Справа № 2-15/2009 р.                                                                                                                                                            

                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                                 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03 грудня 2009 року  Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі:                       головуючого                       судді Зеленської В.І.

                                      при секретарі                               Кондратюк Л.О.

                                      з участю прокурора                     Каспрів Р.І.,                                                                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута цивільну справу за позовом   Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави – Міністерства оборони України, військової частини А-1358 до ОСОБА_1, корпорації «Співдружність», корпорації «Таско», Державної компанії «Украінмаш», Шосткінського державного науково-дослідного інституту хімічної промисловості, Приватного підприємства «Рембудсервіс» та приватного підприємця «Ткачук» про стягнення завданих злочинними діями збитків,      

                                                    в с т а н о в и в.

Військовий прокурор Західного регіону України звернувся в суд в інтересах   держави – Міністерства оборони України, військової частини А-1358 до ОСОБА_1 про стягнення завданих злочинними діяннями збитків у сумі 3801092 грн 57 коп.

В ході судового розгляду прокурор зменшив розмір позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 на суму 19182 грн 32 коп., які відшкодовані державі Приватним підприємством «Рембудсервіс» та приватним підприємцем ОСОБА_2 (а.с.136).

В судовому засіданні прокурор пояснив, що з 10 жовтня 1998 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А-1358 на посаді командира частини та начальника 47 арсеналу Головного ракетно-артилерійського управління озброєння Збройних Сил України (ГРАУ) в чині полковника. Під час проходження служби на вказаній посаді, тобто будучи військовою службовою особою, ОСОБА_1  умисно використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби та перевищуючи службові повноваження, а також зловживаючи службовим становищем в інтересах третіх осіб з метою незаконного їх збагачення,  вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, і без відповідних нарядів начальника ГРАУ ЗС України, дозволів та доручення керівництва Асоціації підприємств «Співдружність» передав корпорації «Співдружність» боєприпаси на загальну суму 2342001 грн 60 коп.

Крім цього, у вересні 2002 року ОСОБА_1 підписав завідомо неправдиві акти розборки патронів корпорацією «Співдружність», передачі розібраних елементів корпорації «Таско» та прийому назад від корпорації «Таско» зібраних патронів на суму 710822 грн 80 коп.  В подальшому корпорація «Таско» реалізувала ці патрони, а  в/ч А-1358  списала їх із свого обліку на підставі наряду ГРАУ від 24.09.2002 року.

Крім цього, у вересні 2003 року ОСОБА_1 наказав підлеглим підписати завідомо неправдивий акт виконання розборки на елементи боєприпасів. Цього ж дня він підписав накладну про передачу корпорації «Співдружність» нібито розібраних елементів боєприпасів, а також підписав акт прийому військовою частиною цієї ж кількості елементів боєприпасів від Шосткінського державного НДІ хімічної промисловості, що не відповідало дійсності, адже боєприпаси весь цей час зберігались у в/ч А-1358 і нікому не передавались. 15.09.03 р ОСОБА_1 підписав акт виконаних робіт про збирання військовою частиною та формування збірних партій боєприпасів та акт про передачу військовою частиною А-1358 нібито зібраних патронів Шосткінському НДІХП на суму 134129 грн 97 коп, які фактично передав Шосткінському НДІХП.

Крім цього, 22.09.2003 року ОСОБА_1 підписав акт про передачу Шосткінському НДІХП зібраних та сформованих партій патронів на загальну суму 447825 грн 70 коп.

Крім цього, ОСОБА_1 підписав завідомо неправдиві акти виконаних робіт приватним підприємством «Рембудсервіс» за грудень 2003 року на суму 32131 грн 50 коп, які за його розпорядженням були перераховані на рахунок ПП «Рембудсервіс».

Крім цього, у грудні 2004 року ОСОБА_1 підписав завідомо неправдиві акти виконаних робіт приватним підприємцем ОСОБА_2 на суму 134181 грн, які були за його вказівкою перераховані ПП ОСОБА_2

Таким чином прокурор вважає, що діями ОСОБА_1 заподіяна шкода державі в особі Міністерства оборони України на загальну суму 3801092 грн 57 коп.

Оскільки  ПП «Рембудсервіс» повернув в/ч а-1358 2678 грн 84 коп , а ПП ОСОБА_2 – 16503 грн 48 коп незаконно отриманих коштів, то прокурором зменшено розмір позовних вимог на суму 19182 грн 32 коп.

