Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2009 р. справа № 2а-20525/09/0570
час прийняття постанови: 10-20
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучка В.М.
при секретарі Каморнікові Д.Ю.
за участю позивача – не з’явився, представники відповідача – не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – Департамент ДВС, відповідач), про скасування постанови від 02.11.2009 року у справі № ВП 15798749 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-11670/09/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 01.09.2009 року, та зобов’язання Департамент ДВС відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-11670/09/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 01.09.2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Департаментом ДВС неправомірно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з посиланням на те, що останній не має статусу юридичної особи, оскільки за ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності є саме відповідний орган державної виконавчої служби, а тому заявник просить у судовому порядку скасувати вказану постанову та зобов’язати відповідача відкрити виконавче провадження.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити, та надав клопотання з проханням здійснювати розгляд подальший розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та заяву про розгляд справи без його участі не направив, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Зважаючи на те, що Департамент державної виконавчої служби не належить до суб'єктів владних повноважень, визначених у нормі ст. 24 КАС України, а є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, дана адміністративна справа розглядалася адміністративним судом одноособово.
Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18.08.2009 року Донецьким окружними адміністративним судом ухвалена постанова у справі № 2а-11670/09/0570, відповідно до якої зобов’язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України забезпечити примусове виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2008 року та виданого на її підставі виконавчого листа від 17.11.2008 року № 2-а-18228/08 у порядку, визначеному приписами статей 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження». У відповідності до наведеної постанови Донецького окружного адміністративного суду 01.09.2009 року виданий виконавчий лист № 2а-11670/09/0570 (далі – виконавчий лист). При цьому у матеріалах справи відсутні докази оскарження Департаментом ДВС вказаного вище рішення суду
Постановою від 02.11.2009 р. ВП №15798749 Департаментом ДВС відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа з посиланням на положення Законів України «Про виконавче провадження» та «Про Державну виконавчу службу» у зв’язку з тим, що Департаментом ДВС не є ні фізичною, ні юридичною особою, а входить до складу Міністерства юстиції України.
Так, у відповідності до приписів п. 7 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ст. 48 цього ж Кодексу наділяє адміністративною процесуальною правосуб’єктністю юридичних та фізичних осіб, а також органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з положеннями ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
За нормами ст. 3 Закону України «Про Державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
З огляду на наведені вище норми, у розумінні адміністративного процесуального законодавства України не має правового значення чи є у суб’єкта владних повноважень статус юридичної особи, при цьому відповідачем у категоріях справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби є саме Державна виконавча служба, як структурний підрозділ Міністерства юстиції України.
За ст. 24 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, основними обов’язками державного виконавця при примусовому виконанні виконавчих документів є: неупередженість, своєчасність, повнота вчинення виконавчих дій; законність і недопущення порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Вказані обов’язки випливають зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, в тому числі виконавчі листи, що видаються судами. У виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою (ст. 19 цього ж Закону). Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в тому числі у випадку невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, про державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка може бути оскаржена начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
З аналізу наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що даний Закон не містить обмежень з приводу зазначення у виконавчому документі боржника, який не є юридичною чи фізичною особою, при цьому на думку суду відповідач неправомірно тлумачить імперативні норми ст. 19 цього ж Закону, оскільки закон не наділяє державного виконавця правом здійснювати правовий аналіз юридичного статусу особи – боржника за виконавчим документом. На думку суду, у п. 3 ч. 1 ст. 19 даного Закону (в системному зв’язку з приписами ст. 124 Конституції України, ст. 3, 48, 181 КАС України) йдеться про зазначення назви боржника взагалі, і дана норма не містить обмежень щодо правового статусу боржника.
Таким чином, з наведених правових норм та вивчених документів виконавчого провадження слідує, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 02.11.2009 р. ВП №15798749 є протиправною та підлягає скасуванню.
Що стосується вимог позивача відносно зобов’язання Департаменту ДВС відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, суд вважає за необхідне відмітити, що статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства гарантовано кожній особі право на судовий захист, а відповідно до ст. 8 Конституції України та ст. 8 вказаного кодексу суд при здійсненні судочинства керується принципом верховенства права.
Однією з основних засад принципу верховенства права є справедливість (рішення Конституційного Суду від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання)»).
Зважаючи на наведене, права позивача (як стягувача) підлягають захисту в тому числі і у спосіб зобов’язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, оскільки це необхідно для найбільш повного захисту прав позивача, позаяк на думку суду тільки скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 02.11.2009 р. ВП №15798749 не може гарантувати відкриття відповідачем виконавчого провадження з примусового виконання даного виконавчого документу в майбутньому.
Таким чином суд вважає справедливим, обґрунтованим та законним зобов’язати відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, що в повному обсязі відповідатиме розумінню основних обов’язків державного виконавця у межах виконавчого провадження, встановлених ст.ст. 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, а також приписам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому право позивача підлягає захисту у встановлений ним спосіб.
Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат позивача, суд їх не компенсує.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.
Скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 02.11.2009 р. ВП №15798749.
Зобов’язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-11670/09/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 01.09.2009 року.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 08 грудня 2009 року.
Повний текст постанови виготовлений 14 грудня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чучко В.М.