Справа № 2-784/

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2009 року                     Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді –              Городецької Л.М.,

          при секретарі -                  Долинській А.О.,

          з участю представника позивача – ОСОБА_1,

               представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Науково-медичного приватного малого підприємства „Софія”, з участю третьої особи – ОСОБА_5, Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Науково-медичного приватного малого підприємства „Софія”, з участю третьої особи – ОСОБА_5, Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 19 лютого 2001 року відчувши зубну біль, звернувся за наданням медичної допомоги в стоматологічний заклад МП „Софія”. Його лікування проводив лікар ОСОБА_5, який почав лікування 7-го зуба з правої сторони. Після закінчення сеансу лікування у нього почала з’являтись пухлина на правій щоці. Лікар повідомив його, що пухлина зійде через декілька годин та призначив повторний візит на наступний день. Відчуваючи різку біль, помітне збільшення пухлини та погіршення стану здоров’я, він цього ж дня звернувся в Комунальну міську клінічну лікарню швидкої допомоги, де його госпіталізували, видалили зуб та провели три операції. На стаціонарному лікуванні він перебував близько трьох місяців, як наслідок у нього розвинувся цукровий діабет. Причиною захворювання стало поширення одонтогенної інфекції 7-го зуба на верхній щелепі з правої сторони, яка виникла внаслідок неправильного лікування згаданого зуба в МП „Софія”, що спричинило розвиток цукрового діабету. Відповідачем було допущено порушення норм ОСОБА_6 України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”. За час лікування він поніс матеріальні витрати на придбання медикаментів, а також йому заподіяно моральну шкоду, яку і просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали повністю та дали пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти заявленого позову заперечили, вважають, що у позивача відсутні підстави для звернення з позовом до МП „Софія” і в позові слід відмовити. Свою позицію обґрунтовують тим, що позивач звернувся в МП ОСОБА_7 зі скаргами на біль у ділянці 6,7-го зуба та асиметрію обличчя, що мала місце за рахунок припухлості м’яких тканин справа. Враховуючи стан хворого, відсутність рентгенологічного обстеження, хворому надана максимальна невідкладна швидка допомога (розкриття та медична обробка кореневих каналів причинного зуба). Для встановлення діагнозу та тактики лікування, хворого було скеровано на рентгенологічне обстеження. Паралельно рекомендовано повторне звернення при погіршенні стану здоров’я на протязі дня, при покращенні стану здоров’я – наступного дня, з полосканням ротової порожнини гіпертонічним розчином. Згідно рекомендацій, хворий на повторний прийом не з’явився. Пред’явлені позовні вимоги вважають безпідставними, оскільки з боку МП „Софія” жодної шкоди позивачу не було спричинено, жодного відношення до наслідків лікування позивача стоматологічна клініка не має. Загострення, а не поява цукрового діабету могло мати місце на госпітальному етапі лікування хворого внаслідок інтоксикації організму. Покликаються на ймовірність припущення помилок в ході лікування в стаціонарі Комунальної міської клінічної лікарні швидкої допомоги. Враховуючи вищенаведене, просять в задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_5 проти заявленого позову заперечив, вважає, що у позивача відсутні підстави для звернення з позовом до МП „Софія”. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги в судове засідання не з’явився, подавши відповідну заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, свідків, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. В силу змісту даної норми, позивач правомірно звертається до МП „Софія” з позовом про відшкодування шкоди в тому числі і моральної, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду, що підтверджується представником відповідача, шкода позивачу заподіяна діями працівника медичного закладу пов’язаними з виконанням ним своїх трудових (службових) обов’язків.

19 лютого 2001 року ОСОБА_4, відчувши різку біль верхнього 7-го зуба з  правої сторони, звернувся за наданням медичної допомоги у стоматологічний заклад МП „Софія”. Після огляду, лікар ОСОБА_5 скерував позивача на рентгенографію, повідомив позивача про невеликий гнійник над 7-м зубом верхньої щелепи та зробивши анестезію (знеболення), виконав трепанацію вказаного зуба з розкриттям кореневих каналів та провів їх обробку розчином перекисі водню, призначивши повторний візит позивачу на 20.02.2001 року. Після медичного втручання позивач помітив опухлість обличчя з правої сторони. На запитання позивача лікар повідомив його, що опухлість пройде протягом декількох годин на протязі дня та запевнив позивача, що небезпеки для його життя та здоров’я не має. Почуваючи погіршення стану здоров’я та збільшення пухлини на правій стороні обличчя, позивач звернувся в Комунальну міську клінічну лікарню швидкої допомоги, де був госпіталізований. З 19.02.2001 року по 14.05.2001 року перебував  на стаціонарному лікуванні, де йому видалили 7-й зуб та внаслідок поширення інфекції позивач переніс три операції та проходив лікування. В результаті поширення інфекції у позивача розвинувся цукровий діабет.  

