2-257 \ 2009
Р І Ш Е Н Н Я копія
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2009 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі головуючого судді - Науменко Н.Д.
при секретарі - Старостенко О.А.
з участю представника позивача - ОСОБА_1А
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Козельщина справу
за позовом акціонерного товариства " Український інноваційний банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором і договором поруки, і зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ " Український інноваційний банк" про розірвання кредитного договору, -
встановив :
Акціонерне товариство " Укрінбанк" в особі Кременчуцької філії звернулось до районного суду з позовом, в якому прохало стягнути з ОСОБА_2 99472,78грн. боргу за договором поруки № 124-07 від 20 вересня 2007 року і судові витрати в сумі 1206,25грн., мотивуючи свої вимоги порушенням останньою умов договору поруки , укладеним між банком і відповідачем на забезпечення виконання кредитного договору № 203-07 від 20.09.2007 року, укладеним банком з її чоловіком ОСОБА_3. В ході розгляду справи інтереси позивача представила Світловодська філія , яка вступила в справу після ліквідації Кременчуцької філії.
25.11.2009 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог і прохав стягнути з ОСОБА_2101180,06 грн. боргу, що складається з заборгованості в сумі 99472,78грн. і індексу інфляції станом на 20.11.2009 року, що складає 101180,06грн. і судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала в і заявила зустрічний позов , в якому прохала розірвати кредитний договір № 203-07 , укладений 20.09.2007 року ОСОБА_3 з позивачем , посилаючись на те , що позивач за судовим рішенням від 27.01.2009 року достроково стягнув борг за договором з боржника і їй не заявив вимогу про порушення умов договору позичальником.
Відповідач ОСОБА_3 позову не визнав і заперечував проти його задоволення , посилаючись на те , що він визнав вимогу позивача і погодився на дострокове стягнення боргу за кредитним договором , так як втратив роботу і не мав можливості своєчасно виконати його умови. Він направив заяву про згоду на утримання боргу з його заробітної плати і не заперечував проти звернення стягнення на заставлене майно – недобудований будинок. Вважав безпідставним стягнення боргу з поручителя , так як вся сума боргу стягнута з нього.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримувала і показала , що після оформлення договору відповідач оплачував обов"язкові платежі по кредиту, комісії і проценти за користування ним до січня 2008 року, після чого припинив виконання зобов"язань, що стало причиною звернення банку до суду з позовом про стягнення боргу і штрафних санкцій. Вимоги позивача задоволені і з ОСОБА_3 27.01.2009 року стягнуто 76211,54 грн. боргу і штрафних санкцій. Судове рішення протягом 2009 року не виконувалось і позивач звертався до суду із скаргою на бездіяльність відділу ДВС у Козельщинському районі і заявив вимогу про стягнення боргу в сумі 99472,78грн. з поручителя ОСОБА_2, яку повідомив про наявність боргу у позичальника 24.12.2008 року. Зустрічний позов поручителя не визнала і прохала відмовити в його задоволенні , посилаючись на те, що вимога про розірвання кредитного договору може бути заявлена лише тією стороною договору чиї права порушені іншою, а ОСОБА_2 не є стороною договору . Вважала , що банк умов договору не порушував
Відповідач ОСОБА_2 позову про погашення боргу в сумі 101180,06 грн. не визнала і показала , що позивач достроково розірвав кредитний договір з позивальником ОСОБА_3, не заявив до неї вимогу про солідарне стягнення боргу. Повторне стягнення цієї суми вважала безпідставним. Посилалась на те, що листа банку не отримувала і вимога про погашення боргу за позивальника їй не виставлялась. Разом з тим вважала, що договір підлягає розірванню , так як позивач задовольнив усі свої вимоги і вичерпав передбачені договором можливості для вимоги.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позови обох сторін не підлягають є задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивачем 20.09.2007 року укладено кредитний договір з ОСОБА_3 на суму 60000 грн., згідно з яким ОСОБА_3 отримав зазначену суму і повинен був сплачувати щомісячні платежі і 18% річних, і 0,2 % комісійної винагороди , а у разі несплати передати кредитору визначений у договорі недобудований жилий будинок. В цей же день позивач уклав договір поруки № 124-07 з ОСОБА_2 для забезпечення виконання кредитного договору.
Із довідки , наданої позивачем вбачається , що відповідач з січня 2008 року перестав сплачувати платежі.
