ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-18295/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Бим М.Є.
Леонтович К.Г.
Харченка В.В.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за касаційною скаргоюУправління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька
напостанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2009
у справі№2-а-32568/08
за позовомОСОБА_6
доУправління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька
простягнення заборгованості соціальної державної допомоги дитині війни
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 – 2007 року як «дитині війни».
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2009, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Так, скаржник вважає, що Управління виконало свої функції відносно виплати допомоги позивачу у 2006 - 2007 роках у повному обсязі і всі кошти отримані відповідачем з Державного бюджету на ці цілі виплачені дітям війни згідно ст.95 Конституції, ст.87 Бюджетного кодексу, Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Управління виконує функції виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат і не має повноважень щодо надання центральним органам виконавчої влади пропозицій, заявок відносно розміру допомоги.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни»цей Закон набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»N 3367-ІУ від 19.01.2006, який набрав чинності з 02.04.2006, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі. у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
Положення статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними.
Законом України № 489-V від 19.12.2006 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України №6-рн/2007 від 09.07.2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Відтак, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії за 2006 рік та з 1 січня по 9 липня 2007 року оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року діяли норми Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які по-іншому регулювали ці правовідносини, та оскільки ці норми прийняті пізніше в часі, то вони мали пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:(підпис)М.Є. Бим
(підпис)К.Г. Леонтович
(підпис)В.В. Харченко
(підпис)С.Я. Чалий
(підпис)Л.Т. Черпіцька
З оригіналом згідно
Суддя: Л.Т. Черпіцька
Суддя Л.Т. Черпіцька