РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої ПнівчукО.В.
суддів Девляшевського В.А., Соколовського В.М.
секретаря Логажевської М.Б.
з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Тисменицького районного суду від 25 грудня 2006 року,-
встановила:
Рішенням Тисменицького районного суду від 25 грудня 2006 року задоволено позов ОСОБА_7.
Визнано незаконними рішення Підпечерівської сільської ради від 18.11.1983 року про затвердженя наказу дирекції дослідного господарства "Перемога" "Про зміни у землекористуванні"; рішення Підлузької сільської ради від 21.09.2000 року "Про затвердження межі розподілу", рішення Підлузької сільської ради від 27.10.2004 року про передачу ОСОБА_3 в приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель земельної ділянки площею 0,25 га по пров. Церковний в с. Підлужжя.
Проведено реальний розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1.
Виділено ОСОБА_7 як власнику 6/10 частин будинковолодіння коридор-1, котельна П, житлові кімнати 1-1, 1-3, П-3, кухню 1-2, літню кухню Б, вбиральню-3, криницю-№1, частину огорожі, ворота, всього на суму-98264 грн., що становить 65/100 частин будинковолодіння.
Виділено ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 як власникам 4/10 частин будинковолодіння: коридор-Ш, кладову IV, житлову кімнату П-1, кухню П-2, літню кухню-Д, сарай-Е, погріб Ж, частину огорожі. Васього на суму 52994 грн., що становить-35/100 частин будинковолодіння. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 грошову компенсацію 7509 грн.-різниці за відхилення від ідеальної частки.
Зобов"язано ОСОБА_7 зробити переобладнання: залишити проріз з приміщення П-3 у приміщення П-2, переобладнати на автономні системи електропостачання і газопостачання.
Проведено розподіл земельної ділянки площею 0,1804 га. ОСОБА_9 виділено
Справа №22-ц-175/2007 р. Головуючий у І інстанції Хоминець М.М.
Категорія 44 Доповідач Пнівчук О.В.
2
земельну ділянку площею 0,1082 га; ОСОБА_3, ОСОБА_5, Федріву І.О., ОСОБА_6-земельну ділянку площею 0,0720 га.
У спільному користуванні сторін залишено земельну ділянку площею 0,0002 га.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов"язання знести об"єкти самовільного будівництва-відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7-717 грн. судового збору в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 у солідарному порядку 530 грн. судового збору в дохід держави, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1680 грн. судових витрат в користь ОСОБА_7
На дане рішення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків рішення суду обставинам справи.
Апелянти зазначили зокрема, що суд розглянув в одному провадженні позовні вимоги, які повинні розглядатися в порядку різного судочинства.
Судом не дано належної оцінки, що ОСОБА_7 самовільно здійснила будівництва-сараю, та перекрила заїзд до його житлового будинку.
В порушення вимог ст. 71 ЦК УРСР суд провів реальний розподіл спадкового майна за спливом трьохрічного строку звернення з позовом до суду.
Суд не взяв до уваги, що у записах в технічному паспорті та свідоцтві про право на спадщину є розбіжності. До числа розподілу будинковолодіння ОСОБА_7 включена житлова кімната площею 10,3 м2, яка помилково віднесена до допоміжного приміщення-кухні.
Не відповідає дійсності твердження ОСОБА_7 про те, що вона користувалася земельною ділянкою площею 0,19 га, оскільки дана земельна ділянка рішеннями сільської ради була закріплена за ним. Крім того, вважає апелянт, ОСОБА_7 приховала частину земельної ділянки, яка не була предметом розподілу.
З наведених підстав, апелянти просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та про задоволення їх позовних вимог.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову в позові ОСОБА_3 про визання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину виданого ОСОБА_7 та реальний розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1 суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.1980 року ОСОБА_7 належить 6/10 частин будинковолодіння, а відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.08.1980 року належить 4/10 частин жилого будинку.
Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_7 належить тільки 1/2 частини будинковолодіння, оскільки судом встановлено, що покійному чоловіку ОСОБА_7- ОСОБА_9 належала половина будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті діда, а 1/10 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10, якому належала 1/2 будинковолодіння.
В свою чергу ОСОБА_7 успадкувала після смерті чоловіка 6/10 частин будинковолодіня.
Оскільки ОСОБА_7 проживає в зазначеному будинковолодінні лише в його половині та поставила питання про реальний розподіл будинковолодіння відповідно до часток, то суд прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_7
з
щодо реального розподілу будинковолодіння за першим варіантом розподілу відповідно до висновку додаткової будівельно-технічної експертизи. При проведенні експертизи та визначенні варіантів розподілу будинковолодіння обгрунтовано не включено до розподілу добудову до будинку, яку провела ОСОБА_7 самовільно.
Апелянт ОСОБА_3 заперечуючи право ОСОБА_7 на 1/10 частини будинковолодіння не погоджується на жоден із запропонованих експертизою варіантів розподілу будинку.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції про реальний розподіл будинковолодіння.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про визнання недійсними ряду рішень сільських рад про надання земельної ділянки ОСОБА_3
Судом встановлено, що сторони з часу проживання в будинку користуються відокремленими земельними ділянками, тобто склався певний порядок користування земельною ділянкою, що закріплена за будинковолодінням.
Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,19 га, рішеннями Підпечерівської сільської ради від 18.11.1983 року; Підлузької сільської ради від 21.09.2000 року закріплена за ОСОБА_3 та завжди перебувала в його користуванні, чого не заперечила в судовому засіданні ОСОБА_7
Постановляючи рішення про реальний розподіл земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що при переході права власності на будівлю переходить і право власності чи користування земельною ділянкою відповідно до ст. 30 ЗК України в редакції 1990 року.
Однак, із таким висновком суду погодитись не можна, оскільки в даному випадку не йде мова про перехід права власності на будівлю (власником 6/10 частин будинковолодіння ОСОБА_7 стала в 1980 році), в 2000 році виник спір про реальний розподіл будинку.
Земельна ділянка площею 0, 19 га у встановленому законом порядку надана ОСОБА_3, а тому підстав для скасування рішень сільських рад про закріплення земельної ділянки, передачу її у власність ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 118 ЗУ України ОСОБА_3 має право на приватизацію земельної ділянки, що перебуває в його користуванні.
В зв"язку з наведеним рішення суду в частині визнання недійсними рішень сільських рад про надання земельної ділянки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_7 знести об"єкти самовільного будівництва, оскільки ним не доведено, що наявність зазначених об"єктів порушує права ОСОБА_3 як співвласника будинку чи землекористувача.
Колегія суддів вважає, що підлягає зміні і рішення суду в частині стягнення судових витрат із відповідачів в користь ОСОБА_7
Враховуючи те, що позов ОСОБА_7 задоволено частково в частині поділу будинку, то суму судових витрат слід зменшити із 1680 грн. до 840 грн.
На підставі ст.ст. 116, 118, ЗК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Тисменицького районного суду від 25.12.2006 року в частині задоволення позову ОСОБА_7 про визнаня незаконними: рішення Підпечерівської сільської ради
4
від 18.11.1983 року про затверджена наказу дирекції дослідного господарства "Перемога" від 25.08.1983 року про зміни у землекористуванні; рішення Підлузької сільської ради від 21.09.2000 року "Про затвердженя межі розподілу"; рішення Підлузької сільської ради від 27.10.2004 року в частині передачі ОСОБА_3 в приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га-та про розподіл земельної ділянки скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.
Змінити рішення в частині стягнення судових витрат із ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, зменшивши суму стягнення із 1680 грн. до 840 грн.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Судді: О.В. Пнівчук
В.А. Девляшевський
В.М. Соколовський