Справа № 822/1352/18

РІШЕННЯ

іменем України

03 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Божук Д.А.

секретаря судового засідання Бандура І.М. предстаника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3В.) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі – відповідач, ГУНП в Хмельницькій області), в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУНП в Хмельницькій області щодо повернення матеріалів (висновку) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з відмовою у виплаті;

- зобов'язати ГУНП в Хмельницькій області затвердити висновок та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, з врахуванням раніше виплаченої суми, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги за відсутності законодавчо встановлених підстав для відмови.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 відкрито провадження у даній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 03.05.2018.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

23.04.2018 до суду надійшов відзив ГУНП в Хмельницькій області, в якому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що у ОСОБА_3 відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки він звільнився зі служби за власним бажанням, а не у зв'язку з захворюванням, що суперечить пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з урахуванням зазначеного нижче.

Суд встановив, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ та органах поліції.

Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Хмельницькій області від 10.02.2016 №10 о/с "По особовому складу" капітан поліції ОСОБА_3, старший оперуповноважений Кам'янець-Подільського відділу поліції ГУНП, з 10.02.2016 звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Хмельницькою обласною МСЕК 20.10.2017 позивачу призначено ІІ групу інвалідності, яка настала в результаті травми, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1004051, довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0024285, постановою ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області", протоколом засідання військово-лікарської комісії ДУ "ТСО МВС України по Хмельницькій області" №32 від 01.03.2016.

21.11.2017 ОСОБА_3 звернувся до начальника ГУНП в Хмельницькій області з заявою (рапортом), в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС. Зазначив, що раніше подавав заяву у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності. Надав необхідний пакет документів.

15.12.2017 начальником ГУНП в Хмельницькій області затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3

Наказом начальника ГУНП в Хмельницькій області "Про виплату одноразової грошової допомоги" від 22.12.2017 №2192 вирішено виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_3

Про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу зазначено в довідці кадрового підрозділу ГУ НП в Хмельницькій області від 09.02.2018.

16.02.2018 прийнято висновок про відмову в затверджені матеріалів на виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

Наказом начальника ГУ НП в Хмельницькій області "Про скасування окремих пунктів наказів ГУНП щодо виплати одноразової грошової допомоги" від 22.02.2018 №295 скасовано в пункті 1 наказу ГУНП в Хмельницькій області від 22.12.2017 №21923 "Про виплату одноразової грошової допомоги" абзаци щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, інваліду ІІ групи.

Листом ГУНП в Хмельницькій області №241/121/29/04 від 26.02.2018 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з уточненням розподілу асигнувань на 2018 рік на виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, матеріали ОСОБА_3 були переглянуті та встановлено, що його звільнення зі служби в поліції здійснено не внаслідок причин зазначених у пунктах статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі – Закон).

У зв'язку з прийняттям цього Закону Кабінет ОСОБА_4 України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Підпунктом 4 пункту 4 розділу 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2017 №788), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №163/28293 (далі – Порядок №4) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ-обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з підпунктом 2 пунктом 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Порядку №4 посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Разом з цим, передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.

Так, пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №4 визначено, що заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою.

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу IV Порядку №4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Пунктом 3 розділу IV Порядку визначено, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що працівник поліції, для виплати одноразової грошової допомоги у разі визначення інвалідності подає фінансовому підрозділу заяву (рапорт) із документами (а також копії, які звіряються з оригіналом документа), що визначені цим пунктом. Фінансовий підрозділ протягом десяти днів з моменту реєстрації документів готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Керівник територіального органу поліції у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови-письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

За призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги поліцейський має звертатись до органу, в якому він проходив службу, перед звільненням.

Відповідач листом №241/121/29/04 від 26.02.2018 відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що звільнення позивача зі служби з поліції здійснено не внаслідок причин зазначених у пунктах статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Суд звертає увагу на те, що звільнення позивача за власним бажанням не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах поліції, оскільки таке вузьке розуміння правової норми містить ознаки негативної дискримінації осіб, яким визначено інвалідність під час проходження служби в поліції, а також осіб, які звільнилися зі служби в поліції з інших підстав, ніж за станом здоров'я. Днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Тому, з 20.10.2017 року у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Зазначене заперечує судження відповідача щодо відсутності в позивача права на виплату одноразової грошової допомоги внаслідок того, що звільнення ОСОБА_3 відбулося не внаслідок захворювання, з яким йому встановлено інвалідність. Крім того, зазначена підстава не враховувалася відповідачем при призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо визнання протиправними дії ГУНП в Хмельницькій області щодо повернення матеріалів (висновку) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з відмовою у виплаті є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас згідно з Рекомендацією №R(80)2 комітету ОСОБА_4 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, при розгляді даної адміністративної справи суд ввжає за необхідне вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування пункт 8 наказу начальника ГУНП в Хмельницькій області від 22.02.2018 №295 "Про скасування окремих пунктів наказів ГУНП щодо виплати одноразової грошової допомоги", що стосується ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підлягають застосуванню судами як джерела права.

Суд враховує, що відповідачем не дотримано принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Сутність вказаного принципу ЄСПЛ cформував, зокрема, у пункті 26 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, зазначивши, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення ЄСПЛ від 02.03.2005 у справі "Von Maltzan and Others v. Germany"), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Статтю 1 вказаного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто, наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Крім того, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13.12.2001 в справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття "законні очікування" (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та "юридичної визначеності" (legal certainty). ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

В рішенні від 26.06.2014 в справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (пункт 52).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (рішення ЄСПЛ у справі "Броньовський проти Польщі" від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (рішення ЄСПЛ у справі "ОСОБА_2 проти Швейцарії" від 16.02.2000).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач неправомірно скасував виплату, призначеної ним же, одноразової грошової допомоги, чим допустив порушення принципу верховенства права та юридичної визначеності, елементами якого є "законні очікування".

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовну вимогу про зобов’язання ГУ НП в Хмельницькій області затвердити висновок та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, з врахуванням раніше виплаченої суми, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги необхідно залишити без задоволення.

Визнання протиправним та скасування пункту 8 наказу начальника ГУНП в Хмельницькій області від 22.02.2018 року №295, що стосується ОСОБА_3, відновлює наказ ГУНП в Хмельницькій області №2192 від 22.12.2017 "Про виплату одноразової грошової допомоги" у первинній редакції стосовно позивача, а тому немає необхідності зобов'язувати ГУНП в Хмельницькій області приймати повторно рішення з питання одноразової грошової допомоги ОСОБА_3

Враховуючи зазначене, адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 32301, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (вул. Зарічанська 7, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29017, ідентифікаційний код - 40108824) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо повернення матеріалів (висновку) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з відмовою у виплаті.

3. Визнати протиправним та скасувати пункт 8 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 22.02.2018 №295 "Про скасування окремих пунктів наказів ГУНП щодо виплати одноразової грошової допомоги", що стосується ОСОБА_3.

4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складене 07 травня 2018 року

Суддя ОСОБА_5