ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2018 рокусправа № 333/3526/17(2-а/333/188/17)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Шальєвої В.А. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державного реєстратора права на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Білай Олени Павлівни на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2017 р. (суддя Герасименко С.Г.) у справі № 333/3526/17(2-а/333/188/17) за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Білай Олени Павлівни про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Білай О.П., в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №35436997 від 30.05.2017 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву від 19.05.2017 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником частини домоволодіння та оскаржуваним рішенням відповідача їй відмовлено у внесенні запису про нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Причиною відмови стало те, що у реєстрі вже є запис про право власності на виділений об'єкт нерухомості. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправними та таким, що порушує її законні права та інтереси, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений: визнане протиправним та скасоване рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Білай О.П. від 30 травня 2017 року № 35436997 про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, 18/25 частин домоволодіння за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авіаційна, буд. 52; зобов'язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Білай О.П. повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 19.05.2017 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення не відповідає вимогам законодавства, оскільки зі змісту рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень неможливо встановити, яким саме вимогам не відповідають подані позивачем документи. Оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні приписи нормативно-правових актів, які не були додержані позивачем. Окрім того, у розпорядження відповідача були судові рішення, з яких випливала необхідність внесення змін до державного реєстру, в частині скасування судового рішення про виділ об'єкта нерухомості в окремий об'єкт.

На постанову суду відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав її невідповідності приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні відповідачем підтримані доводи апеляційної скарги. Відповідач вважає спірне рішення законним, оскільки під час розгляду заяви ОСОБА_2 було встановлено невідповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також суперечність між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Зокрема, станом на 2008 рік позивач набула право власності на 18/25 частин домоволодіння літ.А та літ.Б за адресою: АДРЕСА_1 В подальшому було зареєстровано житловий будинок літ.А як окремий об'єкт, який зареєстрований за іншим правонабувачем у цілому на підставі рішення суду та цивільно-правового договору, у зв'язку з чим спільна часткова власність щодо будинку літ.А вважається припиненою, тож державна реєстрація 18/25 частин домоволодіння літ.А та літ.Б є неможливою, оскільки суперечить цивільному законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні щодо доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача. Зокрема, представником позивача зазначено, що з 2008 року її довіритель є власником 18/25 частин домоволодіння літ.А та літ.Б за адресою: АДРЕСА_1 ЇЇ право власності не припинялось, отже відповідні доводи відповідача є безпідставними. Рішення суду, на підставі якого за співвласником частини домоволодіння за вказаною адресою було зареєстровано право власності на житловий будинок літ.А в цілому скасоване, про що державний реєстратор була повідомлена та відповідні судові рішення їй були надані для здійснення державної реєстрації, проте відповідні судові рішення не були враховані під час прийняття спірного рішення про відмову у державній реєстрації прав, а тому таке рішення є незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 18/25 частин домоволодіння за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авіаційна, буд. 52, яке складається з двох житлових будинків: літ. «А» та «Б».

Співвласнику ОСОБА_3 фактично належить 7/25 частин цього ж домоволодіння, хоча, відповідно до оскаржуваного рішення відповідача, нею набуте право власності на жилий будинок літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1

Будинок розташований на земельній ділянці площею 588 кв.м., яка закріплена за домоволодінням у відповідності з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 682 від 22.09.1953 року.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2008 року по справі № 2-2575/2008, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на самочинні споруди було відмовлено.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2009 року по справі № 2-2173/09 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності, зобовязано ОП «ЗМБТІ» погасити право власності та визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: житлову прибудову літ.А1-2, гараж літ.Т, сарай літ.С, сарай літ.Ц, навіс літ.Ч та навіс літ.Ш, виділено у окремий обєкт нерухомості частину будинку та самочинні споруди і присвоєно окрему адресу.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2009 року по справі № 2-2173/09 скасовано, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_2 про визнання права власності на самовільно збудовані споруди: житлову прибудову літ.А1-2, гараж літ.Т, сарай літ.С, сарай літ.Ц, навіс літ.Ч, навіс літ.Ш . В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2009 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, зобов'язано відповідача - ОСОБА_4, не перешкоджати ОСОБА_2 у здійсненні належних прав користувача земельною ділянкою і звільнити земельну ділянку площею 588 кв.м., що розташована за адресою м. Запоріжжя, вул. Авіаційна, буд. 52, шляхом знесення самовільно збудованих нерухомих споруд: житлова прибудова літ.А1, мансарда літ. мс, сарай літ.Ц, сарай літ.С, гараж літ. Т, усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 588 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованих нерухомих споруд: житлова прибудова літ.А1, мансарда літ. мс, сарай літ.Ц, сарай літ.С, гараж літ. Т. Рішення набуло чинності 11 лютого 2010 року.

28 травня 2010 року ОСОБА_8 продала жилий будинок ОСОБА_9.

