Справа № 1 la- 91\2007р. Головуючий у 1 інстанції Загородько Н.А.
Категорія - ст. 191 ч.5, ст.27 ч.З, ч.2 ст.364,
ч.2 ст.366 КК України Доповідач Іващук В.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року лютого 27 дня
Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - Омельяненка В.І.
суддів: Матюхи Ю.А., Іващука В.Я.
з участю прокурора Якимчука М.В.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_5розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на вирок Корецького районного суду від 30 листопада 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений в с.Ромейки Володимирецького району Рівненської області, громадянин України, українець, не одружений, з вищою освітою, мешканець АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ТОВ „Фіко-Груп", не судимий,
· засуджений за ч.З ст.27, ч.5 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України на п'ять років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на три роки з конфіскацією однієї другої частини майна належного йому на праві власності;
· за ч.2 ст.364 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на один рік і шість місяців;
· за ч.2 ст.366 КК України із застосуванням ст.69 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на один рік.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів на п'ять років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на три роки з конфіскацією однієї другої частини майна належного йому на праві власності.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, народжений в сЯсинець Дрогобицького району Львівської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, ІНФОРМАЦІЯ_2 ТОВ СГП „ їм.. Воловікова", мешканець АДРЕСА_3, не судимий,
- засуджений за ч.5 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України на
п'ять років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з
матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та
розпорядженням матеріальними цінностями на два роки шість місяців;
- за ч.2 ст.364 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки
. обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною
відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на один рік шість місяців;
- за ч.2 ст.366 КК України із застосуванням ст.69 КК України на один рік
обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною
відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням
матеріальними цінностями на один рік.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів на п'ять років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на два роки і шість місяців.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку терміном на два роки з покладенням обов'язків передбачених п.п. 1-3 ч.1 ст.76 КК України.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, народжений в смт.Вільшана Городищенського району Черкаської області, громадянин України, українець, пенсіонер, мешканець АДРЕСА_3, згідно ст.89 КК України, не судимий,
- засуджений за ч.5 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України на
три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з
матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та
розпорядженням матеріальними цінностями на два роки.
за ч.2 ст.364 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на один рік шість місяців;
за ч.2 ст.366 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на один рік.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів на три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на два роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на один рік і шість місяців з покладенням обов'язків передбачених п.п. 1-3 ч.1 ст.76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_1., будучи засновником із 67 % акцій, що давало йому право діяти, як власнику від імені Концерну та займаючи посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 закритого акціонерного товариства „Концерн Фіко-груп", у 1998 році діючи з корисливих мотивів організував службових осіб ВАТ „Бабино-Томахівський цукровий завод", який знаходиться в Гощанському районі Рівненської області, в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення.
З цією метою ОСОБА_1. розробив схему, за якою ЗАТ „Концерн Фіко-Груп" мав одержати від цукрового заводу майно, як наче б то по зобов'язаннях за
поставлений у грудні 1997 року мазут в кількості 3075,59т. в обмін на цукор відповідно до договору НОМЕР_1, використавши при цьому лист про визнання Бабино-Томахівським цукровим заводом фіктивної претензії на суму 2 586 801 грн., підписаний у лютому 1998 року директором зазначеного заводу ОСОБА_4. Для цього ОСОБА_1. склав, а ОСОБА_3., як ІНФОРМАЦІЯ_4 цукрового заводу, підписав завідома неправдивий договір НОМЕР_2, який є ідентичний з договором від 16 жовтня 1997 року, акт прийоми-передачі мазуту від 3 вересня 1997 року та доповнення до договору від 18.08.1997 року, датоване 27 березня 1998 року, за яким товариство зобов'язувалось передати концерну товарно-матеріальні цінності та виконати роботи на суму претензії 2 596 810 грн.
Складені і підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказані документи ОСОБА_2, який був призначений ІНФОРМАЦІЯ_5 товариства ВАТ „Бабино-Томахівський цукровий завод» з липня 1998 року, завірив печаткою товариства.
ОСОБА_2 будучи, зазначеною вище, службовою особою , зловживаючи своїм посадовим становищем, умисно, використовуючи, наведені, підроблені офіційні документи, у вересні-жовтні 1998 року вчинив розтрату матеріальних цінностей, що належать підприємству, передавши їх без законних підстав концерну ОСОБА_1 та його дочірному підприємству „Бабин-цукор" згідно накладних від 30 вересня та 30 жовтня 1998 року на загальну суму 1 683 442 грн. 43 коп., що становить особливо великі розміри.
