_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/5008/18

Провадження № 2-р/520/22/18

УХВАЛА

про роз'яснення рішення

07.05.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

за участю секретаря судового засідання – Шпак К Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Київського районного суду м.Одеси від 07.04.2003 року по справі № 2-АЕ-51/2003 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала справа № 2-АЕ-51/2003 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Постановою Київського районного суд м.Одеси від 07.04.2003 року по справі № 2-АЕ-51/2003 стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкав АДРЕСА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно ( але не менше 20 руб. на одну дитину), починаючи з 17.03.2003 року і до повноліття сина, тобто до 17.05.2020 року.

17.04.2003 року був виданий виконавчий лист № ач-51/03, який перебуває на виконанні ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

25.04.2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського районного суду м.Одеси від 07.04.2003 року по справі № 2-АЕ-51/2003 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В заяві ОСОБА_1 просить роз'яснити постанову Київського районного суду м.Одеси від 07.04.2003 року по справі № 2-АЕ -51/2003, вказавши, що розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 становить 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17.03.2003 року і до повноліття сина, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Заявник зазначає, що приводом для звернення з заявою до суду став той факт, що при нарахуванні розміру аліментів та заборгованості по їх сплаті державний виконавець не враховує обмежень, встановлених законодавством України щодо мінімального розміру аліментів, що приводить до невірного нарахування та стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина - інваліда дитинства, який потребує матеріальних затрат на лікування та реабілітацію, позивач проживає разом з сином, надала свідоцтво про смерть матері від 02.01.2018 року та в заяві вказує що дитина повинна отримувати належне утримання від батька з врахуванням прожиткового мінімуму.

Відповідач надав суду письмові заперечення, з яких вбачається, що заявником фактично порушено питання про зміну рішення, та неможливо до правовідносин 2003 року застосовувати Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 08.07.2017 року, оскільки він набрав чинності у 2017 році, вважає, що резолютивна частина є зрозумілою та роз’ясненню не підлягає, тому просить відмовити у задоволенні заяви.

Учасники процесу надали заяви про слухання справи за їх відсутності, що не перешкоджає розглянути заяву про роз’яснення рішення.

Суд, дослідивши доводи заяви та матеріали справи, вважає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.

Статтею 271 ЦПК України встановлений порядок роз'яснення рішення суду.

За змістом вказаної норми процесуального закону, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, належним чином повідомлених, не перешкоджає розгляду заяви про роз’яснення рішення.

Судове рішення - акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно до ст. 124 Конституції України ухвалюється судами і є обов'язковим до виконання на всій території України.

Необхідність роз'яснення судового рішення зумовлюється його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для осіб, які мають здійснювати його виконання.

Відтак, очевидним є те, що суд може роз'яснити рішення, яке підлягає виконанню та подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подано для примусового виконання.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 21Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року та відповідно до статті 271 ЦПК України роз'яснення рішення суду, можливе тоді, коли воно є незрозумілим та ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Судом встановлено, що постанова Київського районного суду м.Одеси про стягнення аліментів була прийнята у 2003 році, з цього часу змінювався рівень життя та неоподаткований мінімум доходів громадян, неодноразово змінювався прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, тому з метою захисту безпосередньо прав неповнолітньої дитини-інваліда на належне утримання, суд вважає можливим надати роз’яснення рішення, при цьому не змінюючи резолютивну частину постанови про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частині з усіх видів заробітку щомісячно та до повноліття.

Позивачка посилається на те, що на даний час розмір визначених судом аліментів, не відповідає прожитковому мінімуму на дитину відповідного віку станом на 2017 рік, дитина постійно проживає разом з позивачкою та потребує додаткових витрат, відповідач надає матеріальну допомогу, яка не відповідає вимогам закону та є значно зменшеною, оскільки при нарахуванні не враховується мінімальний прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, який не може бути менший, чим встановлено законодавством, тому вона змушена звернутись до суду з даною заявою.

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а ч.2 ст.182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, саме вказаний мінімальний розмір заявниця просить роз’яснити в даній ухвалі.

Судом встановлено, що на момент стягнення аліментів, відповідно до ч.2 ст.182 СК України /в редакції 2002 року/ розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподаткований мінімум доходів громадян.

У подальшому мінімальний розмір аліментів відповідно до ч.2 ст.182 СК України /в редакції 2005 року/ було змінено та встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.

Відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 08.07.2017 року було викладено в новій редакції частину другу ст.182 СК України, відповідно до якої збільшився мінімальний розмір аліментів на дитину, який складає не менш 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Із резолютивної частини постанови вбачається, що стягненню підлягає ? частина усіх видів заробітку, але не менш ніж 20 рублів на одну дитину, вказаний мінімальний розмір аліментів за період 2003-2018 років значно змінився та потребує роз’ясненню, оскільки на даний час ця постанова є незрозумілою для учасників справи, що перешкоджає належним чином виконувати судове рішення в частині стягнення аліментів та заборгованості.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що постанова набрала чинності у 2003 році та чіткою та зрозумілою,оскільки стягнення аліментів на дитину носить триваючий характер та виконавчий лист знаходиться на виконанні ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, тобто роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подано для примусового виконання.

Суд роз’яснює, що нарахування аліментів та заборгованість по аліментах, які присуджені у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо боржник в цей період не працював, аліменти визначаються виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості (міста, району). При визначенні суми аліментів чи заборгованості державний виконавець також зобов'язаний враховувати встановлений статтею 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину в місяць, який не може бути меншим від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Окрім того, заборгованість по аліментам стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Судом була досліджена довідка Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 20.02.2018 року про те, що станом на 20.02.2018 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментам відсутня, однак вказана довідка не спростовує та не підтверджує факт наявності або відсутності заборгованості по аліментам за минули роки та вірного детального щомісячного нарахування розміру аліментів відповідно до прожиткового мінімуму для дитини, встановленого законодавством.

На підставі викладеного, суд вважає заяву ОСОБА_1 про роз’яснення постанови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2003 року обґрунтованою, однак такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки заявник вказує надати роз’яснення щодо конкретного мінімального розміру на дитину – не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак вказана норма почала діяти тільки з 08.07.2017 року, тому необхідно при начисленні розміру аліментів поступово враховувати зміни законодавства щодо розміру прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку протягом періоду з 2003 по 2018 рік з врахуванням строків позовної давності.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», ст.ст. 4,5 , 89, 258-261,271,353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про роз’яснення постанови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2003 року по справі № 2-АЕ-51/03 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Роз’яснити Постанову Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2003 року по справі № 2-АЕ-51/03 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкав АДРЕСА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17.03.2003 року і до повноліття сина, але не менш прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку встановленого законодавством.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.  

Суддя Гниличенко М. В.