Справа № 369/10640/16-к Головуючий у І інстанції Гришко О. М.

Провадження № 11-кп/780/458/18 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко О. М.

Категорія 3 02.05.2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

суддів: Рудніченко О.М.,

Ігнатюка О.В., Габрієль В.О.,

секретар Чорнобривець В.В.,

за участю:

прокурора Прокоповича Р.І.,

захисника Понур Д.С.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

обвинуваченої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_5, засудженої ОСОБА_6, захисника Понур Юрія Сергійовича в інтересах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року, яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Білогородка, Києво-Святошинського р-н., Київської обл., громадянина України, проживаючого без реєстрації до затримання за адресою: с. Білогородка, Києво-Святошинський р-н., Київська обл., вул. Володимирська, 191, освіта: середня не повна, не працюючого, раніше судимого;

- засуджено за ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 185, ст.70, ст. 71 КК України до покарання у виді 11 років позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку м. Харків, громадянка України, освіта середня, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не працюючу, раніше не судиму;

-засуджено за ст. 198 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком - 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України,-

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком суду, 18 липня 2016 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_5, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на подвір'ї будинку за адресою: АДРЕСА_2, в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із власницею вказаного будинку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, маючи прямий умисел, направлений на позбавлення її життя, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою реалізації свого умислу, за допомогою сокири, наніс їй п'ять ударів в область життєво важливого органу - голови, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді рублених ран та того ж дня була госпіталізована до реанімаційного відділення Києво-Святошинської ЦРЛ, де померла ІНФОРМАЦІЯ_8, не приходячи до свідомості.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 350 від 15.11.2016 при розтині трупа ОСОБА_8 виявлено відкриту черепно-мозкову травму: 5 рублених ран голови (1 рана тім'яно-потиличної ділянки, 1 рана правої лобно-тім'яної ділянки, 3 рани правої половини обличчя), синці очних ділянок, масивний крововилив в м'яких покривах голови, переломи правої верхньої щелепи, правої виличної кістки, перелом (з ознаками врубу) лобної кістки справа, перелом (з ознаками врубу) тім'яно-потиличної ділянки з переходом в ліву скроневу ділянку, забій-розміжчення правої лобної та лівої потиличної часток, крововилив під м'яку мозкову оболонку, набряк-набухання головного мозку.

Смерть ОСОБА_8 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломами кісток черепа, забоєм-розміжченням головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Крім цього, 18.07.2016 близько 14.30 год. ОСОБА_5, будучи раніше судимий вироком Києво-Святошинського районного суду від 21.04.2015 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, маючи прямий умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, реалізовуючи свій умисел, перебуваючи на подвір'ї будинку за адресою: АДРЕСА_2, де, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, шляхом розбиття вікна за допомогою молотка проник всередину будинку, звідки повторно таємно викрав телевізор марки «Samsung UE-40H5500» серійний номер НОМЕР_1 вартістю 7520 грн., що належить ОСОБА_9, монітор «Aser - 22» серійний номер 80910492040 вартістю 1710 грн., що належить ОСОБА_10, 6 пляшок пива «Чернігівське світле» ємністю 2,5 л кожна, яке для ОСОБА_10 матеріальної цінності не представляє, та мобільний телефон ОСОБА_8 марки «Nokia 1616-2» ІМЕІ НОМЕР_2 вартістю 228 грн. з сім-картою оператора «Київстар».

Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальної шкоди.

