РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Справа № 2-88/07 16 лютого 2007 року Київський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Андрєєвої О.М., при секретарі - Дзюбі А.Л., Бірюченко О.М., з участю представника ОСОБА_2. - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з порушенням прав споживача, зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про відкшодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулася до суду із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з порушенням прав споживача (а.с.2), посилаючись на те, що 17 серпня 2005 року між нею та відповідачем був укладений договір про надання послуг прокату весільної сукні. Відповідно до умов договору відповідач повинен був надати в прокат весільну сукню, а позивач сплатити вартість прокату в сумі 1900 гривень. Відповідач неналежним чином виконав умови договору прокату, надав позивачеві сукню у неналежному стані, без обговореного підрізування длини юбки, у погано переробленому стані, з підшиванням юбки на рівні колін та із пошкодженням драпіровки. Під час весілля драпіровка відривалася з одного та іншого боку, частина драпіровки відпала безпосередньо перед входженням позивачки у якості нареченої до залу одруження. Внаслідок зазначених порушень прав позивача їй були спричинені моральні страждання, в зв'язку з чим вона просить на підставі ст.24 Закону України "Про захист прав споживачів" стягнути з відповідача на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 гривень.

ОСОБА_2. звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с.56), посилаючись на те, що саме ОСОБА_1. не виконала умов договору прокату весільної сукні, після використання сукні повернула її у плямах, із слідами пошкоджень, які утворилися внаслідок зовнішніх механічних пошкоджень, нижню частину драпіровки було відірвано. Вважає, що зазначені ушкодження сукні були створені ОСОБА_1. внаслідок недбалого користування нею. Ремонт сукні складатиме 1660 гривень, які вона просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач ОСОБА_2. позбавлена можливості здавати сукню в оренду, тому несе збитки, які складають 6400 гривень. Крім того, внаслідок неправомірного пред'явлення позову позивач хвилюється та страждає, і в рахунок відшкодування моральної шкоди просить стягнути з відповідача 3000 гривень.

Позивач ОСОБА_1. в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, а зустрічний позов не визнала. Заперечуючи будь-яку недбалість при використанні нею весільної сукні, стверджувала, що вироб прийшов до неналежного стану внаслідок незалежних від неї причин, тому що був наданий їй відповідачем у погано переробленому стані. Пояснила, що 17 серпня 2005 року між нею та відповідачем в приміщенні салону весільних суконь, належного відповідачу, був укладений договір прокату весільної сукні, відповідно до якого відповідач був повинен надати їй в прокат сукню, а позивачка - оплатити вартість прокату в сумі 1900 гривень. Крім того, за умовами договору у вартість прокату було включено платню в сумі 300 гривень за підрізання сукні більше ніж на 5 см. Відповідно до умов договору відповідач повинен був надати позивачці сукню в строк З жовтня 2005 року в готовому стані, а весілля було призначене на 8 жовтня 2005 року. З жовтня 2005 року позивачка отримала в салоні сукню, але виявила, що сукню не було підрізано по подолу спідниці, а підшито в середині в районі колін. Оскільки сукня виглядала погано, 5 жовтня 2005 року її без заперечень прийняли в салоні відповідачки для перероблення. Внаслідок цього позивачка

нервувала, сварилася з нареченим та батьками, а весільну сукню отримала за півдня до весілля. Сукню було перероблено погано, вона сильно відрізнялася від первісного варіанту, але в позивачки вже не було часу відмовлятися від сукні. В день весілля на сукні почали постійно відриватися драпіровки з одного та іншого боку, це відбувалося з самого початку весілля: під час виходу позивачки до нареченого, і в приміщенні РАГСу, й пізніше під час святкування. Незважаючи на те, що позивачка ставилася до сукні дуже охайно, поділ постійно відривався, оскільки був погано перероблений. Позивачці та її подругам доводилося періодично підшивати спідницю, підкапувати шпильками, в такому стані з відірваним подолом вона фотографувалася, їй було ніяково перед гостями, вона виглядала неохайно, все весілля нервувала, терпіла моральні страждання. Вважає, що відповідач надав їй в прокат товар неналежної якості, тому просила стягнути з відповідача 3000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Оскільки її вини у пошкодженні сукні немає, заперечувала проти зустрічного позову про відшкодування вартості ремонту сукні, збитків за неотримання ОСОБА_2. прибутків, а також моральної шкоди на користь ОСОБА_2.