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 52/2004 від 14 квітня 2004 року (а.с.62-67), складеного комісією 87 медичної лабораторії Західного оперативного командування Міністерства оборони України, встановлено: п.3 (4,9) „Як для вирішення питання про екстракцію зуба, так і в даному конкретному випадку, перед проведенням розкриття кореневих каналів та з метою вирифікації діагнозу показано проведення попереднього рентгенологічного дослідження. Без проведення попереднього рентгенологічного дослідження зовні пошкодженого, або з підозрою на ймовірне ураження (захворювання, травма) зуба встановити повний і точний діагноз неможливо, в тому числі і вданому конкретному випадку з хворим ОСОБА_4І.”, п.4 (5) „Причиною виникнення і розвитку ускладнень, а саме: гнійно-некротичної флегмони м’яких тканин підочної ділянки, крилопіднебінної, підскроневої, скроневої ділянок, епієми правої гайморової порожнини, в  даному випадку, є неповне розкриття каналів (неотримання гною при наявності гнійника на верхівці кореня зуба), порушення техніки проведення і недотримання правил асептики та антисептики при виконанні місцевого знеболення в МП „Софія”. Тобто, лікуючий лікар-стоматолог недооцінив степінь можливої тяжкості подальшого розвитку захворювання. В даному випадку, між проведеними на початку лікування лікарськими маніпуляціями (анестезія, трепанація) і подальшими ускладненнями вбачається прямий зв’язок у вигляді розповсюдження запального гнійного одонтогенного (зубного походження) процесу в жировій клітковині правої половини обличчя і гайморову пазуху.”, п.6 (7) „Об’єктивних даних, що свідчать про наявність у ОСОБА_4 до лютого 2001 року будь-яких проявів цукрового діабету, в наданих на дослідження медичних документах, не виявлено. Безпосередньо маніпуляції, проведені ОСОБА_4 в  МП „Софія”, не могли спричинити розвиток у нього цукрового діабету. В даному випадку конкретному випадку тяжка гнійна інтоксикація і стресова ситуація послужили пусковим моментом для розвитку клінічних і лабораторних проявів цукрового діабету.”

Згідно пояснень завідуючого відділенням щелепно-лицевої хірургії КМКЛШМД ОСОБА_8 (а.с.132-133), членів комісії - експертів 87 медичної лабораторії Західного оперативного командування Міністерства оборони України ОСОБА_9 (а.с.122) та ОСОБА_10 (ас.124-127), лікарем МП „Софія” ОСОБА_5 (а.с.109-112) була обрана консервативна тактика лікування, свідки вказують на необхідність попереднього встановлення діагнозу та вирішення питання про екстракцію (видалення) зуба, а також направлення позивача на лікування у спеціалізований стаціонар. Вибрана консервативна тактика лікування призвела до розвитку (загострення) інфекції. Поширення гнійної інфекції, інтоксикація призвели до розвитку цукрового діабету.

Суд обґрунтовано не бере до уваги пояснення відповідача та третьої особи ОСОБА_5 про те, що враховуючи стан хворого, відсутність рентгенологічного обстеження, хворому надана максимальна невідкладна швидка допомога (розкриття та обробка кореневих каналів причинного зуба). Вказані твердження спростовані в ході розгляду справи висновком комісійної судово-медичної експертизи № 52/2004 від 14 квітня 2004 року (а.с.62-67), складеного комісією 87 медичної лабораторії Західного оперативного командування Міністерства оборони України, висновком експертизи за матеріалами справи № 449 від 05 вересня 2005 року Головного бюро судово-медичної експертизи  МОЗ України (а.с.157-169), показами ОСОБА_11, завідуючого відділенням щелепно-лицевої хірургії КМКЛШМД ОСОБА_8, згідно показів яких позивач 19.02.2001 року повідомив їм про те, що він робив рентгенографію, а рентген знімок залишився у лікаря МП „Софія” ОСОБА_5, довідками 1-ї Стоматологічної поліклініки від 29.08.2003 року № 168, згідно якої позивач 19.02.2001 року робив рентгенографію 7-го зуба, поясненнями позивача.

Суд обґрунтовано не може посилатись на пояснення третьої особи ОСОБА_5 (а.с.109-112), згідно яких при зверненні позивача в МП „Софія” у останнього було помітно асиметрію обличчя, що мала місце за рахунок припухлості м’яких тканин справа, а також свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що вони за декілька днів до звернення позивача за наданням медичної допомоги  до МП „Софія” бачили позивача з опухлою щокою та в темних окулярах. Вказані твердження спростовуються показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та ОСОБА_15, тобто людей, які безпесоредньо проводили більшу частину часу на роботі та вдома з позивачем, та вказали, що до того, як позивач звернувся за медичною допомогою по причині захворювання зуба з правої сторони, позивач не ходив в затемнених окулярах та у позивача не було припухлості обличчя з правої сторони, а також поясненнями позивача. Окрім наведеного, покази ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розбігаються між собою та показами вище перелічених свідків щодо хронології подій та місця перебування позивача, що піддає сумніву їх об’єктивність та достовірність.

