КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-42667/08 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Романчук О.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" листопада 2009 р.
Справа № 22-а-42667/08
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Зайцева М.П.,
Усенка В.Г.,
при секретарі: Шевчук К.В..
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів на постанову Подільського районного суду м.Києва від 12 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулася до суду із позовом до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів (далі - Відповідач) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 12 листопада 2008 року позовні вимоги було задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подали апеляційну скаргу, у якій просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
05.06.08 р Позивач обіймала посаду заступника начальника Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів - начальника відділу контролю ринків, що відповідно до наказу №210-к від 05.06.2008 р. державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про переведення Позивача з посади заступника начальника Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів - начальника відділу контролю непродовольчих товарів та реклами та наказом ГКМУ СЗПС №112-К від 05.06.08 р. У зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Головного управління, 18.07.08 р. Позивач була звільнена з цієї посади та призначена на посаду начальника відділу контролю ринків цього ж управління, що підтверджується наказами №257-к та №157-к від 18.07.08 р.
Наказом №206-к від 15.09.08р. Позивача за одноразове грубе порушення трудових обов'язків звільнена з роботи начальника відділу контролю ринків з 15.09.08р. відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України, на підставі подання прокуратури м.Києва від 15.08.08р., листа Держспоживстандарт України від 15.09.08р. та особистих пояснень Позивача.
У відповідності до п.1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що посада на якій перебувала Позивач не підпадає під перелік посад, що перелічені п.1 ст. 41 КЗпП України, а тому не має підстав для звільнення Позивача.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.
Встановлюючи додаткові підстави для звільнення законодавець виходив з особливо важливого статусу керівника певного підприємства, установи, організації.
У даному випадку, на думку колегії суддів, визначальною ознакою для з`ясування підпадання посади під вказану норму є перелік адміністративно-розпорядчих повноважень у такого працівника.
Під заступниками керівників підприємств, установ, організацій, їх філіалів, представництв, відділень маються на увазі не тільки особи, у назві посади яких міститься слово «заступник», але й інші посадові особи, яким відповідними внутрішніми актами наданий статус заступників керівників.
У даному випадку посада Позивача, яку вона займала на час звільнення повністю відповідає вищепереліченим ознакам.
Однак, колегія суддів зазначає, що оцінюючи порушення трудових обов`язків суд першої інстанції мав з`ясувати чи мало місце таке порушення та з`ясувати характер проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, чи достатньо даних підстав для кваліфікації порушення як грубого.
Як вбачається з тексту наказу про звільнення, підставою для висновку про грубе порушення трудової дисципліни стало подання заступника прокурора м.Києва від 15.08.08р. та лист Держспоживстандарт України від 15.09.08 р.
У вказаному поданні прокуратури зазначається про невідповідність вимогам законодавства постанови заступника начальника Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів – ОСОБА_3 при прийнятті постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та вимога про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Вимога про притягнення до відповідальності також міститься у листі Держспоживстандарту України від 15.09.08 р.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком Відповідача про доведеність грубого порушення трудової дисципліни з боку Позивача. Враховуючи велику навантаженість при розгляді справ про адміністративні правопорушення, колегія суддів припускає можливість виникнення помилок та прийняття помилкових постанов про притягнення до відповідальності, але у особи, яка притягується до відповідальності є передбачені Кодексом про адміністративні правопорушення України права для оскарження вказаних постанов.
Враховуючи принцип відповідності накладеного стягнення тяжкості вчиненого проступку, колегія суддів вважає неправомірним рішення Відповідача про звільнення Позивача.
Оскільки, наказ про звільнення був неправомірним, то колегія суддів вважає обгрунтованими позовні вимоги Позивача у частині поновлення на роботі.
У відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Апеляційний суд також вважає такими, що мають бути задоволеними позовні вимоги у частині стягнення середньго заробітку на час вимушеного прогулу, тобто з 15.09.2008 року по 12.11.2008 року. Оскільки, у матеріалах справи відсутня довідка про середній заробіток Позивача, то колегія суддів не має можливості для визначення суми середнього зароьітку, яка підлягає стягненню.
З приводу позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, то колегія суддів вважає дані вимоги необгрунтованими через слідуюче.
У відповідості до ч.1 та 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Позивачем не було надано до суду доказів переживання нею душевних стражданнях або приниження її честі, гідності та ділової репутації, а тому немає правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позовні вимоги щодо анулювання запису у трудовій книжці про звільнення є також такими, що не грунтуються на нормах Закону.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду м.Києва від 12 листопада 2008 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Поновити ОСОБА_3 з 15.09.08 року на посаді начальника відділу контролю ринків Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів.
Стягнути з Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.09.07 р. по 12.11.08 р.
У задоволенні іншої частини позову відмовити
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді:
Повний текст виготовлено: 30.11.2009 року