Відповідач ОСОБА_2. та її представник в судовому засіданні, заперечуючи проти первісного позову, зустрічний позов підтримали. ОСОБА_2., підтвердивши факт укладення договору прокату весільної сукні між нею як власником весільного салону та ОСОБА_1., пояснила, що під час укладення договору засіб укорочення сукні оговорений не був, тому сукню не підрізали, а підшили внутрішню драпіровку. При цьому сукня виглядала дуже акуратно. З жовтня 2005 року ОСОБА_1. забрала сукню, оплативши вартість прокату в сумі 1900 гривень та заставу в сумі 500 гривень. Після цього позивачка звернулася до салону, оскільки їй не подобався вигляд спідниці, тому їй запропонували сплатити 300 гривень за підрізання сукні, на що ОСОБА_1. погодилася. Роботи з підрізання сукні виконувалися в ательє, де повинні були розпустити внутрішню драпіровку, підрізати спідницю на 10-12 см та обробити поділ. 7 жовтня 2005 року ОСОБА_1. забрала сукню в дуже доброму стані, вся драпіровка була на своєму місці, спідницю підрізали на необхідний рівень, край подолу був оверложений. Драпіровка спідниці не могла відірватися без причини. Оскільки драпіровки відірвано, були якісь механічні пошкодження: наречена або хтось інший могли наступати на спідницю, спідниця могла за щось зачепитися. В жовтні 2005 року ОСОБА_1 . повернула до салону сукню, яка була в жахливому стані: з брудним подолом, з дірками на спідниці попереду та на боках, зі слідами від взуття та мазуту. Просила стягнути з ОСОБА_1. матеріальну шкоду за пошкодження сукні в сумі 1760 гривень згідно калькуляції, неотримані прибутки в сумі 6400 гривень згідно розрахунку, а також моральну шкоду в сумі 3000 гривень.

Суд, заслухавши показання сторін, свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що 17 серпня 2005 року між ОСОБА_1. (споживачем) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2. (виконавцем) через належний виконавцю весільний салон «Міледі» був укладений договір про надання послуг прокату весільної сукні, за яким виконавець зобов'язався надати замовнику ОСОБА_1. в прокат весільну сукню моделі «Міледі 34», а замовник ОСОБА_1. зобов'язалася сплатити вартість прокату в сумі 1900 гривень. Зазначені обставини підтверджуються показаннями обох сторін, копією договору про надання послуг прокату (а.с.5), бланком видання замовлення (а.с.З).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до п.2.3 договору від 17 серпня 2005 року підприємець ОСОБА_2. зобов'язалася надати замовнику предмет прокату, вирішивши питання з чищенням, припасуванням та прасуванням виробу. При цьому п.5.4 цього договору передбачає обрізування спідниці сукні із стягненням додаткової платні в розмірі 15 % від вартості проката сукні.

З показань сторін, в тому числі відповідача ОСОБА_2. суд встановив, що обрана ОСОБА_1. модель сукні потребувала укорочення, яке першого разу було здійснено без обрізування шляхом підняття спідниці по всій довжині з виготовленням нових складок тканини. Але оскільки замовник ОСОБА_1. не була задоволена виглядом сукні після такого укорочення, між нею та виконавцем було досягнуто домовленність про виконання обрізування спідниці сукні по подолу, в зв'язку з чим ОСОБА_1. було додатково сплачено виконавцю 300 гривень, а виконавець ОСОБА_2. прийняла цю оплату та зобов'язалася здійснити належне укорочення сукні. Ці обставини повністю підтвердили в судовому засіданні як позивач, так і відповідач, його представник, а також допитана в якості свідка працівник весільного салону ОСОБА_6.

Суд встановив, що за цим договором про надання послуг прокату суб єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2. замовнику ОСОБА_1. у прокат було надано річ неналежної якості, тобто без забезпечення відповідності речі вимогам, які до неї було пред'явлено за умовами договору.

