ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/998/18

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

03 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - Ониськів А.С.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання Львівської обласної державної адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації про скасування рішення,-

Встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про скасування рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17.03.1992 № 279 «Про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності» в частині зняття Комплексу «Монумент Слави Радянській Армії» сил з державного обліку, як такого що прийнято незаконно із порушенням діючого на той час законодавства.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

27 березня 2018 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 14 березня 2018 року про залишення позовної заяви без руху подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява вмотивована тим, що позивачу було невідомо про оскаржуване рішення, оскільки таке рішення не було оприлюднене та не перебувало у вільному доступі. Зазначає, що про факт його прийняття знала обмежена кількість людей, які безпосередньо були залучені до оформлення оскаржуваного рішення. У зв'язку з чим позивач не знав і не міг знати про його існування та, як наслідок, про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Зокрема, вказує, що про оскаржуване рішення позивач дізнався у січні 2018 року, у зв'язку з чим звернувся із зверненням до Державного архіву Львівської області для ознайомлення із його змістом. У відповідь на звернення Державний архів Львівської області листом від 12.01.2018 № 56/01-36 скерував на адресу позивача оскаржуване рішення. На переконання позивача, строк звернення до суду пропущений з поважних причин, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів лише після ознайомлення із оскаржуваним рішення, а саме після його скерування Державним архівом Львівської області, тобто у січні 2018 року. Враховуючи викладене, просив поновити пропущений строк звернення до суду.

26 квітня 2018 року Львівська обласна державна адміністрація подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 13 березня 2018 року, а оскаржуване рішення було прийняте 17 березня 1992 року, тобто з суттєвим пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, без будь-яких пояснень та доказів, обґрунтувань обставин щодо наявності поважних причин такого тривалого пропуску. Водночас, відповідач зазначив, що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 813/2293/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради, предметом оскарження у даній справі було рішення Львівської обласної ради від 11.05.2017 № 455. Відповідач стверджує, що під час розгляду вказаної справи позивач обґрунтовувала свою позицію з посиланням на постанову Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012, в якому було посилання на оскаржуване рішення № 279 від 17.03.1992 у даній справі. Зокрема, у постанові Галицького районного суду м. Львова було зазначено, що: «Львівська обласна рада рішенням № 279 від 17.03.1992 про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності зняла Монумент бойової слави радянських Збройних сил з державного обліку». На переконання відповідача, позивачу було відомо про оскаржуване рішення ще при розгляді справи № 813/2293/17. Враховуючи те, що позивач був обізнаний про оскаржуване рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради від 17.03.1992 року № 279 та маючи об'єктивну можливість звернутись до суду не вчинив жодних процесуальних дій, чим позбавила себе права на оскарження даного рішення. У зв'язку з наведеним відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечили, просили відмови у задоволені такого клопотання.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив задовольнити.

Суд, заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши докази, що стосуються строку звернення до суду, виходив з наступного.

Так, згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Суд звертає увагу, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:

- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду;

- це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд встановив, що 13 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про скасування рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17.03.1992 № 279 «Про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності» в частині зняття Комплексу «Монумент Слави Радянській Армії» сил з державного обліку, як такого що прийнято незаконно із порушенням діючого на той час законодавства.

27 березня 2018 року позивач подала до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначила, що дізналася про оскаржуване рішення у січні 2018 року, а саме після отримання копії такого рішення з Державного архіву Львівської області.

Втім, 26 квітня 2018 року Львівська обласна державна адміністрація подала до суду клопотання про залишення позовної заяви, оскільки на думку відповідача позивачу стало відомо про таке рішення під час розгляду справи № 813/2293/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування п.1.4 рішення Львівської обласної ради від 11.05.2017 №455 про прийняття звернення до Львівської обласної державної адміністрації.

У зв'язку із наведеними, судом було досліджено матеріали справи з яких було встановлено наступні обставини.

