ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року№ 876/2192/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 5 лютого 2018 року у справі №346/4703/17 (суддя П’ятковський В.І. рішення ухвалено о 17/16 год., м.Коломия Івано-Франківська область, повний текст складено 12 лютого 2018 року) за її позовом до Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання відмови у перерахунку пенсії державного службовця неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок, -

ВCТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі – ОУПФ, ПФУ відповідно) у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.64-67), просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії державного службовця в зв’язку з підвищенням рівня заробітної плати працюючим державним службовцям; зобов’язати ОУПФ провести перерахунок пенсії з 01.09.2017 (та надалі проводити) в розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу, з якої позивачу була призначена пенсія.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 5 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовими рішення, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги скаржник наводячи норми матеріального права посилаючись на їх невірне тлумачення, вказує, що у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям вона з покликанням на норми статті 37-1 Закону України «Про держану службу» (далі – Закон №3723-XII) звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку раніше призначеної їй пенсії. Однак, отримала відмову, яка на переконання останньої порушує належне їй право на пенсійне забезпечення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, з підстав відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення позивача до ОУПФ із заявою про перерахунок пенсії, діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів ПФУ щодо перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону №3723-XII.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з квітня 2014 року перебуває на обліку в ОУПФ, як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Останнім місцем роботи позивачки була Коломийська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, де вона працювала на посаді – начальника відділу фінансово-господарського забезпечення (а.с.20-21).

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв’язку з підвищенням посадових окладів державним службовцям, додавши до такої довідку із останнього місця роботи про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію від 07.09.2017 №19 (а.с.26).

19.09.2017 листом ОУПФ відмовило позивачці у проведенні зазначеного перерахунку. Зокрема, свою позицію відповідач обґрунтував тим, що стаття 37-1 Закону №3723-ХІІ, яка визначала порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців, втратила чинність з 01.05.2016. Водночас, Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон №889-VIII), що діє з 01.05.2016, проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37-1 Закону №3723-ХІІ, не передбачає взагалі. На підставі зазначеного, відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії (а.с.23-24).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача позивач звернулася до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 37-1 Закону №3723-ХІІ, передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Зазначеною нормою статті 37-1 було визначено таку підставу (умову) для перерахунку раніше призначених пенсій як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2015, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

Тобто, починаючи з 01.01.2015 змінилося правове регулювання перерахунку пенсій колишніх державних службовців. Така підстава (умова) для перерахунку раніше призначених пенсій, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відсутня в статті 37-1 Закону №3723-ХІІ (в редакції Закону №76-VIII), а визначення умов перерахунку раніше призначених пенсій делеговано Кабінету Міністрів України.

Крім того, у відповідності до статті 90 Закону №889-VIII, який діяв на момент звернення позивача до відповідача за перерахунком, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV, яким не передбачено перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого державного службовця за відповідною посадою.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції відповідно до яких відповідач правомірно відмовив позивачеві у перерахунку пенсії.

Звідси, посилання апелянта на наявність підстав для перерахунку пенсії є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, зважаючи на наведені вище норми законодавства, у період часу, з якого та просила здійснити перерахунок пенсії, такої підстави (умови) перерахунку раніше призначених пенсії як підвищення посадових окладів працюючим державним службовцям законодавством визначено не було.

Крім того, як вірно зазначає, ОУПФ у відзиві на апеляційну скаргу, відмова у перерахунку пенсії ОСОБА_2 не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку остання отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги статей 37, 37-1 Закону №3723-ХІІ статті 90 Закону №889-VIII, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 5 лютого 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС.

Головуючий суддя ОСОБА_3

судді ОСОБА_4

ОСОБА_5