ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа №622/1167/17

Провадження №2/622/260/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря - Попової В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовного провадження у залі суду у смт. Золочів Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2) про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері повнолітньою дитиною,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 року позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягувати з її повнолітнього сина на її утримання як непрацездатної особи аліменти розмірі ? частини заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, аргументуючи свої вимог тим, що відповідач як син самоусунувся від допомоги матері у важкий для неї життєвий період, через що отримані доходи позивача не дозволяють їй самостійно забезпечувати мінімальний для людини рівень життя, що є підставою для звернення позивача до суду.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на те, що допомогу їй надає лише молодша донька, вона сама після операції важко пересувається, їй прикро звертатися до суду, однак вона змушена це зробити з метою відновлення соціальної справедливості. Додатково повідомила суд, що вона має трьох дітей, одним з яких є відповідач, а дві інші доньки, одна з яких мешкає разом із нею та допомагає їй, інша не має належних умов для утримання самої себе, а тому до неї позовні вимоги позивач не пред'являє. Відповідач же на думку позивача має можливість надавати таку допомогу, це не вливає на його сімейний та матеріальний стан, однак добровільно надавати таку допомогу син відповідач відмовляється.

Відповідач по справі у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання двічі повідомлявся належним чином (а.с.22, 27), причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, у зв'язку з чим суд вражає за можливе розглянути справу на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України.

Через відсутність згоди позивача на заочний розгляд справи, справа розглядається у загальному позовному порядку.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Позивач є матір`ю відповідача, що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції (актовий запис №136 від 02.02.1974 року).

Зміна прізвища позивача на теперішнє підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3, копією витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00012202934 від 22.05.2013 року з відомостями про розірвання шлюбу, копією витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00012195313 від 21.05.2013 року з відомостями про розірвання шлюбу, довідкою відділу державної реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції м. Харкова від 09.08.2005 року за №348/3.64 та свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_4, виданого відділом РАЦС Фрунзенського районного управління юстиції м. Харкова від 09.08.2005 року (актовий запис №859 від 18.12.1984 року)(а.с.9-13).

Позивач знаходиться на обліку у Дергачівському об'єднаному УПФУ у Харківській області та отримує пенсію за віком при повному стажі станом на листопад 2017 року у розмірі 1373,00 грн., що підтверджується копією відповідної довідки №897 від 28.11.2017 року (а.с.15).

Дані про матеріальний та сімейний стан відповідача суду надані не були, що не позбавляє суд вирішити справу по суті, оскільки в такій категорії справ обов'язок доказування відсутності матеріальної можливості надавати допомоги своїм непрацездатним батькам або встановлення сімейного стану, який не дозволяє таку допомогу надати, законодавство покладає на відповідача, який своїми правами по справі користуватися не побажав, а тому вказані обставини суд не встановлює, та вважає, що відповідач має можливість надати фіксований розмір допомоги своїй матері.

При цьому наявність чи відсутність офіційного місця роботи у відповідача для вирішення по суті питання стягнення аліментів жодного відношення не має, оскільки саме позивач визначає спосіб їх стягнення: у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

При вирішенні по суті позовних вимог суд виходить з того, що заявлена позивачем сума аліментів не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки вона має ще двох дітей (при цьому суду був наданий доказ лише на одну з них), які повинні також допомогати утримувати свою непрацездатну матір, до того ж позивач має дохід у вигляді пенсійних виплат, що вказує на наявність у неї можливості утримувати себе, оскільки розмір пенсійних виплат завжди є вищим за прожитковий мінімум для непрацездатної людини.

Таким чином, суд приходить до думки, що позовні вимоги слід задовольнити частково у розмірі 1/10 частини доходу відповідача, що буде відповідати вимогам закону та враховує інші обставини, встановлені при постановленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі ст.205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, а відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, визначеному КМУ. До цього часу вказаний порядок КМУ не прийнятий, у зв'язку з чим судові витрати по справі, які складаються із несплаченого судового збору, слід компенсувати за рахунок держави.

Підстав для негайного стягнення аліментів в даній категорії справ відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 268, 272, п.1 ч.4 ст.274, п.9, п.11, п.15.5 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) аліменти на утримання непрацездатної матері з боку повнолітньої дитини у розмірі 1/10 частини його щомісячного заробітку (доходу), починаючи стягнення з 05 грудня 2017 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання у тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: Кочнєв О. В.