АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1318/17Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.

Провадження № 22-ц/789/458/18 Доповідач - Щавурська Н.Б.

Категорія - 48

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року колегія суддів Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Ткач З. Є., Ходоровський М. В.,

секретаря - Шмигельська І.З.

сторін - позивача ОСОБА_1, представника відповідача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 594/1318/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 10 січня 2018 року, постановлене суддею Губіш О.А., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, в обґрунтування якого зазначила, що рішенням Борщівського районного суду від 03 червня 2014 року з відповідача в її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей - синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 650 грн. на кожну дитину, починаючи з 28 квітня 2004 року і до досягнення ними повноліття. В зв'язку з досягненням 07 вересня 2016 року старшим сином повноліття виплата аліментів на нього була припинена, однак жодних інших витрат, окрім аліментів у сумі 650 грн., встановлених попереднім рішенням суду, батько на утримання молодшого сина не надає, хоча потреби дитини у харчуванні, забезпеченні необхідним приладдям для навчання, одягом, задоволення нових інтересів, що з'являються у зв'язку з віком змінюються й відповідно збільшується розмір витрат для задоволення таких потреб. Тому, враховуючи недостатність коштів в сумі 650 грн. для гармонійного розвитку дитини відповідного віку, покращення матеріального стану відповідач в зв'язку з припиненням сплати аліментів на старшого сина, просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача за рішенням суду з 650 грн. до 2000 грн. щомісячно.

Заочним рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2017 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 16 листопада 2017 року і до досягнення ним повноліття та 640 грн. судового збору в дохід держави. Відкликано з Борщівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області виконавчий лист № 594/459/14-ц від 03.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 650 грн. щомісячно, починаючи з 28 квітня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою того ж суду від 01 березня 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення в даній справі залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, ухваленим у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги звертає увагу на те, що, окрім аліментів, які він сплачує за рішенням суду й заборгованість зі сплати яких у нього відсутня, він систематично зустрічається з сином, допомагає йому матеріально (дає гроші, купує одяг, шкільне приладдя, інші матеріальні цінності, яких син потребує).

Також звертає увагу на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, в частині його задовільного стану здоров'я, оскільки він протягом тривалого часу хворіє двобічним коксартрозом II ст. й дане захворювання вимагає витрат грошових коштів, пов'язаних з постійним лікуванням, вживанням знеболюючих препаратів, проведенням профілактичних реабілітаційних заходів.

Крім цього, з урахуванням нестабільного заробітку, який він отримує в сумі 2500-2700 грн. щомісячно, вважає безпідставними висновки суду щодо наявності у нього можливості сплачувати аліменти в користь сина в сумі 2000 грн. При цьому не заперечує можливості збільшення розміру аліментів, встановленого рішенням суду з 650 грн. до мінімального розміру, визначеного законом (50% від прожиткового мінімуму, встановленого на одну особу відповідного віку), тобто до 930 грн. щомісячно.

Такими, що недоведені, є на його думку, й висновки суду в частині, що за кордоном він взагалі працює.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 відносно такої заперечує, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим, таким, що скасуванню не підлягає. В обґрунтування заперечень посилається на недоведеність обставин, на які відповідач посилається, як на підставу скасування рішення суду, зокрема, як в частині надання сину матеріальної допомоги, окрім аліментів, призначених рішенням суду, так і в частині затрат, необхідних для постійного лікування.

Звертає увагу на те, що виписка з історії хвороби відповідача не містить будь-яких обмежень щодо трудової діяльності.

Крім цього, зазначає, що відповідачем не заперечуються ні факти виїзду за кордон на заробітки, ні факти зміни матеріального стану їх сина, пов'язані з появою в останнього нових інтересів, збільшення витрат на одяг, продукти харчування.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву, в якій апеляційну скаргу підтримав, а справу просив розглянути в його відсутності.

У відповідності до ч.2 ст.372 колегія суддів вважає за необхідне провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_3

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній; просив її задовольнити. При цьому не заперечив факту періодичного виїзду його довірителя на роботу в Польщу, вказавши що розмір його заробітків за місяць не перевищує 2500 - 2700 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної скарги не визнала, вважаючи, що передбачені законом підстави для скасування рішення суду відсутні. При цьому, заперечила будь-які факти надання відповідачем матеріальної допомоги сину, придбання йому одягу, необхідного шкільного приладдя тощо, окрім сплати аліментів на підставі рішення суду. Також, вказала, що за весь час їх спільного з колишнім чоловіком проживання, останній жодного разу не звертався за медичною допомогою до лікарів у зв'язку з наявною хворобою й навіть не мав заведеної медичної картки в лікувальному закладі, а таке звернення мало місце лише після ухвалення рішення про збільшення розміру аліментів з метою ухилення від їх сплати. Також, зазначила, що наявна у її колишнього чоловіка хвороба не заважає йому працювати за кордоном (спочатку в Російській Федерації, а згодом - у Польщі) на роботах, пов'язаних з будівництвом.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що з часу ухвалення рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 суттєво збільшився розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, що в свою чергу є підставою для висновку про зміну матеріального стану дитини та збільшення витрат на його утримання й відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неможливість сплати ним аліментів у більшому розмірі, ніж був встановлений рішенням суду в 2014 році.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, як таким, що відповідає вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини та зробленим з урахуванням наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4).

Рішенням Борщівського районного суду від 23 квітня 2014 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.3).