Крім того, відповідно до договору НОМЕР_3 укладеного між ЗАТ „Концерн Фіко-груп", ДП „Бабин-Цукор" та ВАТ „Бабино-Томахівський цукровий завод", Товариство ( цукровий завод) мало виконати роботи по підготовці цукрового заводу до виробництва цукру, а саме: транспортні витрати по сировинному відділу в сумі 81 978 грн.; автопослуги по перевезенню цукрового буряка і матеріалів на суму 3 580,9 грн.; витрати на експлуатацію машин і обладнання заводу в сумі 80 863,7 грн.; загально-виробничі витрати на суму 299 768,9 грн.; загально-господарські витрати в сумі 234 745,6 грн., а всього на суму 841 126 грн. які мали бути передані ДП „Бабин-цукор" і за які мало розрахуватися ЗАТ „Концерн Фіко-груп".
Зазначений об"єм робіт, відповідно до складеного кошторису, був виконаний Товариством ( цукровий завод) і в жовтні 1998 року переданий ЗАТ „Концерн Фіко-груп".
ОСОБА_1. , діючи з умислом уникнення від сплати коштів за виконання даного договору, склав, наведені вище фіктивні офіційні документи про одержання вказаних послуг в рахунок зобов'язань Товариства ( цукровий завод) перед Концерном. В цей же період часу, в АДРЕСА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем діючи умисно, всупереч інтересам служби, ОСОБА_3 підписав, а ОСОБА_2 завірив ці документи печаткою Товариства (цукровий завод) і в жовтні 1998 року передав виконані роботи Концерну, нібито в рахунок заборгованості Товариства (цукровий завод) перед Концерном. Внаслідок чого ВАТ „Бабино-томахівський цукровий завод" були завдані збитки у вигляді несплати наданих Концерну послуг на суму 841 126 грн., що спричинило тяжкі наслідки.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, оскільки вважає, що він є незаконним через невідповідність висновків суду першої інстанції
фактичним обставинам справи. Вважає, що він та інші засуджені по справі діяли в межах своїх службових повноважень і стосунки між ними повинні розглядатися в цивільно правовому порядку, оскільки їх господарська діяльність не містить ознак злочину;
· засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати з таких підстав: суд не взяв до уваги покази всіх засуджених що є доказом відсутності умислу на незаконне заволодіння майном товариства з метою отримання матеріальної вигоди; не врахував та не надав належної оцінки тій обставині, що поставка концерном мазуту для товариства фактично відбулася, а тому товариство виконало своє договірне зобов'язання; не було здобуто будь-яких доказів на підтвердження фактів щодо зловживання службовим становищем, заволодінням майном та завдання шкоди товариству;
· засуджений ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати оскільки вважає, що судом першої інстанції допущено такі порушення: 1) порушено Конституційний принцип „Презумпція невинності" (ст.62 Конституції України, ст.2 КК України та ст.22 КПК України); 2) при винесенні вироку неправильно застосовано норми кримінального, цивільного, господарського, податкового, цивільно-процесуального та кримінально-процесуального права (ч.2; ч.З ст. 62 КК України); 3) не встановлені корисливі мотиви і прямий умисел по ч.5 ст.191 ; ч.2 ст.364; ч.2 стЗбб КК України; 4) судом не надана правова оцінка терміну „заволодіння чужим майном"; 5) не надана правова оцінка по ч.2 ст.364 КК України, чи були виконані послуги або передані витрати майбутніх періодів; 6) не надано правової оцінки підробки документів: підробка чи плутанина в датах складання документів.
Всі засуджені в апеляціях просили їх виправдати за відсутністю в їх діях складу інкримінованих їм злочинів.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, клопотання засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_5., про скасування вироку суду, дослідивши доводи викладені в апеляціях та матеріали справи, судова палата прийшла до переконання, що апеляції до задоволення не підлягають виходячи з наступного.
Висновок суду про винність засуджених у вчинені інкримінованих їм злочинів ґрунтується на здобутих у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна і всебічна оцінка.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_6 цукрового заводу, договір від 18 серпня 1997 року вона не підписувала, оскільки він був не вигідний для заводу. Лист про визнання 2.5 млн. боргу на завод офіційно не надходив, а вона його підписала після особистого подання ОСОБА_3, хоча фактично суму боргу становила 1,6 млн. грн. Договір НОМЕР_2, акт прийому-передачі від 3 вересня 1997 року, доповнення до договору від 27 березня 1998 року та специфікації до нього є сфальсифіковані і складені після її звільнення з посади директора заводу, оскільки печатку вона нікому ніколи не передавала і підписувала такі документи особисто. ОСОБА_3 вона не довіряла, оскільки вважала, що він не достатньо компетентний у виробництві. Дійсним є договір, який був укладений у жовтні 1997 року.
Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_13, яка у 1997-1998 р. р. працювала ІНФОРМАЦІЯ_8 ВАТ „Бабино-Томахівський цукровий завод", показала, що дійсно 16 жовтня 1997 року між заводом та Концерном „Фіко-груп"
було укладено договір про поставку мазуту в обмін на цукор. Аналогічний договір датований 18 серпня 1997 року, акт прийому-передачі від 3 вересня 1997 року, доповнення від 27 березня 1998 року про передачу Концерну матеріальних цінностей та виконаних робіт на суму понад 2.5 млн. гривень, а також специфікації є сфальсифікованими, оскільки підписані ОСОБА_3 якому підписувати такі договори не довіряли. Крім того, вказані документи не передавалися в бухгалтерію для виконання.
Показання наведених свідків об'єктивно узгоджуються з показами свідка ОСОБА_7, який на той час працював юрисконсультом цукрового заводу і безпосередньо займався веденням претензійно-позовної роботи. Відносно поставки у
1997 році мазуту від Концерну „Фіко-груп" та претензійної роботи з цього приводу
показав, що наданий йому для огляду договір НОМЕР_1 він не
готував. За стилем викладення, цей договір міг скласти ОСОБА_1. Оглянутого
ним, аналогічного договору від 18 серпня 1997 року він раніше не бачив. Мазут завод
одержав за договором від 16 жовтня 1997 року. Цукор завод Концерну не поставив і в
січні 1998 року завод одержав претензію від постачальника на суму 1 257 632 грн. 31
коп.. Претензію завод не визнав, зазначивши, що розрахується з цукру нового
врожаю. Відповідь на претензію він готував особисто і відправив поштою на адресу
Концерну. Оглянутого у суді листа НОМЕР_5 у якому визнано
претензію на суму 2 596 801,31 грн. він бачить вперше і претензії на таку суму він не
розглядав.
Із показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд встановив, що Концерн фактично був власністю ОСОБА_1 , який майже всі договори, як юрист, готував самостійно.
Відповідно до договору НОМЕР_2 ЗАТ „Концерн Фіко-груп" поставляє на ВАТ «Бабино-Томахівський цукровий завод» мазут марки м-100 в кількості 3040,8 тонн в обмін на 950,25 тон цукру. Від постачальника договір підписаний ОСОБА_3 (т.6 а.с. 263,264).
Згідно акту прийому - передачі від 3 вересня 1997 року, Концерн предав, а завод прийняв 3075,59 тонн мазуту, що стало підставою для взаєморозрахунків згідно договору від 18 серпня 1997 року (т.6 а.с.215).
У доповненнях до договору від 18 серпня 1997 року, які складені 27 березня
1998 року та підписані ІНФОРМАЦІЯ_4 заводу ОСОБА_3., завод
зобов'язується поставити Концерну товаро-матеріальні цінності в обороті та
виконати роботи на суму претензії 2 596 801 грн., 23 коп. , в тому числі - передати
товаро-матеріальні цінності по специфікаціях за №№ 1,.2,3 на суми - 1 316 286,23
грн., 34 886,39 грн., 184 606,01 грн., відповідно (т.6 а.с.206).
За висновками судово-почеркознавчих експертиз від 6 грудня 2001 року, підписи на зазначених документах як від імені директора заводу ОСОБА_4., так і від ОСОБА_3 виконані ОСОБА_3 (т.6 а.с.204-207, 221-223).
У відповідності до вилучених та долучених до справи товарних накладних у вересні-жовтні 1997 року завод передав Концерну зазначене у специфікаціях майно на загальну суму 1 683 442, 43 грн. (т.1 а.с.168).
Крім того, згідно акту передачі ( без дати) завод виконав для Концерну і передав роботи по підготовці заводу до виробництва цукру на загальну суму 841 126 грн. ( т.2 а.с.187). Лист про визнання заводом претензії Концерну на суму 2 596 801 грн. датований тільки 5 лютого 1998 року (т.1 а.с.181).
Згідно матеріалів арбітражної справи Р3\1997-Б\98 ОСОБА_1. покликається
на виникнення заборгованості заводу перед Концерном за поставку мазуту по договору від 16 жовтня 1997 року, а не від 18 серпня 1997 року. Крім того, супровідний лист про направлення ОСОБА_3 цих документів арбітражному суду датований 17 липня 1997 року і одержаний судом через чотири дні (т.2 а.с.232-236. т.6 а.с.256-258).
Актом ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ „Бабино-Томахівський цукровий завод" встановлено, що на протязі вересня-жовтня 1998 року внаслідок порушення законодавства при передачі майна заводу ЗАТ „Концерн Фіко-груп" було нанесено збитки цукровому заводу на загальну суму 2 338 558 грн. 04 коп. (т.5 а.с.4-210).