Вироком військового апеляційного суду Західного регіону України від 23.06.2006 року ОСОБА_1 засуджений за ст..ст. 366 ч.2, 423 ч. 2, 424 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком та реєстрацією державного майна на строк 2 роки, з позбавленням військового звання «полковник».

На підставі наведеного прокурор просить позов задоволити на суму 3781910 грн 20 коп.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з’явився і не повідомив про причини неявки, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Центрального ракетно-артилерійського управління озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України полковник ОСОБА_3 пояснив, що ЦРАУ озброєння ГУЛ будь-яких майнових претензій до ОСОБА_1 не має, так як його діями майнова шкода Міністерству оборони не заподіяна. Боєприпаси, що зберігалися у складах в/ч А-1358 і підлягали утилізації, були передані військовою частиною корпорації «Співдружність» на підставі наряду МО України безкоштовно. Означені боєприпаси були оприбутковані корпорацією «Співдружність» і знаходились у її власності. Всі подальші дії з боєприпасами здійснювалися військовою частиною на підставі завдань корпорації «Співдружність», а отже Міністерству оборони шкода не могла бути заподіяна.

Представник військової частини А-1358 ОСОБА_4 та командир в/ч А-1358 ОСОБА_5 майнових претензій до ОСОБА_1 не мають, позов прокурора не підтримують, так як діями ОСОБА_1 військовій частині А-1358 шкода не заподіяна, нестачі у військовій частині немає і не було на момент звільнення ОСОБА_1 Боєприпаси, які зберігались на складах у в/ч А-1358, на підставі наряду МО України були безкоштовно списані з рахунків в/ч А-1358 та передані у власність корпорації «Співдружність».

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав і пояснив, що порядок утилізації і передачі боєприпасів на утилізацію здійснюється відповідно до нормативних документів Кабінету Міністрів України та наказів Міністра оборони України. Зокрема, урядова міжвідомча комісія приймала рішення по кожній номенклатурі боєприпасів та по кожній військовій частині, де такі боєприпаси зберігались, і затверджувала відомість їх передачі на утилізацію. На підставі означеної відомості Головне ракетно-артилерійське управління МО України видавало військовій частині наряд на передачу боєприпасів з військової частини організації, яка здійснювала їх утилізацію, та безкоштовне списання з книг обліку військової частини і оприбуткування в книгах обліку організацій - виконавців робіт. Подальші дії з боєприпасами здійснювались військовими частинами на підставі письмових завдань організацій-виконавців.  В даному випадку на підставі наряду ГРАУ боєприпаси були списані з книг обліку військової частини А-1358 і передані для утилізації та оприбуткування корпорації «Співдружність». Оскільки корпорація «Співдружність» не мала обладнання та потужностей для утилізації боєприпасів, то видавала завдання на вчинення таких дій військовій частині А-1358 або іншим організаціям. Всі завдання на утилізацію боєприпасів видавались корпорацією «Співдружність» військовій частині  під контролем Міністерства оборони України, боєприпаси знаходились на балансі корпорації «Співдружність», а отже їх реалізацію здійснювала корпорація «Співдружність» , тому будь-якої шкоди  у разі реалізації боєприпасів військовій частині А-1358  не заподіяно.  Щодо шкоди, заподіяної при прокладанні кабелю та при установленні щогл блискавкозахисту ПП «Рембудсервіс» та ПП Ткачуком, то суми заподіяної шкоди відшкодовані військовій частині  головним інженером частини ОСОБА_6 та ПП «Рембудсервіс» і ПП Ткачук. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_7 пояснив, що непридатні для використання боєприпаси, які зберігались на складах в/ч А-1358, на підставі нарядів Міністерства оборони України безкоштовно передані корпорації «Співдружність» для утилізації та реалізації згідно з договорами, укладеними між МО України та корпорацією «Співдружність», проте залишались на зберіганні у в/ч А-1358, оскільки корпорація не мала приміщень для їх зберігання. Відпуск боєприпасів здійснювався в/ч А-1358 на підставі завдань корпорації «Співдружність», яка була власником боєприпасів, та з обов’язковим повідомленням ГРАУ Збройних Сил України, як представника МО України. Продаж боєприпасів, в тому числі за кордон, здійснювали відповідні корпорації та організації, які отримували боєприпаси у в/ч А-1358 на підставі завдань корпорації «Співдружність». Представник в/ч А-1358, в інтересах якої заявлений позов, зокрема командир – ОСОБА_5, пояснив суду, що при прийнятті матеріально-технічних цінностей від ОСОБА_1 недостачі у в/ч А-1358 виявлено не було і немає на даний час. Тому в/ч А-1358 майнових претензій до ОСОБА_1 не має. Неутилізовані боєприпаси були передані на баланс в/ч А-1358   у 2006 році, коли ОСОБА_1 вже не був командиром військової частини. Отже, в даному разі мають місце господарські відносини між корпораціями, які виконували роботи по утилізації боєприпасів. Щодо шкоди, заподіяної військовій частині при прокладанні кабелю ПП «Рембудсервіс» та при установленні щогл блискавкозахисту ПП Ткачуком, то вважає, що оскільки діями ОСОБА_1 пряма дійсна шкода військовій частині заподіяна не була,  то підстав для задоволення позову немає. Просить в задоволенні позову відмовити.