В свою чергу ОСОБА_12, достовірно знаючи, що телевізор марки «Samsung UE-40H5500» та монітор «Aser - 22», викрадені ОСОБА_5 18.07.2016 року з будинку за адресою: АДРЕСА_2, в цей же день близько 18 годині, більш точного часу не встановлено, заклала його, тобто збула, у відділенні ПТ «Ломбард Донкредит» ТОВ «Інтер-Ріелті» і Компанія» в м. Фастів Київської області, більш точного місця не встановлено, за що отримала 3944 грн., якими розпорядилася на власний розсуд.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор, засуджений ОСОБА_5, засуджена ОСОБА_6, захисник Понур Юрія Сергійовича в інтересах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Києво-Святошинського районного суду в Київській області від 14.02.2018 року в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 20.07.2016 року до 20.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; із 21.06.2017 року строк попереднього ув`язнення зарахувати з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вирок Києво-Святошинського районного суду в Київській області від 14.02.2018 року є незаконним у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Верховний Суд України, надаючи висновок щодо можливості застосування положень ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, у постанові від 26.10.2017 року № 344/7495/16-к констатував, що у приписах ч.5 ст. 72 КК України в редакції закону №838-VIII від 26.11.2015 року зазначено про те, що передбачені у ній правила зарахування строку попереднього ув`язнення мають застосовуватися у період дії цієї норми при засудженні осіб до позбавлення волі. З огляду на викладене, на думку прокурора, зарахуванням судом у період дії ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №2046-VIII від 18.05.2017 року строку попереднього ув`язнення у строк покарання ОСОБА_5 після 21.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі є неправильним.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5, обвинувачена ОСОБА_6, захисник Понур Ю.С. в інтересах обвинувачених та в апеляційній скарзі ОСОБА_5 просять переглянути вирок щодо ОСОБА_5, змінити його, призначити ОСОБА_5 більш м`яке покарання, врахувавши обставини, що пом`якшують його відповідальність, та які не були враховані судом першої інстанції. Також просять, переглянути вирок щодо К.В. у частині обвинувачення ОСОБА_6 та закрити кримінальне провадження щодо неї.

В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що вирок суду першої інстанції прийнятий з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції не були взяті до уваги обставини, які пом`якшують вину ОСОБА_5, а саме активне сприяння розкриттю злочину та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких, особистих сімейних обставин, і з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд не врахував вік останнього, так як на момент вчинення злочину йому виповнилось 18 років.

Щодо обґрунтування апеляційної скарги в частині призначення засудження ОСОБА_6, апелянти зазначають, що жодного доказу того, що ОСОБА_6 достовірно знала, що телевізор марки «Samsung EU-40H5500» та монітор «Acer-22», викрадені ОСОБА_5 у матеріалах справи немає. ОСОБА_6 повідомила суду, що не була на місці вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів, про викрадення монітора та телевізора нічого не знала, ОСОБА_5 повідомив їй що цими речами власники розрахувались з ним за виконані ним будівельні роботи.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

захисника Понура Д.С., який підтримав свою та апеляційні скарги обвинувачених, просив їх задовольнити, пом'якшити ОСОБА_5 призначене судом першої інстанції покарання, ОСОБА_6 за ст.198 КК України - виправдати за ; проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував,

обвинуваченого ОСОБА_5, який підтримав апеляційну скаргу свою та захисника, просив їх задовольнити та пом'якшити йому призначене покарання; проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував, апеляційну скаргу ОСОБА_6 підтримав,

обвинувачену ОСОБА_6, яка підтримала апеляційні скарги свою та захисника в її інтересах, просила їх задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечувала, апеляційну скаргу ОСОБА_5 підтримала,

прокурора, який проти апеляційної скарги обвинувачених та захисника заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисника Понур Ю.С. в інтересах обвинувачених задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11до суду не з'явились, в матеріалах кримінального провадження є заява від них про розгляд судового провадження у їх відсутність.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених процесуальним законом.

Вимоги вказаної норми закону, на думку колегії суддів, дотримані судом першої інстанції при постановленні вироку щодо обвинувачених.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування та судове провадження у ньому проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

