного

суду м. Миколаєва від 29 листопада 2006 року, яким засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- за ст. 121 ч. 2 КК України на 9 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому внаслідок чого той помер за таких обставин.

З квітня 2006 року (точний час досудовим слідством не встановлено) на території Миколаївської онкологічної лікарні, розташованій на перехресті вулиць Миколаївській та Васляєва в м. Миколаєві ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння в ході сварки на ґрунті неприязних відносин наніс удар ножем в спину своєму знайомому на ім'я "ОСОБА_2" (особа, якого не встановлена в ході досудового слідства), спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого ножового поранення грудної клітки і черевної порожнини, від яких потерпілий помер.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, посилаючись, що тілесні ушкодження потерпілому наніс не умисно, а по необережності. Зазначає, що досудове розслідування і судове слідство велося необ'єктивно, упереджено. Посилається на порушення кримінально-процесуального закону, а саме: не був ознайомлений з матеріалами досудового слідства по його закінченню; на досудовому слідстві не проводилася очна ставка між ним і свідком ОСОБА_3, який не був за його клопотанням допитаний в судовому засіданні. Крім того, апелянт зазначає, що в зв'язку з його перебуванням на обліку в психіатричній лікарні відносно нього у обов'язковому порядку необхідно було провести судово-психіатричну експертизу. Частково спростовує пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Посилається на застосування щодо нього недозволених методів слідства. Просить врахувати, що у нього на утриманні є 2 неповнолітні доньки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію і просив пом'якшити йому покарання, думку прокурора Кириленка Є.В. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_1 ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Так, з пояснень самого ОСОБА_1 вбачається, що 3.04.2006 року він в стані алкогольного сп'яніння разом зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_3 та знайомим по імені "ОСОБА_2" знаходилися на території Миколаївської онкологічної лікарні. Збиралися вечеряти. Він ножем різав щось із продуктів. "ОСОБА_2" в цей час почав сам до себе розмовляти, чимось обурюватися. Він, розлютившись на "ОСОБА_2", став його проганяти и коли той почав вставати зі скату, товкнув його в спину рукою, в якій знаходився ніж. Після чого "ОСОБА_2" пішов. Потім він з братом викинули ніж в каналізаційний люк і покинули місце події.

Пояснення свідка ОСОБА_3 на досудовому слідстві, які перепровірені судом, підтверджують, що на території Миколаївської онкологічної лікарні в ході сварки саме ОСОБА_1 наніс удар ножем "ОСОБА_2" в спину. Відразу потерпілий кудись пішов. 05.04.2006 року йому стало відомо, що потерпілий помер.

Свої пояснення свідок ОСОБА_3 в присутності понятих підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події (а.с.46-51). Крім того, вказав місце знаходження ножа - каналізаційний люк, яким ОСОБА_1 наніс потерпілому удар.

Із висновків судово-медичної експертизи № 595 від 12.05.2006 року вбачається, що смерть невстановленого чоловіка настала в результаті сліпого проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки і черевної порожнини з ушкодженням діафрагми та селезінки. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких і могли утворитися від дії колюче - ріжущего предмету, можливо клинка ножа.

Крім того, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що 05.04.2006 року вони були учасниками відтворення обстановки і обставин події. В їх присутності ОСОБА_1 добровільно розповів обставини вчинення злочину на території Миколаївської онкологічної лікарні, тобто як ножем наніс удар потерпілому в спину в область лопатки зліва. Потім ОСОБА_1 показав місце куди викинув ніж.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що в присутності вказаних понятих він в ході відтворення обстановки і обставин події розказував про обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а також показав місце куди він викинув ніж.

Підстав не довіряти поясненням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у суду не було, оскільки їх пояснення щодо ОСОБА_1 послідовні, об'єктивно підтверджуються перевіреними по справі доказами.

Вина ОСОБА_1 також підтверджується і даними протоколу огляду місця події від 04.04.2006 року, з яких вбачається, що на території Миколаївської онкологічної лікарні виявлено труп невстановленого чоловіка з ознаками насильницької смерті.

Необгрунтованим є твердження у апеляції засудженого ОСОБА_1 щодо спричинення потерпілому тілесних ушкоджень по необережності, оскільки воно спростовується зібраними у справі доказами.

Також безпідставними колегія суддів визнає твердження про застосування до нього незаконних методів ведення слідства, оскільки на досудовому слідстві проводилась перевірка з цього приводу, за результатами якої в порушенні кримінальної справи відмовлено (а.с. 146-147).

Наведеним доказам в сукупності з іншими доказами, які є по справі, суд першої інстанції дав належну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про винність засудженого ОСОБА_1 в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, внаслідок чого наступила смерть потерпілого.

З

Ці його злочинні дії судом першої інстанції за ст.121 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно.

Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначено з додержанням вимог ст.ст. 65 КК України, тобто з урахуванням вчинення ним тяжкого злочину та даних про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується посередньо за місцем проживання, а також те, що він вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння.

Підстав для перекваліфікації дій засудженого колегія суддів не вбачає.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Що стосується твердження засудженого ОСОБА_1 про проведення відносно нього судово-психіатричної експертизи, то воно є необгрунтованим, оскільки в справі є акт № 392 амбулаторної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_1 від 17.05.2006 року (а.с. 112-114).

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Головуючий: