11-кп/775/88/2018(м)

266/3918/14-к

Єдиний унікальний номер 266/3918/14-к Головуючий суддя у суді 1-ої інст.: ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/775/88/2018(м) Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області (м. Маріуполь) у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Преснякової А.А.,

ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання Меркулової Я.О.,

прокурора Заіки О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014051080000229 за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, який має середню технічну освіту, працюючого ДП «Маріупольський морський торговий порт» водієм, ліквідатор аварії на ЧАЕС ІІ категорії, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

засуджено за:

- ч.1 ст.191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- ч.3 ст.191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей на строк 1 рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_4 у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей на строк 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням на 1 рік та покладені обов’язки, передбачені ч.1 ст.76, п.2 ч.2 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ДП «Маріупольський морський торговий порт» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1290 грн.

Вирішено долю речових доказів.

В с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_4 визнаний винуватим у тому, що він 08 квітня 2014 року, працюючи водієм автогосподарства ДП «Маріупольський морський торговельний порт» (ДП «ММТП»), розташованого за адресою: вул.Червонофлотська, 123, у Приморському районі м. Маріуполя, знаходячись за місцем роботи, від уповноваженої на це особи ДП «Маріупольський морський торговельний порт», отримав талони на паливо, які є матеріальними цінностями вказаного державного підприємства, а саме талони на бензин марки А-95Євро №01329126 та 01329125 на загальну суму 185 грн., для заправки службового автотранспорту - автомобілю ГАЗ AC-G 2705 ВП6, номер державної реєстрації АН 8315 HP, належного ДП «Маріупольський морський торговельний порт». Після цього, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, привласнив матеріальні цінності ДП «Маріупольський морський торговельний порт», а саме: талони на бензин марки А-95Євро №01329126 та 01329125 на суму 185 грн., які були йому ввірені і знаходилися у його віданні, які надалі, в неробочий час 08 квітня 2014 року, приблизно о 16.53 год., знаходячись на АЗС 18 TOB «Паралель-М ЛТД», розташованій по вул.Червонофлотській, 212 у Приморському районі м. Маріуполя, умисно, розтратив на особисті потреби, використав для заправки бензином марки А-95Євро свій власний автомобіль «Volkswagen Passat», державний номер АН3767 IM, внаслідок чого заподіяв ДП «Маріупольський морський торговельний порт» матеріальний збиток на суму 185 грн., при цьому штучно збільшив кілометраж одометра автомобілю ГАЗ AC-G 2705 ВП6, номер державної реєстрації АН8315НР, шляхом втручання в блок управління зазначеного автомобілю невстановленим в ході досудового слідства електронним пристроєм та відобразив штучний кілометраж в маршрутному листі для списання отриманого палива згідно встановлених нормативів на підприємстві.

Надалі, він же, 10 квітня 2014 року, працюючи водієм автогосподарства ДП «Маріупольський морський торговельний порт», розташованого за адресою: вул. Червонофлотська, 123 у Приморському районі м. Маріуполя, знаходячись за місцем роботи, від уповноваженої на це особи ДП «Маріупольський морський торговельний порт», отримав талони на паливо,

які є матеріальними цінностями вказаного державного підприємства, а саме талони на бензин марки А-95Євро № 01329205 та 01329204 на загальну суму 185 грн. для заправки службового автотранспорту, автомобілю ГАЗ AC-G 2705 ВП6, номер державної реєстрації АН 8315 HP, належного ДП «Маріупольський морський торговельний порт». Після цього, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, привласнив матеріальні цінності ДП «Маріупольський морський торговельний порт», а саме: талони на бензин

марки А-95 Євро №01329205 та 01329204 на суму 185 грн., які були йому ввірені і що знаходилися в його віданні, які надалі, в неробочий час 10 квітня 2014 року приблизно о 16.29 год., знаходячись на АЗС 18 ТОВ «Паралель -МЛТД», розташованій по вул. Червонофлотській, 212 у Приморському районі м. Маріуполя, умисно, повторно розтратив на особисті потреби, використав для заправки бензином марки А-95Євро свого власного автомобілю «Volkswagen Passat», державний номер АН 3767 ІМ., внаслідок чого заподіяв ДП «Маріупольський морський торговельний порт» матеріальний збиток на суму 185 грн., при цьому штучно збільшив кілометраж одометра автомобілю ГАЗ AC-G 2705 ВП6, номер державної реєстрації АН8315НР, шляхом втручання в блок управління зазначеного автомобілю невстановленим в ході досудового слідства електронним пристроєм та відобразив штучний кілометраж в маршрутному листі для списання отриманого палива згідно встановлених нормативів на підприємстві.