Зазначені обставини повністю підтверджуються фотографіями з весілля позивачки, залученими до матеріалів справи (а.с.75-77), на яких зафіксований стан весільної сукні зі спущеним подолом під час весілля ОСОБА_1. Крім того, неналежна якість наданої в прокат сукні також підтверджується показаннями самої позивачки, свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_7., ОСОБА_8., які пояснили, що були присутніми на весіллі ОСОБА_1. та протягом весілля спостерігали за тим, як поділ сукні нареченої раптово падав на підлогу то з одного боку, то з іншого, його доводилося підшивати, підкапувати шпильками, в тому числі в приміщенні РАГСу безпосередньо перед реєстрацією шлюбу, внаслідок чого у нареченої псувався настрій.

Зокрема, свідок ОСОБА_4. підтвердила, що у день весілля її двоюрідної сестри ОСОБА_1. під час вдягання нею весільної сукні драпіровка спідниці відпала, тому що була розпущеною. Свідок ОСОБА_7., підтвердивши зазначені показання ОСОБА_4., пояснила, що поділ сукні став відпадати відразу після вдягання, а потім від будь-якого руху нареченої драпіровки розходилися. При цьому позивачка ОСОБА_1. в судовому засіданні пояснила, що могла наступити на поділ сукні, але це могло статися тільки тому, що поділ та драпіровки самі падали на підлогу, тобто не були належним чином закріплені.

Такі доводи позивачки та показання свідків знайшли своє підтвердження у висновку судової матеріалознавчої та товарознавчої експертизи (а.с. 123-129).

Так, згідно зазначеного висновку, надана на дослідження спідниця після пошиву піддавалася додатковим технологічним операціям (а.с. 126, об.), а саме: згідно дослідницької частини висновку експертизи, порівняння характеристик та технологічних обосливостей ниток та обмітувальних стрічок свідчить про те, що після пошиву виробу на одній машині на іншій машині було проведено додаткові технологічні операції на нижніх краях всіх шарів спідниці (а.с. 125). Таким чином, висновки експертів співпадають з показаннями сторін, в тому числі відповідача, про здійснення відповідачем перероблення сукні з метою її укорочення.

При цьому під час дослідження спідниці виявлено, що цілісністль закріплювальних стрічок декоративного шару спідниці порушено внаслідок пошкодження ниток цих стрічок. На підставі аналізу пошкоджених та непошкоджених стежків, їх розташування, кольору, кількості, засобів та місць закріплення ниток експерти дійшли висновку, що після пошиву спідниці в результаті необхідності усунення рядків декоративних складок тканини нитки закріплювальних стрічок, що фіксують ці складки, було розрізано (а.с. 125).

А факт розрізання ниток закріплювальних стрічок, які фіксували складки спідниці, безумовно підтверджує показання свідків ОСОБА_4. та ОСОБА_7. про те, що драпіровка весільної сукні позивачки була розпущеною, в зв'язку з чим, не бувши закріпленою непошкодженими стежками, раптово розходилася від будь-якого руху позивачки, а також підтверджує доводи позивачки про падіння подолу спідниці на підлогу не з її вини, а внаслідок неякісно здійсненого укорочення сукні, обов'язок виконання якого покладено договором на відповідача.

При цьому доводи відповідача та його представника про те, що сукня прийшла в непридатний стан внаслідок неправильного використання її самою позивачкою, спростовуються зазначеними висновками матеріалознавчої та товарознавчої експертизи. Та обставина, що виявлені на сукні пошкодження декоративного шару спідниці утворилися через розриви при зачепленнях (а.с. 126, об.), лише підтверджує пояснення позивачки ОСОБА_1., що вона наступала на поділ своєї спідниці, але це відбувалося тільки з тієї причини, що декоративні складки спідниці самі падали на підлогу, тобто причиною утворення пошкоджень була не неохайна недбала поведінка ОСОБА_1., а неналежний стан сукні, яку було надано позивачці з розрізаними стрічками, які фіксували складки спідниці.

Зазначені докази в своїй сукупності спростовують доводи ОСОБА_2. про відсутність її вини в невиконанні умов договору прокату, та безперечно підтверджують, що споживачу ОСОБА_1. виконавцем СПД ОСОБА_2. за договором прокату весільної сукні було надано продукцію неналежної якості.

