ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-26804/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
Харченка В.В.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за касаційною скаргоюУправління Пенсійного фонду України в м. Тернополі
напостанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009
у справі№2-а-5970/08
за позовомОСОБА_1
доУправління Пенсійного фонду України в м. Тернополі
пронарахування щомісячної соціальної допомоги дитині війни
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 ріку як «дитині війни».
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.11.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009 уточнивши резолютивну частину постанови в частині часткового задоволення позову та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. включно, із урахуванням проведених виплат за вказаний період, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на користь ОСОБА_1 недовиплачену пенсію в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно за період з 09.07.2007 по 31.12.2007.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Так, скаржник вважає, що Управління виконало свої функції відносно виплати допомоги позивачу у 2007 році у повному обсязі і всі кошти отримані відповідачем з Державного бюджету на ці цілі виплачені дітям війни згідно ст.95 Конституції, ст.87 Бюджетного кодексу, Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Управління виконує функції виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат і не має повноважень щодо надання центральним органам виконавчої влади пропозицій, заявок відносно розміру допомоги.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни»цей Закон набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Законом України № 489-V від 19.12.2006 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України №6-рн/2007 від 09.07.2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відхилити, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009 –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:(підпис)М.Є. Бим
(підпис)Л.Я. Гончар
(підпис)В.В. Харченко
(підпис)С.Я. Чалий
(підпис)Л.Т. Черпіцька
З оригіналом згідно
Суддя: Л.Т. Черпіцька
Суддя Л.Т. Черпіцька