25 вересня 2013 року ОСОБА_9 продала будинок дочці ОСОБА_8 та дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_3.

За ОСОБА_3 на теперішній час зареєстровано право власності на жилий будинок літ.А в цілому.

19 травня 2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою про реєстрацію права власності та подала для цього всі необхідні документи.

30 травня 2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №354369975, яким відмовлено у внесенні у зв'язку з супречностями між заявленими правами та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Суд послався на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та Постанову КМУ № 1127 від 25.12.2015, якою затверджений Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та передбачено, що під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, та за результатами розгляду такої заяви та документів, що додаються до неї, приймає відповідне рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав (п.2.9, 2.10 Порядку №3502/5). Водночас, зі змісту рішення державного реєстратора неможливо встановити яким вимогам законодавства не відповідають подані позивачем документи та у зв'язку з чим неможливо здійснити державну реєстрацію речового права позивача, а тому таке рішення не є обґрунтованим.

Колегія суддів, з огляду на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначає, що згідно ч. 3 ст. 3 Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно приписів ст. 10 приведеного Закону, Державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону, записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Крім того, частиною третьої вказаної норми передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

З огляду на приведені норми Закону вбачається, що у разі набуття права власності та реєстрації такого права в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року державний реєстратор має враховувати в першу чергу правовстановлюючі документи, на підставі яких проведені реєстраційні дії та у разі виявлення суперечностей у таких документах та відомостях, що містяться в єдиних та державних реєстрах запитати додаткові документи з урахуванням пріоритетності відомостей, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

В свою чергу, встановивши на підставі поданих позивачкою документів відповідність її права правовстановлюючим документам, на підставі яких реєстраційну дію було вчинено у 2008 році, відповідачем зазначені відомості враховані не були, а також не були враховані факти припинення відповідного права на самовільно збудовані споруди, які в подальшому були реалізовані на підставі цивільно-правових угод, що встановлено відповідними судовими рішеннями.

Окремо колегія суддів зазначає про невідповідність наведених у спірному рішенні висновків вимогам ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Даною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно ч. 2 цієї статті, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Як зазначалось вище, належними доказами підтверджено та не заперечується відповідачем, що право власності ОСОБА_2 на 18/25 частин домоволодіння літ.А по АДРЕСА_1, набуте на підставі цивільно-правових договорів у 2008 році та зареєстроване згідно реєстру прав власності на нерухоме майно 02.12.2008, не припинялось та не змінювалось, в тому числі згідно вищенаведених судових рішень. Крім того, судове рішення по справі № 2-2173/09, згідно якого було визнане право власності на самовільно збудовані споруди за ОСОБА_6: житлову прибудову літ.А1-2, гараж літ.Т, сарай літ.С, сарай літ.Ц, навіс літ.Ч, навіс літ.Ш за вищенаведеною адресою, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року було скасовано та в цій частині закрито провадження у справі.

Про наявність наведених судових рішень державний реєстратор була обізнана, проте не врахувала їх під час прийняття спірного рішення.

Фактично, відмовляючи у державній реєстрації права відповідач дійшла висновку про неможливість встановити набуття, зміну або припинення речових прав позивача на нерухоме майно, виходячи з поданих нею документів. Проте, в чому саме полягає невідповідність поданих позивачем документів, з урахуванням ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у рішенні не відображено. Також не є обґрунтованим таке рішення з огляду на те, що визнання за співвласником права власності на самовільно збудовані споруди відповідним судовим рішенням, яке у 2010 році було скасоване, не спричинило припинення або зміну права власності, яке вже було зареєстровано за позивачем.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків суду не спростовують. Також колегія суддів звертає увагу на явну невідповідність обставинам справи доводу відповідача щодо необізнаності про наявність судових рішень щодо вказаного об'єкту нерухомості, з огляду на відповідні пояснення сторін та надані ними документи під час апеляційного перегляду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості спірного рішення відповідача.

Окремо колегія суддів зазначає, що спірне рішення відповідача, з урахуванням фактичних обставин та поданих позивачем документів, не містить жодної з підстав, приведених у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для відмови в державній реєстрації прав, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Проте, судом першої інстанції ця обставина не була проаналізована, у зв'язку з чим рішення підлягає зміні в частині обґрунтування висновків суду.

Крім того, підлягає зміні абз.2 резолютивної частини судового рішення, оскільки в даному випадку, з урахуванням положень ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також висновку суду щодо невідповідності спірного рішення відповідача приписам ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний

реєстратор має повторно розглянути заяву позивача з урахуванням всіх поданих нею документів та прийняти за результатами їх розгляду відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора права на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Білай Олени Павлівни - залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2017 р. у справі № 333/3526/17(2-а/333/188/17) - змінити в частині обґрунтування висновків суду та абзацу другого резолютивної частини, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Білай Олену Павлівну повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 19.05.2017 року та прийняти відповідне рішення".

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: І.В. Юрко