Справа № 372/1720/14-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.

Провадження № 22-ц/780/1958/18 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.

Категорія 26 19.04.2018

П О С Т А Н О ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Журби С.О.,

суддів Березовенко Р.В., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивувало наступним:

27 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк», був укладений кредитний договір №KIO0GA00000396, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 79 000 доларів США строком до 27 квітня 2017 року.

Для забезпечення кредитного договору 27 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. При цьому згідно з пунктом 34 договору іпотеки було встановлено, що вартість іпотеки складає 99 тис. доларів США, що еквівалентно 499 950 грн. Остання оплата за кредитним договором була здійснена відповідачем 27 серпня 2010 року в сумі 400 доларів США.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 17 березня 2014 року за кредитом утворилась заборгованість у розмірі 157 234,16 доларів США, що по курсу НБУ становить 1 509 447 грн. 96 коп. та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 54 699,53 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 47 665,97 доларів США, заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 6 794 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 40 562,52 доларів США, штрафу (фіксована складова) в розмірі 26,04 доларів США, штрафу (процентна складова) в розмірі 7 486,10 доларів США.

У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача на користь банку вказану заборгованість за кредитом та судові витрати по справі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року у задоволенні вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. Зазначав, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо пропуску банком строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач у справі. Банк зазначав, що дізнався про порушення своїх прав за вказаним кредитним договором лише 22 листопада 2013 року - у день реалізації квартири, яка перебувала в іпотеці, оскільки стало відомо про невідповідність отриманої від продажу іпотечного майна суми розміру наявної заборгованості. За таких умов вважав рішення суду незаконним.

24 листопада 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду прийшла до наступних висновків:

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В той же час наведеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

В ході розгляду справи було встановлено, що 27 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк», був укладений кредитний договір №KIO0GA00000396, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 79 000 доларів США зі строком повернення до 27 квітня 2017 року.

На забезпечення кредитного договору 27 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість і банк скористався передбаченим договором правом на звернення стягнення на предмет іпотеки. 04 жовтня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу видав виконавчий напис № 1256 про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру.

22 жовтня 2010 року відділом державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції Київської області було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 04 жовтня 2010 року № 1256 про звернення стягнення на квартиру в рахунок заборгованості у розмірі 75 440,45 доларів США, що еквівалентно 596726 грн. 42 коп.

29 липня 2013 року відбулися прилюдні торги з продажу вищевказаної квартири, яка була продана за 321 200 грн. Кошти, отримані від продажу квартири в розмірі 273 341 грн. 20 коп., були перераховані відділу державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції Київської області, які той отримав 05 серпня 2013 року, що підтверджується повідомленням ТзОВ «Укпспецторг груп» від 29 липня 2013 року №4852/13.

06 серпня 2013 року розпорядженням старшого державного виконавця Обухівського районного управління юстиції Київської області грошові кошти в сумі 245 700 грн. (отримані від реалізації квартири кошти за виключенням витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору) були направлені позивачу.

Зважаючи на викладене, заборгованість за кредитом була погашена лише частково. Станом на 17 березня 2014 року сума заборгованості за кредитним договором становила 157 234,16 доларів США, що по курсу НБУ відповідає 1 509 447 грн. 96 коп., та складалася із заборгованості за кредитом в розмірі 54 699,53 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 47 665,97 доларів США, заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 6 794 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 40 562,52 доларів США, штрафу (фіксована складова) в розмірі 26,04 доларів США, штрафу (процентна складова) в розмірі 7 486,10 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчим написом було встановлено обов'язок направлення виручених від продажу майна відповідача коштів саме на погашення заборгованості за тілом кредиту, в той час як банк розділив цю суму, частково направивши її на погашення тіла кредиту, а частково - на погашення штрафних санкцій. За таких умов з точки зору суду першої інстанції структура заборгованості, яка була визначена нотаріусом, не відповідає структурі заборгованості, визначеної банком в його розрахунку, відтак вимога про її стягнення не підлягає до задоволення.