Суд обґрунтовано не бере до уваги на твердження представника відповідача, що  ускладнення – погіршення стану здоров’я позивача, в тому числі і розвиток цукрового діабету могли виникнути на госпітальному рівні внаслідок ймовірних помилок в ході лікування в стаціонарі, оскільки дані твердження спростовуються висновком лікарської комісії Управління охорони здоров’я Львівської обласної  державної адміністрації від 15.05.2003 року № 1168/осп (а.с.54-55), висновком комісійної судово-медичної експертизи № 52/2004 від 14 квітня 2004 року (а.с.62-67), складеного комісією 87 медичної лабораторії Західного оперативного командування Міністерства оборони України, висновком експертизи за матеріалами справи № 449 від 05 вересня 2005 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України (а.с.157-169), показами завідуючого відділенням щелепно-лицевої хірургії КМКЛШМД ОСОБА_8 (а.с.132-133), членів комісії - експертів 87 медичної лабораторії Західного оперативного командування Міністерства оборони України ОСОБА_9 (а.с.122) та ОСОБА_10 (а.с.124-127), згідно яких тактика лікування позивача в стаціонарі КМКЛШМД м.Львова була своєчасною, виправданою по об’єму та характеру.

Суд оцінив висновок лікарської комісії Управління охорони здоров’я Львівської обласної  державної адміністрації від 15.05.2003 року № 1168/осп (а.с.54-55) та покази членів лікарської комісії управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_16 та ОСОБА_17 стосовно відсутності зв’язку медичного втручання лікаря МП „Софія” з розвитком запального процесу у позивача та надання медичної допомоги згідно медичних показів. Однак, суд обґрунтовано не може посилатись на них, оскільки вказані висновки зроблено без повного з’ясування обставин справи та такі висновки спростовуються матеріалами цивільної справи: висновком комісійної судово-медичної експертизи № 52/2004 від 14 квітня 2004 року (а.с.62-67), складеного комісією 87 медичної лабораторії Західного оперативного командування Міністерства оборони України, показами завідуючого відділенням щелепно-лицевої хірургії КМКЛШМД ОСОБА_8, членів комісії - експертів 87 медичної лабораторії Західного оперативного командування Міністерства оборони України ОСОБА_9 та ОСОБА_10, згідно яких застосовано консервативне лікування, необхідним було встановлення діагнозу та вирішення питання про екстракцію (видалення) зуба, а також направлення позивача на лікування у спеціалізований стаціонар. Вибрана консервативна тактика лікування призвела до розвитку (загострення) інфекції.

З огляду на вищенаведене оцінивши докази зібрані в справі, суд критично оцінює та не бере до уваги висновок експертизи за матеріалами справи № 449 від 05 вересня 2005 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України (а.с.157-169) стосовно причин розвитку хвороби позивача та ускладнень, які виникли внаслідок надання медичної допомоги в МП ”Софія”, оскільки комісія  прийшла до підсумків на припущеннях та дані, на підставі яких спеціалісти прийшли до підсумків, не відповідають матеріалам справи. У відповіді на поставленні питання 1-3, 5, 6, 8, 9, 11 сторінка 12 абзац другий комісія необґрунтовано вказує на наявність асиметрії обличчя позивача на 19.02.2001 року за рахунок припухлості м’яких тканин справа та наявність у позивача на момент звернення в МП „Софія” цукрового діабету, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи показами позивача, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та ОСОБА_15, медичними картками позивача. В абзаці п’ятому комісія безпідставно вказала, що позивач не з’явився на рентгенографію зуба, що не дало можливості встановити діагноз, хоча як вбачається з довідки 1-ї Стоматологічної поліклініки м.Львова від 29.08.2003 року № 168, позивач 19.02.2001 року робив рентгенографію 7-го зуба. Окрім наведеного, висновок експертизи не чітко відповідає на питання поставлені судом.

Відповідно до ст.39 ОСОБА_6 України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” , медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.

Як вбачається з показів членів лікарської комісії управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_17, завідуючого відділенням щелепно-лицевої хірургії КМКЛШМД ОСОБА_8, що при такому перебігу хвороби як у позивача часто  трапляються смертельні випадки. У випадку, якби позивач не звернувся 19.02.2001 року у КМКЛШМД, вказане могло спричинити тяжкі наслідки.