Суд встановив із з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 813/2293/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування п.1.4 рішення Львівської обласної ради від 11.05.2017 №455 про прийняття звернення до Львівської обласної державної адміністрації.

Зокрема, як слідує із змісту позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 813/2293/17, наданої відповідачем на підтвердження обґрунтування клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, ОСОБА_1 зазначила, що постановою Галицького районного суду м. Львова було відмовлено в задоволенні позову про зобов'язання забезпечити проведення демонтажу Монумента бойової слави радянських Збройних сил.

В судовому засіданні судом були також досліджені додаткові пояснення ОСОБА_1 від 12.09.2017 надані суду у справі № 813/2293/17, в яких позивач зазначила, що рішення Львівської обласної ради від 11.05.2017 №455 в частині демонтажу (перенесення) Монумента Слави на вул. Стрийській у м. Львові суперечить постанові Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012. Також, позивач у додаткових поясненнях серед іншого зазначив, що володіючи інформацією про рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012, вважає, що органом місцевого самоврядування було прийняте рішення, що містить заклики до умисного невиконання судового рішення.

Аналогічного змісту посилання на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 були викладенні у заяві ОСОБА_1 від 11.07.2017 у справі № 813/2293/17 про забезпечення позову.

Отже, з наданих суду доказів слідує, що ОСОБА_1 під час розгляду справи у 2017 році було відомо про рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 у справі № 2-а-947/11.

Під час розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, судом було досліджено рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 у справі № 2-а-947/11.

Так, у вказаному рішенні Галицький районний суд м. Львова зазначає, що: «Львівська обласна рада рішенням № 279 від 17.03.1992 про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності зняла Монумент бойової слави радянських Збройних сил з державного обліку.

Отже, у рішенні Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 у справі № 2-а-947/11 є посилання на оскаржуване рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17.03.1992 № 279 «Про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності».

Враховуючи все вищевказане, на переконання суду, позивач повинен був дізнатись про порушення на його думку своїх прав, свобод та інтересів з моменту ознайомлення із рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 у справі № 2-а-947/11, оскільки в такому є посилання на оскаржуване рішення у даній справі.

Таким чином, позивачу було відомо про оскаржуване рішення у даній справі ще у червні 2017 року, а саме при зверненні до суду з позовом до Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування п.1.4 рішення Львівської обласної ради від 11.05.2017 №455 про прийняття звернення до Львівської обласної державної адміністрації (справа № 813/2293/17).

Відтак, суд не приймає до уваги доводи викладені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а саме, що позивачу стало відомо про оскаржуване рішення у січні 2018 року, оскільки із наданих суду доказів слідує, що позивачу було відомо про рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2012 у справі № 2-а-947/11, а відтак і про оскаржуване рішення у даній справі.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до Державного архіву Львівської області ще у 2017 року та ознайомитися із таким рішенням, а відтак із позовом про оскарження такого рішення, доказів зворотного суду позивачем не надано.

Водночас, суд звертає увагу, що в судовому засіданні позивач та його представники не заперечували, що про існування рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17.03.1992 № 279 їм було відомо ще у червні 2017 року під час розгляду справи № 813/2293/17, однак з тих чи інших причин за отриманням цього тексту рішення звернулися лише у січні 2018.

Таким чином, строк на оскарження рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17.03.1992 № 279 «Про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності» сплинув ще у 2017 році.

Отже, позивач фактично мав можливість звернутись за захистом свого права і не був обмежений у доступі до суду у встановлений законом строк.

Небажання позивача отримати текст оскаржуваного рішення, про яке їй було відомо ще з червня 2017, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тим більше, що позивачу ніхто не чинив часові чи інші перешкоди в отриманні тексту рішення ще з червня 2017 року.

В клопотанні ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду не було наведено доводів, які б свідчили про існування поважних обставин пропуску строку звернення до суду з позовом, а, отже, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підлягає до задоволення, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання Львівської обласної державної адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації про скасування рішення - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський оружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.05.2018.

Суддя Р.М. Брильовський