В подальшому, він же, 25 квітня 2014 року, працюючи водієм автогосподарства ДП «Маріупольський морський торговельний порт», розташованого за адресою: вул. Червонофлотська, 123 у Приморському районі м. Маріуполя, знаходячись за місцем роботи, від уповноваженої на це особи ДП «Маріупольський морський торговельний порт», отримав талони на паливо, які є матеріальними цінностями вказаного державного підприємства, а саме талони на бензин марки А-95Євро № 01329558 та 01329559 на загальну суму 185 грн. для заправки службового автотранспорту, автомобілю НОМЕР_1 16, номер державної реєстрації АН 8315 НР, належного ДП «Маріупольський морський торговельний порт». Після цього, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, привласнив матеріальні цінності ДП «Маріупольський морський торговельний порт», а саме: талони на бензин марки А-95Євро №№ 01329558 та 01329559 на суму 185грн., ввірені йому і що знаходились в його віданні, які надалі в неробочий час 25 квітня 2014 року, приблизно о 19.17 год., знаходячись на АЗС 18 'ГОВ «Паралель -МЛТД», розташованій по вул. Червонофлотській, 212 у Приморському районі м. Маріуполя, умисно, повторно розтратив на особисті потреби, використав для заправки бензином марки А-95 Євро транспортного засобу з державним номером 789-69 ЕВ та який не перебуває на балансі ДП «Маріупольський морський торговельний порт», внаслідок чого заподіяв ДП «Маріупольський морський торговельний порт» матеріальний збиток на суму 185 грн., при цьому штучно збільшив кілометраж одометра автомобілю ГАЗ АC-G 2705 ВП6, номер державної реєстрації АН8315НР, шляхом втручання в блок управління зазначеного автомобілю невстановленим в ході досудового слідства електронним пристроєм та відобразив штучний кілометраж в маршрутному листі для списання отриманого палива згідно встановлених нормативів на підприємстві.

Він же, 28 квітня 2014 року, працюючи водієм автогосподарства ДП «Маріупольський морський торговельний порт», розташованого за адресою: вул. Червонофлотська, 123, у Приморському районі м. Маріуполя, знаходячись за місцем роботи, від уповноваженої на це особи ДП «Маріупольський морський торговельний порт», отримав талони на паливо, які с матеріальними цінностями вказаного державного підприємства, а саме талони на бензин марки А-95Євро №01329612 та 01329613 на загальну суму 185 грн. для заправки службового автотранспорту, автомобілю ГАЗ AC-G2705 ВП6, номер державної реєстрації АН 8315 HP, належного ДП «Маріупольський морський торговельний порт». Після цього, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, привласнив матеріальні цінності ДП «Маріупольський морський торговельний порт», а саме: талони на бензин марки А-95Євро №01329612 та 01329613 на суму 185 грн., які були йому ввірені і що знаходились в його віданні, які надалі в неробочий час 28 квітня 2014 року приблизно о 16.15 год., знаходячись на АЗС 18 ТОВ «Паралель -МЛТД», розташованій по вул. Червонофлотській, 212 у Приморському районі м.Маріуполя, умисно, повторно розтратив на особисті потреби, використав для заправки бензином марки А-95Євро свого власного автомобілю «Volkswagen Passat», державний номер АН 3767 IM, внаслідок чого заподіяв ДП «Маріупольський морський торговельний порт» матеріальний збиток на суму 185 грн., при цьому штучно збільшив кілометраж одометра автомобілю ГАЗ AC-G 2705 ВП6, номер державної реєстрації AН8315НР, шляхом втручання в блок управління зазначеного автомобілю невстановленим в ході досудового слідства електронним пристроєм та відобразив штучний кілометраж в маршрутному листі для списання отриманого палива згідно встановлених нормативів на підприємстві.

Він же, 27 травня 2014 року та 28 травня 2014 року, працюючи водієм автогосподарства ДП «Маріупольський морський торговельний порт», розташованого за адресою: вул.Червонофлотська, 123, у Приморському районі м. Маріуполя, знаходячись за місцем роботи, від уповноваженої на це особи ДП «Маріупольський морський торговельний порт», отримав талони на паливо, які є матеріальними цінностями вказаного державного підприємства, а саме талони на бензин марки А-95Євро №01327936 та № 01327975, 01327976 відповідно та на загальну суму 277,50 грн., для заправки службового автотранспорту, автомобілю ГАЗ AC-G 2705 ВП6, номер державної реєстрації АН 8315 HP. належного ДП «Маріупольський морський торговельний порт». Після цього, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, привласнив матеріальні цінності ДП «Маріупольський морський торговельний порт», а саме: талони на бензин марки А-95Євро № 01327936 та 01327975 на загальну суму 185 грн., які були йому ввірені і що знаходились в його віданні, які надалі в неробочий час 28.05.2014 року приблизно о 16.37 год., знаходячись на АЗС 18 ТОВ «Паралель -МЛТД», розташованій по вул. Червонофлотській, 212 у Приморському районі м. Маріуполя, умисно, повторно розтратив на особисті потреби, використав для заправки бензином марки А-95Євро свого власного автомобілю «Volkswagen Passat», державний номер АН 3767 IM,. внаслідок чого заподіяв ДП «Маріупольський морський торговельний порт» матеріальний збиток на суму 185 грн., при цьому штучно збільшив кілометраж одометра автомобілю ГАЗ AC-G 2705 ВП6, номер державної реєстрації АН8315НР, шляхом втручання в блок управління зазначеного автомобілю невстановленим в ході досудового слідства електронним пристроєм та відобразив штучний кілометраж в маршрутному листі для списання отриманого палива згідно встановлених нормативів на підприємстві.

Він же, 03 червня 2014 року та 04 червня 2014 року, працюючи водієм автогосподарства ДП «Маріупольський морський торговельний порт», розташованого за адресою: вул. Червонофлотська, 123, у Приморському районі м. Маріуполя, знаходячись за місцем роботи, від уповноваженої на це особи ДП «Маріупольський морський торговельний порт», отримав талони на паливо, які є матеріальними цінностями вказаного державного підприємства, а саме талони на бензин марки А-95Євро №№01328158, 01328159 та №01328202,, 01328203 (03 червня 2014 року та 04 червня 2014 року отримані відповідно) на загальну суму 370 грн. для заправки службового автотранспорту, автомобілю ГАЗ AC-G2705 ВП6, номер державної реєстрації АН 8315 НР, належного ДП «Маріупольський морський торговельний порт». Після цього, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, привласнив матеріальні цінності ДП «Маріупольський морський торговельний порт», а саме: талони на бензин марки А-95Євро № 01328158 та 01328202 на загальну суму 185 грн., які були йому ввірені і що знаходились в його віданні, які надалі в неробочий час 04 червня 2014 року приблизно о 16.32 год., знаходячись на АЗС 18 TOB «Паралель-МЛТД», розташованій по вул.Червонофлотській, 212 у Приморському районі м. Маріуполя, умисно, повторно розтратив на особисті потреби, використав для заправки бензином марки А-95Євро свого власного автомобілю «Volkswagen Passat», державний номер АН 3767 IM, внаслідок чого заподіяв ДП «Маріупольський морський торговельний порт» матеріальний збиток на суму 185 грн., при цьому штучно збільшив кілометраж одометра автомобілю ГАЗ AC-G 2705 ВП6, номер державної реєстрації АН8315НР, шляхом втручання в блок управління зазначеного автомобілю невстановленим в ході досудового слідства електронним пристроєм та відобразив штучний кілометраж в маршрутному листі для списання отриманого палива згідно встановлених нормативів та підприємстві.

В апеляційній скарзі прокурора та доповненнях заступника прокурора Донецької області, останні, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять вирок суду першої інстанції скасувати, виключивши з його резолютивної частини посилання на його засудження за ч.3 ст.191 та ч.1 ст.70 КК України. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 засудити за ч.1 ст.191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням на 1 рік із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини розтрати обвинуваченим чужого майна, дав невірну юридичну оцінку його діям, повторно кваліфікувавши їх за ознакою повторності.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок місцевого суду щодо останнього за ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його за вказаним нормами. У разі відхилення апеляційним судом вказаних вимог, просить задовольнити апеляційну скаргу прокурора в частині його засудження за ч.1 ст.191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, та на підставі пункту «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільнити його від відбування покарання.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги обвинувачений зазначив, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи позицію щодо надання висновку спеціаліста сили належного доказу, допустив посилання в оскаржуваному рішенні на обставини, які в судовому засіданні не досліджувались, на підтвердження яких до матеріалів кримінального провадження не долучено жодного доказу. Крім того, в порушення ст.ст.3, 71 КПК України, порушена процедура залучення спеціаліста ТОП «Оптима» із самостійним процесуальним статусом, що є недопустимим. Також, визначаючи спосіб вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень за висновком спеціаліста, суд проігнорував доводи сторони захисту, що вказаним висновком не визначений час виникнення різниці, який з врахуванням отримання ОСОБА_4 службового автомобіля ГАЗ в вересні 2013 року має значення, оскільки вказаний автомобіль перебував до вересня 2013 року в управлінні інших водіїв ДП «ММТП» і суд, на його думку, зобов’язаний був встановити, за час управління яким саме водієм така різниця утворилась.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений фактично відмовився від апеляційних вимог в частині скасування вироку й ухвалення нового, яким просив його виправдати, й подав клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі пункту «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

В запереченнях на апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого представник потерпілого – ДП «Маріупольський морський торговельний порт» ОСОБА_6 просила останні залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4, як законний і обґрунтований, залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримання доповненої апеляційної скарги, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого, просив її задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати, виключивши з його резолютивної частини посилання на засудження обвинуваченого за ч.3 ст.191 та ч.1 ст.70 КК України, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 засудити за ч.1 ст.191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням на 1 рік із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України; захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 на підтримання змінених вимог апеляційної скарги останнього, та апеляційної скарги прокурора в частині засудження його за ч.1 ст.191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права обіймати посади, пов’язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей; звільнити обвинуваченого від відбування покарання на підставі пункту «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»; представника потерпілого – ОСОБА_6, яка заперечувала відносно задоволення апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого, а вирок суду щодо останнього, як законний і обґрунтований, просила залишити без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого в їх межах, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вище вимог Закону.

У відповідності до ч.2 ст.32 КК України, повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.

Як вбачається з вироку, судом вказано про те, що обвинувачений ОСОБА_4, шляхом вчинення протягом нетривалого часу ряду тотожних діянь неодноразово розтратив на особисті потреби бензин марки А-95 Євро, а саме заправляв транспортний засіб, який не перебуває на балансі ДП «Маріупольський морський торговельний порт», при чому робив це одним і тим же способом.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини розтрати обвинуваченим чужого майна, дав невірну юридичну оцінку його діям, помилково кваліфікувавши їх за ознакою повторності.

Таким чином, дії обвинуваченого судом першої інстанції невірно кваліфіковані за ч.3 ст.191 КК України, а тому підлягають перекваліфікації на ч.1 ст.191 КК України, як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало у її віданні.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.191 КК України, колегія суддів враховує, що він не судимий, скоїв злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується за місцем роботи, місцем проживання, працює, є ліквідатором аварії на ЧАЕС ІІ категорії, на обліках в спеціалізованих медичних установах не перебуває, обставин, які б пом’якшували чи обтяжували покарання, колегією суддів не встановлено.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо призначення ОСОБА_4 за ч.1 ст.191 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.

Так, згідно з санкцією ч.1 ст.191 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей, є альтернативним покаранням.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі не навів переконливих доводів про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання, саме у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей.

З огляду на вказані вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без призначення додаткового покарання.

Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України, призначене з врахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, обставин, що впливають на покарання, є домірним скоєному та необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.ст.75, 76 КК України, колегія суддів не знаходить.

Разом з тим, є слушними доводи обвинуваченого ОСОБА_4 в частині застосування щодо нього вимог Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення його від відбування призначеного покарання за ч.1 ст.191 КК України. Колегія суддів виходить з наступних обставин.

Згідно з пунктом «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

У відповідності до вимог ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.191 КК України, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_4, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до злочинів середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_4 є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.

За таких обставин обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання за ч.1 ст.191 КК України на підставі пункту «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.3 ст.191 КК України на ч.1 ст.191 КК України.

Призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.191 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, без позбавлення права обіймати посади, пов’язані із обслуговуванням та використанням матеріальних цінностей.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі пункту «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

_______________ ________________ ________________

А.А.ОСОБА_7ОСОБА_8ОСОБА_3