ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009 р. Справа № 2а-14348/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Курбай О. В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Войчук І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом підприємця ОСОБА_3 до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового рішення, визнання дій незаконними та стягнення шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - підприємець ОСОБА_3 у позовній заяві та у доповненні допозовної заяви просить суд визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 15 січня 2009 року № 0000021701/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 4849,68 грн., в т. ч. 1616,56 грн. основного платежу та 3233,12 грн. штрафних санкцій, визнати дії Турійського відділення Ковельської МДПІ та порушення прав, свобод та інтересів підприємця ОСОБА_3 про проведенні документальної виїзної перевірки незаконними, стягнути завдану підприємцю неправомірними діями пряму матеріальну шкоду в розмірі 4917,50 грн., 1000 грн. моральної шкоди та 973,50 грн. витрат, пов’язаних із явкою до суду представника.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у її діях порушень податкового законодавства, вважає, що правомірно застосовувала податкову соціальну пільгу до доходів у вигляді заробітної плати. Також посилається на порушення перевіряючими Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при складанні акту перевірки від 30.12.2008р. № 29/17-2306021141.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві та доповненні, просила позов задовольнити.
Відповідач – Ковельська МДПІ у запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що позивач не мала права застосовувати соціальну пільгу, оскільки відповідні заяви від працівників відсутні. Представники відповідача в судових засіданнях пояснили, що ні при проведенні перевірки, ні при наданні заперечень на акт перевірки такі заяви від працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підприємцем не подані.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, наведені у запереченнях, просила в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Актом Ковельської ОДПІ від 30.12.2008 року № 29/17-2306021141 про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства підприємця ОСОБА_3 за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р. встановлено порушення підприємцем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України «По податок з доходів фізичних осіб» внаслідок того, що податковим агентом-працедавцем ОСОБА_3 не повністю утримувався податок з доходів фізичних осіб із сум загального місячного оподатковуваного доходу платників податків у вигляді заробітної плати, всього не утримано і не перераховано до бюджету за 2005-2008 р. р. 2241,14 грн.
При проведенні перевірки встановлено, що підприємцем неправомірно надано податковим агентом - підприємцем ОСОБА_3 соціальну пільгу працівникам ОСОБА_5 (згідно трудового договору від 14.12.2005 року), ОСОБА_7 (згідно трудового договору від 04.10.2005 року), ОСОБА_6 (згідно трудового договору від 01.10.2005 року) за IV кв. 2005 р., 2006 рік, 2007 рік.
За результатами перевірки та після розгляду заперечень на акт перевірки, внаслідок якого зменшено суму податкового зобов’язання нарахованого при перевірці на 624,58 грн., Ковельською ОДПІ 15.01.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000021701/0 про визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4849,68 грн., в т. ч. 1616,56 грн. основного платежу та 3233,12 грн. штрафних санкцій.
Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Оскільки підприємець ОСОБА_3 використовує найману працю інших фізичних осіб, вона є податковим агентом щодо виплати заробітної плати таким особам.
Підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Згідно п. п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 зазаначеного Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.
З акту перевірки вбачається, що позивач протягом IV кв. 2005 р., 2006 року, 2007 року застосовувала соціальну пільгу до доходів, що виплачувались працівникам ОСОБА_5 згідно трудового договору від 14.12.2005 року, ОСОБА_7 згідно трудового договору від 04.10.2005 року, ОСОБА_6 згідно трудового договору від 01.10.2005 року.
Під час проведення перевірки заяви про застосування пільги від зазначених працівників підприємцем не надані. Згідно письмових пояснень представника позивача, наданих податковому органу при проведенні перевірки та при розгляді заперечень на акт перевірки, соціальна пільга за період, що перевірявся, всім найманим працівникам надавалась, згідно їх заяв в розмірі 100%. Попередні заяви про надання податкової пільги, знаходились в папках бухгалтерської звітності та документації, які пропали під час завалу універмагу і вивозу товарно-матеріальних цінностей з аварійного приміщення. На момент перевірки подано три заяви про застосування податкової пільги.
У судовому засіданні 24.03.2009 року представник позивача також стверджувала, що заяви про застосування податкової пільги від ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не подані при перевірці, оскільки були втрачені при завалі, що стався у приміщенні універмагу.
Однак, у наступному судовому засіданні 27.04.2009 року представник позивача подала суду заяви про застосування податкової пільги від ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 14.12.2005 р., 04.10.2005 р. та 01.10.2005 р. відповідно.
Враховуючи те, що суду було подано документи, які не були предметом дослідження при плановій виїзній перевірці підприємця ОСОБА_3 за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, ухвалою суду від 27.04.2009 року призначено додаткову перевірку щодо правомірності надання підприємцем ОСОБА_3 соціальної податкової пільги працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Ковельська ОДПІ вимог ухвали суду не виконала, додаткової перевірки не провела. Представник відповідача в засіданні суду пояснила, що перевірку за документами, які подала представник позивача податковому органу, неможливо провести, так як подані документи викликали сумнів у їх достовірності. Зокрема розрахункові відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 9 місяців 2005 року, 2005 рік, оформлені на бланках, які застосовуються, починаючи з 2007 року (що зазначено на самих бланках). Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2005 рік заповнена на бланку, надрукованому Турійською районною друкарнею у 2008 році. Із супровідного листа підприємця ОСОБА_3 від 12.05.2009 року вбачається, що Ковельській ОДПІ для проведення додаткової перевірки подавались оригінали документів.
Відповідно до статті 87 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що заяви від працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, не були подані при проведенні перевірки, не долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, а подані представником позивача лише у другому судовому засіданні, а також з урахуванням того, що і під час проведення перевірки, розгляді заперечень на акт, під час першого судового засідання представник позивача стверджувала, що заяви втрачені, суд критично сприймає посилання представника позивача на правомірність застосування соціальної податкової пільги за наявності відповідних заяв та не вважає ці заяви належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Оскільки заяви про застосування соціальної податкової пільги від працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не надані підприємцем при проведенні перевірки, суд вважає, що відповідачем правомірно донараховано позивачу 1616,56 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Підпунтком 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
На цій підставі відповідачем правомірно застосовано до підприємця ОСОБА_3 3233,12 грн. штрафних санкцій.
Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо порушення посадовими особами Турійського відділення Ковельської МДПІ Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки дана обставина не знайшла підтвердження в процесі розгляду справи.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, констатовані в акті перевірки, не доведено відсутність у його діях вчинення порушення податкового законодавства, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову підприємця ОСОБА_3 до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового рішення, визнання дій незаконними та стягнення шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 30 листопада 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий - суддя О. О. Андрусенко