Як встановлено в ході розгляду цивільної справи лікар МП „Софія” ОСОБА_5 не попередив позивача про можливий розвиток захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я, чим порушив ст.39  ОСОБА_6 України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”. Вказане підтверджується показами ОСОБА_11 та ОСОБА_14, поясненнями позивача та його представника, згідно яких, лікар ОСОБА_5 сказав позивачу прийти 20.02.2001 року та вказав, що наявність опухлі „це нічого страшного” і вона зійде протягом дня, а також історією хвороби від 22.07.1999 року без номеру.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази тверджень відповідача про те, що відповідач належним чином проінформував позивача про стан його здоров’я та можливого розвитку захворювання, а навпаки такі спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст.42 ОСОБА_6 України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”, медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта. Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе. Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров'ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта.

Як встановлено в ході судового розгляду лікар МП „Софія” при медичному втручанні застосував консервативний метод лікування, недооцінив ступінь можливості тяжкості подальшого розвитку захворювання та не вжив всіх належних заходів для відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта. Вказане підтверджується поясненнями ОСОБА_8, протоколом службового розслідування МП „Софія”, висновком комісійної судово-медичної експертизи № 52/2004 від 14 квітня 2004 року (а.с.62-67), складеного комісією 87 медичної лабораторії Західного оперативного командування Міністерства оборони України. Консервативна тактика лікування, що потребувало попереднього встановлення діагнозу та вирішення питання про екстракцію (видалення) зуба, а також направлення позивача на лікування у спеціалізований стаціонар - призвела до розвитку (загострення) інфекції та реальної загрози життю та здоров’ю позивача, що прямо суперечить ст.42 ОСОБА_6 України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Таким чином, лікар МП „Софія” ОСОБА_5 всупереч ст.39, 42 ОСОБА_6 України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”, застосував консервативний метод лікування та не проінформував позивача  про стан його здоров’я та стосовно можливого розвитку захворювання.

Враховуючи наведене, в ході судового розгляду підтверджено обґрунтування тверджень позивача про порушення відповідачем ОСОБА_6 України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” стосовно можливого розвитку захворювання та застосування медичного втручання пов’язаного з ризиком для здоров’я пацієнта, методів лікування та інформування пацієнта про стан його здоров’я.

Відповідно до ст.8 ОСОБА_6 України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”, держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров’я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на придбання медикаментів на 384 грн. 51 коп., оскільки понесення вказаних витрат позивача підтверджується матеріалами справи, зокрема листом КМКЛШМД від 15.04.2002 року та довідкою про вартість медикаментів виданою ТзОВ ”Медфаматех”. За вказаних обставин дана позовна вимога підлягає до задоволення.

    В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 5000 гривень - вартість проведення косметологічних операцій. Однак на час розгляду справи позивачем не представлено жодних доказів проведення таких операцій та їх вартості. В зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав до стягнення з відповідача в користь позивача зазначених коштів та в цій частині в позові слід відмовити.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суд України № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.95 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5  від 25.05.2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

    Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з позовної заяви, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, внаслідок неналежного виконання своїх обов’язків відповідачем, позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у порушенні стану здоров’я, вимушених змінах у його житті.

    Факт заподіяння позивачу моральної шкоди підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема медичними картами, показами ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8

Суд приходить до висновку, що вартість (ціна) грошового виразу моральної шкоди заявленої позивачем відповідає обсягу заподіяних позивачу моральних страждань та втратам немайнового характеру. В зв’язку з наведеним, в частині відшкодування моральної шкоди позов підлягає до задоволення в сумі 55000 гривень. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій сумі, судом враховувались характер та обсяг страждань, про які зазначав позивач та його представник, характер немайнових втрат, їх тривалість та можливості відновлення, а також, стан здоров’я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і сімейних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Таким чином, обставини та обґрунтування вимог покладені в основу позову, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, що є підставою для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст.ст.209 ЦПК України, ст.ст.1166, 1167, 1172 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

    Позов ОСОБА_4 – задоволити частково.

    Стягнути з Науково-медичного приватного малого підприємства „Софія” (м.Львів, 79005, пр.Шевченка,8, р/р 2600702290601 в ЛФ АБ „Брокбізнесбанк” м.Львова МФО 325774, ЗКПО 13801575) в користь ОСОБА_4 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 71 коп. матеріальної шкоди, 55000,0 гривень морального відшкодування, а всього 55384 (п’ятдесят п’ять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 71 коп.

Стягнути з Науково-медичного приватного малого підприємства „Софія” 68,0 гривень судового збору відповідно до задоволених позовних вимог.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня проголошення та апеляційна скарга на це рішення протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                             Л.М.Городецька