Залучена до участі у справі в якості співвідповідача державна компанія «Укрінмаш» та її представник ОСОБА_8 позов не визнали . В письмових запереченнях проти позову та в судовому засіданні ОСОБА_8 пояснив, що 10 вересня 2002 року між корпорацією «Таско» та ДГЗІФ «Укрінмаш» укладено договір комісії, за яким комісіонер (ДГЗІФ «Укрінмаш) взяв на себе зобов’язання за комісійну плату укласти та виконати від свого імені та в інтересах комітента (Корпорації «Таско») контракт з інозамовником на поставку та експорт боєприпасів за номенклатурою, кількістю, ціною, умовами та строками поставки у відповідності з умовами договору та додатків до нього. Компанія «Укрінмаш» свої зобов’язання перед корпорацією «Таско» виконала та сплатила всі податки та збори згідно чинного законодавства з отриманої від продажу комісійної плати.  За яких обставин і у кого компанія «Таско» придбала боєприпаси, компанії «Укрінмаш» невідомо і збір такої інформації не входить в обов’язки та до компетенції «Укрінмашу». Позов не визнають. (а.с.86-88).

Залучений до участі у справі в якості співвідповідача Шосткінський Державний науково-дослідний інститут хімічної промисловості проти позову заперечує; у письмових запереченнях проти позову пояснив, що відповідно до Статуту ДержНДІХП створено з метою одержання прибутку від діяльності у сфері розробки, виготовлення і утилізації боєприпасів та їх елементів, виробів спецхімії – порохів, вибухових речовин, піротехнічних сумішей і продукції на їх основі, технологій та обладнання по виготовленню продукції спецхімії та іншої Науково-технічної продукції, послуг в даній сфері. На виконання договору з ДП «Укрінмаш» від 31.07.2003 року НДІХП  08.07.2003 року уклав договір купівлі-продажу з корпорацією «Співдружність», предметом якого було придбання елементів боєприпасів. Кількість майна визначалась у додатках № 1 та № 2 до цього договору. Оскільки інститут не має відповідних потужностей для утилізації, то відповідно до договору від 15.07.2003 року між НДІХП та в/ч А-1358 - виконавцем робіт по утилізації боєприпасів була в/ч А-1358, на території якої і зберігались боєприпаси, належні корпорації «Співдружність». Оплата за означеними договорами проведена в повному обсязі (а.с.109-110, 227-229 ). Просять справу розглянути без участі представника інституту .

Залучена до участі у справі в якості співвідповідача корпорація «Співдружність» та її представник ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнали з наступних підстав. На підставі наряду Міністерства оборони України в/ч А-1358 безкоштовно передала корпорації «Співдружність» боєприпаси на утилізацію. Проте, у зв’язку з відсутністю потужностей, боєприпаси зберігались у в/ч-1358. За завданнями корпорації «Співдружність» в/військова частина А-1358 передавала утилізовані боєприпаси іншим господарюючим суб’єктам або виконувала завдання корпорації «Співдружність» щодо розборки чи зборки боєприпасів. Означені дії виконувались в/ч з відома МО України. Боєприпаси знаходились на балансі корпорації «Співдружність». Просить в позові відмовити.

Залучена до участі у справі корпорація «Таско» письмових заперечень проти позову не подала, а її представник ОСОБА_10 в судове засідання не з’явився без поважних причин.

