ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» вересня 2009 року Справа № 2-а-12530/08/1570
09год.45хв. м.Одеса
У залі судових засідань №8
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Ісайко Л.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 03.02.1998р.)
Від відповідача: не з’явився, незважаючи на те що, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровський Одеської області про зобов’язання виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період 2006-2008 роки у загальному розмірі 3303,90 грн. -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м.Білгород-Дністровський Одеської області виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період 2006-2008 роки у загальному розмірі 3 303,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк до 13.01.2009р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 14.01.2009р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 27.02.2009р.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у м.Білгород-Дністровський Одеської області з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, наведених у письмових запереченнях на позовну заяву (вхід.№9112 від 20.02.2009р.), наголошуючи на тому, що протягом 2006 року законодавчо визначених підстав для проведення Пенсійним фондом України щомісячної доплати до пенсії „Дітям війни” не існувало, оскільки Урядом не було визначено порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а відповідні виплати Управліннями Пенсійного фонду України здійснювалися відповідно до приписів ст..110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.1995р. № 3235, положення якого такими, що не відповідають Конституції України не визнавалися. Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 р. положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення, тобто з 09.07.2007 року, у зв’язку з чим розрахована сума у тому числі за період з січня 2007 року по 09 липня2007 року є безпідставною. До того ж, починаючи з 1 січня 2008 року підвищення до пенсії позивачу виплачується згідно з вимогами діючого законодавства, а саме у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Також, у запереченнях на адміністративний позов відповідач наголошує на пропуск позивачем, передбаченого ст.99 КАС України строку позовної давності для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач у судові засідання 27.02.2009р., 27.04.2009р., 03.06.2009р., 06.08.2009р. та 29.09.2009р.не з'явився, не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка села Шенське Ремешківського району Калілінської області (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 03.02.1998р.),знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровський Одеської області.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями) дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а отже ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, належить до категорії - дитина війни, що підтверджується копіями паспорту та посвідчення №НОМЕР_3 від 28.11.1997р. наявними у матеріалах справи.
Приймаючи до уваги те, що позивач має правовий статус дитини війни, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого окрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, чинній з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року), встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає правомірним застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. № 3367-IV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був, у зв’язку з чим фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не здійснювалось.
Таким чином, з урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виплати йому, як дитині війни, підвищення до пенсії за період 2006 р. є безпідставними та у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Проте, згідно з положенням ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивач просить суд здійснити виплату підвищення до пенсії у тому числі починаючи з 01.01.2007 року. Однак, з урахуванням того, що датою набрання чинності вищевказаним рішенням Конституційного суду України по справі № 6-рп/2007 є 09.07.2007 р., відповідно право позивача на виплату підвищення до пенсії відновилося з дня прийняття Конституційним Судом України означеного рішення по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, а отже й виплату підвищення йому має бути вчинено з дня набрання чинності вищеозначеним рішенням Конституційного Суду України.
Разом з тим, частина 1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 (п. 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”) викладена в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, набирає чинності з 01.01.2008.
За таких обставин, підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 01 січня 2008 року), підлягало виплаті позивачу у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виплати підвищення до пенсії за 2007 рік підлягають частковому задоволенню, зокрема за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення, зокрема, пунктів 36-100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачу починаючи з 1 січня 2008 року виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що було передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції від 01 січня 2008 року.
Беручи до уваги те, що вказана редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” втратила чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, відповідно попередня редакція цієї статті, а також і право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відновилося з 22 травня 2008 року.
Судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо пропуску позивачем, встановленого ст.99 КАС України строку для звернення до суду з позовом про стягнення недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зокрема, за період 2007р., оскільки відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00 від 08.11.2008р.), яке застосовується на підставі ст.ст.8,9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про застосування практики Європейського суду з прав людини», соціальні виплати держави особі є її майновими правами, тобто власністю, строки позовної давності на вимоги, щодо стягнення яких не застосовуються. До того ж, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, соціальних виплат тощо, вносячи відповідні зміни в діюче законодавство. Однак, якщо відповідні правові положення передбачають виплату певних соціальних виплат, то органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у таких виплатах доки відповідні положення є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровський Одеської області про зобов’язання виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у загальному розмірі 3303,90 грн., підлягають задоволенню частково в частині зобов»язання Управління Пенсійного фонду України у м.Білгород-Дністровський Одеської області виплатити на користь позивачки неправомірно невиплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції чинній по 31 грудня 2007 року) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Керуючись ч.4 ст. 128, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровський Одеської області про зобов’язання виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період 2006-2008роки у загальному розмірі 3303,90 грн. задовольнити частково.
2. Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у м.Білгород-Дністровський Одеської області (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Калініна, 10-Б) виплатити за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( 67700, АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) неправомірно невиплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції чинній по 31 грудня 2007 року) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи .
Повний текст постанови складено та підписано «02» жовтня 2009р.
Суддя Харченко Ю.В.