Справа № 1 la / 59 - 07 p. Головуючий у 1-й Інст.: Кухарець В.М.
Категорія: ч.І ст.187, ч.З ст.289 КК України Доповідач: Міщенко О.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року колегія судців судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючої: Міщенко О.А. Суддів: Баглика СП., Квятковського А.С. За участю прокурора: Горбань О.В. Потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5 їх представника-адвоката: ОСОБА_6. Засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_3 Адвоката: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду від 07 грудня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий визнаний винним і засуджений
· за ч.І ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до позбавлення волі строком на І рік;
· за ч.З ст.289 КК України із застосуванням ч.1 ст.5, ст.69 КК України до позбавлення воді строком на 2 роки.
Відповідно до ч.І ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначено у виді позбавлення волі строком на 2 роки, з відбуванням у кримінально-виконавчій установі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Антопіль Рівненського району Рівненської області, мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не працюючий, одружений, раніше не судимий, засуджений
- за ч.З ст.289 КК України із застосуванням ч.1 ст.5, ст.69 КК України до позбавлення
волі строком на 2 роки.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с Чабель Сарненського району Рівненської області, мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючий, одружений, раніше не судимий, засуджений
- за ч.З ст.289 КК України із застосуванням ч.1 ст.5, ст.69 КК України до позбавлення
волі строком на 2 роки.
Постановлено стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування заподіяної майнової і моральної шкоди 4090 грн.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової і моральної шкоди за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Цим вироком ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за те, що 25 березня 2005 року близько 16 год.ЗО хв., за попередньою змовою між собою, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_4 незаконно заволоділи транспортним засобом марки Форд Сієра, державний номерний знак НОМЕР_1, в поєднанні з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень. При цьому ОСОБА_1. заволодів майном потерпілого: мобільним телефоном "Сіменс С 45" в чохлі й з сім-картою оператора "Київстар ", грошима в сумі 70 грн., двома ключами до автомобіля й двома брелками.
Засуджений ОСОБА_3 в поданій на вирок суду апеляції не заперечуючи своєї вини і не оспорюючи кваліфікацію вчинених ним дій, покликається на те, що судом враховано не всі пом'якшуючі обставини, не застосовано принцип індивідуалізації покарання, а тому обрана міра покарання є занадто суворою і просить вирок суду змінити, міру покарання пом'якшити, застосувати ст.75 КК України і звільнити від покарання з випробуванням.
В поданих на вирок суду апеляціях потерпілі АДРЕСА_4 та ОСОБА_5 покликаються на несправедливість та м'якість вироку суду, зазначаючи, що судом не враховано те, що відносно них вчинено тяжкий та особливо тяжкий злочини, якими для них заподіяна значна моральна і матеріальна шкода, яку стягнено у незначному розмірі, а потерпілій ОСОБА_5 взагалі відмовлено у задоволенні цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Судом безпідставно відхилено їх клопотання про скерування справи на додаткове розслідування для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.187 КК України. Просять вирок суду скасувати, а справу направити на досудове слідство.
Апеляції потерпілих стосовно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відкликано.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, потерпілих, які підтримали свої апеляції щодо ОСОБА_1, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку без змін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_3 підлягає до задоволення, а апеляції потерпілих щодо засудженого ОСОБА_1 не підлягають до задоволення з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів, зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються всебічно і повно доказами, яким судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка.
Кваліфікація дій засуджених: ОСОБА_1 за ч.І ст.187,ч.З ст.289 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.З ст.289 КК України є вірною.
Призначаючи ОСОБА_1., ОСОБА_2 покарання, суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані, що характеризують їх як осіб, обставини, що пом'якшують покарання та вірно призначив їм міру покарання.
Підстав для скасування вироку суду стосовно ОСОБА_1 не вбачається.
Що стосується покарання ОСОБА_3, то суд не в повній мірі врахував обставини, які пом'якшують покарання.
Як видно зі справи, ОСОБА_3 злочин вчинив уперше, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є потерпшим III категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, у вчиненому щиро розкаявся, добровільно відшкодував завданий потерпілим збиток, його роль у вчиненому злочині є другорядною, і при апеляційному розгляді потерпілі просять його суворо не карати і претензій до його не мають.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе виправлення засудженого без відбування покарання, і при визначенні покарання застосувати ст.75 КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Рівненського міського суду від 07 грудня 2006 року стосовно ОСОБА_3 змінити. Застосувати до ОСОБА_3 ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
В решті вирок суду залишити без зміни, а апеляції потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуюча: підпис
Судді: підписи
Вірно: Доповідач О.А.Міщенко