Із розрахунку , наданого позивачем вбачається , що борг по кредиту становить 60 000грн., прострочені відсотки 14350,68 грн., прострочена комісія 1919,98грн., відсотки з 1.05.19.05.2009 року 562,19грн. і комісія за цей час 76грн.
Згідно рішення Козельщинського районного суду від 27 січня 2009 року з ОСОБА_3. до спливу строку договору стягнута вся сума боргу і нараховані проценти і комісійні виплати у розмірі 76211,54грн.
Із ст.638 ч.2 і ч.1 ст.1054 ЦК України вбачається , що істотними умовами кредитного договору є користування позичальником кредитними ресурсами за відповідну сплату відсотків кредитодавцеві.
Оскільки за рішенням Козельщинського районного суду від 27 січня 2009 року із відповідача повністю стягнутий залишок несплаченого кредиту, є вичерпаною істотна умова кредитного договору.
За таких умов договір є реально розірваним, нарахування відсотків за вже стягнутим кредитом є безпідставним, а подальші зобов"язання між сторонами випливають не із кредитної угоди, а із судового рішення і ЗУ "Про виконавче провадження". Не виконання судового рішення про стягнення боргу не тягне за собою продовження нарахування процентів і штрафних санкцій, так як дія договору припинена стягненням боргу, а є підставою для відшкодування збитків, завданих невиконанням судового рішення. Зазначена вимога позивачем не заявлена.
Звернувшись до суду з вимогою про стягнення боргу за кредитним договором з позичальника, позивач обрав один із способів отримання задоволення по порушеному зобов"язанню, яке після визнання вимоги і її задоволення 27.01.2009року вичерпало права кредитора на пред"явлення вимоги , так як стягнення боргу , процентів і штрафних санкцій є повним виконанням зобов"язання за кредитним договором.
Між банком і ОСОБА_2 20.09.2009 року укладено договір поруки, за п. 3 якого на останню покладено обов"язок нести солідарну з позичальником відповідальність перед кредитором за невиконання або неналежне виконання обов"язкі за повернення кредиту, виплату відсотків за користування ним, за сплату можливих штрафів та пені, а також за відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням боржником умов договору.
Повторне стягнення цих платежів з поручителя за принципом солідарного виконання зобов"язання не грунтується на вимогах закону. Згідно із ст.543 ч.4 ЦК України виконання солідарного обов"язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов"язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Суд не приймає твердження представника позивача про наявність несплаченого боргу за грошовим зобов"язанням, так як це спростовується рішенням Козельщинського районного суду від 27.01.2009 року, в якому зазначено, що борг по кредиту , процентах і штрафних санкціях стягнуто з ОСОБА_3, а тому підстави для нарахування процентів, комісії, штрафних санкцій на суму боргу відсутні.
Доказів нарахування стягнень за іншою підставою суду не надано.
Позивач скористався правом , передбаченим п.3.2.2. кредитного договору про дострокове повернення кредиту , сплату нарахованих процентів та інших платежів при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та процентами, а тому його вимога про повторне стягнення боргу задоволенню не підлягає.
Вимога ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору задоволена бути не може, так як судовим рішення про стягнення боргу з боржника відбулося фактичне розірвання договору. До того ж розірвання договору за рішенням суду допускається на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною ( ст. 651 ЦК України ). ОСОБА_2 не надала суду доказів таких порушень з боку кредитора, а також вона не є стороною кредитного зобов"язання.
За цих підстав її вимога про розірвання договору задоволена бути не може.
На підставі викладеного, ст.ст. 554, 599, 638 ч.2, 651, ч.1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст.5-14, 213, 214, ЦПК України суд,
вирішив:
У задоволенні позову АТ " Український інноваційний банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором і договором поруки відмовити
за безпідставністю.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ "Український
інноваційний банк " про розірвання кредитного договору відмовити за безпідставністю.
Рішення набуває чинності після спливу строку на подання заяви про апеляційне
оскарження, якщо така заява не подана, або після винесення рішення апеляційною інстанцією.
Рішення може бути оскаржене позивачем на протязі 10 днів шляхом подачі заяви
про апеляційне оскарження і протягом наступних двадцяти днів шляхом подачі апеляційної
скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Козельщинський районний суд.
Повний текст рішення виготовлений 16.12.2009 року.
Головуючий підпис ОСОБА_4
З оригіналом вірно.
Суддя Козельщинського районного суду : Н.Д.Науменко