Відповідно до п.п.2, 5 ч.І ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 1 грудня 2005 року споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість  продукції та обслуговування;   відшкодування  шкоди  (збитків),  завданих дефектною  чи

фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ч.І ст.6 цього Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Відповідно до ч.ч.І, 2 ст.22 Закону захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оскільки судом встановлено, що причиною неналежного стану весільної сукні, а отже й спричинення моральної шкоди позивачеві, є недотримання відповідачем умов договору прокату щодо надання замовнику виробу належної якості та щодо належного припасування сукні для замовника, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 . моральної шкоди.

Суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2. моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що в результаті зазначених неправомірних дій відповідачки позивачеві ОСОБА_1. було спричинено моральні переживання через необхідність проведення такої значної події як власне весілля у весільній сукні неналежної якості, внаслідок чого вона як наречена нервувала та потерпала психологічний дискомфорт протягом всього свого весілля, а також потерпає моральні страждання через свій неналежний вигляд у кожному випадку спогадів про цю значну подію свого життя, в зв'язку з чим порушено її нормальний психологічний стан.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди є обгрунтованим та підлягає задоволенню в зв'язку з порушенням її законних прав. Враховуючи об'єм та тяжкість моральних страждань, приймаючи до уваги час та зусилля, які необхідні позивачеві для відновлення її нормального психологічного стану, суд, виходячи з положень пп.З, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної шкоди " вважає, що розмір суми, яка може компенсувати позивачеві спричинену моральну шкоду, складає 3000 гривень.

В зв'язку з зазначеними встановленими судом обставинами суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем ОСОБА_2. незважаючи на надану судом можливість не надано достовірних та достатніх доказів на обгрунтування своїх позовних вимог про те, що весільну сукню приведено у неналежний стан саме з вини відповідача ОСОБА_1.

При цьому навіть наявність великих побутових забруднень тканини верхнього шару сукні, встановлених під час проведення експертного дослідження, не свідчить про те, що зазначені забруднення з'явилися на сукні саме з вини ОСОБА_1., оскільки, як безперечно встановлено в судовому засіданні, сукню в жовтні 2005 року було повернено позивачкою до весільного салону, з жовтня 2005 року та до часу залучення спідниці до матеріалів справи 5 червня 2006 року сукня знаходилася у відповідача ОСОБА_2., зберігалася в невідомих суду умовах, а сама відповідач ОСОБА_2. є особою, заінтересованою у найбільшому забрудненні сукні з метою підтвердження своїх доводів про недбале користування сукнею позивачем ОСОБА_1., у той час як при поверненні сукні до весільного салону сукню було прийнято без заперечень та без будь-якого фіксування забруднення предмету прокату згідно п.5.3 договору прокату.

Відповідно до ч.З ст. 10, чч.І, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.І ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, в тому числі відповідачу ОСОБА_2. та її представнику, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам, в тому числі відповідачу та його представнику, було надано всі можливості для заявления необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та протоколом судового засідання.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2. та її представник в судовому засіданні заявили, що ніяких інших клопотань та доказів позовних вимог вони не мають, та не заперечували проти закінчення дослідження доказів.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, які безперечно свідчать про неналежне виконання умов договору прокату саме з боку ОСОБА_2. внаслідок неналежного виконання підгонки сукні для замовника ОСОБА_1., суд встановив, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2. не надала суду достовірних та достатніх доказів на обгрунтування своїх позовних вимог, в тому числі доводів про те, що вона вправі вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1., про те, що зазначену шкоду було спричинено саме з вини ОСОБА_1., та саме в розмірі, зазначеному в позовних вимогах в сумі 8160 гривень матеріальної шкоди та 3000 гривень моральної шкоди, в зв'язку з чим суд вважає неможливим задовольнити заявлений позов ОСОБА_2.

Відповідно до ч.З ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2. на користь держави судовий збір в сумі 8 гривень 50 коп.

На підставі викладеного, ч.2 ст.42 Конституції України, ст.ст.4, 5, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції від 1 грудня 2005 року, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК У країн и,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з порушенням прав споживача задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2на користь ОСОБА_1в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) гривень.

ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1про відкшодування матеріальної шкоди в сумі 8160 гривень та моральної шкоди в сумі 3000 гривень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави судовий збір в сумі 8 (вісім) гривень 50 коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.