З наведеною позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

По-перше, висновок суду про те, що у виконавчому написі нотаріуса було визначено порядок зарахування виручених від продажу іпотечного майна коштів не відповідає дійсності, оскільки такий виконавчий напис лише вказував структуру заборгованості за кредитом і жодним чином не встановлював черговості її погашення.

По-друге, порядок зарахування коштів, що надходять на погашення кредитної заборгованості, чітко був визначений сторонами у п. 3.3 кредитного договору, відповідно до якого такі кошти насамперед направляються на відшкодування витрат банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8, далі - пені, потім - комісії, потім - простроченої винагороди, потім - прострочених відсотків, і вже після цього - на погашення заборгованості за тілом кредиту. Окрім того, такий порядок погашення заборгованості відповідає й вимогам ст. 534 ЦК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що застосований банком порядок зарахування коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, не порушує ні умови договору між сторонами, ні вимоги закону, відтак висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам.

Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду й з позицією суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

У відповідності до положень ст. 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Посилаючись на те, що відповідач з серпня 2010 року не сплачував кредит, суд першої інстанції прийшов до висновку про пропуск банком строку позовної давності, адже позов було пред'явлено 01.04.2014 року. В той же час суд не звернув увагу на ту обставину, що на примусовому виконанні у державного виконавця відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції знаходився виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитом. Вказаний виконавчий напис був виконаний лише у липні 2013 року, саме з цього часу банк довідався, що отриманих від реалізації предмета іпотеки коштів не достатньо для погашення всієї заборгованості. За таких умов саме з часу проведення прилюдних торгів, з точки зору колегії суддів, й має відраховуватися строк позовної давності для вимог за цим позовом. Таким чином висновок суду про пропуск позивачем такого строку не відповідає обставинам справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з боржника заборгованості за кредитом. В той же час, погоджуючись із заявленим розміром заборгованості за тілом кредиту та відсотками, який був визначений у відповідності до умов договору та обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає вимоги про стягнення комісії, пені та штрафів за кредитом такими, що не підлягають до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що кредит відповідачу було видано в іноземній валюті (доларах США). В цій же валюті нараховувалися відсотки за кредитом, що не суперечить як вимогам законодавства, так і отриманій банком відповідній ліцензії. В той же час чинним законом як на даний час, так і на час видачі кредиту, не передбачалося право стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язання за кредитом та інших видів нарахувань у іноземній валюті. За таких умов стягнення таких фінансових санкцій можливе лише у грошовій одиниці України - гривні.

З представленого банком розрахунку вбачається, що нарахування комісій, пені та штрафів здійснювалося у валюті кредиту - доларах США. Хоча такі нарахування й розраховуються, виходячи із суми заборгованості за кредитом та відсотками, які обліковуються в валюті кредиту, однак, зважаючи на щоденне встановлення НБУ нового курсу валют, визначення суми таких нарахувань у національній грошовій одиниці мало б здійснюватися по кожній з таких операцій за відповідним курсом на день такого нарахування, чого банком зроблено не було. За таких умов вимоги банку про стягнення комісій, пені та штрафів за кредитом не можуть бути задоволені.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та нарахованими на нього відсотками.

Окрім наведеного, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на наведену норму та співвідношення позовних вимог, які суд визнав обґрунтованими, до загального розміру заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 7837 грн. 83 коп.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року №KIO0GA00000396, в розмірі 102 365 доларів США (сто дві тисячі триста шістдесят п'ять) 50 центів, що станом на 17.03.2014 року по курсу НБУ становить 982 708 грн. (дев'ятсот вісімдесят дві тисячі сімсот вісім ) 80 коп., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 54 699,53 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 47 665,97 доларів США. У задоволенні іншої частини позовних вимог публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму судового збору в розмірі 7837 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять сім) 83 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Р.В. Березовенко

О.П. Коцюрба