Крім того, відповідно до листа Гощанської ДПІ від 19 травня 1998 року, все майно цукрового заводу, крім оборотних засобів, з вказаної дати, перебувало в податковій заставі (т.1 а.с.147).
Відповідно до наказу НОМЕР_4 ОСОБА_3 займав посаду заступника директора - головного агронома по сировині, (т. а.с.258). За посадовою інструкцією він мав право розпоряджатися засобами бурякоприймального пункту та представляти завод з питань розвитку та виробництва цукрового буряка (т. 1 а.с.259-261).
За статутом ВАТ „Бабино-Томахівський цукровий завод", затвердження угод на суму, що перевищує 15% статутного фонду товариства віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів (т.1 а.с.20-37).
Тобто, суд, прийшов до вірного висновку про те, що лист заводу про визнання претензії Концерну на суму понад два з половиною мільйони гривень не є підставою для передачі майна.
Більше того, претензія на таку суму заводу фактично не направлялась. 14 січня 1998 року заводу виставлено претензію на суму 1 257 652 грн. 31 коп. Наявність наведеної претензії стверджується у листі - відповіді заводу від 17 лютого 1998 року де зазначено, що через відсутність достатнього виробництва цукру завод не відвантажував цукор та за відсутності коштів не може задовольнити претензію Концерну на суму 1 257 652 грн. 31 коп.
Згідно з висновком судово - бухгалтерської експертизи від 7 лютого 2002 року, ВАТ „Бабино - Томахівський цукровий завод" безпідставно передав ЗАТ „Концерн Фіко-груп" виконаних робіт на суму 841 126 грн. по підготовці заводу до виробництва за жовтень 1998 року та товаро-матеріальні цінності на суму 1 154 805 грн. (т.7 а.с.37-75).
За висновком додаткової судово-бухгалтерської експертизи, враховуючи те, що договір З 108\97 від 16 жовтня 1997 року є бартерною угодою, Концерн не мав права на відшкодування інфляційних збитків за період простроченої поставки цукру. Передача товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 1 683 442, 43 коп. по бухгалтерських накладних для Концерну проводилася за підписами ОСОБА_1 з резолюціями про відпуск „по бартеру"
Наведені висновки експертиз повністю підтвердив у суді експерт ОСОБА_11
Згідно протоколу виїмки, ОСОБА_1. надав, органу досудового слідства, рахунок - фактуру від 27 серпня 1998 року та факсокопії договору НОМЕР_2 з додатками до нього - графіком поставок та доповненнями (т.2 а.с.175). Із рахунку фактури виконаного від імені ІНФОРМАЦІЯ_7 Концерну ОСОБА_12, встановлено що він складений 27 серпня 1997 року, поставка мазуту здійснена по договору від 18 серпня 1997 року (т.2 а.с.175).
Допитана в якості свідка ОСОБА_12показала, що надана їй для огляду рахунок - фактура виконана і підписана не нею.
Показання ОСОБА_12. узгоджуються із висновком почеркознавчої експертизи від 6 грудня 2001 року, згідно якого рукописний текст і підпис від імені ІНФОРМАЦІЯ_7 на досліджуваному рахунку-фактурі виконані не ОСОБА_12, а іншою особою (т.6 а.с.241-242).
Крім того за рішенням Арбітражного суду Рівненської області від 25 травня 1999 року та постанови цього ж суду від 8 грудня 1999 року, угода про передачу майна цукровим заводом для Концерну на суму 1 026 257,98 грн. визнана недійсною і зобов"язано Концерн повернути заводу все одержане за угодою, а при неможливості -відшкодувати вартість грошима (т.З а.с. 172-174, 179-180, 192-197). Наведене спростовує твердження апелянтів про те, що їх фінансово-господарська діяльність відповідала закону.
Безпідставними є покликання в апеляції ОСОБА_1 про те, що заводу загрожувало банкрутство і що він вчинив інкриміновані йому дії виключно з метою збереження заводу , оскільки ухвалою арбітражного суду Рівненської області від 18 серпня 1998 року відмовлено у визнанні цього підприємства банкрутом (т.2 а.с.239).
За таких обставин, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.З ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України
Порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б тягли за собою скасування вироку суду при провадженні даної справи, судова колегія не виявила.
Обираючи вид та міру покарання засудженим суд належним чином мотивував свої висновки, врахувавши обтяжуючі та пом"якшуючі їх вину обставини.
Підстав для зміни вироку суду судова палата не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, судова палата,
УХВАЛИЛА:
Вирок Корецького районного суду від 30 листопада 2006 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції засуджених - без задоволення.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна: суддя-доповідач Іващук В .Я.