Представник ПП «Рембудсервіс» та ПП ОСОБА_2 - ОСОБА_11 позов не визнав і пояснив, що дійсно ПП «Рембудсервіс» та ПП ОСОБА_2 відповідно до договору від 06.09.2006 року виконували роботи по встановленню металевих щогл блискавкозахисту у в/ч А-1358. В ході перевірки Шепетівським регіональним контрольно-ревізійним відділом господарсько– фінансової діяльності приватного підприємця та приватного підприємства щодо діяльності по встановленню блискавкозахисних щогл виявлено порушення, пов’язані з незаконним отриманням коштів від в/ч А-1358. На підставі приписів Шепетівського КРУ зайво отримані кошти та штрафи ПП «Рембудсервіс» та ПП ОСОБА_2 повернули в/ч А-1358, що стверджується відповідними банківськими дорученнями. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази. Суд знаходить, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Порядок передачі боєприпасів на утилізацію визначений постановою Кабінету Міністрів України № 1079 від 31 грудня 1993 року та виданими на її виконання наказами Міністерства оборони України № 187 від 13.07.1994 року та № 248 від 14.10.1994 року. Означені нормативні акти визначали, що військові частини подавали Головному ракетно-артилерійському управлінню (ГРАУ) Міністерства оборони України відомості боєприпасів, непридатних для використання і не зарахованих на забезпечення Збройних Сил. ГРАУ збирало відомості і готувало зведену відомість та передавало її урядовій міжвідомчій комісії, яка приймала рішення по кожній номенклатурі боєприпасів. Після затвердження відомостей міжвідомчою урядовою комісією по кожній номенклатурі боєприпасів,  ГРАУ виписувало наряд на їх передачу відповідальним виконавцям. Надалі роботи з переданими боєприпасами організовувались відповідно до завдань відповідальних виконавців (в даному разі корпорації «Співдружність»). Після передачі боєприпасів по наряду виконавцю, вони списувалися з книг обліку військової частини (МО) і оприбутковувались в книгах обліку відповідальних виконавців. Надалі роботи і відправка боєприпасів з військової частини та їх утилізація проводились на підставі завдань відповідальних виконавців та в їх інтересах. Наказом МО СРСР № 260 (1979 р) визначений порядок видачі майна військової частини, яким встановлено, що наряд органу логістики є розпорядженням на видачу майна і підставою для списання цього майна з книг обліку у військовій частині.

Відповідно до вказаних нормативних актів в/ч А-1358 передала боєприпаси корпорації «Співдружність», яка безкоштовно набула право власності на  них. А отже, будь-які подальші дії з означеними боєприпасами могли заподіяти шкоду лише корпорації «Співдружність».

Як вбачається з вироку військового апеляційного суду Західного регіону від 23 червня 2006 року про засудження ОСОБА_1, військова частина А-1358 передала  корпорації «Співдружність» боєприпаси на утилізацію на підставі наряду Головного ракетно-артилерійського управління МО України № Н/4/5131 від 29 грудня 1995 року, № 131/Н/03159 від 3 липня 2003 року, № 131/Н/02246 від 24 вересня 2002 року, № 131/Н/03221 від 15 вересня 2003 року ( матеріали кримінальної справи т.3 а.с.  16-55) (т.1 а.с.12). Означене стверджується також книгою обліку  майна в/ч А-1358 (форми 27).

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 безпідставно на підставі накладних № 108 від 05.11.2001 року та № 118 від 16.09.2002 року, № 48 від 14.03.2005 року передав боєприпаси, належні асоціації «Співдружність», корпорації «Співдружність» спростовується листами асоціації «Співдружність» від 20.06.2007 року (а.с.179 т. 1), Центрального ракетно-артилерійського управління від 06.07.2007 року (а.с.180 т.1), військової частини А-1358 від 13.06.2007 року (а.с.181 т.1), з яких вбачається, що в період з 1998 року по 2006 рік боєприпаси, належні асоціації «Співдружність» у військовій частині А-1358 не зберігались.

 Всі послідуючі дії з боєприпасами, в тому числі їх розборка та зборка, здійснювались в/ч А-1358 на підставі завдань корпорації «Співдружність», що стверджується вироком військового апеляційного суду Західного регіону від 23 червня 2006 року.

Як вбачається з пояснень представників ЦРАУ МО України, військової частини А-1358 та з пояснень відповідачів,   майнова шкода нікому з них не заподіяна, що   стверджується також довідкою в/ч А-1358 від 30.07.2009 року (а.с. 90 т. 3).

Вироком військового апеляційного суду Західного регіону від 23 червня 2006 року ОСОБА_1 засуджений за ст..ст. 366 ч. 2, 423 ч. 2, 424 ч. 3 КК України, тобто за злочини, вчинені при виконанні службових обов’язків.

    Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» під прямою дійсною шкодою,  зокрема,  слід  розуміти  втрату, погіршення або   зниження цінності майна, необхідність для підприємства,   установи,   організації   провести затрати на відновлення,  придбання  майна  чи  інших  цінностей  або провести зайві,  тобто викликані внаслідок порушення  працівником  трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП не одержані   або   списані  в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так  само  як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

    Тому, сам факт засудження ОСОБА_1 за злочини, вчинені у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, не може бути підставою для стягнення шкоди.  

    Щодо шкоди, заподіяної при виготовленні та встановленні блискавкозахисних щогл та прокладанні електрокабелю, то факт спричинення такої шкоди В/ч А-1358 встановлений як вироком військового апеляційного суду Західного регіону від 23 червня 2006 року, так і актом КРУ Західного оперативного командування (а.с.89-115 т. 1).

    Однак, висновок акту КРУ Західного оперативного командування від 17.06.2005 року документальної перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А-1358 частково спростовується актами Шепетівського регіонального контрольно-ревізійного відділу перевірки окремих питань в приватного підприємця ОСОБА_2 від 17.06.2005 р (а.с.46 т. 3) та перевірки окремих питань в приватному підприємстві «Рембудсервіс» від 16.06.2005 р (а.с.36 т. 3), зокрема, в частині розміру заподіяної шкоди.

    Так, відповідно до акту Шепетівського регіонального контрольно-ревізійного відділу, ПП ОСОБА_2 за невиконані роботи по встановленню 14 щогл блискавкозахисту зайво одержано від в/ч А-1358 бюджетних коштів в сумі 16503 грн 48 коп. Означені кошти повернуті ПП Ткачуком в/ч А-1358 24.07.2005 року, що стверджується платіжним дорученням (а.с.54 т. 3). ПП «Рембудсервіс» безпідставно включило до вартості використаних матеріалів та отримало плату від в/ч А-1358 за пісок в сумі 2678 грн 84 коп. Ця сума повернута ПП «Рембудсервіс» в/ч А-1358 25.07.2009 року, що стверджується платіжним дорученням (а.с.62 т. 3).

Крім цього, ПП ОСОБА_2 відшкодував штрафні санкції на суму 5439 грн 30 коп за порушення строків виконання робіт по установці щогл блискавкозахисту (а.с.138 т. 1)

    Крім цього, при встановленні щогл блискавкозахисту ПП Ткачуком були використані  матеріали в/ч А-1358, які згідно з договором з в/ч-А-1358 повинні були бути надані ОСОБА_2.  Ця обставина була встановлена вироком військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 20 травня 2005 року (а.с.26-80 т. 1). Як вбачається з вироку, всього було незаконно використано матеріалів в/ч А-1358  на суму 23475 грн 06 коп. Означена сума стягнута вироком суду з головного інженера в/ч А-1358 ОСОБА_12 і сплачена ним в/ч (а.с.175 т. 1).

    З постанови Славутського міськрайонного суду від 21 червня 2006 року вбачається, що частина шкоди, вказаної в акті КРУ Західного оперативного командування, заподіяна в/ч А-1358 внаслідок службової недбалості головного бухгалтера ОСОБА_13 Розмір заподіяної з її вини шкоди становить 59000 грн (а.с.74-75 т. 1).

    Проаналізовані докази свідчать, що шкода, заподіяна в/ч А-1358 внаслідок фінансових порушень при виконанні господарських договорів між в/ч та ПП Ткачук, ПП «Рембудсервіс» частково відшкодована, а частково підлягає стягненню з інших осіб, зокрема, з ОСОБА_13                                                                                

Керуючись ст.ст. 8, 10, 14, 18, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд                                        

                                                                     в и р і ш и в .

Відмовити в задоволенні позову Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави – Міністерства оборони України, військової частини А-1358 до ОСОБА_1, корпорації «Співдружність», корпорації «Таско», Державної компанії «Украінмаш», Шосткінського державного науково-дослідного інституту хімічної промисловості, Приватного підприємства «Рембудсервіс» та приватного підприємця «Ткачук» про стягнення завданих злочинними діями збитків.

Протягом десяти днів з моменту проголошення рішення суду сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження рішення та протягом наступних двадцяти днів подати апеляційну скаргу на рішення суду в апеляційний суд Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.

                                                            Суддя