Як вбачається з вироку суду, свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України, суд обґрунтував на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду, та які суд оцінив у відповідності до вимог ст.94 КПК України.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Переглядаючи вирок суду щодо поданої захисником та обвинуваченим апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання, суд не порушив загальних засад його призначення, передбачених ст. 65 КК України, та повною мірою врахував, ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом першої інстанції враховано, що обвинувачений визнав вину, наявність пом'якшуючих, а саме щире каяття, яке полягає у розкаянні ОСОБА_5 у спричиненні смерті ОСОБА_13 та крадіжці майна; наявність обтяжуючих обставин, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку, посередні характеристики, ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких, другий - до тяжких, вчинення злочинів в період відбування покарання, призначеного вироком від 21.04.2015 року Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України у виді трьох років позбавлення волі; з урахуванням даних про його особу, на підставі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, для досягнення цілей покарання, суд правильно вважав, що виправлення обвинуваченого можливе тільки при призначенні реальної міри покарання і тільки в місцях позбавлення волі з ізоляцією від суспільства, та призначив покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті ст. 115 ч. 1 КК України, та за ч.3 ст.185 КК України з застосуванням положень ст.70, 71 КК України у виді 11 років позбавлення волі, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає, що призначене обвинуваченому покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 і ст. 65 КК України.

Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого.

Що стосується вимог апеляційних скарг обвинувачених та захисника щодо закриття провадження відносно ОСОБА_6, то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з вироку суду, свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нею злочину, передбаченого ст.198 КК України, суд обґрунтував на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду, та які суд оцінив у відповідності до вимог ст.94 КПК України.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, зокрема:

- допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_5 пояснив по даному епізоду, що з викраденим майном вийшов з будинку потерпілих та покинув подвір'я, зупинив автомобіль та на цьому автомобілі поїхав до зупинки, де на нього чекала ОСОБА_6. Дорогою поросив ОСОБА_6 здати викрадені телевізор і монітор в ломбард, після чого разом з ОСОБА_6 поїхав до своїх батьків, де мобільний телефон ОСОБА_8 подарував своїй сестрі. Через деякий час його та ОСОБА_6 затримали, при затриманні били, змусили дати показання проти ОСОБА_6, яка крадіжки не вчиняла.

- допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_6 пояснила, що вона співмешкала з ОСОБА_5, який на прожиття заробляв ремонтами. В липні він працював у будинку в м. Боярка. В якийсь день він їй зателефонував, був дуже схвильований та поросив приїхати до нього. Наступного дня вона приїхала до м. Боярка, де в центрі вона зустрілась з ОСОБА_5. Разом вони випили пива, після чого доїхали до зупинки по вул. Київській, де вона залишилась чекати на ОСОБА_5, який пішов забрати свої речі. Співмешканця довго не було, вона почала хвилюватися, але він до зупинки приїхав на таксі. На цій машині вони поїхали до батьків ОСОБА_5, дорогою заїхали в с. Велика Снітинка, де вона взяла свій паспорт, після чого поїхали в м. Фастів, де в центрі міста в ломбард вона здала телевізор та комп'ютерний монітор.

- договором від 18.07.2016 року за 3944 грн. , відповідно до якого телевізор марки «Samsung UE-40H5500» серійний номер НОМЕР_1 та монітор «Aser-22» серійний номер 80910492040 були здані ОСОБА_6 в ломбардне відділення ПТ «Ломбард Донкредит» ТОВ «Інтер-Ріелті» і Компанія» (том 2 а.с. 15).

Суд першої інстанції правильно оцінив всі зазначені у вироку докази в їх сукупності, та вважав їх достовірними, належними, допустимим та достатніми для доведення вини обвинуваченої ОСОБА_6 вчиненні нею інкримінованого злочину. Всі докази повністю узгоджуються та співпадають між собою.

Покарання призначено ОСОБА_6 з дотриманням положень ст.50, 65 КК України і учасниками провадження не оскаржується.

Доводи захисника та обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що вона не знала, що речі, які вона здала в ломбард, крадені не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і спростовуються наведеними вище доказами.

Що стосується доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, у випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-УІІІ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч.2 ст.5 КК України відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України № 2046-УІІІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище цієї особи.

На думку колегії, суд першої інстанції при зарахуванні ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 20.07.2016 року по дату набрання вироком законної сили правильно застосував редакцію закону, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину на підставі вимог статей 4, 5 КК України.

Таким чином, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 суд першої інстанції у повній мірі дотримався положень закону України про кримінальну відповідальність, а відтак апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_5, засудженої ОСОБА_6, захисника Понур Юрія Сергійовича в інтересах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С У Д Д І :