Справа № 22-ас-58 Голов. в 1 інст.- Сидоренко З.М.
Категорія- А-13 Доповідач-Василевич B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді-Василевича B.C. Суддів: Демянчук СВ., Гордійчук С.О. при секретарі Колесовій Л.В. з участю представника територіального управління Головавтотрансінспекції Си-монець Н.П., позивача ОСОБА_1, його позивача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області на постанову Дубровицького районного суду від 27 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області про визнання незаконною постанови про застосування фінансових санкцій,-
встановила:
Постановою Дубровицького районного суду від 27 листопада 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови від 20 червня 2006 року про застосування фінансових санкцій.
В апеляційній скарзі відповідач доводить про незаконність постанови через неправильне застосування норм матеріального права.
Ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає наявність переліку документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
При проведенні 15 червня 2006 інспектором територіального управління Головавтотрансінспекції перевірки в позивача, котрий займається пасажирськими перевезеннями, були виявлені порушення, а саме: договір про пасажирські перевезення неналежно оформлений, а документ, що засвідчує оплату наданих послуг відсутній. Суд же цього до уваги не прийняв.
Вважає безпідставним посилання в рішенні на відсутність у начальника територіального управління Головавтотрансіспекції повноважень на застосування фінансових санкцій. Такий висновок суперечить п.2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою KM України від 21 січня 2003 року №143.
По наведених підставах просить про скасування постанови з ухваленням нової про відмову у позові.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала.
Позивач та його представник апеляційну скаргу заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення позивача, його представника адвоката ОСОБА_3 дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи позивач являється підприємцем в сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (а.с.5-7).
15 червня 2006 року інспектором територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області під час перевезення пасажирів в позивача була проведена перевірка, в ході якої інспектор виявив порушення Закону України "Про автомобільний транспорт". Як зазначено в складеному ним протоколі, у позивача був відсутній договір замовника з
перевізником про надання транспортних послуг та документ, що засвідчує їх оплату (а.с.-20).
На підставі даного протоколу відповідач, як начальник територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області на підставі ч.І ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" виніс постанову про застосування до перевізника фінансових санкцій в сумі 1700 грн.( а.с-12).
В суді першої інстанції представник відповідача пояснила, що насправді у позивача був договір на пасажирські перевезення, але він не відповідав встановленій формі. Документ про оплату послуг за перевезення пасажирів позивач не пред"явив.
Проте суд обгрунтовано не погодився з такими доводами.
З матеріалів справи видно, 12 вересня 2005 року між Соломі-ївською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір на нерегулярні пасажирські перевезення. Даний договір як правочин є дійсним, оскільки відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як суб"єкт підприємницької діяльності позивач є платником єдиного податку (а.с.-9), тому здійснення ним перевезень без документа, що засвідчує оплату транспортних послуг при наявності договору на пасажирські перевезення не є істотним порушенням законодавства про автомобільний транспорт, за яке до позивача застосовано фінансові санкції. При винесенні постанови відповідачем ця обставина не була врахована.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про відсутність у відповідача повноважень на притягнення винних в порушенні законодавства про автомобільні перевезення осіб до встановленої законом відповідальності, тому це посилання підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.
Враховуючи, що постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для її скасування немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 198,200,205-206 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області відхилити.
Постанову Дубровицького районного суду від 27 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею чинності