Рішенням Борщівського районного суду від 03 червня 2014 року присуджено стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання двох на той час неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі по 650 грн. щомісячно на кожного, починаючи з 28 квітня 2014 року і до досягнення ними повноліття (а.с.5).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1. До складу її сім'ї входять син ОСОБА_5 та колишній чоловік ОСОБА_3, який за вказаною адресою не проживає (а.с.6).

Син ОСОБА_5 є учнем 7 класу Скала - Подільської ЗОШ І-ІІ ступенів.

ОСОБА_1 працює вихователем дитсадка смт.Скала - Подільська Борщівського району, де її загальна заробітна плата за період з червня 2017 року по жовтень 2017 року склала 36330, 83 грн. (а.с.8).

ОСОБА_3 періодично їздить на заробітки за кордон. Вказаний факт, як такий, що визнаний сторонами, в силу вимог ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

У відповідності до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та на теперішній час мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183, 184 СК України.

У відповідності до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» (який діяв на час звернення позивача до суду з даним позовом) розмір прожиткового мінімуму складає: для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень, а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», встановлено, що розмір прожиткового мінімуму складає: для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 грн., з 1 липня - 1944 грн., з 1 грудня - 2027 грн., в той час як відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (який діяв на час ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача аліментів) прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складав 1032 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років - 1286 грн.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Встановивши, що з часу присудження рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь неповнолітнього сина ОСОБА_5 в сумі 650 грн., мали місце зміни в матеріальному становищі дитини, пов'язані з життєвою необхідністю затрачати більше коштів на утримання останнього, що стверджується встановленими на законодавчому рівні прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку, а також, враховуючи зміни в матеріальному становищі відповідача, пов'язані з покращенням матеріального становища в зв'язку з припиненням сплати аліментів на старшого сина за досягненням повноліття, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про наявність передбачених законом підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на підставі судового рішення з 650 грн. до 2000 грн. щомісячно.

При цьому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо неможливості сплати ним аліментів у розмірі 2000 грн. в зв'язку з тим, що окрім аліментів у сумі 650 грн., що сплачуються за рішенням суду, він добровільно допомагає сину матеріально (дає гроші, купує одяг, шкільне приладдя, інші матеріальні цінності, яких син потребує), колегія суддів до уваги не приймає, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами в зв'язку з тим, що факт надання добровільної матеріальної допомоги позивачем заперечується.

Безпідставними колегія суддів вважає й доводи апеляційної скарги в частині ухвалення судом рішення у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а зокрема, що стосуються задовільного стану здоров'я відповідача, з посиланням на наявність у нього хвороби (двобічного коксартрозу II ст.), значних витрат на постійне лікування хвороби, вживання знеболюючих препаратів, проведення профілактичних реабілітаційних заходів, підтверджених долученою до апеляційної скарги випискою з історії хвороби (а.с.33), оскільки, дана виписка, як така, що свідчить про перебування відповідача на стаціонарному лікуванні з 30.01.2018 року до 09.02.2018 року, тобто, після ухвалення судом рішення в даній справі, не може вважатися доказом відсутності підстав для збільшення розміру аліментів станом на час пред'явлення позову та ухвалення оскаржуваного рішення. Окрім того, сама по собі виписка з лікарні не підтверджує факту наявності у відповідача ні значних постійних витрат, пов'язаних з лікуванням, ні з проведенням профілактичних реабілітаційних заходів.

В той час факт відсутності в даній виписці будь-якої інформації про встановлені лікарем обмеження щодо трудової діяльності, а також факт роботи відповідача за кордоном на будівництвах (останній стороною відповідача не заперечувався), в сукупності, на думку колегії суддів, свідчать про задовільний стан здоров'я ОСОБА_3 на час вирішення судом питання про збільшення розміру аліментів.

Не приймає колегія суддів до уваги й доводи апеляційної скарги відповідача в частині неможливості сплати ним аліментів у визначеному судом розмірі з підстав відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили, що за кордоном він взагалі працює, оскільки в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 сам визнає факт наявності в нього неофіційної роботи за кордоном та отримання ним щомісячно нестабільного заробітку в сумі 2500-2700 грн. (а.с.30 абз.1).

Що стосується тверджень відповідача в частині можливості сплати ним аліментів лише в сумі не більшій, ніж 930 грн. (50% прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку), то такі колегія суддів оцінює критично з підстав, що як, встановлено в ході розгляду даної справи, відповідач постійно працює неофіційно за кордоном, однак це не перешкоджало йому до недавнього часу (кінця 2016 року) сплачувати аліменти в сумі 1300 грн. (на двох дітей) і, як він сам зазначає, заборгованості при цьому в нього не було. Разом з тим, належних і допустимих доказів, які б давали колегії суддів підстави змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів та визначення таких у мінімальному розмірі, встановленому законом для дитини відповідного віку (в сумі 930 грн.), а саме - які б свідчили про наявність у відповідача інших утриманців, незадовільного стану здоров'я, тощо матеріали справи не містять.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в даній справі, як таке, що ухвалено з дотриманням норм чинного законодавства не підлягає до скасування.

Керуючись ст.35 ч.1; 259 ч.ч.1, 2, 6, 8; 374 ч.1 п.1; 375 ч.1; 381 ч.ч.1, 3; 382 ч.ч.1, 2; 383 ч.1; 384 ч.1; 390 ч.1 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду від 10 січня 2018 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 травня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська